Постанова

від 19.01.2016 по справі 908/5151/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.01.2016 справа №908/5151/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: суддв: за участю представників сторін від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, директор ОСОБА_5, довіреність №20-3 від 21.12.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015р. (повний текст підписано 16.11.2015р.) у справі№908/5151/15 (суддя Сушко Л.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія , смт. Високий Харківської області до Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , м.Запоріжжя простягнення 463071,60грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія , смт. Високий Харківської області, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , м.Запоріжжя про стягнення 463071,60грн., які складаються з 259206,36грн. інфляційних, 9707,87грн. 3% річних та 194157,37грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.11.2015р. (повний текст підписано 16.11.2015р.) у справі №908/5151/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія 9707,87грн. 3% річних, 259206,36грн. інфляційних. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що факт неналежного виконання умов мирової угоди від 09.02.2015р. є доведеним. Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних, судом встановлено, що розрахунок виконано вірно та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9707,87грн. 3% річних та 259206,36грн. інфляційних. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 194157,37грн. відмовлено, оскільки мирова угода не містить посилання на конкретний розмір пені, а докази встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у відносинах сторін відсутні.

Публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015р. (повний текст підписано 16.11.2015р.) у справі №908/5151/15 в частині стягнення 259206,36грн. інфляційних та 9707,87грн. 3% річних, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник стверджує, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що ухвала господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. по справі №908/5184/14, якою затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія та Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст.17 Закону України Про виконавче провадження . Отже, відносини, які склалися між сторонами після винесення судом ухвали від 25.02.2015р. по справі №908/5184/14 про затвердження мирової угоди, регулюються нормами Закону України Про виконавче провадження . Жодна із норм вищенаведеного закону не передбачає нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання стороною виконавчого документу, а в мировій угоді сторони взагалі не передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання мирової угоди.

Крім того, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що в позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія просило стягнути відсотки за користування чужими грошовими коштами, проте судом першої інстанції було проігноровано приписи ст.536 ЦК України та безпідставно застосовано ст.625 ЦК України, як підставу нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2015р. у справі №908/5151/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 19.01.2016р.

Товариство з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь 3% річних та інфляційних рішення суду є законним та обґрунтованим.

Від відповідача надійшли заперечення проти відзиву на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що обставини, викладені у відзиві, не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2016р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив з мотивів, що були викладені у відзиві.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015р. (повний текст підписано 16.11.2015р.) у справі №908/5151/15 в частині стягнення 3% річних та інфляційних та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заперечення на відзив, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/5184/14 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія до Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь про стягнення 1099734,69грн. за договором №20/2013/1707 від 05.09.2013р. та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія про стягнення штрафних санкцій на суму 73248,00грн. та зобов'язання виконати певні дії.

25.02.2015р. ухвалою господарського суду Запорізької області по справі №908/5184/14 затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія та Відкритим акціонерним товариством Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь .

За умовами п.3 мирової угоди Відкрите акціонерне товариство Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь підтверджує існування станом на 04.02.2015р. простроченої заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія за отриману продукцію за договором поставки №20/2013/1707 від 05.09.2013р. у розмірі 915600,00грн.

Умовами п.4 мирової угоди сторони узгодили, що Відкрите акціонерне товариство Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь бере на себе зобов'язання погасити суму заборгованості за договором поставки № 20/2013/1707 від 05.09.2013 року у розмірі 915600,00 грн. в строк до 13.03.2015 року частками в строки: до 20.02.2015 року, до 27.02.2015 року та до 13.03.2015 року.

Погашення визначених в цьому пункті сум буде здійснюватись у гривнях на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія .

За змістом п.7 мирової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і затвердження господарським судом Запорізької області та діє до повного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених цією мировою угодою.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2015р. в порядку ст. 89 ГПК України задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія про роз'яснення ухвали господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. та надані наступні роз'яснення.

В п.1 резолютивної частини ухвали зазначено, що ухвала господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. у справі №908/5184/14 винесена у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Отже, ухвала господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. у справі №908/5184/14 є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" (п.2 резолютивної частини ухвали).

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали роз'яснено, що ухвала господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. у справі № 908/5184/14 та п. 4 мирової угоди від 09.02.2015р. підлягає примусовому виконанню Державною виконавчою службою, а саме стягнення з Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія 915600,00грн. основного боргу.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. у справі №908/5184/14 повинна була виконана у добровільному порядку Відкритим акціонерним товариством Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь у строк до 13.03.2015р. включно(п.4 резолютивної частини ухвали).

У п.5 резолютивної частини ухвали зазначено, що на даний час ухвала господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. у справі №908/5184/14 в апеляційному порядку оскаржена не була…Таким чином, ухвала господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. у справі №908/5184/14 вступила в законну силу з дня її винесення та може пред'являтись до примусового виконання протягом 1 (одного) року, тобто, до 25.02.2016р. у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія звернулося до Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь (лист №12/03-15 від 12.03.2015р.) з вимогою виконати умови мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. по справі №908/5184/14. Однак відповіді на зазначений лист надано не було.

Позивач неодноразово звертався до Заводського ВДВС Запорізького МУЮ для прийняття до провадження виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. по справі №908/5184/14.

Проте лише 16.07.2015р. постановою Заводського ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. по справі №908/5184/14 та 27.07.2015р. виконавче провадження закінчено у зв'язку зі сплатою боржником заборгованості в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №196491 від 21.07.2015р. на суму 915600,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія неодноразово зверталося до Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату Запоріжсталь з вимогами сповістити про причини невиконання мирової угоди від 09.02.2015р. (лист №11/06-15 від 11.06.2015р. та №02/07-15 від 02.07.2015р.)

Несвоєчасне виконання мирової угоди від 09.02.2015р., затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р., стало причиною звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (пізніше змінено найменування на Публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь ) 259206,36грн. інфляційних, 9707,87грн. 3% річних, 194157,37грн. пені.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України.

Мирова угода за своєю правовою природою є правочином у розумінні змісту ст.202, 203 ЦК України і є підставою виникнення прав та обов'язків сторін, що її уклали.

Отже, після укладання мирової угоди, у відповідача перед позивачем виникає зобов'язання, передбачене мировою угодою.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.4 мирової угоди відповідач взяв на себе зобов'язання погасити суму заборгованості за договором поставки №20/2013/1707 від 05.09.2013 року у розмірі 915600,00грн. в строк до 13.03.2015 року частками в строки: до 20.02.2015 року, до 27.02.2015 року та до 13.03.2015 року.

Разом з тим, боржник сплатив заборгованість в повному обсязі в сумі 915600,00 грн. згідно платіжного доручення №196491 лише 21.07.2015р., тобто строк виконання зобов'язання за мировою угодою був порушений.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розглядаючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанцій дослідив правильність проведеного позивачем розрахунку сум трьох відсотків річних та інфляційних, встановив період, за який вказані суми повинні нараховуватись (14.03.2015р.-20.07.2015р), що є беззаперечним дотриманням судом першої інстанції вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9707,87грн. 3% річних та 259206,36грн. інфляційних.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що звертаючись з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія просило стягнути відсотки за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.536 ЦК України, а судом безпідставно застосовано ст.625 ЦК України як підставу нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Проте, зазначене твердження не відповідає дійсним обставинам. З аналізу позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія просило стягнути 3% річних та інфляційні на підставі ст.625 ЦК України, і жодного разу не посилалося на ст.536 ЦК України як на підставу своїх позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р. по справі №908/5184/14, якою затверджено мирову угоду, є виконавчим документом, а Закон України Про виконавче провадження не передбачає нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання стороною виконавчого документу, і, відповідно, відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних. З цього приводу судова колегія зазначає наступне. Дійсно, у відповідності до приписів п.7.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. Разом з тим, мирова угода -це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода призводить до вирішення спору по суті (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 25.09.2008р. по справі №21/233-07-9283, від 28.10.2010р. по справі №28/130). А, відповідно, неналежне виконання умов договору є підставою для відповідальності. У зв'язку з цим, твердження заявника апеляційної скарги про те, що наявність мирової угоди виключає можливість нарахування 3% річних та інфляційних є безпідставним.

Разом з тим, суд попередньої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 194157,37грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу. З приписів наведеної норми вбачається, що кредитор має право вимагати сплати неустойки (пені), тоді коли така сплата передбачена умовами договору (аналогічна позиція викладена у постанові ВГСУ від 27.01.2014р. по справі №922/3651/13).

Як встановлено господарським судом, умовами вищезазначеної мирової угоди не передбачена сплата пені у разі невиконання (несвоєчасного виконання) боржником своїх зобов'язань щодо сплати боргу. Разом з тим, мирова угода, на підставі якої позивач просив стягнути з відповідача пеню, взагалі не може встановлювати штрафні санкції за її невиконання, оскільки мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

Виходячи з цього, господарський суд Запорізької області правомірно відмовив в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 194157,37грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про неправомірне посилання господарського суду на положення ст.2 Закону України Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в силу наступного. Закону з зазначеною назвою не існує взагалі, а ст.2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань була виключена на підставі Закону України №2921-ІІ від 10.01.2002. Проте вказане не впливає на правомірність висновків суду першої інстанції щодо суті вирішення даного господарського спору. До того ж, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині пені виходив не лише з приписів вказаної статті закону, яка дійсно втратила чинність.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015р. (повний текст підписано 16.11.2015р.) у справі №908/5151/15 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015р. (повний текст підписано 16.11.2015р.) у справі №908/5151/15 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015р. (повний текст підписано 16.11.2015р.) у справі №908/5151/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1- позивачу;

1- відповідачу;

1- до справи;

1- ДАГС

1- ГСЗО