Постанова

від 01.02.2007 по справі 12/18пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/18пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01.02.07                                                                                 Справа № 12/18пд-ад.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська

до І-го відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансОйл", м. Луганськ

до ІІ-го відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс",м.Луганськ

про визнання господарського зобов"язання недійсним

Представники сторін:

від позивача - Кіянко Д.В., ст.держ.подат.інсп., довіреність № 7710/10 від 13.06.06,  Врембяк А.Ч., гол.держ.подат.інсп. юр.упр. ДПА в Луганській обл., дов. № 7394/10 від 05.06.06;

від 1-го відповідача - не прибув;

від 2-го відповідача - не прибув;

прокурор - Максимова Ю.В., посв. № 13 від 16.02.06.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

- визнання зобов'язання по угоді між ТОВ "Конан - Плюс" та ТОВ "ТрансОйл" - недійсним на підставі ч.І ст. 207 ГК України, як такого, що скоєно з метою, завідомо противною інтересам держави та суспільства . та застосування до сторін правових наслідків , передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, а саме - стягнути з ТОВ "Конан - Плюс" та ТОВ "ТрансОйл" на користь держави суму 2816402 грн. 14 коп.

            Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

встановив:

          Позивачем –ДПІ у Жовтневому районі –проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Конан-полюс"  вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт від 19.05.2006р. № 133/23-31139616.

          Перевіркою встановлено, що МПП "Конан-плюс" 04.10.2000 року зареєстровано відділом  ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради. Свідоцтво про державну реєстрацію від 04.10.2000 року № 25370169ю0010716. Рішенням власника підприємство перереєстровано в ТОВ "Конан-плюс" відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради. Свідоцтво про державну перереєстрацію від 24.07.2002р. № 25370169ю0032421. Код суб"єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31139616. Місцезнаходження суб"єкта господарювання: 91040, м. Луганськ, Жовтневий район, вул. Степна,54. Взято на податковий облік 10.10.2000 року в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська за № 4254, перереєстровано 08.08.2002р. у зв"язку зі зміною форми власності та засновників. Дані про реєстрацію суб"єкта господарювання як платника ПДВ, свідоцтво від 12.01.2001р. № 17148267 РВ № 360833 видане ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ 311396112340. Перереєстровано 28.08.2002р.свідоцтво № 17153423 НБ №192415. Дане свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.04.2006р. на підставі результатів інвентаризації, як не звітуючого підприємства.

          Позивачем встановлено, що за період фінансово-господарської діяльності в грудні 2005 року ТОВ "Конан-Плюс" мало взаємовідносини з ТОВ "ТрансОйл".

ТОВ "ТрансОйл" і.к.32326439 зареєстроване відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 22.01.2003 року за № 25370169Ю0043005.

          Згідно даних, які маються у справі ТОВ "ТрансОйл", директором є Рисенко Юрій Вікторович.

          Взято на податковий облік як платник податків у ДПІ у Жовтневому районі у м.Луганську 01.12.2004 року. Зареєстроване як платник ПДВ, свідоцтво № 17160213, ІПН 323264312347. Свідоцтво одержано 20.12.2004р.

          31.01.2006 року Господарським судом Луганської області за заявою боржника про власне банкрутство була винесена постанова № 20/75б по справі про визнання ТОВ "Конан-Плюс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором Мамрукова Олександра Анатолійовича.

Відповідно до п.2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв"язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Таким чином, на думку заявника, директор ТОВ "Конан-Плюс"  Рисенко Юрій Вікторович  не мав повноважень на укладення жодних угод після 09.06.2005 року.

          До матеріалів справи додані копії 35 податкових накладних, на підставі яких ТОВ "Конан-Плюс" протягом 01.12.2005р. –29.12.2005р. поставив на адресу ТОВ "ТрансОйл" товар (диз-ельне паливо) загалом на суму 2816402 грн. 14 коп.

Позивач зазначає, що розрахунки між підприємствами проводилися в безготівковій формі з поточного рахунку, втім, відповідні докази суду не надані.

          ТОВ "Конан-Плюс" в судове засідання явку свого представника не забезпечив.

          ТОВ "Транс-Ойл" заперечує проти адміністративного позову, посилаючись на те, що: на момент укладання угоди ТОВ "Конан-Плюс" мало статус юридичної особи;

-          позивач не надав жодних  доказів умислу підприємства ІІ-го відповідача, при цьому

постанова суду про визнання боржника банкрутом ніяким чином не підтверджує умисел;

–          кримінальна справа, на яку посилається позивач, скасована постановою Ленінського

суду, як  незаконно порушена.

01.02.07 позивач надав уточнення до позовної заяви та просить суд визнати

зобов"язання по угоді між ТОВ "Конан-Плюс" та ТОВ "ТрансОйл" недійсним на підставі ч.1.ст.207 ГК України як таке, що  скоєно з метою, завідомо противною інтересам держави і суспільства, та застосувати до сторін правові наслідки, передбачені цією статтею, а саме –стягнути з  з ТОВ "Конан-Плюс"  грошові кошти, отримані за угодою  в сумі 2816402 грн. 14 коп. та з ТОВ "ТрансОйл" вартість отриманого товару на суму 2816402,14 грн. на користь держави.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов  висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 28.04.1978 р. № 3 "Про су дову практику в справах про визнання угод недійсними" при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України ( яка містила норму, аналогічну  нормі ст. 207 ГК України) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інте ресам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону ко лективної, державної або чиєсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Згідно п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія статті 49 ЦК України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інте ресам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Згідно цього пункту доказами спрямова ності умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами, відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про ви знання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до податкових органів, про скасуван ня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Дана справа розглядається за нормами КАС України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.                                               

Стаття ст. 86 КАС України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності.                             

Необхідними умовами визнання угоди недійсною на підставі ст.ст. 207, 208 ГК України є не тільки доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспіль ства мети укладення угоди сторонами, а і наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Задовольняючи позов у такій справі суд повинен у рішенні вказати у чому конкрет но полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка су перечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Проте позивачем до матеріалів справи не додано жодного документу, який би під тверджував протиправну мету підприємства ІІ-го відповідача, наявність умислу, не доведено в чому саме порушені інтереси держави.

Постанова господарського суду від  09.06.05 по справі № 20/75б про визнання боржника –ТОВ "Конан-плюс" банкрутом та призначення ліквідатором голову ліквідкомісії Набієва Р.І. винесена в межах особливого провадження у справі про банкрутство, згідно судової  процедури ліквідації, визначеної Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивач не обгрунтував, які саме факти, встановлені судом у постанові по справі № 20/75б від 09.06.2005р., мають преюдіційне  значення для суду під час розгляду даної справи.

Втім прийнята судом 09.06.05 постанова про визнання ТОВ "Канан-плюс" банкрутом встановлює лише факт неплатоспроможності боржника та неможливість виконати грошові зобов"язання перед кредиторами після настання встановленого для їх сплати строку, та ніяким чином не може свідчити про наявність у ТОВ "Конан-плюс" протиправної мети та умислу під час виконання господарських зобов"язань.

Порушення, за ствердженням позивача, вимог ст. 658 та п.4 ст. 687 Цивільного кодексу України щодо належності права продажу товарів власникові товару та перевірки додержання умов договору купівлі-продажу, не є підтвердженням умислу та не може бути покладено у підставу рішення суду про  визнання угоди недійсною на підставі ст.ст. 207 ГК України.

З представлених І-м відповідачем документів вбачається, що постановою Ленінського  районного суду м. Луганська від 16.10.2006р., яке набуло законної сили, скасовано Постанову слідчого від 31.07.06 № 41/06/8085 про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ "ТрансОйл" Рисенко Ю.В. за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України.

Постановою господарського суду Луганської області від 31.08.2006р. по справі № 9/567н-ад, яка набула законної сили, визнано нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська № 0001982310/0 від 19.05.06 про визначення ТОВ "Конан-плюс" податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 3368019 грн.

Додатково також слід зауважити, що позивач не  надав документальних доказів проведення розрахунків за отриманий товар; за текстом уточнених позовних вимог в частині наслідків визнання угоди недійсною не зрозуміло у кого вбачається умисел (у ІІ-го відповідача, або у обох), та не врахував, що за змістом ч.1 ст. 208 ГК України у разі визнання зобов"язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зі сторони, у якої не вбачається умисел, в доход держави стягується отримане нею по угоді, а не його вартість у грошовому виразі.

Правовідносини, пов'язані з укладенням та виконанням цивільно-правових угод є за своєю суттю цивільно-правовими та мають зовсім інший ніж податкові (публічно-правові) відносини предмет регулювання,

В межах даного спору суд не розглядає господарську операцію по спірній угоді як об'єкт оподаткування у розумінні норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст.71 КАС України сторони повинні довести ті обставини, на яких

ґрунтуються вимоги та заперечення.

Згідно ч. 4 ст.70 КАСУ обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не представив належних для даної категорії спорів доказів у підтвердження укладення між відповідачами угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства та не довів наявність умислу у сторін за угодою.      

Відповідно до ст. 160 КАС України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 160,163,167,186,254 КАС України, суд

постановив:

1. У задоволенні позову відмовити,

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.   Обґрунтування   мотивів   оскарження   і   вимоги   до   суду   апеляційної   інстанції

викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                                                       

Постанову складено в повному обсязі та підписано –06.02.07.

Суддя                                                                                      О.С.Палей

Помічник судді                                                              Є.С. Бубен