Рішення

від 14.01.2016 по справі 910/27291/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016№910/27291/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/27291/15

за позовом публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Дроід Сіті , м. Київ, та

підприємства з іноземними інвестиціями Міханікі Україна , м. Одеса,

про визнання майнових прав на нежитлове приміщення,

за участю представників:

позивача - Горобця Р.В. (довіреність від 03.08.2015 № 60);

відповідача-1 - Молочко Т.В. (довіреність від 10.07.2015 № б/н);

відповідача-2 - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство Родовід Банк (далі -Банк) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання за позивачем майнових прав на нежитлове торговельно-виставкове приміщення на першому поверсі приміщення 25-ти поверхового будинку, будівельні осі 7-8, ряди А-В-Г, загальною проектною площею 124,53 м 2 , що знаходиться у м. Києві на перетині вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького, згідно з інвестиційним договором від 22.10.2007 №2-82 (далі - Договір), укладеним Банком і підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна (далі - Підприємство).

Позов мотивовано тим, що:

- Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за Договором та сплатив вартість об'єкту інвестування у сумі 2 892 944 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2007 № BUD.43664.8071;

- відповідач умови Договору не виконав, а саме не передав позивачу об'єкт інвестування у власність у визначений строк;

- 07.08.2013 Підприємством і товариством з обмеженою відповідальністю Дроід Сіті (далі - Товариство) було укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого відповідач-2 продав об'єкт незакінченого будівництва - житловий комплекс з торговими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований у Дніпровському районі міста Києва на земельній ділянці розміром 7 895 м 2 , кадастровий номер 8000000000:66:094:0014, за адресою: перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького;

- для врегулювання ситуації, що склалася, Товариство надало Банку проект тристороннього договору; 22.04.2015 позивач надіслав відповідачам листа № 07.2-11-б.б/2192, до якого додав доопрацьований проект тристороннього правочину, за умовами якого Товариство взяло б на себе зобов'язання Підприємства за Договором;

- відповідачі залишили вказаний лист без відповіді та належного реагування, доопрацьований Банком проект тристороннього договору не погодили та не підписали; з огляду на викладене позивач розцінює дії Товариства та Підприємства як невизнання та оспорювання його майнових прав на об'єкт інвестування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2015 порушено провадження у справі.

Товариство 14.12.2015 подало суду відзив на позовну заяву, у якому вказало таке: відповідач-1 не заперечує факт укладання позивачем та Підприємством Договору; втім, будівництво житлового комплексу, який є предметом Договору, було призупинено у зв'язку з економічною та фінансовою кризою; відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., Товариство з метою добудови житлового комплексу придбало у Підприємства об'єкт незавершеного будівництва; після придбання житлового комплексу відповідачами було запропоновано всім інвесторам житлового комплексу укласти тристоронні договори (сторонами виступали Підприємство, Товариство та інвестор); у відповідності до згаданого договору відповідач-1 зобов'язувався закінчити будівництво житлового комплексу та гарантував його передачу інвестору; позивач відмовився від підписання зазначеного тристороннього договору; за попередніми даними після проведення технічної інвентаризації площа об'єкту інвестування становить 164,5 кв. м.; документально буде визначено площу об'єкту інвестування після затвердження технічного паспорту на нього; Товариство має наміри після підписання з Банком тристороннього договору та проведення стовідсоткової оплати за об'єкт інвестування (за даними технічної інвентаризації) передати останньому зазначений об'єкт.

14.01.2016 відповідач-1 подав суду письмові пояснення, в яких вказав таке:

- Товариство надіслало для підписання Банку тристоронній договір для врегулювання договірних відносин щодо передачі об'єкту інвестування, придбаного позивачем відповідно до Договору, отже саме відповідач-1 виступив ініціатором врегулювання договірних відносин з Банком;

- позивач не підписав тристоронній договір та надіслав на адресу Товариства лист, але нову редакцію договору не надсилав;

- відтак, договірні відносини щодо передачі позивачу об'єкту інвестування, придбаного відповідно до Договору, не врегульовані саме з вини Банку;

- 03.11.2015 Підприємством і Товариством отримано сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції України, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта Будівництво житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького у Дніпровському районі м. Києва (II пусковий комплекс - кількість поверхів -25) ;

- відповідачі подали до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації документи для присвоєння новозбудованому об'єкту поштової адреси;

- станом на 14.01.2016 розпорядження Дніпровської районної у місті Києві адміністрації про присвоєння поштової адреси об'єкту не підписано;

- крім того, до позовної заяви позивач додав свій проект тристороннього договору та вніс правки до редакції договору відповідача-1, які значно погіршують умови саме для Банка;

- так, позивач у пункті 3.4 проекту договору зазначає, що Товариство зобов'язується не виключати приміщення з переліку об'єктів для продажу, а в пункті 4 проекту договору удвічі збільшує розмір власних зобов'язань щодо доплати у разі збільшення площі приміщення за результатами технічної документації порівняно з площею, зазначеною у Договорі;

- відтак, підстави для визнання майнових прав, зазначені Банком у позовній заяві, не відповідають дійсності та протирічать фактичним обставинам справи;

- позивач просить суд визнати майнові права на нежитлове приміщення на підставі статей 525, 526, 530, 610-612 та 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які регулюють договірні відносини; втім, від укладення тристороннього договору, запропонованого Товариством, позивач відмовився, а тому відсутні підстави для твердження, що відповідачем-1 порушуються договірні відносини;

- Товариство не порушує та не оспорює права позивача та має наміри врегулювати договірні відносини з Банком для передачі йому приміщення, придбаного за Договором.

У судовому засіданні 14.01.2016 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача-1 надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представники відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу-2 на адресу, зазначену у позовній заяві та у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.01.2016 без участі представників відповідача-2 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.10.2007 Банком (інвестор) і Підприємством (забудовник) укладено Договір, за умовами якого:

- забудовник зобов'язався організувати спорудження та забезпечити введення в експлуатацію об'єкта будівництва (житловий комплекс з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом, будівництво якого здійснюється на перетині вулиць Жмаченка і бульвару Дарницького у Дніпровському районі м. Києва, та який складається з двох -житлових блоків: 25-ти поверхового та 10-ти поверхового, об'єднаних єдиним 2-х поверховим торгівельно-розважальним комплексом), здійснити закріплення за інвестором об'єкту інвестування (нежитлового торговельно-виставкового приміщення на першому поверсі 25-ти поверхового будинку, будівельні осі 7-8, ряди А-В-Г, загальною проектною площею 124,53 м 2 ), а також передати інвестору об'єкт інвестування, а інвестор, у свою чергу, зобов'язався здійснити відповідне фінансування об'єкту інвестування на умовах, в порядку та строки, що передбачені Договором (пункт 2.1 Договору);

- запланований термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію - IV квартал 2008 року. За умови належного і реального виконання інвестором Договору забудовник передає інвестору об'єкт інвестування протягом трьох календарних місяців, що слідуватимуть за днем введення об'єкта будівництва в експлуатацію, у встаноновленому чинним законодавством України порядку. Підтвердженням введення об'єкта будівництва в експлуатацію є відповідний акт Державної приймальної комісії, підписаний представниками відповідних компетентних органів у встановленому чинним законодавством України порядку. Підтвердженням приймання-передачі об'єкта інвестування є акт приймання-передачі (пункт 3.1 Договору);

- вартість одного квадратного метра об'єкта інвестування на дату укладання Договору становить 22 725 грн., що в еквіваленті валюті США із розрахунку 505 грн. за 100 доларів США згідно з офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України, складає 4 500 доларів США. Ціна Договору на момент його укладання складає 2 829 944,25 грн., у тому числі ПДВ 20% - 471 657,38 грн., що в еквіваленті валюті США із розрахунку 505 грн. за 100 доларів США складає 560 385 доларів США. Ціна Договору не є остаточною та буде остаточно встановлена забудовником після здійснення інвестором остаточних розрахунків за фактичну загальну площу об'єкта інвестування в разі коригування загальної площі в сторону збільшення чи зменшення у відповідності до пункту 7.5 Договору (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 Договору);

- інвестор може сплатити вартість об'єкту інвестування одним єдиним платежем у повному обсязі або у відповідності із графіком фінансування платежами у розмірах та строки, що передбачені Договором (пункт 4.3 Договору);

- за умови обрання інвестором такого способу оплати вартості об'єкту інвестування, який вказаний у підпункті 4.3.1 пункту 4.3 Договору, сплата ним ціни Договору, зазначеної у підпункті 4.2.1 пункту 4.2 Договору, у повному обсязі і одним єдиним платежем має бути здійснена у строк до 24.11.2007 включно. При цьому, несплата інвестором у такому випадку зазначеного платежу є підставою для виникнення в нього обов'язків щодо здійснення фінансування будівництва за Договором згідно з наведеним у пункті 4.5 Договору порядком фінансування (пункт 4.4 Договору);

- інвестор зобов'язаний протягом десяти робочих днів, що слідуватимуть за днем надіслання забудовником письмового повідомленні інвестору про зміну фактичної загальної площі об'єкту інвестування, здійснити остаточні розрахунки із забудовником за поточною вартістю 1 квадратного метру об'єкту інвестування на дату здійснення інвестором останнього платежу (пункт 7.4 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками інвестора та забудовника та діє до виконання сторонами зобов'язань за Договором або його дострокового припинення відповідно до умов Договору (пункт 11.1 Договору).

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність (далі - Закон) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ( ноу-хау ); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Частинами першою та другою статті 9 Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач на виконання умов Договору єдиним платежем у повному обсязі сплатив вартість об'єкту інвестування у сумі 2 829 944,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2007 № BUD.43664.8071.

Банк здійснив вказаний платіж у сумі та у строки, визначені умовами Договору.

У свою чергу, Підприємство умови Договору належним чином не виконало та у визначений строк, а саме четвертий квартал 2008 року, об'єкт будівництва в експлуатацію не ввело; об'єкт інвестування відповідач-2 також позивачу не передав.

Банк зазначає, що ним отримувалася інформація про те, що будівництво призупинено через економічну кризу.

Разом з тим, на офіційному сайті української державної будівельної корпорації УКРБУД було розміщено інформацію про те, що об'єкт будівництва має назву - житловий комплекс Артеміда .

На одному з Інтернет-сайтів житлового комплексу Артеміда розміщено інформацію про те, що Товариство на підставі договору купівлі-продажу придбало у Підприємства об'єкт незакінченого будівництва - житловий комплекс з торговими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований у Дніпровському районі міста Києва на земельній ділянці розміром 7 895 м 2 , кадастровий номер 8000000000:66:094:0014, за адресою: перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького.

Позивач зазначає, що шляхом телефонних перегорів з представниками відповідачів було узгоджено укладення правочину, за умовами якого зобов'язання відповідача-2 за Договором мають перейти до відповідача-1; представниками останнього зазначений факт у судовому засіданні не заперечувався.

22.04.2015 Банк надіслав Підприємству та Товариству лист № 07.2-11-б.б/2192 з примірником доопрацьованого позивачем проекту тристороннього договору.

Вказаний лист було отримано відповідачами 27.04.2015 та 30.04.2015, що підтверджується інформацією, розміщеною на сайті Укрпошти.

Підприємство та Товариство на лист Банку не відреагували, відповіді не надали та дії, спрямовані на укладення тристороннього правочину, не вчинили.

З огляду на викладене позивач просить суд визнати за ним майнові права на об'єкт інвестування.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Отже, об'єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після прийняття об'єкту в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього.

До завершення будівництва проінвестованого об'єкта нерухомого майна та прийняття його в експлуатацію інвестору належить не право власності на цей об'єкт, а майнові права на нього.

При цьому, інвестор набуває майнових прав на об'єкт нерухомого майна з моменту підписання інвестиційної угоди та виконання її умов щодо здійснення відповідних інвестицій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.09.2013 зі справи № 6-70цс13.

Так, у вказаній постанові визначено, що аналіз положень ЦК України свідчить про те, що майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Виконання зобов'язань за інвестиційною угодою свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаюсь на те, що Товариство не порушує та не оспорює права позивача і має наміри врегулювати договірні відносини з Банком для передачі йому приміщення, придбаного за Договором.

Разом з тим, відповідач-1 не надав відповіді на лист позивача від 22.04.2015 № 07.2-11-б.б/2192 та не подав суду доказів вчинення дій, спрямованих на мирне врегулювання даного спору.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Позивач документально підтвердив наявність майнових прав на об'єкт інвестування, порушення яких вбачається в укладенні Договору купівлі-продажу Товариством і Підприємством ще у 2013 році без належного повідомлення Банку як інвестора та невчинення протягом двох років відповідачами дій, спрямованих на укладення відповідного правочину, який би врегулював правовідносини інвестора за Договором та нового власника об'єкта незакінченого будівництва.

Жодного документального підтвердження посилань Товариства на те, що договірні відносини щодо передачі позивачу об'єкту інвестування, придбаного відповідно до Договору, не врегульовані саме з вини Банку, суду не подано.

Що ж до посилань Товариства на постанову Верховного Суду України від 02.12.2015 зі справи № 02.12.2015, то слід вказати таке.

Відповідно до частини першої статті 111 28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Зі змісту постанови Верховного Суду України від 02.12.2015 зі справи № 6-1732цс15 вбачається, що правові висновки судом були зроблені щодо застосування статей 331, 392 ЦК України у справах, в яких існують правовідносини, врегульовані договором купівлі-продажу майнових прав.

Разом з тим, у даній справі позивач уклав з відповідачем Договір, що за своєю правовою природою є інвестиційним договором, а тому підстав для врахування вказаної постанови у розгляді даної справи немає.

Крім того, господарський суд міста Києва у даній справі уже врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25.09.2013 зі справи № 6-70цс13.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено набуття Банком майнових прав на об'єкт інвестування та вчинення відповідачами дій, які свідчать про оспорення та невизнання вказаних прав.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачі не спростували належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідачів.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за публічним акціонерним товариством Родовід Банк (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; ідентифікаційний код: 14349442) майнові права на нежитлове торговельно-виставкове приміщення на першому поверсі 25-ти поверхового будинку, будівельні осі 7-8, ряди А-В-Г, загальною проектною площею 124,53 м 2 , що знаходиться за адресою: перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Дроід Сіті (02160, м. Київ, вул. Фанерна, 4; ідентифікаційний код: 38648652) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства Родовід Банк (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; ідентифікаційний код: 14349442) 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору.

4. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями Міханікі Україна (65026, м. Одеса, площа Грецька, 3/4, офіс 35; ідентифікаційний код: 20999158) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства Родовід Банк (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; ідентифікаційний код: 14349442) 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.01.2016.

Суддя О. Марченко