Рішення

від 11.01.2016 по справі 916/3694/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2016 р.Справа № 916/3694/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Матвєєв В.Ю. за довіреністю від 14.12.2015р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до фірми Сервіс-Центр у формі товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі по текст - ПАТ Дельта Банк ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до фірми Сервіс-Центр у формі товариства з обмеженою відповідальністю про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу, а саме на: нежилі приміщення стоматологічного кабінету, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м., опис предмета іпотеки: 1, 2, 9 - коридори; 3, 4, 5, 6, 10 - основні; 7 - ванна, 8 - туалет, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 10607720000 від 30.09.2005р. в загальній сумі 1 073 553,31 грн., яка складається із суми основного боргу за кредитом в розмірі 457 779,91 грн. та відсотків в сумі 615 773,40 грн., шляхом визнання за позивачем права власності на вказаний об'єкт нерухомості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ Дельта Банк посилається на порушення ОСОБА_3 прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № 10607720000 від 30.09.2005р. щодо своєчасного та повного погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитором, внаслідок чого за ОСОБА_3 утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 1 073 553,31 грн. Оскільки відповідач є майновим поручителем, який передав в іпотеку вищезазначене майно з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 10607720000 від 30.09.2005р., позивач просив суд звернути стягнення на це майно на запропонованих ним умовах.

Ухвалою від 03.09.2015р. господарським судом було порушено провадження у справі № 916/3694/15 за вищезазначеною позовною заявою ПАТ Дельта Банк та на підставі ст. 27 ГПК України було залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Позивач під час розгляду даної справи підтримав заявлений ним позов у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач та третя особа проти позову заперечували, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

30.09.2005р. між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 63-08 МК, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 1.5 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 44 600 доларів США 00 центів, що на день укладання договору становить 225 230 грн., в порядку та на умовах, визначених у даному договорі. Надання кредиту здійснюється у термін з 30.09.2005р. по 30.09.2012р. Цільове призначення кредиту: споживчі цілі.

Виходячи з положень п. 2.1 кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. у забезпечення зобов'язань Позичальника за цим договором Банком приймається застава, зокрема нежилі приміщення стоматологічного кабінету, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

В свою чергу, 30.09.2005р. між АКІБ УкрСиббанк (Іпотекодержатель) та ТОВ Сервіс-Центр (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (нежитлові приміщення), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г., зареєстрований в реєстрі за № 3341, (далі по тексту - іпотечний договір від 30.09.2005р.), у відповідності до п.п. 1.1 - 1.4 якого Іпотекодавець з метою забезпечення викладених нижче зобов'язань передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавця (далі - предмет іпотеки) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 352 157,61 грн. Опис предмету іпотеки: 1, 2, 9 - коридори; 3, 4, 5, 6, 10 - основні; 7 - ванна, 8 - туалет, загальна площа 65,8 кв.м. Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця. Іпотекою за цим договором забезпечується вимоги Іпотекодержателя, які виникають з кредитного договору № 63-08МК від 30.09.2005р., боржником за яким виступає ОСОБА_3 У випадку невиконання Позичальником положень кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. Іпотекодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також видатки по зверненню стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.

В силу положень ст. 1 Закону України „Про іпотеку" від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями; надалі за текстом - Закон України „Про іпотеку") іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язань іншої особи - боржника. Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням, а боржником є іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання. Боржником є іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання;

Згідно зі ст.ст. 3, 18 Закону України „Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 5.1 іпотечного договору від 30.09.2005р. передбачено, що Іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений в п. 1.3 цього договору, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) Іпотекодавцем, Позичальником своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 даного договору.

Статтею 33 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладені законодавчі приписи, а також заявлену позивачем вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка обґрунтована порушенням ОСОБА_3 прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р., що забезпечені іпотекою майнового поручителя ТОВ Сервіс-Центр відповідно до умов іпотечного договору від 30.09.2005р., господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору, перш за все, встановити факт порушення з боку ОСОБА_3 своїх обов'язків за даним кредитним договором.

При цьому, виходячи із заперечень відповідача проти позову, які обґрунтовані недоведеністю отримання ОСОБА_3 грошових коштів за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р., суд вважає за необхідне першочергово при вирішенні даного спору дослідити вказане питання.

Виходячи з положень п.п. 1.6, 3.1, 3.2 кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. Банк зобов'язався відкрити позичковий рахунок № 22036150330100 для видачі кредиту, а також надати кредит Позичальнику відповідно до умов цього договору. Кредит надається шляхом видачі готівки через касу Банку.

На підтвердження факту надання грошових коштів ОСОБА_3 згідно з умовами кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. в матеріалах справи наявна копія заяви про видачу готівки № 2462 від 30.09.2005р., підписана ОСОБА_3 Оригінал вказаного документу позивачем наданий не був, оскільки, за його поясненнями, закінчився трирічний термін його зберігання.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Також, згідно зі ст.. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У обов'язковій для застосування місцевими господарськими судами відповідно до положень ст.ст. 82, 111-26 ГПК України постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. по справі № 6-79цс14 наведено правовий аналіз сутності договору позики та кредитного договору, за результатами чого було зроблено такий правовий висновок. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

На відміну від договору позики, кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним, оплатним і двостороннім та відмінним за своїм суб'єктним складом, оскільки кредитором може виступати лише банк чи інша кредитна установа, яка має відповідну ліцензію.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. по справі № 6-63цс13 зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Отже, сам по собі факт укладення кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. виходячи із його правової природи є ще й доказом отримання ОСОБА_3 кредитних коштів в сумі 44 600 доларів США 00 центів.

Більш того, згідно з п.п. 2, 4 глави 3 Порядок видачі готівки з каси банку Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003р. № 337, що була чинною на час укладення кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р., з каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами: за грошовими чеками - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям; за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо); за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, - фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу); за видатковим касовим ордером - працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями. Видача готівки іноземної валюти здійснюється за такими видатковими документами: за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо; за видатковим касовим ордером - працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями; за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, - фізичним особам.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оформлення та виконання заяви про видачу готівки, що підписана ОСОБА_3, є належним доказом видачі останньому банком кредитних коштів в сумі 44 600 доларів США згідно з умовами кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. Суд приймає до уваги копію заяви про видачі готівки ОСОБА_3, незважаючи на відсутність оригіналу відповідного документу, з огляду на правову природу кредитного договору, визначену законом та ретельно досліджену Верховним Судом України.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що банком були належним чином виконані прийняті на себе за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р. зобов'язання щодо видачі кредиту ОСОБА_3

При цьому, як свідчать матеріали справи, 08.12.2011р. між ПАТ УкрСиббанк (Продавець) та ПАТ Дельта Банк (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у відповідності до умов якого Продавець продав, а Покупець прийняв права вимоги до боржників Продавця за низкою кредитних договорів, до яких увійшли зокрема права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р.

Згідно зі ст.ст. 510, 512, 513 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Положеннями ст.ст. 514, 516, 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Слід зазначити, що умовами кредитного договору від 30.09.2005р., що укладений між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_3, права вимоги за якими були відступлені на користь ПАТ Дельта Банк та який є в тому числі підставою для виникнення спірних правовідносин, не містять застережень щодо обов'язкового отримання згоди ОСОБА_3 на заміну кредитора у відповідних зобов'язаннях.

Таким чином, приймаючи до уваги укладення між ПАТ „УкрСиббанк" та ПАТ Дельта Банк вищезазначеної угоди, направленої в тому числі на відступлення належного ПАТ УкрСиббанк права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р., на підставі якого виникли спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до ПАТ Дельта Банк перейшло право вимоги до ОСОБА_3 з приводу стягнення заявленої в межах даної справи суми заборгованості.

Виходячи з положень п. 1.2.2 кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додається), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 7.4, частини 2 п. 9.2 цього договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку.

В свою чергу, графіком погашення заборгованості за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р. передбачено остаточне повернення суми отриманого кредиту в строк не пізніше 30.09.2012р.

В силу приписів ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 не здійснив повне погашення суми заборгованості за наданим кредитом у строк, встановлений кредитним договором, а саме до 30.09.2012р., що є порушенням зобов'язань позичальника за договором, в результаті чого, станом на момент вирішення спору, за ним рахується прострочена заборгованість за кредитом в сумі 20 749,44 долара США, що, за розрахунком позивача, еквівалентно 457 779,91 грн. за курсом НБУ станом на 28.07.2015р.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_3 простроченої заборгованості перед ПАТ „Дельта Банк" за наданим кредитом в сумі 457 779,91 грн. , яка на момент вирішення даного спору є непогашеною. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем та третьою особою суду надано не було.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. плата за кредит (під терміном плата за кредит у даному договорі розуміються як проценти, так і комісії): за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 13% річних. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих Банком Позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність Банку. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом факт/360 , відповідно до постанови Правління НБУ від 18.06.2003р. № 255. При цьому, проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які не повернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважаються одним днем. Термін сплати процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який нараховані проценти. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р. ОСОБА_3 не здійснював своєчасної та в повному обсязі оплати процентів за користування отриманим кредитом, в результаті чого у ОСОБА_3 утворилась заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 615 773,40 грн., яка підтверджена здійсненим позивачем розрахунком суми заборгованості по процентам станом на 28.07.2015р.

З огляду на викладені обставини, господарський суд визнає доведеним факт порушення ОСОБА_3 своїх обов'язків за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р., що укладається в незабезпеченні своєчасного повернення отриманого кредиту і несплати нарахованих відсотків, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем на момент вирішення даного спору на загальну суму 1 073 553,31 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 457 779,91 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 615 773,40 грн. Доказів, спростовуючих наведені висновки, відповідачем суду надано не було.

Згідно з п. 9.1 кредитного договору № 63-08 МК від 30.09.2005р. у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед Банком за цим договором проводиться шляхом стягнення з поручителя (гаранта) чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) Позичальника на вибір Банку.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що в забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р., в тому числі щодо своєчасного повернення суми наданого кредиту та сплати відсотків за його користування, між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Сервіс-Центр було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір від 30.09.2005р., за умовами якого відповідач передав в іпотеку Банку належне йому на праві власності майно - нежилі приміщення стоматологічного кабінету, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м., опис предмета іпотеки: 1, 2, 9 - коридори; 3, 4, 5, 6, 10 - основні; 7 - ванна, 8 - туалет.

Виходячи з положень п. 2.1.8 іпотечного договору від 30.09.2005р. Іпотекодержатель має право передати права кредитора за цим договором третім особам.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про іпотеку відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, приймаючи до уваги факт укладення між ПАТ УкрСиббанк як продавцем та ПАТ Дельта Банк як покупцем нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р., направлений в тому числі на перехід до позивача прав вимоги за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р., що забезпечений іпотекою відповідача згідно з умовами іпотечного договору від 30.09.2005р, господарський суд доходить висновку також і про перехід до ПАТ Дельта Банк прав іпотекодержателя за вказаним іпотечним договором.

В силу положень п. 5.1іпотечного договору від 30.09.2005р. Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений в п. 1.3 цього договору, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) Іпотекодавцем, Позичальником своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 даного договору.

В силу приписів ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В свою чергу, частинами 1, 2 ст. 35 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем наведені вимоги Закону були виконані шляхом надіслання відповідачу повідомлення про порушення ОСОБА_3 обов'язків за кредитним договором № 63-08МК від 30.09.2005р., викладене у листі від 20.08.2015р. за вих. № 31.4-08/8953/15, та попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2005р., яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_3 за названим кредитним договором. Факт надсилання даного листа підтверджується реєстром поштових відправлень із календарним штемпелем установи поштового зв'язку та відповідним фіскальним чеком про прийняття плати за надання поштових послуг.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на той факт, що закон не пов'язує можливість звернення стягнення на забезпечене іпотекою майно із обов'язковим врученням іпотекодавцю повідомлення про початок звернення стягнення, а вимагає від іпотекодержателя лише належного направлення відповідного документу. Більш того, суд зауважує, що згідно з ч . 2 ст. 35 Закону України Про іпотеку положення частини першої цієї статті (щодо обов'язкового направлення повідомлення) не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З огляду на вищевикладені висновки суду та обставини справи, які підтверджують порушення ОСОБА_3 прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р., виконання зобов'язань за яким було забезпечено іпотекою належного ТОВ Сервіс-Центр майна за договором іпотеки від 30.09.2005р. та наявності у ОСОБА_3 заборгованості перед позивачем на момент вирішення даного спору на загальну суму 1 073 553,31 грн., господарський суд, в силу положень ст.ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку", п. 5.1 іпотечного договору від 30.09.2005р. дійшов висновку про виникнення у ПАТ „Дельта Банк" права звернення стягнення на предмет іпотеки за названим іпотечним договором.

Виходячи з положень п.п. 5.2, 5.3.1 - 5.3.3 іпотечного договору від 30.09.2005р. задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя або шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони домовились, що добровільна передача предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя здійснюється в порядку, наведеному в п. 5.3.1 (далі по тексту договору - застереження про добровільну передачу). Сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) Позичальником, Іпотекодавцем своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та/або цим іпотечним договором, предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя. Зазначена згода є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту, зазначеного в п. 5.3.3. Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що застереження про добровільну передачу відображає усі питання по переходу права власності від Іпотекодавця до Іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитись. Сторони погоджуються, що сума заборгованості за кредитним договором, зазначеним в п. 1.3, зараховується в рахунок сплати за передачу предмета іпотеки у власність згідно зі ст. 601 ЦК України, або за ініціативою Іпотекодержателя вважається відступним, згідно до ст. 600 ЦК України. Зазначена ініціатива Іпотекодержателя вказується в повідомленні, зазначеному в п. 5.3.3 цього договору. У випадку невиконання (або часткового невиконання) Позичальником своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та Іпотекодавцем за іпотечним договором, Іпотекодержатель здійснює виконавчий напис нотаріуса на договорі і направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки Іпотекодержателю. З моменту відправлення повідомлення та здійснення виконавчого напису Іпотекодержатель набуває права власності на предмет іпотеки, а предмет іпотеки вважається переданим Іпотекодержателю.

Відповідно до положень ст.. 37 Закону України Про іпотеку Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012р. зазначено наступне. З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Таким чином, з огляду на зміст положень п. 5.2, 5.3.1 - 5.3.3 іпотечного договору від 30.09.2005р., якими позивачу надано право на власний розсуд обирати спосіб задоволення власних грошових вимог до ОСОБА_3, що виникли з кредитного договору № 63-08МК від 30.09.2005р., до яких (способів задоволення вимог) відноситься можливість визнання за позивачем як іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, керуючись положеннями ст.ст. 33, 35, 37 Закону України „Про іпотеку", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за названим кредитним договором на загальну суму 1 073 553,31 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2005р. шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищезазначені обставини, які обов'язково мають бути зазначені в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та про встановлення яких не було зазначено по тексту вище, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності, складеного ТОВ Експертна компанія Професіонал (оцінювач ОСОБА_6, кваліфікаційний сертифікат № 00076х від 09.06.2001р., свідоцтво про реєстрацію у ДРО № 1566 від 29.07.2002р.), ринкова вартість належного ТОВ Сервіс-Центр об'єкту нерухомості, а саме: нежилих приміщень стоматологічного кабінету, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м., опис: 1, 2, 9 - коридори; 3, 4, 5, 6, 10 - основні; 7 - ванна, 8 - туалет, станом на 01.12.2015р. складає 989 754,00 грн. без урахування ПДВ. Оскільки відповідач по справі є майновим поручителем, його відповідальність за виконання грошових зобов'язань ОСОБА_3 у спірних правовідносинах обмежується виключно вартістю предмету іпотеки.

Таким чином, задоволення вимог позивача до ОСОБА_3 за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р. на загальну суму 1 073 553,31 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 457 779,91 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 615 773,40 грн., здійснюється на суму вартості предмету іпотеки в розмірі 989 754,00 грн. без урахування ПДВ.

Що стосується детального опису предмету іпотеки, на який здійснюється звернення стягнення, господарський суд виходить із опису спірного майна, що наведений у матеріалах справи, зокрема в іпотечному договорі від 30.09.2005р., а саме: нежилі приміщення стоматологічного кабінету, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м., опис предмета іпотеки: 1, 2, 9 - коридори; 3, 4, 5, 6, 10 - основні; 7 - ванна, 8 - туалет.

Необхідність вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації матеріалами справи не підтверджено і позивач на застосуванні вказаних заходів не наполягав.

Також матеріалами справи підтверджено, що спірна іпотека є єдиним зареєстрованим обтяженням щодо вищезазначеного майна, у зв'язку з чим, у суду відсутня необхідність зазначення пріоритету задоволення вимог іпотекодержателів в резолютивній частині рішення.

З огляду на всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПАТ Дельта Банк позовних вимог у повному обсязі відповідно до ст.ст. 1, 3, 11, 18, 33, 35, 37, 39 Закону України „Про іпотеку" від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 629, 1048 - 1050 ЦК України, ст.ст. 193, 345 Господарського кодексу України.

Таким чином, судом ухвалюється рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором (нежитлові приміщення), посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 3341, а саме на: нежилі приміщення стоматологічного кабінету, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м., опис предмета іпотеки: 1, 2, 9 - коридори; 3, 4, 5, 6, 10 - основні; 7 - ванна, 8 - туалет, які належать ТОВ „Сервіс-Центр" на праві власності, шляхом визнання за ПАТ Дельта Банк права власності на вказаний об'єкт ринковою вартістю 989 754,00 грн. без урахування ПДВ, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р. на загальну суму 1 073 553,31 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 457 779,91 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 615 773,40 грн.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України шляхом із присудження до стягнення в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 11, 18, 33, 35, 37, 39 Закону України „Про іпотеку" від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 629, 1048 - 1050 ЦК України, ст.ст. 193, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором (нежитлові приміщення), посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 3341, а саме на: нежилі приміщення стоматологічного кабінету, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м., опис предмета іпотеки: 1, 2, 9 - коридори; 3, 4, 5, 6, 10 - основні; 7 - ванна, 8 - туалет, які належать фірмі Сервіс Центр у формі товариства з обмеженою відповідальністю /65123, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 125/3, кв. 41, код ЄДРПОУ 22474552/ на праві власності , шляхом визнання за публічним акціонерним товариством Дельта Банк /01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020/ права власності на вказаний об'єкт ринковою вартістю 989 754 грн. 00 коп. /дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп./ без урахування ПДВ, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 63-08 МК від 30.09.2005р. на загальну суму 1 073 553 грн. 31 коп. /один мільйон сімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн.. 31 коп./, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 457 779 грн. 91 коп. /чотириста п'ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн.. 91 коп./ та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 615 773 грн. 40 коп. /шістсот п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 40 коп./.

3. Стягнути з фірми Сервіс Центр у формі товариства з обмеженою відповідальністю /65123, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 125/3, кв. 41, код ЄДРПОУ 22474552/ до державного бюджету через Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси судовий збір в сумі 16 103 грн. 30 коп. /шістнадцять тисяч сто три грн. 30 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 16.01.2016р.

Суддя С.П. Желєзна