Рішення

від 16.03.2007 по справі 15/581

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/581

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.07                                                                                 Справа № 15/581.

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства тресту «Краснодоншахтобуд», м. Краснодон Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дансер», м. Краснодон Луганської області

про стягнення 8759 грн. 89 коп.

та за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди

За участю представників сторін:

від позивача –Юдін В.Г. - юрисконсульт, довіреність № 26 від 09.02.07;

від відповідача – Юрченко Є.О., представник, довіреність № б/н від 15.02.07.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем первісно заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 8 027грн. 39 коп. за договором оренди №б/н від 20.12.02. та пені в розмирі 732 грн. 50 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Поясненням по справі від 16.03.2007р. №85 позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача боргу у сумі 2 465 грн. 54 коп. за період з січня 2005р. по листопад 2005р (включно) та пеню у сумі 165 грн. 50 коп., не застосовуючи до останньої строк позовної давності.

Дане пояснення вручено представником позивача представнику відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у спору зменшити розмір позовних вимог.

Тому, суд приймає вказане пояснення як заяву про зменшення розміру позовних вимог до провадження. Відтак предметом спору у даній справі є стягнення боргу у сумі 2 465 грн. 54 коп. та пені у сумі 165 грн. 50 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у зменшеному розмірі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.03.2007р. надав пояснення (письмові) про те, що йому не потрібний час для підготування додаткових заперечень у зв'язку з поданням позивачем пояснень, якими зменшено розмір позовних вимог та які прийнято судом до провадження. При цьому, вказано що підтримуються раніше надані заперечення.

Тому, зменшення розміру позовних вимог не є перешкодою для розгляду спору по суті у даному засіданні.

Відповідач проти позову, в зменшеній частині, що розглядається судом, (стягнення боргу за період з січня 2005р. по листопад 2005р.) заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 02.03.2007р. посилаючись на недійсність договору, про що заявлено зустрічний позов.

За зустрічним позовом, який прийнято судом до розгляду сумісно з первісним позовом, відповідач у справі заявив вимогу про визнання договору оренди від 20.12.2002р. недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України посилаючись на те, що з набранням чинності з 01.01.2004р. Цивільного кодексу України договір оренди підлягав нотаріальному посвідченню.

Позивач у справі проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на безпідставність доводів за ним з огляду на те, що Цивільний кодекс України набрав чинності після укладення договору оренди, у зв'язку з чим його положення не застосовуються при вирішення питання визнання недійсним договору, укладеного до набрання чинності даним Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі 20.12.2002р. укладено договір оренди б/н нежитлового приміщення.

Предметом правовідносин за даним договором є передача орендодавцем –позивачем у справі відповідачу, як орендарю приміщення, розташоване за адресою: м. Краснодон Луганської області, вул. Єрьоменко б. 4.

Об'єкт оренди за даним договором –приміщення за вказаною адресою площею 153,53 м.2 передано орендодавцем (позивачем у справі) орендарю (відповідачу у справі) за актом приймання-передачі від 20.12.2002р. Даний факт не заперечується сторонами.

Розділом 3 договору оренди визначено розміри та строк внесення орендної плати. Так, відповідно до п.п. 3.1, 3.2. договору орендна плата встановлена у розмірі 1 грн. 46 коп. на місяць за 1 м.2 та перераховується щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним.

Строк оренди визначено сторонами у п. 9.1 договору протягом 10 років з дня підписання договору.

Частина нежитлової будівлі, в т.ч. приміщення, що є об'єктом оренди за спірним договором, була відчужена позивачем у справі за договором купівлі-продажу від 30.11.2005р. Даний договір, того ж дня посвідчено нотаріально та зареєстровано в державному реєстрі правочинів. Таким чином, з 30.11.2005р. право власності на об'єкт оренди за спірним договором оренди перейшло до іншої особи.

Позивачем заявлено позов про стягнення боргу за договором оренди від 20.12.2002р. за період з січня 2005р. по листопад 2005р (за повний місяць –30 днів включно).

На час вирішення спору в суді встановлено, що розмір боргу відповідача з орендної плати, яка підлягала сплаті позивачу, за період з січня 2005р. по 29 листопада 2005р. включно (оскільки з 30 листопада право власності надійшло до іншої особи та відповідно позивач втратив повноваження орендодавця) підтвердженого матеріалами справи  становить 2 458 грн. 07 коп.

Наведені обставини щодо наявності боргу з орендної плати і стали підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення боргу з орендної плати за період з січня 2005р. по 29 листопада 2005р. (включно) в сумі 2 458 грн. 07 коп., та необґрунтованість вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди через набрання чинності Цивільного кодексу України виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р. та застосовується до тих прав та обов'язків що виникли та продовжують існувати після набрання законної сили, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

У зв'язку з тим, що станом на 01.01.2004р. продовжував існувати обов'язок відповідача за вказаними правовідносинами по сплаті грошових коштів, то до такого обов'язку зі сплати орендної плати застосовуються правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набули чинності з 01.01.2004р., відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, доказів належного виконання грошових зобов'язань не надав, проти розміру несплаченої орендної плати за заявлений позивачем період не заперечив.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення боргу за договором оренди від 20.12.2002р. за період з січня 2005р. по листопад 2005р. (за повний місяць –30 днів включно). Проте, у зв'язку з тим, що з 30 листопада 2005р. вже право власності було набуто іншою особою та відповідно з цього дня позивач вже на має повноважень орендодавця, обґрунтованими визнаються вимоги по стягненню боргу з орендної плати, що утворився за період з січня 2005р. по 29 листопада 2005р. включно у розмірі 2 458 грн. 07 коп. (за 29 днів листопада 2005р. розмір орендної плати склав: 224,14:30х29=216,67 грн.)

Позовні вимоги про стягнення пені, розрахованої позивачем на підставі п. 8.1 договору у сумі 165 грн. 50 коп. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Норма п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк про припинення нарахування має імперативний характер.

Розрахунок позивачем пені, наданий 15.02.2007р., є неправильним, розрахований за весь період на суму боргу, яка існувала на початок періоду, та до того ж на необґрунтовану суму, що потім була зменшена, тобто пеня розраховується відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України протягом 6 місяців від дня виконання зобов'язання по сплаті орендної плати за кожний місяць.

Більше того вказаний розрахунок не може прийматися, оскільки після того, як позивач зменшив розмір позовних вимог 16.03.2007р., зазначивши, що розрахунок пені додається, але сам розрахунок не надав. Суд сам не може за позивача вигадувати період, за який нарахована пеня, суму на яку вона нарахована та інші необхідні для розрахунку реквізити.

Вимоги відповідача у справі за зустрічним позовом є необґрунтованим та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Оскаржуваний договір оренди укладено 20.12.2002р.

На день укладення договору діяв Цивільний кодекс УРСР.

Загальною підставою визнання угоди недійсною є невідповідність її вимогам законів та інших нормативно-правових актів. Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Таке правило також знаходить своє застосування у судовій практиці.

При цьому, суд також приймає заперечення позивача у справі проти зустрічного позову, щодо неправильності застосування положень Цивільного кодексу України при вирішенні питання визнання договору недійсним.

Так, згідно положень п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Щодо нотаріального посвідчення договорів застосовуються положення цивільного законодавства які є чинними безпосередньо на час  укладення таких договорів.

Таким чином, доводи відповідача у справі є вочевидь неспроможними та відхиляються судом, у зв'язку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

У задоволенні другої позовної вимоги за зустрічним позовом також слід відмовити у зв'язку з відмовою у визнанні недійсним договору та тим, що сплачена орендна плата за користування, що вже відбулось не може бути повернута.

Відповідно до ст. ст. 44, 471, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом відносяться на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених вимог від розміру позовних вимог, які були предметом розгляду - зменшені заявою від 16.03.2007р. (2631,04 –100%; 2458,07-93,43%), у складі: 95 грн. 30 коп. державного мита (2631,04 –100% - 102грн.; 2458,07-93,43%-95,30грн.), а також 110 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (розрахунок аналогічний).

Відповідно до ст. ст. 44, 471, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом у складі: 85 грн. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача у справі –заявника зустрічного позову.

Зайво сплачене за зустрічним позовом державне мито у сумі 17 грн., перераховане платіжним дорученням від 02.03.2007р. №3, підлягає поверненню відповідачу у справі  з огляду на те, що за позовною вимогою про визнання договору недійсним, як вимогою немайнового характеру сплачується державне мито у сумі 85 грн., а за вимогою про зобов'язання повернути орендну плату як реституцію державне мито сплаті не підлягає.  

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дансер», м. Краснодон Луганської області, вул. Леніна, б. 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31537616, на користь: Відкритого акціонерного товариства тресту «Краснодоншахтобуд», м. Краснодон Луганської області, вул. Комсомольська, б. 9, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00181585, борг з орендної плати у розмірі  2458 грн. 07 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 95 грн. 30 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 25 коп. Видати наказ.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача у справі –заявника зустрічного позову.

5. Повернути  Товариству з обмеженою відповідальністю «Дансер», м. Краснодон Луганської області, вул. Леніна, б. 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31537616, зайво сплачене за платіжним дорученням  від 02.03.2007р. №3 державне мито у сумі 17 грн. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 21.03.2007р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко