Постанова

від 13.02.2020 по справі 826/14627/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №826/14627/15

адміністративне провадження №К/9901/26895/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засідання касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Тріада на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 (колегія суддів: Борисюк Л.П., Вівдиченко Т.Р., Петрик І.Й.) у справі № 826/14627/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Тріада доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ ТРІАДА (далі -Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі -ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №15726552209.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про необґрунтованість висновків контролюючого органу про відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість по господарським операціям з ТОВ ТАІР ГРУП , як такого, що є нереальним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2016 (суддя - Іщук І.О.) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №15726552209, винесене ДПІ.

Рішення суду обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарської операції з ТОВ ТАІР ГРУП є необґрунтованими, відповідно є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням щодо даних операцій. Мотивуючи рішення, судом зауважено, що позивач надав до суду належні документи первинного та бухгалтерського обліку, які спростовують висновки ДПІ.

Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 11.05.2016 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволені позову відмовив, у зв`язку із тим, що висновки ДПІ, які покладені в основу акту перевірки є достатніми та спростовують реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом. Зокрема суд апеляційної інстанції, досліджуючи обставини справи, зазначив, що дійсного руху активів, по такій господарської операції не було, про що свідчить відсутність доказів придбання товару контрагентом позивача у своїх постачальників, реалізованого потім позивачу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якому просить його скасувати, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Вказується, що суд апеляційної інстанції в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надав правового значення долучених до матеріалів справи доказів, реальності здійснення ним господарської операції із названим вище контрагентом. При цьому, зазначає, що всі висновки, які були зроблені судом апеляційної інстанції суперечать між собою та не відповідають дійсності, адже сумніви щодо реальності угоди спростовуються належними та допустимими доказами, оцінка яким не надавалась під час розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, Товариство доводить суду касаційної інстанції, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не надав оцінки спірному рішенню ДПІ в частині правовідносин ще з одним його контрагентом (ПРАТ ФОРУМ-АВТОСЕРВІС ), діяльність з яким також була предметом перевірки, за наслідками якої було прийнято таке рішення.

Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України та/або письмового відзиву до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 26.01.2015 по 30.01.2015 ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПРАТ ФОРУМ-АВТОСЕРВІС (код ЄДРПОУ 32559064) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 та ТОВ ТАІР ГРУП (код ЄДРПОУ 39280511) за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в загальній сумі 256 713,00 грн., в тому числі за серпень 2014 в сумі 136 260,00 грн. та вересень 2014 року в сумі 120 453,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.01.2015 № 87/26-55-22-09/30928372 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 № 15726552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 320 891,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 256 713,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 64 178,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що такий висновок контролюючим органом був зумовлений виявленим фактом відсутності настання реальних наслідків за правочинам, укладеним позивачем з ТОВ ТАІР ГРУП .

Не отримавши позитивного результату від процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду, який визнав законним вказане податкове повідомлення-рішення, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Так, Суд розглядаючи дану справу, вважає за необхідне зазначити, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити, в рамках виявлених правопорушень відповідачем в акті перевірки, за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з названим контрагентом, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов`язковість ведення яких прямо покладено на суб`єктів господарювання.

Такий висновок, зумовлений приписами ПК України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Оцінка таким вимогам надавалась судами попередніх інстанцій. Проте, на думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, постанова якого є предметом касаційного розгляду, дослідив обставини справи в повному обсязі, надавши їм належного обґрунтування. При цьому, оцінка надавалась не тільки основним документам податкового чи бухгалтерського обліку, а і похідним, які супроводжували правочин.

Варто зауважити, що судом апеляційної інстанції досліджено договір поставки № 08-14/Д від 04.08.2014, предметом якого є постачання і передання у власність Товариства, як покупця, витратних поліграфічних матеріалів, на підставі якого складено податкові та видаткові накладні; банківські виписки про рух коштів по рахунку позивача, а також договір транспортування товару, та наслідки використання товару у господарській діяльності позивача.

З урахуванням чого, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та спростовуються вказаним. Вимога позивача здійснити на стадії касаційного перегляду переоцінку таких доказів виходить поза межі повноважень Верховного Суду.

При цьому, на думку Верховного Суду, є правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідні господарські правовідносини позивача та ТОВ ТАІР ГРУП не носять реального характеру, з огляду на досліджені обставини можливості придбання чи виготовлення саме ТОВ ТАІР ГРУП у своїх постачальників товару, які був поставлений позивачу на виконання умов договору № 08-14/Д від 04.08.2014.

Суд апеляційної інстанції в даному випадку здійснив в повному обсязі оцінку фактів, перевіривши кількісний склад постачальників ТОВ ТАІР ГРУП (контрагента позивача) і визначився, що з липня по вересень 2014 року такі не поставляли останньому товар, що поставлявся в подальшому Товариству. Тобто, судом досліджено джерело походження товару.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції не спростовуються позивачем в касаційній скарзі.

Також не приймаються доводи Товариства щодо того, що суд апеляційної інстанції досліджував правовідносини ТОВ ТАІР ГРУП з його постачальниками лише у період з липня до вересня 2014 року, так як згідно із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ТАІР ГРУП було зареєстрована лише 02.07.2014. Тобто, до вказаної дати контрагент позивача не мав статусу юридичної особи, а відтак не міг бути учасником господарських правовідносин, в тому числі з його постачальниками, які визначені ДПІ під час перевірки.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що в порушення вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні з наданих первинних документів неможливо ідентифікувати осіб, причетних до здійснення господарської операції в зв`язку з відсутністю зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистого підпису або інших даних.

Доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не надав оцінки спірному рішенню ДПІ в частині правовідносин ще з одним його контрагентом (ПРАТ ФОРУМ-АВТОСЕРВІС ), діяльність з яким також була предметом перевірки, за наслідками якої було прийнято таке рішення, є також необґрунтованими. Згідно із абз. 1 висновку акту перевірки, господарські правовідносини позивача з ПРАТ ФОРУМ-АВТОСЕРВІС їх вид, обсяг, якість та розрахунки документально підтверджено та встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з таким суб`єктом господарювання.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Тріада залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду