Постанова

від 11.01.2016 по справі 813/8595/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016р. Справа № 876/3610/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Яворського І.О.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. у справі №813/8595/13-а

за позовом Приватного підприємства фірми "БП-Електромеханік"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013р. позивач: Приватне підприємство фірма "БП-Електромеханік" звернувся до Львывського окружного адмыныстративного суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472240 від 30.10.2013р.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ "СМУ-600", ТзОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про задоволення позову, оскільки на підтвердження використання у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагентів ТзОВ "СМУ-600", ТзОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів. Вказані докази в сукупності свідчать про використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагентів ТзОВ "СМУ-600", ТзОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що в процесі перевірки було встановлено, що в контрагентів позивача: ТзОВ "СМУ-600", ТзОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" - відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, що виключає можливість виконання своїх зобов'язань згідно укладених договорів. Таким чином, документи, якими позивач обґрунтовує свою правову позицію не можуть беззаперечно підтверджувати фактичність господарських операцій.

З урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що в період з 26.09.2013р. по 02.10.2013р. Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства фірми "БП-Електромеханік", про що складено Акт № 103/22-40/32970599 від 09.10.2013р. про результати позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ "СМУ-600" за період з 01.11.2011р. по 31.12.2012р., з ТзОВ "Лідерком" за період з 01.09.2011р. по 29.02.2012р., з ПП "Біко Агротрейд" за період з 01.01.2011р. по 31.03.2013р., з ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" за період з 01.07.2011р. по 31.03.2013р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.186.1. ст. 186, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 75008,45грн., а також вимог п. п. 14.1.185., п. п. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст.188 ПК України, в результаті чого завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 4470,04грн.

30.10.2013р. відповідачем на підставі акта перевірки № 103/22-40/32970599 від 09.10.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000472240, яким за порушення п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 105807,20грн., у тому числі, основний платіж 70538грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 35269,20грн.

На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість та спростування висновків відповідача стосовно безтоварності господарських операцій з контрагентами ТзОВ "СМУ-600", ТзОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" позивачем було долучено до матеріалів справи копії наступних документів:

- договору купівлі-продажу (з відтермінуванням платежу) № 101111 від 10.11.2011р., укладеного ППФ "БП-Електромеханік" (покупець) та ПП "СМУ-600" (продавець) про поставку електричного, пневматичного, бензинового, дизельного інструменту, а також будівельних та витратних матеріалів та приладдя;

- податкових накладних № 103 від 05.12.2011р. на суму 25701,97грн., № 323 від 12.12.2011р. на суму 30164,08грн., № 542 від 17.01.2012р. на суму 14936,16грн.;

- видаткових накладних № РН-12_1203 від 12.12.2011р. на суму 30164,08грн., № РН-12-0504 від 05.12.2011р. на суму 25701,97грн., № РН-1-17002 від 17.01.2012р. на суму 14936,16грн.;

- договору купівлі-продажу (з відтермінуванням платежу) № 010911 від 01.09.2011р., укладеного ППФ "БП-Електромеханік" (покупець) та ТзОВ "Лідерком" (продавець) про поставку електричного, пневматичного, бензинового, дизельного інструменту, а також будівельних та витратних матеріалів та приладдя;

- податкових накладних № 224 від 28.09.2011р. на суму 11162,48грн., № 25 від 20.09.2011р. на суму 10739,82грн., № 427 від 18.11.2011р. на суму 34016,71грн., № 13 від 01.12.2011р. на суму 30601,62грн., № 207 від 09.12.2011р. на суму 40013,74грн., № 10 від 03.10.2011р. на суму 22655,09грн., № 160 від 10.10.2011р. на суму 21931,73грн., № 407 від 20.10.2011р. на суму 19743,72грн., № 236 від 10.11.2011р. на суму 27419,17грн., № 26 від 01.11.2011р. на суму 34136,92грн.;

- видаткових накладних № РН-9-28004 від 28.09.2011р. на суму 11162,48грн., № РН-9-20023 від 20.09.2011р. на суму 10739,82грн., № РН-12-0907 від 09.12.2011р. на суму 30601,62грн., № РН-12-0113 від 01.12.2011р. на суму 34016,71грн., № РН-11-1818 від 18.11.2011р. на суму 19743,72грн., № РН-11-1016 від 10.11.2011р. на суму 27419,17грн., № РН-11-0122 від 01.11.2011р. на суму 34136,92грн., № РН-10-2017 від 20.10.2011р. на суму 21931,73грн., № РН-10-0311 від 03.10.2011р. на суму 40013,74грн.;

- договору купівлі-продажу (з відтермінуванням платежу) № 230112 від 23.01.2012р., укладеного ППФ "БП-Електромеханік" (покупець) та ПП "Біко Агротрейд" (продавець) про поставку електричного, пневматичного, бензинового, дизельного інструменту, а також будівельних та витратних матеріалів та приладдя;

- податкових накладних № 1019 від 30.01.2012р. на суму 23562,34грн., № 105 від 03.02.2012р. на суму 12291,22грн., №765 від 23.01.2012р. на суму 9705,47грн., № 584 від 20.02.2012р. на суму 6741,65грн., № 85 від 06.03.2012р. на суму 9816,91грн.;

- видаткових накладних № РН-1-2305 від 23.01.2012р. на суму 9705,47грн., № РН-1-30010 від 30.01.2012р. на суму 23562,34грн., № РН-2-20004 від 20.02.2012р. на суму 6741,65грн., № РН-2-03003 від 03.02.2012р. на суму 12291,22грн., № РН-3-06004 від 06.03.2012р. на суму 9816,91грн.;

- договору купівлі-продажу (з відтермінуванням платежу) № 310811 від 31.08.2011р., укладеного ППФ "БП-Електромеханік" (покупець) та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент"" (продавець) про поставку електричного, пневматичного, бензинового, дизельного інструменту, а також будівельних та витратних матеріалів та приладдя;

- податкових накладних № 108 від 01.09.2011р. на суму 34451,64грн., № 256 від 13.09.2011р. на суму 30258,37грн.;

- видаткових накладних № РН-9-01041 від 01.09.2011р. на суму 34451,64грн., № РН-9-13015 від 13.09.2011р. на суму 30258,37грн.;

- платіжних доручень про оплату товару придбаного у контрагентів ТзОВ "СМУ-600", ТзОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент";

- договору оперативного лізингу (найму) автомобіля № 00004284 від 01.02.2012р.;

- договору позички транспортного засобу від 28.01.2008р.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор позивача ОСОБА_1пояснив, що товар, який придбавався у контрагентів ТзОВ "СМУ-600", ТзОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", отримував він особисто або уповноважені особи позивача на підставі довіреностей. Вказаний товар транспортувався транспортними засобами, якими користується позивач на підставі договору оперативного лізингу (найму) автомобіля № 00004284 від 01.02.2012р. та договору позички транспортного засобу від 28.01.2008р., у зв'язку із малогабаритністю товару і відсутністю необхідності укладати окремі договори на перевезення товару.

При прийнятті рішення по справі суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права:

Згідно із вимогами п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Керуючись п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із вимогами п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За вимогами п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з нормами п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановивши фактичні обставини справи а також проаналізувавши вищенаведені норми матеріального права, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, оскільки визнав необґрунтованими покликання відповідача в акті перевірки на обставини, встановлені у Актах від 17.05.2013р. № 1706/22-8/36677875 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Біко Агротрейд", від 17.05.2013р. № 1699/22.8/36757122 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", від 23.05.2013р. № 1791/22.8/21687550 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "СМУ-600", від 17.05.2013р. № 1698/22-8/35197074 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Лідерком", стосовно відсутності у вказаних юридичних осіб трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, здійснення господарської діяльності підприємствами з метою надання податкової вигоди третім особам тощо. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі, внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З цієї ж підстави суд першої інстанції визнав необґрунтованим посилання відповідача на протоколи допиту свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011р. справа №21-47а10.

Таким чином, суд першої інстанції не погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки позивача, з тих підстав, що згідно із ст.61 Конституції України, позивач не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагента, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі "Булвес"АД проти Болгарії.

Колегія суддів погоджується із необхідністю та доцільністю застосування до спірних правовідносин судової практики Європейського суду з прав людини, однак зазначає, що висновок суду першої інстанції про реальність операцій з придбання товару позивачем у вищезазначених контрагентів не відповідає матеріалам даної адміністративної справи.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі вимогами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вказаних вимог не виконав, формально підійшов до дослідження фактичних обставин справи, що в кінцевому результаті призвело до безпідставного скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі, у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів констатує, що дійсно, несплата податку продавцем не впливає на податковий кредит покупця, однак, за умови, що були реальними господарські операції.

Відносно господарських операцій позивача з ПП "СМУ-600", - відповідно до інформації, відображеної в акті №1791/22.8/21687550 від 23.05.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "СМУ-600" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.11.2011р. по 31.12.2012р." податковим органом встановлено відсутність як бази, так і об'єкта оподаткування податків на додану вартість та податком на прибуток, відсутність у цього підприємства адміністративно-господарських потужностей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Зокрема, було встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Крім цього, зазначено, що в провадженні слідчого управління кримінальних розслідувань ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України перебуває кримінальне провадження №32012110060000109 від 17.12.2012р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених нормами ст.ст. 205 ч.2, 2212 ч.3 КК України.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України отримано податкову інформацію у вигляді копії протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_6, згідно якого останній відмовився надавати відповіді згідно ст. 63 Конституції України на питання стосовно відношення до діяльності ПП "СМУ-600".

Відносно господарських операцій позивача з ТзОВ "Лідерком", відповідно до інформації, відображеної в акті ДПІ в Печерському районі м. Києва від 17.05.2013р. №1698/22-8/35197074 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Лідерком" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з діяльності з 01.09.2011р. по 29.02.2012р." а також протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_7, останній за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації ТзОВ "Лідерком" та ряду інших підприємств без мети здійснення реальної господарської діяльності. Фактичної господарської-фінансової діяльності на ТзОВ "Лідерком" він не проводив. Будь-яких робіт, послуг, товарів нікому не постачав та ні від кого не отримував.

Відносно господарських операцій позивача з ПП "Біко Агротрейд", відповідно до інформації, відображеної в акті №1706/22-8/36677875 від 17.05.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Біко Агротрейд" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведениз взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р." податковим органом встановлено відсутність як бази, так і об'єкта оподаткування податків на додану вартість та податком на прибуток, відсутність у цього підприємства адміністративно-господарських потужностей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Зокрема, було встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Крім цього, зазначено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України отримано податкову інформацію у вигляді копії протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_6, згідно із яким останній відмовився надавати відповіді згідно ст. 63 Конституції України на питання стосовно відношення до діяльності ПП "СМУ-600".

Відносно господарських операції позивача з ТзОВ "Ейс Контракшен Менеджмент", відповідно до інформації, відображеної в акті №1699/22.8/36757122 від 17.05.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Ейс Контракшен Менеджмент" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011р. по 31.03.2013р." податковим органом встановлено відсутність основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, устаткування, трудових ресурсів а також використання ТзОВ "Ейс Контракшен Менеджмент" невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної із здійсненням операцій із надання податкової вигоди третім особам. Також податковим органом встановлено непричетність гр. ОСОБА_3 до фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Ейс Контракшен Менеджмент", хоча він в перевіряємому періоді являвся директором, головним бухгалтером та засновником даного підприємства.

До матеріалів справи долучено відповідні копії актів про неможливість проведення зустрічних звірок щодо ТзОВ "СМУ-600", ТзОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", копії протоколів допитів керівників, копію листа ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012р. №14421/7/07-30/17 із податковою інформацією стосовно платників податків з ознаками незаконної діяльності, пов'язаної із здійсненням операцій із надання податкової вигоди третім особам, зокрема вищезгаданих контрагентів позивача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, первинні документи, наявні в матеріалах справи (накладні, податкові накладні, видаткові накладні), в цілому відповідають критеріям первинного документу, однак, колегія суддів звертає увагу на те, що якщо реальної господарської операції не було, то вони не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку.

Доказів реальності господарських операцій позивачем не представлено, висновків акту перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не спростовано.

Приписами 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ПП фірма "БП-Електромеханік" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472240 від 30.10.2013р. та вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, в той час як позовні вимоги ПП фірма "БП-Електромеханік", задоволені оскаржуваною постановою суду першої інстанції, не підлягають задоволенню у зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції неповно встановив усі фактичні обставини справи та постановив судове рішення з порушенням норм матеріального права, і хоча апеляційна скарга належним чином не вмотивована, проте фактичні обставини справи та досліджені письмові докази спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови і вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. у справі №813/8595/13-а за позовом Приватного підприємства фірми "БП-Електромеханік" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. у справі №813/8595/13-а, - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.О. Яворський

Суддя В.П. Сапіга