Ухвала

від 19.01.2016 по справі 822/3498/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3498/15

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

19 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

представника позивача: Приліпка В. В.

представника відповідача: Мельника В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Акваріум" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - позивач) до малого приватного підприємства "Акваріум" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: стягнути з малого приватного підприємства "Акваріум" податковий борг в сумі 19 277, 53грн. із банківських рахунків платника податків та за рахунок готівки, яка йому належить.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги поданої відповідачем.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача рахується податковий борг по орендній платі за землю в сумі 19277,53 грн., з яких:

- 17475,63 грн. визначено відповідачу згідно податкового повідомлення-рішення № 0005792202 від 15.12.2014 за результатами проведеної перевірки відповідача, оформлені в акті № 1390/22-09-22-02/21320878 від 30.10.2014, з яких: 13978,11 грн. - основний платіж, 3494,52 грн. - сума штрафних санкцій.

- 594 00 грн. за результатами самостійно поданої нової звітної податкової декларації з плати за землю від 17.02.2015 №1500007138, в якій зазначено щомісячну суму податку в розмірі 188,80 грн.

Враховуючи переплату в сумі 178,38 грн. та часткову сплату в сумі 697,00 грн. та нараховану пеню в сумі 2086, 28 грн., сума заборгованості складає 19 277, 53 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржник добровільно податковий борг не сплачує, наявність і розмір цього податкового боргу підтверджується наявними в матеріалам справи доказами дослідженими під час судового засідання, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" 03.07.1992 № 2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно преамбули, ст. 25, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про плату за землю" цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку; за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом; за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Відповідно до ч.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п.14.1.147 ч.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

За приписами п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, прядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст. 285-287 ПК України.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу п. 56.17 ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується:

- днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органи державної податкової служби мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (п.п. 20.1.18 ст.20 ПК України).

Пунктом. 95.1. ст. 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.4 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідачу позивачем було визначено податкове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб в сумі 19277,53 грн.

Вказане податкове зобов'язання визначене: податковим повідомленням- рішенням № 0005792202 від 15.12.2014 на суму 17472,63 грн. (у т.ч. 13978,11 грн. - основний платіж, 3494,42 грн - штрафні (фінансові) санкції), що було винесено за наслідками проведеної перевірки відповідача, відображеної в акті № 1390/22-09-22-02/21320878 від 30.10.2014. Вказане податкове повідомлення-рішення було направлене відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак лист повернувся з довідкою Укрпошти в якій зазначено причину повернення "за закінченням терміну зберігання"; самостійно поданою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2015 з № 1500007138 на суму 594,00 грн.

03 лютого 2015 року відповідачу було направлено позивачем податкову вимогу № 37-25 від 31.01.2015 про сплату суми податкового боргу.

Водночас варто зазначити, що відповідач не скористався ні правом на адміністративне, ні правом на судове оскарження податкового повідомлення-рішення № 0005792202 від 15.12.2014. Разом з тим жодних доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем щодо оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення не надано.

За умовами п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, зважаючи на вище викладене, податкові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням № 0005792202 від 15.12.2014 та податковою декларацією з плати за землю № 1500007138 від 17.02.2015 - є узгодженим.

При цьому факт заборгованості малого приватного підприємства "Акваріум" перед бюджетом підтверджується розрахунком заборгованості, копією податкової декларації з плати за землю від 17.02.2015, копією картки платника податку та копією корінця податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Оскільки відповідач добровільно податковий борг не сплатив, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності виставленої податкової вимоги № 37-25 від 31.01.2015 та відповідно стягнення податкового боргу в сумі 19277,53 грн.

Крім того апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта, на відсутність у позивача права на звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом виходячи з такого.

Вказана норма дійсно встановлює особливий порядок звернення до суду податкових органів, і встановлює порядок їх розгляду, однак положення КАС України не виключають можливість їх звернення з такими вимогами і в порядку позовного провадження, зокрема після спливу строку на протязі якого можливе звернення з поданням

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Акваріум" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 січня 2016 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.