Постанова від 12.01.2016 по справі 914/4234/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 914/4234/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Дубник О.П.

суддів Матущак О.І.

ОСОБА_1

при секретарі Довгополов А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (надалі ПАТ Львівобленерго ) за №112-3063/2 від 07.09.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/4084/15 від 10.09.2015р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2015р.

у справі № 914/4234/14 (суддя Кидисюк Р.А.)

за позовом: Малого приватного підприємства «Скарб» (надалі МПП Скарб ), м. Львів

до відповідача: ПАТ Львівобленерго , м. Львів

про визнання протиправними дій і визнання недійсною вимоги №057821 від 21.11.2014р. та її скасування,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи); ОСОБА_4 - представник (довіреність № 112-4266/2 від 04.12.2015р.)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації від сторін не надходило.

Причини відкладення розгляду справи зазначено у відповідній ухвалі суду. Також в судових засіданнях 24.11. та 16.12.2015 р. оголошувались перерви. Причини зміни колегії суду для розгляду даної справи викладено у відповідних розпорядженнях голови та в.о. голови суду від 23.11. та 15.12.2015 р.

Новим складом суду розпочато розгляд справи та завершено її розгляд прийняттям постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2015 р. залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. позов задоволено частково, визнано недійсною вимогу ПАТ «Львівобленерго» від 12.11.2014р. №057821 щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією та нормативно-технічних документів; в решті позову - відмовлено (а.с. 167-176, 214-222 том І).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015р. попередні судові акти скасовано повністю з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Львівської області (а.с. 255-258 том І).

Приписами ч.1 ст. 111 12 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні спору суди не встановили, яким чином спірною вимогою № 057821 від 12.11.2014 р. порушено права позивача (та які саме) на момент, подання даного позову.

Також судом касаційної інстанції зазначається, що суди дійшли помилкового висновку, що позовна вимога про визнання дій відповідача неправомірними суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України, отже, судами не було надано оцінки оскаржуваним діям відповідача.

Крім того, суди не обґрунтували свого висновку стосовно того, що вимога ПАТ Львівобленерго № 057821 є ненормативним (індивідуальним) правовим актом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2015р. (суддя Кидисюк Р.А.) позовні вимоги МПП "Скарб" до ПАТ "Львівобленерго" задоволено повністю та визнано протиправними дії відповідача щодо складення вимоги №057821 від 12.11.2014р. про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів,; визнано недійсною вимогу ПАТ "Львівобленерго" №057821 від 12.11.2014р. щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів. Стягнуто з ПАТ "Львівобленерго" на користь МПП "Скарб" 2 436, 00 грн. судового збору (а.с. 32-40 том ІІ).

Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції керувався ст. ст. 11, ч. 3 ст. 16, ст.ст. 627, 629 ЦК України, ст. 26 Закону України Про електроенергетику , п. 1.1.1., п. 1.5.6., «Правил улаштування електроустановок» (надалі ПУЕ) із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок» за №469 від 20.06.2014 р., п. 7.5., п.п. 10 п. 8, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 417/1442 від 02.08.1996 р. надалі ПКЕЕ), ст. 12 ГПК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, та дійшов висновку, що у ПАТ Львівобленерго не було законних підстав для звернення до МПП Скарб з вимогою № 057821 від 12.11.2014р. (із попередженням про застосування оперативно-господарської санкції в разі невиконання такої) щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до п. 1.5.6 ПУЕ, оскільки відповідно до п. 1.1.1. ПУЕ в редакції від 20.06.2014 р., ці правила є обов'язковими для застосування під час проектування нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту електроустановок. Нові положення правил не є обов'язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за правилами, чинними на час створення електроустановок. Враховуючи необґрунтованість вимоги, господарський суд першої інстанції визнав протиправними дії ПАТ Львівобленерго щодо складення вимоги №057821 від 12.11.2014р. та визнав дану вимогу недійсною, оскільки відповідно до ч.3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ Львівобленерго оскаржило його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що позовна вимога про визнання протиправними (неправомірними, незаконними) дій суб'єкта господарювання, обрана позивачем при зверненні до суду не відповідає можливим (визначеним чинним законодавством України) способам захисту, що є безумовною підставою для відмови у позові у цій частині. Також скаржник зазначає, що викладена ним у листі № 057821 від 12.11.2014р. не є актом індивідуальної дії, відтак, не може оскаржуватись в судовому порядку. Крім того, зазначає скаржник, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок за № 469 від 20.06.2014р. внесено зміни та доповнення до розділу 1. Загальні правила улаштування електроустановок шляхом викладення у новій редакції глави 1.1-1.3., 1.5.-1.9. ПУЕ, відповідно до яких, розрахункові засоби обліку електричної енергії повинні обов'язково встановлюватись на межі поділу мережі за балансовою вартістю (п. 1.5.6. ПУЕ). Саме вказані зміни і зумовили надіслання відповідачем позивачу вимоги № 0577821 від 12.11.2014р.

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Зокрема зазначив, що з 21.09.2014р. змінилося законодавство, що регулювало питання обліку електричної енергії, а саме 21.09.2014р. втратив чинність п. 1.5.6. ПУЕ в редакції 1986 року і набрав чинності п. 1.5.6. ПУЕ в новій редакції, а сторони у п. 2.1.2 договору такі зміни у законодавстві визнали обов'язковими, тому цей пункт 1.5.6. ПУЕ в новій редакції є обов'язковим до виконання позивачем та відповідачем (незважаючи на альтернативність щодо необхідності застосування змін в ПУЕ до діючих електроустановок, позивач та відповідач у договорі домовилися про обов'язковість застосування таких змін в ПУЕ до діючих електроустановок) та цей пункт ПУЕ в новій редакції має перевагу над додатком №6 до договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи апелянта безпідставними, а оскаржуване судове рішення законним з тих же підстав, якими він обґрунтував свої позовні вимоги, звертаючись із даним позовом до господарського суду, водночас посилаючись і на висновки суду касаційної інстанції, постановою якої 23.06.2015 р. було направлено справу на новий розгляд місцевому господарському суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.10.2007р. між ВАТ «Львівобленерго» (постачальник), правонаступником якого є ПАТ «Львівобленерго» та МПП «Скарб» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №66005, згідно умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю за зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії» , а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 «Однолінійна схема» (а.с. 19-30 том І).

У п.2.1 договору зазначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу постачання електричної енергії та стосуються предмету цього договору, зобов'язань, прав, обов'язків та відповідальності сторін; порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності; порядку обмеження та припинення електропостачання; обліку електричної енергії та порядку розрахунків; відносин із третьою стороною та інших правовідносин, які випливають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положенням цього договору. Сторони зобов'язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до цього договору.

МПП «Скарб» стверджує, що йому стало відомо про лист ПАТ «Львівобленерго» №134-6895 від 17.11.2014р. з моменту отримання вимоги №057821 від 12.11.2014р. щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів (а.с. 16-18 том І).

У вказаному листі зазначено, що у випадку невиконання вимоги будуть вжиті заходи, передбачені п.7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р.

Зі змісту вимоги №057821 від 12.11.2014р. вбачається, що ПАТ «Львівобленерго» вимагає до 12.12.2014р. виконати наступні заходи:

- перенести на межу балансової належності прилади обліку електричної енергії (п.1.5.6., п.1.5.29, п.1.5.31 ПУЕ);

- у разі зміни електричної схеми обліку розробити проект встановлення розрахункового обліку електричної енергії (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ);

- проект улаштування обліку погодити зі службою технічного аудиту за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 10 (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ).

У вказаній вимозі також зазначено, що згідно п.8.1.10 ПКЕЕ вимога є обов'язковою до виконання. Ненадходження письмового повідомлення до вказаного терміну буде розцінено як невиконання вимоги з наступним застосуванням санкцій відповідно до п.7.5 та 7.6 ПКЕЕ. Про виконання даної вимоги зобов'язано повідомити письмово відповідача інспекцію ПАТ «Львівобленерго» РЕМ (ЛМЕМ) до 12.12.2014р. за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 1.

Відповідно до п.1.5.6. ПУЕ із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок» за №469 від 20.06.2014р., розрахункові ВК потрібно встановлювати на межі поділу мережі за балансовою належністю або на визначеній межі експлуатаційної відповідальності (за винятком випадків, передбачених 1.5.10-1.5.11). Якщо напруга в точці вимірювання становить 110 кВ і більше, ВК має бути забезпечено основним і дублюючим лічильниками електричної енергії. Дублюючі лічильники, як правило, повинні отримувати вимірювальні сигнали від інших обмоток трансформаторів струму, ніж основні лічильники. Засоби обліку треба встановлювати таким чином, щоб забезпечити технічну можливість безперешкодного доступу до них відповідальних працівників зацікавлених сторін.

Позивач стверджує, що вищевказані вимоги ПАТ «Львівобленерго» є протиправними, неправомірними, незаконними, оскільки, суперечать Закону та умовам укладеного договору.

Так, додатком №6 до договору сторони погодили однолінійну електричну схему, в якій вказано, де саме має знаходитись вимірювальний прилад, і погодили решту технічних вимог. Засоби РОЕЕ знаходяться на місці, що узгоджене сторонами договору (а.с. 31 том І).

Сама вимога ґрунтується на п.1.5.6 ПУЕ, що має рекомендаційний характер, а тому, на думку, споживача є протиправною. Зокрема, він зазначає, що п.1.5.6. ПУЕ вказує, що розрахункові засоби обліку електроенергії потрібно встановлювати на межі поділу мережі за балансовою належністю або на визначеній межі експлуатаційної відповідальності. Однак, місце встановлення засобу обліку електроенергії та точка його встановлення була погоджена сторонами в 2007 році, про що свідчить укладений договір №66005 від 04.10.2007р. та додаток №6 до цього договору, яким було погоджено та затверджено електричну схему МПП «Скарб» . Нова редакція п.1.5.6. ПУЕ, на який покликається відповідач, зворотної сили не має і не поширюється на правовідносини, які існували до набрання ним чинності. Згідно п.1.1.1. Глави 1.1. Розділу 1 ПУЕ в редакції, затвердженій наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.06.2014р. №469 та чинні від 18.09.2014р., нові положення правил не є обов'язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за Правилами, чинними на час створення електроустановок. Пункт 1.5.6. ПУЕ, в редакції на 2007 рік, мав рекомендаційний характер, а тому, п.1.5.6. ПУЕ в редакції, що діє на даний час, не може застосовуватись до правовідносин сторін, які виникли в 2007 році.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними (неправомірними, незаконними) дії ПАТ «Львівобленерго» щодо складення вимоги №057821 від 12.11.2014р. про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів та визнати протиправною (неправомірною, незаконною) та скасувати, визнати недійсною, вимогу ПАТ «Львівобленерго» №057821 від 12.11.2014р. щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пунктом 1.3. ПКЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Як зазначалося вище, правовідносини між сторонами склалися на підставі договору про постачання електричної енергії №66005 від 04.10.2007р.

Пунктом п.2.1 договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема ПКЕЕ.

Відповідно до підпункту 10 пункту 8.1. ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право надавати обов'язкові до виконання вимоги щодо приведення належних споживачу розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог цих Правил та нормативно-технічних документів (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

17.11.2014р. ПАТ «Львівобленерго» листом №134-6895 направлено позивачу вимогу №057821 від 12.11.2014р. щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів, а саме: зобов'язує позивача до 12.12.2014р. перенести на межу балансової належності прилади обліку електричної енергії (п.1.5.6., п.1.5.29, п.1.5.31 ПУЕ); у разі зміни електричної схеми обліку розробити проект встановлення розрахункового обліку електричної енергії (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ); проект улаштування обліку погодити зі службою технічного аудиту за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 10 (п.3.1, п.3.8 ПКЕЕ). Крім того, повідомлено, що у випадку невиконання вимоги будуть вжиті заходи, передбачені п.7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р. (а.с. 16-18 том І).

У вказаній вимозі також зазначено, що згідно п.8.1.10 ПКЕЕ вимога є обов'язковою до виконання. Ненадходження письмового повідомлення до вказаного терміну буде розцінено, як невиконання вимоги з наступним застосуванням санкцій відповідно до п.7.5 та 7.6 ПКЕЕ. Про виконання даної вимоги відповідач зобов'язав письмово повідомити позивача інспекцію ПАТ «Львівобленерго» РЕМ (ЛМЕМ) до 12.12.2014р. за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 1.

Відповідно до п.7.5. ПКЕЕ, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.

У пункті 1 Роз'яснення Президії вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (далі - Роз'яснення) зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Пунктом 6.2.5. Роз`яснення встановлено, що господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.

Вимога ПАТ «Львівобленерго» № 057821 від 12.11.2014р. щодо приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення, складена уповноваженими особами ПАТ «Львівобленерго» , має юридичну форму виразу, передбачену ПКЕЕ, зокрема, у підпункті 10 п.8.1. ПКЕЕ зазначено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право надавати обов'язкові до виконання вимоги щодо приведення належних споживачу розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог цих Правил та нормативно-технічних документів. Крім цього, вимога відповідача містить індивідуальні приписи щодо МПП «Скарб» , які зобов'язують МПП «Скарб» перенести засіб обліку електроенергії в інше місце і попереджає, що у разі невиконання будуть застосовані санкції, передбачені п.7.5. та п.7.6. ПКЕЕ.

З огляду на те, що дана вимога ПАТ «Львівобленерго» є офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки і має обов'язковий характер для позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за основними ознаками вимога є індивідуальним актом , який породжує обов'язки у позивача, а згідно зі статтю 12 ГПК господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Частина 2 ст. 20 ГК України передбачає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як зазначалося вище, основою вимоги відповідача до позивача є перенесення на межу балансової належності приладів обліку електричної енергії відповідно до п.1.5.6. ПУЕ. Пункти 1.5.29, п.1.5.31 ПУЕ встановлюють правила установлення лічильників.

Пунктом 1.5.6. ПУЕ в редакції від 20.06.2014р. встановлено, що розрахункові ВК потрібно встановлювати на межі поділу мережі за балансовою належністю або на визначеній межі експлуатаційної відповідальності (за винятком випадків, передбачених 1.5.10-1.5.11).

Звертаючись за захистом своїх порушених прав та інтересів, позивач, як уже зазначалось, покликається на те, що місце встановлення засобу обліку електроенергії та точка його встановлення була погоджена сторонами в 2007р., про що свідчить укладений договір №66005 від 04.10.2007р. та додаток №6 до цього договору, яким було погоджено та затверджено електричну схему МПП «Скарб» . Нова редакція п.1.5.6. ПУЕ, на який покликається відповідач, зворотної сили не має і не поширюється на правовідносини, які існували до набрання ним чинності.

Натомість відповідач зазначає, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок» за №469 від 20.06.2014р. внесено зміни та доповнення до розділу 1. Загальні ПУЕ шляхом викладення у новій редакції глави 1.1-1.3., 1.5-1.9.ПУЕ. У порядку п. 2.1., 2.1.2. договору про постачання електричної енергії №66005, нова редакції п. 1.5.6 розділу 1 ПУЕ є обов'язковою для виконання позивачем та цей пункт ПУЕ має перевагу над додатком №6 до цього договору незалежно від внесення змін до нього.

Так, пунктом 2.1.2 договору передбачено, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу постачання електричної енергії та стосуються предмету цього договору, зобов'язань, прав, обов'язків та відповідальності сторін; порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності; порядку обмеження та припинення електропостачання; обліку електричної енергії та порядку розрахунків; відносин із третьою стороною та інших правовідносин, які випливають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положенням цього договору. Сторони зобов'язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до цього договору.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.1.1. ПУЕ викладених у новій редакції, ці правила є обов'язковими для застосування під час проектування нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту електроустановок. Нові положення правил не є обов'язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за правилами, чинними на час створення електроустановок .

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст. 14 ЦК України).

Отже, в даному випадку переносити чи не переносити на межу балансової належності прилади обліку електричної енергії є правом, а не обов'язком позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана вимога є необґрунтованою та безпідставною, відтак позовна вимога позивача про визнання недійсною вимоги ПАТ «Львівобленерго» №057821 від 12.11.2014р. правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними (неправомірними, незаконними) дії ПАТ «Львівобленерго» щодо складення вимоги №057821 від 12.11.2014р. про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів, то така підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Частинами 1,2 ст. 13 ЦК України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Оскільки вимога №057821 від 12.11.2014р. про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів є необґрунтованою, безпідставною, що є наслідком неправомірних дій ПАТ «Львівобленерго» , то апріорі такі дії ПАТ «Львівобленерго» щодо складення вимоги №057821 від 12.11.2014р. про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів - неправомірні.

Вимога №057821 від 12.11.14р. місить категоричну умову, невиконання якої позивачем призведе до застосування оперативно-господарської санкції з боку відповідача.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сама вимога є необґрунтованою. Таким чином, факт наявності необгрунтованої вимоги для позивача без встановленої судом її протиправності та без судового захисту призведе до свавільного невиконання ним приписів відповідача, а тим самим, зволікання з невиконанням такого припису дозволить відповідачеві застосувати оперативно-господарську санкцію. Отже, не звернувшись за судовим захистом, позивач протиправно був би позбавлений на правомірне користування електроенергією, як вірно встановлено місцевим господарським судом.

Посилання скаржника на те, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки:

як зазначив місцевий господарський суд, сам спосіб захисту цивільного права, який виражений у позовній вимозі про визнання протиправними дії відповідача, не містить чіткого визначеного самостійного способу захисту. Проте, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України). Позовна вимога про визнання протиправними дії відповідача є однорідною по відношенню до позовної вимоги про визнання недійсною вимоги відповідача, адже вимога (яка оформлена документально, носить обов'язковий характер та зачіпає права та інтереси конкретного суб'єкта господарювання), за своєю суттю і є діями відповідача.

Відтак, задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсною вимоги ПАТ «Львівобленерго» №057821 від 12.11.2014р., місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що дії відповідача, які виражені у вимозі є протиправними з огляду на безпідставність вимоги щодо здійснення перевстановлення електрообладнання.

Відповідно ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. .Рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2015р. у справі № 914/4234/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судові витрати покласти на ПАТ Львівобленерго .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Повний текст рішення складено 18.01.2016 р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

судді Матущак О.І.

ОСОБА_1