Постанова

від 29.03.2016 по справі 908/5151/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 908/5151/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого (доповідач)

Алєєвої І.В.

Рогач Л.І.

за участю представників: позивачане з'явився, про час та місце судового засідання повідомлено належно відповідачане з'явився, про час та місце судового засідання повідомлено належно розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія на постановувід 19.01.2016 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 908/5151/15 господарського суду Запорізької області від 10.11.2015 р. за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-ремонтна компанія доПублічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь пропро стягнення 463 071,60 грн

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 р. ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія звернулось з позовом до ПАТ ЗМК Запоріжсталь про стягнення 259 206,36 грн інфляційних, 9 707,87 грн 3% річних та 194 157,37 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позов вмотивовано тим, що ухвалою суду першої інстанції від 25.02.2015 р. по справі №908/5184/14 було затверджено мирову угоду між сторонами 09.02.2015 р., згідно якої ПАТ ЗМК Запоріжсталь зобов'язувалося погасити суму заборгованості за договором поставки № 20/2013/1707 від 05.09.2013 р. на користь ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія у розмірі 915 600,00 грн частками в строки: до 20.02.2015 р., до 27.02.2015 р. та до 13.03.2015 р.

Проте відповідач виконав зобов'язання лише 21.07.2015 р. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача 915 600,00 грн боргу, тому позивач просив стягнути 3% річних, інфляційні втрати та пеню за період від 14.03.2015 р. по 21.07.2015 р., посилаючись на приписи статей 549, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема позивач в позовній заяві стосовно стягнення пені посилався на те, що оскільки мировою угодою грошова сума, яку боржник повинен був би сплатити стягувачу у разі прострочення виконання зобов'язання визначена не була, то така сума розраховується за законом, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. замінено первісного відповідача ВАТ ЗМК Запоріжсталь на належного відповідача ПАТ ЗМК Запоріжсталь .

Відповідач у запереченні на позовну заяву просив у позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відносини, які склалися між сторонами після винесення судом ухвали від 25.02.2015 р. по справі № 908/5184/14 про затвердження мирової угоди, регулюються нормами Закону України Про виконавче провадження , якими не передбачено нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання стороною виконавчого документу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.11.2015 р. (суддя Сушко Л.М.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ПАТ ЗМК Запоріжсталь на користь ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія 9 707,87 грн 3% річних, 259 206,36 грн інфляційних.

В решті позовних вимог (стягнення пені) відмовлено з посиланням на помилковість застосування до спірних правовідносин приписів Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

За апеляційною скаргою ПАТ ЗМК Запоріжсталь Донецький апеляційний господарський суд (судді: Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонова О.О.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015 р. в апеляційному порядку, залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016 р. скасувати в частині відмови у стягненні пені та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню за період з 14.03.2015 р. по 21.07.2015 р. у сумі 194 157,37 грн з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів частини 6 статті 231 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає судові рішення у даній справі в частині відмови у стягненні пені законними та обґрунтованими, з посиланням на приписи частини 1 статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 230, частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в провадженні господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/5184/14 за первісним позовом ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія до ВАТ ЗМК Запоріжсталь про стягнення 1 099 734,69 грн за договором № 20/2013/1707 від 05.09.2013 р. та зустрічним позовом ВАТ ЗМК Запоріжсталь до ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія про стягнення штрафних санкцій в розмірі 73 248,00 грн та зобов'язання виконати певні дії.

25.02.2015 р. ухвалою господарського суду Запорізької області по справі № 908/5184/14 було затверджено мирову угоду від 09.02.2015 р., укладену між ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія та ВАТ ЗМК Запоріжсталь . Вказана ухвала у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, оскаржена не була.

Відповідно до пунктів 3, 4 мирової угоди ВАТ ЗМК Запоріжсталь підтвердив існування станом на 04.02.2015 р. простроченої заборгованості перед ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія за отриману продукцію за договором поставки № 20/2013/1707 від 05.09.2013 р. в розмірі 915 600,00 грн та зобов'язався погасити цю суму заборгованості в строк до 13.03.2015 р. частками: до 20.02.2015 р., до 27.02.2015 р. та до 13.03.2015 р.

Пунктом 7 мирової угоди встановлено, що вона набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і затвердження господарським судом Запорізької області та діє до повного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених цією мировою угодою.

16.07.2015 р. постановою Заводського ВДВС Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження за ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 р. по справі № 908/5184/14.

27.07.2015 р. вказане виконавче провадження було закінчено у зв'язку зі сплатою боржником заборгованості в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 196491 від 21.07.2015 р. на суму 915 600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, несвоєчасне виконання мирової угоди від 09.02.2015 р., затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 р., стало підставою для звернення ТОВ Харківська енерго-ремонтна компанія до суду з позовом, зокрема, про стягнення з ВАТ ЗМК Запоріжсталь (пізніше змінено найменування на ПАТ ЗМК Запоріжсталь ) 194 157,37 грн пені на підставі Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , у зв'язку з не визначенням у вказаній мировій угоді розміру пені.

За приписами частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Основні критерії належності виконання містяться у статтях 526 - 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Тобто, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, в результаті якого припиняються права і обов'язки сторін зобов'язання.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи з приписів статті 231 Господарського кодексу України, за підставами виникнення штрафні санкції поділяються на встановлені законом (законна неустойка в широкому розумінні) та визначені договором (договірні).

За приписами статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 р. (із змінами від 11.07.2013 р.) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, встановленому за згодою сторін.

При цьому статтею 3 Закону визначається гранична межа належного до стягнення розміру пені у випадку, якщо вона передбачена договором: цей розмір обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює цілісний регулятор відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання лише у сукупності з договором, яким передбачена така відповідальність. Лише якщо договором встановлено пеню у певному розмірі, діє обмеження, встановлене цим Законом, а саме, заборона перевищення подвійної облікової ставки.

Якщо ж договором не передбачено пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у певному розмірі, зазначений Закон не застосовується.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у стягненні пені є правильним, а прийняті рішення в цій частині є законними, обґрунтованими та вмотивованими. Підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, преглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 1 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015 р. та постанову Донецького апеляційного суду від 19.01.2016 р. в частині відмови у стягненні 194 157,37 грн пені, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Решта рішення та постанови щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у касаційному порядку не оскаржувалась.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 5 , пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 5, 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016 р. у справі № 908/5151/15 та рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2015 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова Судді:І. Алєєва Л. Рогач