Ухвала

від 15.01.2016 по справі 128/2431/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2431/15-ц Провадження № 22-ц/772/117/2016Головуючий в суді першої інстанції Гриценко І. Г. Категорія 27Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі : Франчук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Приватбанк на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Приватбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Приватбанк (далі ПАТ КБ Приватбанк ) звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № VIXRRX04330380 від 05 травня 2007 року ОСОБА_2 від ЗАТ КБ Приватбанк (правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк ) отримав кредит у розмірі 1264, 75 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам Розстрочка , складає між ним та банком Договір. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інщі витрати згідно Умов. Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, утворилася заборгованість на загальну суму в розмірі 32877, 51 грн., яка складається з: 849, 35 грн. - заборговпність за кредитом; 9518, 65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 41,78 грн. - заборгованість по комісії; 20425,94 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1541, 79 грн. (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Згодом позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту в період з 06.07.2010 року по 06.07.2015 року в розмірі 6045, 24 грн.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ПАТ КБ Приватбанк , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вказаний позов в повному обсязі.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Судом встановлено, що 05 травня 2007 року між ЗАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_2 укладено договір № VIXRRX04330380, що є за своєю правовою природою договором приєднання (частина 1 статті 634 ЦК України).

Відповідно до нього, ОСОБА_2 05.05.2007 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 1264, 75 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Заява позичальника разом з Умовами надання кредиту фізичним особам та Тарифами складає між сторонами договір.

Умовами договору визначено, що банк надає клієнту строковий кредит на строк з 05.05.2007 року по 03.11.2007 рік включно, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати (з 3 по 8 число кожного місяця), позичальник повинен надавати банку щомісячний платіж в сумі 235,41 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, процентів, комісії відповідно до Заяви та Умов.

Відповідно до п. 5.1. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які є невід'ємною частиною кредитного договору, при порушенні строків платежів більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми боргу.

Згідно п. 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п.3.2.2, 3.2.3. даних Умов, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу.

Відповідач не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 32 877 грн., з яких 849, 35 грн.- заборгованість за кредит; 9 518, 65 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 41,78 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 20 425,94 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1541,79 грн. - штраф (процентна складова).

Також відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до заяви про уточнення позовних вимог, розмір простроченої заборгованості за кредитом становить 849,35 грн., а з урахуванням того, що прострочення по тілу кредиту за період з 06.07.2010 року по 06.07.2015 року становить 1825 днів, розмір простроченої заборгованості складає 849,35 грн. розмір % ставкив день дорівнює 0,39%, тому позивач просить стягнути з відповідача 6045,26 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до п.п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам терміни позовної давності за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за договором встановлений сторонами тривалістю 5 років.

Як вбачається з матеріалів справи, останнє погашення заборгованості ОСОБА_2 здійснено 03.08.2007 року.

В суд першої інстанції відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

За висновком суду першої інстанції, договором встановлено строк виконання основного зобов'язання по 03.11.2007 року, про порушення свого права позивач довідався та міг довідатися з часу закінчення строку, на який відповідачу надавалися кредитні кошти та видавалася кредитна картка. Строк взаємних прав та обов'язків за договором визначений строком дії картки, тобто до 03.11.2007 року. Дій, які б свідчили про визнання ним боргу після 03.11.2007 року ОСОБА_2 не вчиняв, платіжною карткою не користувався, банку про виникнення боргу було відомо ще 03.11.2007 року, а за захистом свого порушеного права звернувся лише в липні 2015 року з пропуском строку позовної давності.

Районний суд, встановивши, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки останьому було відомо про такі порушення ще з листопада 2007 року, відмовив у задоволенні позову, керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони узгоджуються з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Також суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-249цс15.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем строку позовної давності, оскільки доказів на спростування висновків суду першої інстанції позивач не надав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до іншого тлумачення норм чинного цивільного законодавства та умов договору щодо строку позовної давності та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом матеріального чи процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому, ухвалене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.І.Чорний

Судді: (підпис) С.К.Медвецький

(підпис) В.В.Оніщук

З оригіналом вірно: