Постанова

від 19.01.2016 по справі 826/14627/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2016 року № 826/14627/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ТРІАДА доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №15726552209,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ ТРІАДА (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №15726552209.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 87/26-55-22-09/30928372 від 30.01.2015 року щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.02.2015 року №15726552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 320 891 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки в акті перевірки не було наведено жодних достовірних доказів на підтвердження безтоварності правочинів між позивачем та його контрагентом. Всі товари, які було замовлено позивачем у ТОВ "ТАІР ГРУП", були реально передані у повному обсязі, що підтверджується наданими первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 24.09.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВКФ ТРІАДА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПРАТ "ФОРУМ-АВТОСЕРВІС", код за ЄДРПОУ 12559064 за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 року та ТОВ "ТАІР ГРУП" код за ЄДРПОУ 39280511 за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1. п.198.3. п.198.6 ст. 198. п.201.4 ст. 201. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 256 713 грн. в тому числі за серпень 2014 року в сумі 136260 грн. та вересень 2014 року в сумі 120453 грн.

За результатами перевірки складено акт № 87/26-55-22-09/30928372 від 30.01.2015 та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №15726552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 320 891 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 256 713,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 64 178,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ ТРІАДА зареєстровано як юридична особа 06.04.2000 р. в Печерській районній у м. Києві державній адміністрації. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.05.2005 р. за № 37916. У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства є виготовлення друкованої продукції (код 18.12 за КВЕД).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "ТАІР ГРУП", суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ВКФ ТРІАДА" та ТОВ "ТАІР ГРУП" було укладено Договір поставки №08-14/Д від 04.08.2014 року, предметом якого є постачання і передання у власність ТОВ "ВКФ ТРІАДА" як Покупця витратних поліграфічних матеріалів.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надані видаткові накладні на кожну поставку: № 5-08/14 від 05.08.2014 року; № 6-08/14 від 06.08.2014 року; № 11-08/14 від 11.08.2014 року; № 20/08-14 від 20.08.2014 року; № 26/08-14 від 26.08.2014 року; № 02/09-14 від 02.09.2014 року; № 03/09-14 від 03.09.2014 року; № 04/09-14 від 04.09.2014 року; № 4/1/09-14 від 04.09.2014 року; № 08/09-14 від 08.09.2014 року; № 9/09-14 від 09.09.2014 року; № 23/09-14 від 23.09.2014 року; податкові накладні: №21 від 05.08.2014 року; №56 від 06.08.2014 року; №70 від 11.08.2014 року; № 71 від 04.09.2014 року; №96 від 13.08.2014 року; № 103 від 08.09.2014 року; № 135 від 20.08.2014 року; № 181 від 26.08.2014 року; № 37 від 02.09.2014 року; № 43 від 03.09.2014 року; №70 від 04.09.2014 року; № 71 від 04.09.2014 року; №273 від 23.09.2014 року.

На підтвердження оплати за товар позивачем надана суду копія виписки з поточного рахунку № 26002010581 з ПАТ Банк Січ у період з 05.08.2014 року по 23.09.2014 року.

Для здійснення транспортування товарів до адреси позивача між ФОП ОСОБА_1 (експедитор-перевізник) та ТОВ ВКФ ТРІАДА (замовник) укладено договір № 281813 про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2013 року.

На підтвердження факту використання поставлених ТОВ "ТАІР ГРУП" товарів у власній господарській діяльності, позивачем надано також договори на виготовлення поліграфічної продукції: 1) №10-11/4 від 10.10.2011 року з ДП "Фаберлік-Україна"; 2) №01-14/363 від 20.01.2014 року з Іноземним товариством з обмеженою відповідальністю "Фаберлік-РБ"; 3) №02-14/368 від 17.01.2014 року з ТОВ "Джилайф Імпекс".

Також на підтвердження факту використання поставлених ТОВ "ТАІР ГРУП" товарів у власній господарській діяльності, позивачем надано копії видаткових накладних, міжнародних товарно-транспортних накладних, митних декларацій форми МД-2 і МД-6, які підтверджують виготовлення та поставку продукції на користь вищевказаних контрагентів позивача.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем, достовірно підтверджують реальність вчинених господарських операцій, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази того, що позивач мав відповідні матеріальні ресурси, кваліфікований персонал у достатній кількості для виконання послуг відповідно до вищевказаних договорів.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції ТОВ "ВКФ ТРІАДА" та ТОВ ТАІР ГРУП фактично мали реальний характер, замовлення та надання послуг оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У той же час, доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ "ТАІР ГРУП" можливості продати замовлений позивачем товар (у зв'язку з його не придбанням в період з липня 2014 року по вересень 2014 року) не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, оскільки відповідачем не доведено, що придбаний позивачем товар мав закуповуватись ТОВ "ТАІР ГРУП" лише в період з липня 2014 року по вересень 2014 року і не міг бути закуплений раніше.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про наявність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий Кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення позивачем п.198.1. п.198.3. п.198.6 ст. 198. п.201.4 ст. 201. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було здійснено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 256 713 грн. в тому числі за серпень 2014 року в сумі 136260 грн. та вересень 2014 року в сумі 120453 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №15726552209 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ТРІАДА задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №15726552209, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Судові витрати в розмірі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ТРІАДА за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук