Постанова

від 12.01.2016 по справі 803/2495/15

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 803/2495/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

з участю представників позивача Губар Н.В., Німак Н.В.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмашпром" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільмашпром" (далі - ТОВ "Сільмашпром", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0004791501 від 16 липня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Сільмашпром" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2014 року, про що складено акт №484/03-06-1501-33606749 від 02.07.2014 року. В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, внаслідок чого ТОВ "Сільмашпром" у декларації за листопад 2014 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) на суму 2242471 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Ковельською ОДПІ 16 липня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000479, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2242471,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що на думку контролюючого органу господарські операції з придбання товарів ТОВ "Сільмашпром" у ТзОВ "Інпромтех" 25.11.2014 року відбулись без переміщення та отримання товару, без належного оформлення документів та здійснені без мети реального настання правових наслідків, а лише здійснені з метою отримання податкової вигоди шляхом формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання з Державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість.

Позивач не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

ТОВ "Сільмашпром" вважає помилковим висновок податкового органу про відсутність фізичного переміщення та монтування придбаного обладнання в ТзОВ "Інпромтех". При цьому контролюючий орган не заперечує факт наявності цього обладнання в ТОВ "Сільмашпром". Згідно договору поставки №КП-И-СМП-001/10-14 від 06.10.2014 року транспортування обладнання відбувалося на умовах поставки EXW згідно Інкотермс 2000, які не передбачають транспортування товару.

Крім того, висновок про здійснення зазначеної господарської операції без мети реального настання правових наслідків в акті перевірки не обґрунтований та суперечить викладеним в ньому обставинам. Використання придбаного обладнання в господарській діяльності підтверджується укладеним з ТОВ "ВО" "Ковельсільмаш" договором оренди майна від 01.03.2013 року №50/14-61-ЮПВ та додатковою угодою до нього №7 від 01.12.2014 року, згідно яких придбане ТОВ "Сільмашпром" в ТзОВ "Інпромтех" обладнання в кількості 29 шт. передається в тимчасове платне користування ТОВ "ВО" "Ковельсільмаш", де вартість оренди становить 65000 грн.

Також позивач вказує, що податковий орган неправомірно вимагав надання документів форми М-1, М-2, М-3, М-7, М-12, М-13, які затверджені наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів , проте такий наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не є обов'язковим для застосування суб'єктами господарювання під час здійснення господарської діяльності.

Щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання обладнання, то позивач вказує, що підприємством було надано під час перевірки всі необхідні документи, які вимагає податкове законодавство, а саме: договір поставки №КП-И-СМП-001/10-14 від 06.10.2014 року, податкову, видаткову накладну від 25.11.2014 року, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення), введення в експлуатацію основних засобів від 30.11.2014 року, а також платіжні доручення від 26.11.2014 року про оплату за придбаний товар.

Під час проведення перевірки на підставі наказу заступника директора ТОВ "Сільмашпром" ОСОБА_4 від 23.06.2015 року №8 проведена інвентаризація на підприємстві, за результатами якої встановлено, що придбане ТзОВ "Інпромтех" обладнання знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, а отже, наявне в ТОВ "Сільмашпром".

Відповідно до викладеного позивач вважає, що правомірно задекларував в листопаді 2014 року податковий кредит у розмірі податку на додану вартість на суму 2242470,75 грн. У зв'язку з цим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ №0004791501 від 16 липня 2015 року.

В поданих до суду письмових запереченнях від 09.12.2015 року проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнав. Вважає, що наданих позивачем під час перевірки первинних документів недостатньо для підтвердження факту здійснення господарських операцій між ТОВ "Сільмашпром" та ТзОВ "Інпромтех".

Під час перевірки було встановлено, що придбане в ТзОВ "Інпромтех" обладнання раніше придбавалося цим контрагентом в ПАТ "Термоізоляція", яке, в свою чергу, придбало обладнання в ТзОВ "Компанія "Гелікон". Згадані постачальники по ланцюгу постачання знаходяться за однією юридичною адресою: м. Харків, провулок Університетський, 1. Також за вказаною адресою знаходиться ТОВ "Динеро-Капітал", від якого ТОВ "Сільмашпром" отримало кошти у вигляді фінансового кредиту в розмірі 13454824,47 грн. на придбання зазначеного обладнання та здійснення розрахунків з постачальником товару - ТзОВ "Інпромтех".

Фактично вказане обладнання в кількості 29 штук знаходиться у виробничому корпусі №2 на зберіганні у ТзОВ "Компанія "Гелікон", та який одночасно здається в оренду іншим суб'єктам господарської діяльності.

Під час перевірки ТОВ "Сільмашпром" надано укладений між ТОВ "Сільмашпром" (Поклажодавець) і ТзОВ "Компанія "Гелікон" (Зберігач) договір зберігання майна від 25.11.2014 року №50/07-54 ГЕ, згідно якого, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає майно (додаток №1) та зобов'язується зберігати і повернути його в цілісності в установлені цим договором строки. Договір діє до 31.12.2015 року.

Згідно додатка №1 ТОВ "Сільмашпром" по акту приймання-передачі майна 25.11.2014 року передано на зберігання ТзОВ "Компанія "Гелікон" основні засоби в кількості 29 шт. на загальну суму з податком на додану вартість в сумі 13454824,48 грн.

В ході перевірки позивачем надано додаткову угоду №7 від 01.12.2014 року до договору оренди майна від 01.03.2013 року №50/14-61-ЮПВ, згідно якої ТОВ "Сільмашпром" придбане обладнання в кількості 29 шт. в ТзОВ "Інпромтех", передається в тимчасове платне володіння і користування майном ТОВ "ВО" "Ковельсільмаш". Розмір орендної плати становить 65000 грн. з ПДВ в місяць.

Також, під час інвентаризації встановлено, що придбаному у ТзОВ "Інпромтех" обладнанню, з датою їх виготовлення 1975-1981 роки, нові інвентарні номери ТОВ "Сільмашпром" не присвоювались.

Крім того, в цеху, де знаходяться придбані в ТзОВ "Інпромтех" основні засоби, є також інші аналогічні основні засоби, а тому неможливо визначити кому вони належать, оскільки неможливо визначити фактичну орендовану територію випобничого корпусу №2 по площі оренди ТОВ "Сільмашпром" та площі оренди ТОВ "ВО" "Ковельсільмаш" та неможливо встановити на чиїй орендованій площі знаходиться кожен основний засіб.

В акті перевірки зазначено, що на підприємстві мають вестись первинні документи, які відображають прихід, розхід, внутрішнє переміщення матеріальних цінностей та відповідальних осіб, які здійснюють контроль за їх рухом та використанням. Обліковуються основні засоби по кожному інвентарному об'єкту. Для індивідуального обліку об'єкту присвоюють йому інвентарний номер, який вказується у всіх первинних документах по обліку наявності, руху та ремонту основних засобів.

Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, ТОВ "Сільмашпром" не надано перевіряючим вищезазначених документів. Також не надано технічних паспортів і сертифікатів походження основних засобів.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що перевіркою зроблений правильний висновок, що господарські операції з придбання обладнання ТзОВ "Інпромтех" в ПАТ "Термоізоляція", яке, в свою чергу, придбало обладнання в ТзОВ "Компанія "Гелікон", що в подальшому було продано ТОВ "Сільмашпром" відбулися в один день, 25.11.2014 року, по зазначеному ланцюгу постачання без переміщення та монтування обладнання, без належного оформлення документів, тому такі господарські операції здійснені без мети реального настання правових наслідків, а лише для отримання податкової вигоди шляхом формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання з Державного бюджету України відшкодування з податку на додану вартість. Відтак позивач неправомірно задекларував в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року податковий кредит на суму 2242471 грн.

На підставі наведеного представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сільмашпром".

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 18.06.2015 року по 24.06.2015 року Ковельською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Сільмашпром" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2014 року. За результатами перевірки складено акт №484/03-06-1501-33606749 від 02.07.2014 року (а.с.16-29).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ "Сільмашпром" п.44.1 ст.44, ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення підприємством податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ "Інпромтех" за листопад 2014 року в сумі 2242471 грн. та у декларації за листопад 2014 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19 декларації) на суму 2242471 грн.

На підставі висновків акта перевірки №484/03-06-1501-33606749 від 02.07.2014 року Ковельською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2015 року №0004791501 (а.с.30).

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2015 року №0004791501 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Сільмашпром" та ТзОВ "Інпромтех" укладено договір поставки №КП-И-СМП-001/10-14 від 06.10.2014 року (а.с.109-111)..

Даним договором передбачено, що ТзОВ "Інпромтех" (Продавець) зобов'язується передати, а ТОВ "Сільмашпром" (Покупець) прийняти і оплатити в порядку та на умовах договору товар (обладнання), вказаний у Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору). Згідно зазначеної Специфікації №1 позивач придбав наступне обладнання в кількості 29 шт.: горизонтально-ковочну машину, нагрівач, ножиці, преси (а.с.112).

Загальна вартість договору складає 13454824,47 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 2242470,75 грн. (пункт 2.1 договору).

Згідно пункту 1.2 цього договору кількісні та вартісні характеристики обладнання, що є предметом поставки за цим договором, визначаються у Специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 зазначеного договору передбачено, що обладнання повинно бути поставлено на умовах EXW - франко-завод (м. Ковель, вул. Варшавська, 1) не пізніше 31 грудня 2014 року.

Датою поставки вважається дата виписки відповідної товарної накладної (п.3.2 договору).

Для підтвердження даної господарської операції під час перевірки були надані позивачем видаткова накладна №41 від 25 листопада 2014 року, податкова накладна від 25.11.2014 року №1, платіжні доручення від 26.11.2014 року №2, №3, №4 (виписка по рахунку №26002055504542) (а.с.113-116).

Надаючи оцінку вищевказаним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 186.1 статті 186 ПК України визначено, що місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Судом встановлено, що передача товару (обладнання) згідно договору поставки №КП-И-СМП-001/10-14 від 06.10.2014 року оформлена податковими, видатковими накладними від 25.11.2014 року, а оплата за придбаний товар здійснена платіжними дорученнями від 26.11.2014 року.

На підтвердження отримання та оприбуткування товару на підприємстві позивач надав акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.11.2014 року (а.с.181-221), наказ на проведення інвентаризації від 23.06.2015 року (а.с.222), інвентаризаційний опис №1 основних засобів від 23.06.2015 року (а.с.223). Проте позивач ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не надав доказів переміщення придбаних товарів від ТзОВ "Інпромтех" до ТОВ "Сільмашпром". Так, умовами поставки товару (п.3.1 договору №КП-И-СМП-001/10-14 від 06.10.2014 року) передбачена поставка обладнання на умовах EXW - франко-завод (м. Ковель, вул. Варшавська, 1), тобто продавець зобов'язувався поставити товар на підприємство позивача.

Відповідно до статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 затверджено типову форму №1-ТН "Товарно-транспортна накладна" (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 - вантажовідправнику, 2 - вантажоодержувачу, 3, 4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Таким чином, чинне законодавство передбачає обов'язок вантажоодержувача зберігати товарно-транспортні накладні, проте таких документів позивач не надав.

Згідно видаткової накладної №41 від 25.11.2014 року (а.с.113) від позивача товар отримав ОСОБА_5 за довіреністю №57 від 25.11.2014 року, проте з даної видаткової накладної неможливо встановити місце отримання товару. Не було надано перевіряючим і актів прийому-передачі товару від продавця до покупця. Відсутність зазначених документів не дає змоги встановити фактичне надходження на підприємство товарно-матеріальних цінностей, ідентифікувати придбаний товар, а відтак підтвердити реальність здійснення господарської операції.

Також не надано ні під час перевірки, ні в судовому засіданні доказів походження товарів (сертифікатів якості, відповідності), технічних паспортів на придбане обладнання.

З метою обґрунтування товарності господарських операцій позивачем було надано ряд документів, зокрема, копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.11.2014 року (а.с.181-221), наказ на проведення інвентаризації від 23.06.2015 року (а.с.222), інвентаризаційний опис №1 основних засобів від 23.06.2015 року (а.с.223). Однак, на думку суду, ці документи не доводять факту отримання ТОВ "Сільмашпром". товарів від ТзОВ "Інпромтех". Зазначені документи є внутрішніми документами підприємства, які виписуються в одному примірнику і використовуються для кількісно-сумарного обліку матеріальних цінностей, що надійшли йому та підтверджують використання підприємством матеріальних запасів, наявних на його складах, однак жодним чином не можуть підтверджувати факт передачі товару від конкретного продавця до покупця і, як наслідок, передачу права власності на товар, оскільки не містять жодної інформації про такі обставини. Саме такі документи не спростовують висновків відповідача. Вони дають суду підстави для висновку про підтвердження цими матеріалами лише використання вже наявних у підприємства товарних запасів, однак не дає змоги встановити від кого конкретно, коли і за яких умов ці товарні запаси були ним отримані.

В поясненнях правової позиції позивача від 12.01.2015 року (а.с.176-178) представник ТОВ "Сільмашпром" зазначила, що доказом використання придбаного обладнання в господарській діяльності підприємства є укладений з ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" як орендарем договір оренди вказаного майна №50/14-61-ЮПВ від 01.03.2015 року. На підтвердження цього позивачем надана суду копія договору №50/14-61-ЮПВ оренди майна від 01.03.2013 року (а.с.224-227). Відповідно до пункту 1.1 цього договору Приватне підприємство "Юридична Компанія Восток" (Орендодавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" (Орендар) приймає в тимчасове платне володіння і користування майно (Додатки №1, №2, №3), яке розміщене за адресою: 45007, вул. Варшавська, 1, м. Ковель, Волинська область, що знаходиться на балансі Орендодавця.

Майно, що орендується буде використовуватися у відповідності до його цільового призначення, а саме для виробничої діяльності (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 цього договору розмір орендної плати в місяць складає 65000,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що актом перевірки №484/03-06-1501-33606749 від 02.07.2014 року (а.с.25, абз.8) встановлено, що під час перевірки ТОВ "Сільмашпром" надано додаткову угоду №7 від 01.12.2014 року до договору оренди майна від 01.03.2013 року №50/14-61-ЮПВ, згідно якого ТОВ "Сільмашпром" обладнання в кількості 29 шт., придбане в ТзОВ "Інпромтех", передається в тимчасове платне володіння, користування ТОВ "ВО "Ковельсільмаш". Розмір орендної плати становить 65000 грн. з ПДВ в місяць.

Суд не вважає належним доказом наданий в судовому засіданні договір №50/14-61-ЮПВ оренди майна від 01.03.2013 року, оскільки він укладений до укладення договору поставки №КП-И-СМП-001/10-14 від 06.10.2014 року. Твердження представника позивача про те, що в році укладення договору наявна описка, а саме має зазначатися 2015 рік замість 2013 року суд не бере до уваги, оскільки в наданій суду копії договору сторони, що його підписали є Приватне підприємство "Юридична Компанія Восток" (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" (Орендар). У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що позивач не навів доказів використання придбаного майна в його господарській діяльності.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Ковельська ОДПІ правомірно зменшила ТОВ "Сільмашпром" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2242471,00 грн., оскільки позивач не надав контролюючому органу необхідних первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції з поставки обладнання, а саме, не було надано документів на підтвердження транспортування та передачі придбаного в ТзОВ "Інпромтех" обладнання позивачу, а також його використання в господарській діяльності ТОВ "Сільмашпром".

Згідно із частиною першою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду даної справи Ковельською ОДПІ доведено порушення позивачем податкового законодавства, а відтак податкове повідомлення-рішення №0004791501 від 16 липня 2015 року є правомірними, а тому в задоволенні позовної вимоги про його скасування слід відмовити повністю.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позов не вирішено на його користь. Крім того, позивачем сплачено відповідно до частини 3 статті 4 Закону України „Про судовий збір" 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, що становить 487,20 грн. та підтверджується платіжним дорученням №742 від 21 серпня 2015 року. У зв'язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, тому з ТОВ "Сільмашпром" в дохід Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмашпром" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2015 року №0004791501 відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмашпром" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 17 січня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук