Постанова

від 05.04.2007 по справі 15/76-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

05

квітня 2007 р.                                                                            Справа

№ 15/76-07

Суддя господарського суду Курко

О.П.

при секретарі судового засідання

Білоконна О.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Державної

податкової інспекції у м. Вінниці, вул. 30-річчя Перемоги, 21, м. Вінниця   

до:

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Вінниця

до ТОВ "Одеон ЛТД", вул.

М. Стельмаха, 10-а, к. 511, м. Київ 

про визнання угоди недійсною

Представники :

позивача     :  

Опанасюк П.П. - за дорученням

відповідача 1 :   ОСОБА_1.

відповідача 2 :   не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м.

Вінниці звернулась в суд з позовом до СПД ФО ОСОБА_1., м. Вінниця, ТОВ

"Одеон ЛТД", м. Київ про визнання недійсною усну домовленість (угоду)

перевезення від 29.12.2004р. між СПД ОСОБА_1. та ТОВ "Одеон ЛТД" як

таку, що суперечить вимогам закону у відповідності до ч. 1 ст. 207 ГК України.

В обґрунтування своїх вимог позивач

зазначив, що 29.12.2004р. між відповідачами в усній формі була досягнена

домовленість про надання послуг перевезення на суму 2993 грн., у тому числі ПДВ

- 498,83 грн.  Про факт укладення даного

договору свідчить квитанція до прибуткового касового ордера від 29.12.2004р.,

акт прийомки-здачі виконаних робіт № НОМЕР_1 та податкова накладна № НОМЕР_2

          Позивач звернувся із позовом про

визнання даної угоди недійсною на підставі 

ч. 1 ст. 207 ГК України, оскільки вважає що вона була укладена

відповідачем 2 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, оскільки його діяльність була спрямована на отримання незаконного

прибутку та приховання його від оподаткування. Такий висновок  зроблений на підставі того, що ТОВ

"Одеон ЛТД" на момент укладання 

оспорюваного правочину не мало необхідного обсягу правоздатності та

дієздатності.

В судовому засіданні представник

позивача підтримав свої вимоги та просив їх задоволити в повному обсязі.

Перший відповідач - СПД ОСОБА_1. в

судовому засіданні вимоги позивача не визнав з тих підстав що укладена з ТОВ

"Одеон ЛТД" угода про надання послуг перевезення виконана обома

сторонами в повному обсязі, на момент її укладення його контрагентом було

пред'явлено свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію

платника ПДВ. Про те, що дані правовстановлюючі документи є недійсними він не

знав, а тому будь-якого умислу на її укладення з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави в нього не було.

Надіслані на юридичну адресу

другого відповідача - ТОВ "Одеон ЛТД" судові документи: ухвала про

порушення провадження у справі, судова повістка з позовними матеріалами в

додаток, повернулись на адресу суду відділенням поштового зв'язку з відміткою

про відсутність адресата за даною адресою.

За вказаних обставин суд вважає що

вжив всіх можливих заходів для забезпечення участі 2- го відповідача в судовому

засіданні. Оскільки необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах

справи достатньо, судом ухвалено здійснити її розгляд без участі представника

2-го відповідача.

Суд, заслухавши пояснення учасників

процесу, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази в своїй

сукупності приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають

з наступних підстав.

29 грудня 2004 року між СПД

ОСОБА_1. та ТОВ "Одеон ЛТД" в усній формі була досягнена домовленість

про надання послуг перевезення, за якою відповідно до замовлення № НОМЕР_3

відповідачем 2 було виконано рейс по маршруту: м. Вінниця - м. Дніпропетровськ

та м. Дніпропетровськ - м. Вінниця.

Факт двостороннього виконання

відповідачами даної угоди підтверджується 

податковою накладною ТОВ "Одеон ЛТД" № НОМЕР_4. на суму 2993

грн. в т.ч. ПДВ 498,83 грн.,  квитанцією

до прибуткового касового ордера 

серіїНОМЕР_5.  на зазначену суму а

також актом № НОМЕР_1 прийомки-здачі виконаних робіт від цього ж числа.

Відповідно до ч. 1 ст. 207

Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає

вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави

і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча

б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може

бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади

визнано судом недійсним повністю або в частині.

Ч. 1 ст. 208 цього Кодексу

передбачено що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що

вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за

наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами

- в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за

зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони

стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій

стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із

сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане

останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням

суду в доход держави.

Тобто, необхідними умовами для

визнання недійсною угоди, згідно ст.ст. 207, 208 ГК України є укладання її з

метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу

хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття

рішення зі спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо

суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін

і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (або

однієї із сторін) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи,

усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і

суперечність її мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо

допускали настання протиправних наслідків.

Обґрунтовуючи позов, позивач

посилається на протиправність умислу лише у ТОВ "Одеон ЛТД".  Враховуючи наведене, встановлення умислу

підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та

суспільства, і є предметом дослідження у цій справі.

Рішенням Святошинського районного

суду м. Києва  від 10.04.2003р. по справі

№ 2-1345/2003р.,   визнано недійсним  свідоцтво про реєстрацію платника податку на

додану вартість № НОМЕР_6. із моменту внесення в реєстр платників податку на

додану вартість, визнано всі первинні документи з реквізитами ТОВ "Одеон

ЛТД", які підписані від імені ОСОБА_2. як директора ТОВ "Одеон

ЛТД" недійсними з моменту їх складання. Зобов'язано Голосіївську районну

державну адміністрацію м. Києва анулювати запис у журналі обліку реєстраційних

справ про державну реєстрацію ТОВ "Одеон ЛТД".

Відповідно до Акту № НОМЕР_7,

затвердженого начальником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, анульовано

свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № НОМЕР_8 ТОВ "Одеон ЛТД".

Однак наявність умислу не може бути

підтверджена лише рішенням районного суду про визнання недійсним свідоцтва про

реєстрацію платника податку на додану вартість,   первинних документів з реквізитами ТОВ

"Одеон ЛТД", які підписані від імені ОСОБА_2. як директора ТОВ

"Одеон ЛТД" та скасування державної реєстрації, оскільки предметом

дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність даних документів вимогам

чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди,

що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

          Юридичним наслідком скасування державної

реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів

недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої

вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт

скасування державної реєстрації підприємства, визнання недійсним свідоцтва про

реєстрацію платника ПДВ не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту

його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

          Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону

України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до

нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя

особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати

про те, що такі відомості є недостовірними.

          Пленум Верховного   Суду  

України  у  п. 

6  Постанови  N  3

від 28.04.78 (з наступними  змінами)  "Про 

судову практику в справах про визнання угод недійсними"

роз'яснив,  що до угод,  укладених 

з  метою,   суперечною  

інтересам   держави   і суспільства,  зокрема, 

належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними

особами від оподаткування доходів, тощо.

          Пунктом 2  зазначеної 

постанови передбачено, що 

угода  може  бути 

визнана  недійсною  лише  з  підстав 

та  з наслідками,  передбаченими 

законом.  Тому  в 

кожній  справі  про визнання угоди недійсною  суд 

повинен  встановити  наявність 

тих обставин,  з  якими 

закон  пов'язує  визнання 

угоди  недійсною і настання певних

юридичних наслідків.

          У рішенні місцевого суду відсутні

обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду сторони діяли

з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Сама по собі усна

угода про надання послуг перевезення, укладена між відповідачами  не є такою, що суперечить інтересам держави

та суспільства. Зобов'язання сторін за нею виконанні в повному обсязі.

          Відповідно до ст. 71 КАС України  кожна 

сторона  повинна  довести 

ті  обставини,  на 

яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС

України  оцінює докази, які є у справі,

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,

всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

          Позивач  не надав суду обґрунтованих доказів того, що,

укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Навпаки, в матеріалах справи відсутні докази неподання ТОВ "Одеон

ЛТД" податкової звітності до податкових органів, не сплати податків та

відсутності в останнього ліцензії на 

право здійснення господарської діяльності пов'язаної з надання послуг

перевезення.

          Отже, умисел відповідача-2 на

укладення оспорюваної угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства

належними доказами не доведений, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для

задоволення позову.

Керуючись

ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В

задоволенні позову - відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена

протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у

повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному

обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду

апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої

інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                            

Курко О.П.