Рішення

від 28.12.2015 по справі 910/26314/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2015Справа №910/26314/15

За позовом Комунального підприємства "Госпкомобслуговування"

до Комунального підприємства "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 1 233 840,63 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Манелюк О.С.- представник, довіреність № 08/11316-303 від 02.11 2015;

Від відповідача: Слюсаренко Н.А. - представник, довіреність № 07-02/88 від 21.01.2015;

Головатюк М.С. - представник, довіреність № 07-02/2942 від 01.12.2015.

Від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Госпкомобслуговування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 1 233 840,63 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №250 від 03.05.2012 в частині своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у Комунального підприємства "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" утворилась заборгованість перед позивачем, за наявності якої останнім нараховані пеня та проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/26314/15 та справу призначено до розгляду на 10.11.2015.

Також вказаною ухвалою за ініціативою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалами господарського суду м. Києва від 10.11.2015, 26.11.2015 та 02.12.15 р. розгляд справи № 910/26314/15 відкладався на 26.11.2015, 02.12.2015 та 28.12.15 р. відповідно.

Ухвалою суду від 02.12.15 р. за клопотанням представників сторін строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

У судове засідання 28.12.2015 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Уповноважений представник третьої особи у судове засідання 28.12.2015 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 28.12.15 р. третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103036153621.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 10.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 06.11.2015, які долучені судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 10.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли заперечення на позов №07-02/2688 від 05.11.2015, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає про відсутність заборгованості з орендної плати, зазначаючи про сплату після порушення провадження у справі 120 139,36 грн. орендної плати за жовтень - листопад 2014 р., а також про необхідність зарахування в рахунок сплати орендної плати 759 932,96 грн. вартості здійснених відповідачем поліпшень об'єкту основних засобів (ремонту орендованого приміщення). Заперечення разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 26.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи б/н від 23.11.2015. Заява судом задоволена, документи долучені до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 26.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 07-02/2808 від 17.11.2015. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 26.11.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника третьої особи надійшли письмові пояснення б/н б/д, в яких Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підтримав позовні вимоги та просив здійснювати розгляд без участі представника третьої особи. Письмові пояснення судом долучено до матеріалів справи.

Окрім того до початку судового засідання 02.12.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли доповнення до заперечення на позов №07-02/2941 від 01.12.2015, в яких відповідач зазначає, що КП КМЦЗКтаПЗ провівши ремонт орендованого приміщення збільшило вартість об'єкту оренди на 1 445 832,56 грн. (759 932,96 грн.+685 899,58 грн.). При цьому оскільки видатки відповідача на оренду за період 2008 р. - 1 квартал 2015 р. збільшились на 793 862,18 грн., відповідач зазначає про те, що КП КМЦЗКтаПЗ зазнало збитків на суму 2 242 694,74 грн.. Доповнення до заперечення на позов судом долучені до матеріалів справи.

До початку судового засідання 28.12.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення щодо доповнень до заперечень проти позову б/н від 25.12.15 р., згідно яких КП Госпкомунобслуговування заперечує проти зарахування вартості проведених відповідачем поліпшень в рахунок сплати орендної плати, з огляду на здійснення спірних поліпшень без дотримання встановленого порядку та відсутність доказів визначення збільшення вартості орендованого майна внаслідок їх проведення, за умови включення в акти приймання - передачі поліпшень вартості підрядних робіт та матеріалів. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та правових позицій, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 28.12.15 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника третьої особи в судові засідання обов'язковою не визнавалась, третя особа не скористалась належним їй процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги клопотання останньої про розгляд справи без участі представника Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а також той факт, що представники позивача та відповідача проти розгляду справи без участі представника третьої особи не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судових засіданнях 02.12.15 р. та 28.12.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

В судових засіданнях 02.12.15 р. та 28.12.15 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 03 травня 2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача у справі), Комунальним підприємством Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі (орендар за договором, відповідач у справі) та Комунальним підприємством Госпкомобслуговування (підприємство за договором, позивач у справі) укладено договір № 250 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 12 квітня 2012 року № 115 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 32А, літера В , для розміщення комунального підприємства.

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 465,9 кв.м, в т. ч. на 3 поверсі - 465,9 кв. м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Згідно п. 2.2. Договору вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31 січня 2012 р. становить 10 407 830,00 грн..

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі КП " Госпкомобслуговування (пункт 2.4. Договору).

Розділами 3-7 Договору сторони погодили орендну плату, обов'язки сторін, права сторін, відповідальність сторін, відновлення об'єкту оренди та умови його повернення тощо.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р. до 29.03.2015 р..

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками підприємства орендодавця та орендаря та скріплений печатками орендаря, орендодавця та підприємства - балансоутримувача.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 244 від 04.03.97 р. нежилий будинок № 32А по вул. Хрещатик м. Києві закріплена за КП Госпкомуноблуговування на праві повного господарського відання.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

За умовами п. 4.1 Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання - передачі об'єкт оренди. Акт приймання - передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством (балансоутримувачем).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у орендне користування нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 465,9 кв. м., розташоване по вул. Хрещатик 32А, літера В в м. Києві, що підтверджується відповідним належним чином оформленим трьохстороннім актом приймання-передачі нерухомого майна за Договором від 03.05.12 р. (додаток № 1 до Договору).

За таких обставин, господарським судом встановлено, що позивачем та третьою особою було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Комунальному підприємству "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі", орендованого нежилого приміщення на підставі Договору №250 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 03.05.12 р., а відповідачем прийнято вказане приміщення в оренду без будь - яких зауважень.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

За умовами п. 9.3. Договору у разі відсутності заяв однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно приписів ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк або на тих самих умовах, то такий договір припиняється.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ч. 4 ст. 284 ГК України термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Зокрема, відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначалось вище, п. 9.1 Договору передбачено, що правочин є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р. по 29.03.15 р..

При цьому як свідчать наявні в матеріалах справи документи, листом від 12.03.2015 року № 07-02/555, копія якого наявна в матеріалах справи, КП "КМЦЗКтаПЗ" звернулось до КП "Госпкомобслуговування" з проханням продовжити термін дії договору на 2 роки 364 дні.

Окрім цього листами від 21.04.2015 року №№ 07-02/934, 07-02/935, 07-02/936 КП "КМЦЗКтаПЗ" звернулось до постійної комісії з питань власності Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва та КП "Госпкомобслуговування" відповідно, з проханням щодо вирішення питання про передачу в оренду КП "КМЦЗКтаПЗ" 287,7 кв. м. приміщень в нежитловій будівлі за адресою: вул. Хрещатик, 32А, літ. В, Шевченківський район, м. Київ, взамін раніше орендованих 465,9 кв. м..

В подальшому звернення КП "КМЦЗКтаПЗ" за поданням Департаменту комунальної власності міста Києва було розглянуте на засіданні Постійної комісії з питань власності Київської міської ради 23 червня 2015 року, результати якого оформлені протоколом № 37. Зокрема, Постійна комісія з питань власності Київської міської ради, відповідно до повноважень наданих їй ухвалила: погодити питання оренди КП "КМЦЗКтаПЗ" 287,7 кв. м. приміщень в нежилій будівлі за адресою: вул. Хрещатик, 32А, літ. В, Шевченківський район, м. Київ згідно з додатком до пункту 1.1.17 протоколу № 37; доручити орендодавцю (Департаменту комунальної власності міста Києва) здійснити організаційно-правові заходи відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва від 21 квітня 2015 року № 415/1280, а саме: Департамент комунальної власності міста Києва повинен був письмово повідомити заявнику про результати розгляду пропозицій та на підставі рішення Київської міської ради або Постійної комісії видати розпорядчий документ про укладення договору оренди майна протягом 15 календарних днів з моменту прийняття рішення та укласти договір оренди комунального майна з КП "КМЦЗКтаПЗ" відповідно до умов пункту 1.1.17 протоколу № 37 від 23.06.2015року, яким передбачено укласти з 01.05.2015 року договір оренди терміном на 2 роки 364 дні нежилого приміщення площею 287,7 кв. м., що знаходиться за адресою вул. Хрещатик, буд. 32-А літ. В, встановити орендну плату в розмірі 50 419,50 грн. на травень 2015 року, що становить 6 відсотків від оцінки майна виконаної суб'єктом оціночної діяльності та затвердженої Департаментом комунальної власності міста Києва станом на 31.01.2015 року.

Департамент комунальної власності міста Києва про результати засідання постійної комісії з питань власності та прийняте рішення повідомив КП "КМЦЗКтаПЗ" своїм листом від 31.07.2015 року № 062/07/19-8532.

Проте відповідний договір оренди на підставі вказаного рішення постійної комісії з питань власності Київської міської ради між сторонами укладено не було.

Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач листами від 27.07.2015 № 07-02/1786 та від 01.09.2015 № 07-02/2002, копії яких наявні в матеріалах справи, звертався до КП "Госпкомобслуговування", зокрема, з повідомленнями про звільнення з 01.05.15р. частини орендованих приміщень площею 178,2 кв.м., однак доказів фактичної передачі частині спірних приміщень орендодавцеві від орендаря сторонами суду не надано.

При цьому листом від 20.08.2015 року № 08/11316-236 позивач зазначив про закінчення 29.03.15 р. терміну дії Договору та повідомив КП "КМЦЗКтаПЗ" про існування суперечностей між КП "Госпкомобслуговування" та КП "КМЦЗКтаПЗ" з приводу визначення об'єкту оренди, безпосередньо самих нежилих приміщень та площі, яку в подальшому буде орендувати відповідач, а також необхідність здійснення експертної оцінки спірних нежитлових приміщень.

Суд зазначає, що в пункті 2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Що ж до договорів оренди державного та комунального майна, то стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає умови, які є істотними для даних договорів, причому відповідно до статті 12 цього Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Водночас не виключається можливість передачі розбіжностей, що виникають при укладанні договору оренди, на вирішення господарського суду. У такому випадку договір оренди вважається укладеним з моменту набрання законної сили відповідним рішенням господарського суду і на умовах, зазначених у цьому рішенні.

Отже, лише за наявності у договорі істотних умов, якщо їх не врегульовано чинним законодавством, договір оренди майна можна вважати укладеним. При цьому умова договору щодо вартості об'єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об'єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 № 629 (з подальшими змінами та доповненнями).

Таким чином, з огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що сторони висловили свої заперечення проти продовження Договору на новий строк на тих самих умовах, що виразилося у їх поведінці, вчиненій ними в активній однозначній формі, доведеній до іншої сторони шляхом надіслання вказаних листів, тобто орендодавцем та орендарем за спірним правочином було у передбаченому чинним законодавством України порядку висловлено свій намір щодо зміни умов Договору, а саме щодо площі орендованих приміщень та оцінки орендованого майна.

При цьому, істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди), а також обставина направлення відповідної заяви протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, оскільки в разі недотримання вказаного місячного строку договір оренди вважається пролонгованим..

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 9.4 Договору передбачено, що договір припиняється в разі: припинення у разі ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного невиконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду тощо.

Статтею 291 Господарського кодексу України та ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди припиняється, в тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди, зокрема, щодо площі орендованих приміщень та оцінки майна, суд дійшов висновку, що строк дії договору № 25 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03.05.12 р. закінчився 29.03.15 р. та пролонгованим у відповідності до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторонами правочин не був.

У ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами п. 4.15. Договору після припинення дії Договору оренди орендар зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання - передачі підписується відповідно орендодавцем, орендарем та підприємством - балансоутримувачем.

Наразі, матеріали справи належних та допустимих доказів підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна з оренди в порядку ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна та пункту 4.15 Договору, а доказів фактичного виконання відповідачем вказаного обов'язку з передачі майна орендодавцеві сторонами суду не надано.

При цьому згідно п. 6.5 Договору у разі звільнення орендарем об'єкта оренди без письмового попередження орендодавця та підприємства, а також без складання акту про передачу об'єкта оренди в належному стані орендар несе матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному розмірі та сплачує підприємству орендну плату за весь період користування до підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди.

Окрім того, статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київради 22.09.2011 № 34/6250, та на дату підписання Договору згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ 111,92 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 52 143,23 грн..

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою..

Згідно п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за якими закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) - КП Госпкомобслуговування починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Суд зазначає, що поряд із виникненням у відповідача обов'язку з поверненням майна внаслідок припинення дії Договору, основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення у розумінні умов договору оренди та ст. 795 ЦК України пов'язано з моментом підписання сторонами відповідного документу (акту) про повернення відповідачем предмета договору оренди, а не з закінченням строку дії договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні відповідач на протязі строку дії Договору в обумовлений строк орендні платежі належним чином та в повному обсязі не здійснював, сплативши за спірний період тільки 30000,00 грн., у зв'язку з чим за орендарем - КП КМЦЗК ПЗ перед позивачем обліковувалась непогашена заборгованість по орендній платі за період з 01.10.14 р. по 01.10.15 р. в сумі 1000086,33 грн..

Окрім того, в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань із своєчасної оплати орендної плати за Договором позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості, а саме з претензіями № 08/11316-129 від 28.04.15 р., № 08/11316-229 від 10.08.15 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому у відповідь на претензію № 08/11316-229 від 10.08.15 р. відповідач листом № 07-02/2002 від 01.09.15 р., який позивачем отримано 03.09.15 р., повідомив КП Госпкомоблуговування , зокрема, про звільнення 178,2 кв.м приміщень з 01.05.15 р. та запропонував на підставі ч. 3 ст. 778 ЦК України зарахувати вартість поліпшень об'єкту основних засобів внаслідок проведеного відповідачем ремонту орендованого приміщення на загальну суму 759,9 тис. грн. (з ПДВ) в рахунок орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з доданого позивачем до позову розрахунку, та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, відповідач у визначений Договором строк орендні платежі належним чином та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим станом на 30.09.15 р. за КП Київський міський центр земельного кадастру приватизації землі обліковується прострочена заборгованість по орендній платі за період з 01.10.14 р. по 01.10.15 р., що в сумі становить 1000086,33 грн..

Таким чином, як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендних платежів за оренду нежилого приміщення на загальну суму 1000086,33 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив суд стягнути в позовній заяві.

Водночас, як свідчать матеріали справи, в процесі розгляду даної справи відповідачем було надано суду копії платіжних доручень № 524 від 07.10.15 р. на суму 10000,00 грн., та № 538 від 15.10.15 р. на суму 34363,22 грн., № 539 від 15.10.15 р. на 75776,14 грн., відповідно до яких після порушення провадження у справі відповідачем додатково було сплачено 120139,36 грн. в рахунок оплати наявної заборгованості з орендної плати за жовтень - листопад 2014 р., та які не були враховані позивачем при здійсненні розрахунку розміру заборгованості відповідача за Договором.

Таким чином, враховуючи проведені відповідачем додаткові розрахунки за Договором, залишок несплаченої відповідачем заборгованості з орендної плати становить 879946,97 грн..

У відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також строки (дати) та розміри проведених відповідачем часткових розрахунків за Договором, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 120139,36 грн. основної заборгованості на підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір у вказаній частині припинив існування в процесі розгляду справи.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсним Договору № 250 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 03.05.12 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 879946,97 грн. оренди за вказаним Договором підлягає задоволенню.

В свою чергу в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на необхідність зарахування в рахунок оплати орендної плати 1 445 832,56 грн. вартості здійснених відповідачем внаслідок ремонту поліпшень орендованого майна, понесення збитків в сумі 2 242 694,74 грн., з яких з 1 445 832,56 грн. (759 932,96 грн. + 685 899,58 грн.) вартість поліпшень та 793 862,18 грн. збільшення видатків КГІ ''КМЦЗКтаГІЗ" на оренду за період 2008 - 1 кв. 2015 років внаслідок збільшення вартості об'єкту оренди з огляду на наступне.

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, листом від 01.09.2015 року № 07-02/2002 КП "КМЦЗКтаПЗ" звернулось до КП "Госпкомобслуговування" з проханням вирішити питання щодо зарахування в рахунок орендної плати вартість поліпшення об'єкту оренди, яке було здійснене КП "КМЦЗКтаПЗ" в 2007 році, відповідно до листа-згоди КП "Госпкомобслуговування" від 20.01.2007 року № 118/029, в якому позивач надав згоду на проведення ремонту в орендованих приміщеннях.

У відповідності до наказів Головного управління комунальної власності м. Києва від 29.03.07 № 98 "Про передачу поліпшень об'єкта основних засобів" та № 396 від 04.12.07 р. передало КП "Госпкомобслуговування", вартість поліпшення об'єкту основних засобів (ремонт орендованого приміщення) на загальну суму 1 445 832,56 грн. (759 932,96 грн. та 685 899,58 грн. відповідно (з ПДВ)), передана КП "Госпкомобслуговування" та прийнята останнім про що складено відповідні акти прийому-передачі поліпшень об'єкту основних засобів нежитлового будинку № 32А по вул. Хрещатик від 02.04.07 р. та 28.12.07 р..

Станом на час здійснення поліпшень об'єкту оренди здійснених відповідачем, тобто в 2007 році спірні правовідносини між сторонами були врегульовані договором оренди нежилого приміщення по вул. Хрещатик 32.а літ. В від 01 березня 2007 р. з строком дії договору по 30.04.2008р. (п. 9.1 Договору). Додатковою угодою №1 до договору №11-ОР-2007 від 01 березня 2007 року оренди нежитлових приміщень від 30 квітня 2008 р. строк дії договору було продовжено з 01 квітня 2008 року до дати затвердження експертної оцінки.

18 листопада 2008 року укладено Договір №6-ОР-2008 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, орендодавцем на підставі рішення Київради від 01 листопада 2007 року №1109/3942 Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладання договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок передано в оренду нерухоме майно - об'єкт оренди. Строк дії договору встановлено з 18 листопада 2008 року до 17 листопада 2011 року. Додатковою угодою від 29.07.2011р. строк дії договору оренди було продовжено до 31 березня 2012 року включно. До даної додаткової угоди сторонами було складено акт від 18 листопада 2011 року, згідно якого сторони встановили належне виконання умов договору та відсутність будь-яких претензій одна до одної.

При цьому як зазначив представник позивача в письмових поясненнях та в судовому засіданні, а також не заперечувалось відповідачем, в період дії попередніх договорів КП "КМЦЗКтаПЗ" не зверталось з письмовою вимогою про повернення останньому здійснених поліпшень орендованого майна шляхом зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Суд констатує, що на даний час спірні правовідносини між сторонами врегульовані договором від 03.05.2012 року укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва, Комунальним підприємством Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі та КП Госпкомобслуговування про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за № 250.

Відповідно до п. 7.3 Договору орендар не має права без письмової згоди орендодавця проводити переобладнання, перепланування, ремонт об'єкта оренди, вести роботи на прибудинковій території.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що дозвіл на виконання таких робіт оформляється листом орендодавця, в якому зазначається про надання дозволу, погодження проекту (якщо його наявність передбачена законодавством України), кошторису витрат та термін виконання робіт.

В матеріалах справи міститься лист позивача від 20.01.2007 р. за №118/029, яким було повідомлено КП "КМЦЗКтаПЗ" про відсутність заперечень щодо проведення ремонту, а також листом від 08.02.2007р. за №118/096 КП Госпкомосблуговування не заперечувало проти безоплатної передачі на баланс підприємства основних засобів за умови оформлення документів у встановленому порядку.

При цьому на підтвердження об'ємів виконання ремонтних робіт з поліпшення основних засобів об'єкту оренди відповідачем надані акти приймання виконаних робіт по ремонту кімнат за адресою вул. Хрещатик, 32-а, складеними між Підрядником Приватним підприємством "Віза і К" та Замовником робіт КП "КМЦЗКтаПЗ", перелік матеріалів і ремонтних робіт орендованого приміщення КП "КМЦЗКтаПЗ" для передачі КП "Госпкомобслуговування", Актом № 1 Контрольно ревізійного управління в м. Києві щодо контрольного обміру обсягів ремонтно - будівельних робіт виконаних ПП "Віза і К" в приміщеннях КП "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" від 17.08.2007 року та Акт Головного управління внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" за 2006-2007 роки та 1 квартал 2008 року від 19.05.2008 № 15А-5/08/03.

Згідно ч.3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Разом з тим, нормою частини 2 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка є спеціальною щодо норми частини 3 статті 778 Цивільного кодексу України, і яка визначає правові наслідки припинення або розірвання договору оренди, встановлено, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Отже, обов'язок орендодавця компенсувати кошти, витрачені орендарем на поліпшення орендованого майна, пов'язується не тільки з припиненням або розірванням договору, а й з необхідністю визначення вартості майна з метою встановлення факту і обсягу збільшення його вартості в результаті таких поліпшень, що може призвести до збільшення орендної плати, розмір якої визначається від вартісної оцінки об'єкта оренди.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження методики оцінки майна" від 10.12.2003 № 1891, невід'ємні поліпшення орендованого майна - це здійснені орендарем заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Тобто розмір витрат орендаря на проведення ремонту не є тотожним поняттю розміру поліпшення орендованого майна, який орендодавець зобов'язаний компенсувати.

Окрім цього спірні правовідносини між сторонами врегульовані укладеним 03.05.2012 року між Департаментом комунальної власності м. Києва Комунальним підприємством Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі та КП Госпкомобслуговування договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за № 250, який діяв з 01.04.12 р. по 29.03.15 р., в той час як ремонт було проведено відповідачем в 2007 р., під час дії іншого договору оренди, дотримання сторонами умов якого не є предметом даного спору.

Суд звертає увагу, що за умовами п. 3.7 Договору за клопотанням орендаря відповідним рішенням орендодавця на період виконання капітального ремонту чи переобладнання об'єкта оренди орендарю може бути надана пільгова орендна плата, яка не повинна бути менше витрат підприємства на утримання об'єкта оренди. У такому випадку вносяться відповідні зміни до договору оренди.

Тобто відповідач вправі був наполягати на зменшенні розміру орендної плати за час на період виконання капітального ремонту чи переобладнання об'єкта оренди за умов доведеності існування відповідних обставин. Проте сторонами не надано суду доказів відповідних дій КП "КМЦЗКтаПЗ" та звернення до позивача з відповідних питань.

Окрім цього, відповідач не позбавлений можливості керуючись ч. 3 ст. 778 ЦК України та на підставі умов Договору, який діяв на час виконання поліпшень орендованого майна, звернутись до суду з відповідним позовом до відповідача про відшкодування вартості здійснених поліпшень.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зарахування в рахунок сплати орендної плати за Договором 1445832,56 грн. вартості здійснених відповідачем поліпшень об'єкту основних засобів (ремонту орендованого приміщення) та відповідного зменшення заборгованості відповідача.

Також суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендованих платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 220267,21 грн. за період з 21.11.2014 р. по 30.09.2015 р. та 3% річних в сумі 13487,09 грн. за період з 21.11.2014 р. по 30.09.2015 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5 Постанови № 14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення пункту 6.2 Договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення виконання грошових зобов'язань не дає іншого (більшого або меншого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України та Постанови № 14, а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

При цьому суд зазначає, що застосування до спірних правовідносин умов Договору в частині сплати орендної плати за фактичне користування орендованим нерухомим майном в зв'язку з неповерненням орендарем майна після припинення дії Договору не означає можливість застосування умов п. 6.2 Договору за невиконання умов Договору, зокрема, в частині нарахування та стягнення з відповідача пені в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів, але не більше встановленого законодавством України розміру, в зв'язку з чим нарахування пені можливе лише на орендну плату, яка підлягає сплаті в межах строку дії Договору, а саме до 29.03.15 р..

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, враховуючи приписи ст. 254 ЦК України, становить 121 176,38 грн. пені та 11 764,10 грн. процентів річних, а отже є меншими, ніж заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та пені за несвоєчасну сплату орендної плати за Договором підлягають частковому задоволенню у сумах 11 764,10 грн. процентів річних та 121 176,38 грн. пені відповідно.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення з відповідача 120139,36 грн. основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" (вул. Хрещатик, 32а, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 32073242) на користь Комунального підприємства "Госпкомобслуговування" (вул. Богдана Хмельницького, 6а, м. Київ, 01044 (поштова адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) код ЄДРПОУ 21465789) заборгованість з орендної плати у сумі 879 946,97 (вісімсот сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень дев'яносто сім копійок), 121 176,38 грн. (сто двадцять одну тисячу сто сімдесят шість гривень тридцять шість копійок) пені, 11 764,10 грн. (одинадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні десять копійок) 3 % річних, а також 15193,31 грн. (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто три гривні тридцять одну копійку) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 січня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон