Постанова

від 26.01.2016 по справі 916/654/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р.Справа № 916/654/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Лавриненко Л.В., Аленін О.Ю.

секретар судового засідання: Мельник Ю.М.

за участю:

від ПП НВКТФ «Лідер-Люкс» - Різун Н.О., довіреність б-н, від 18.06.2015;

від Міністерства оборони України - Добров Ю.І., довіреність № 220/770/д, від 25.12.2015;

від Військової академії - Романюк А.С., довіреність № 26/5/16, від 21.01.2016;

від прокуратури - Андреєв А.П., посвідчення № 035523, від 07.09.2015;

від Одеської міської ради - Моджук І.О., довіреність № 225/исх-гс, від 11.06.2015;

від Виконавчого комітету Одеської міської ради - Моджук І.О., довіреність № 022-20/26, від 11.06.2015

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Південного регіону України

на рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2015

у справі №916/654/15-г

за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової академії

До відповідачів:

1. Одеської міської ради

2. Виконавчого комітету Одеської міської ради

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство НВКТФ «Лідер-Люкс»

про визнання незаконними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України (далі прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1) в особі Військової академії (далі позивач 2) до Одеської міської ради (далі відповідач 1) та Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі відповідач 2) про визнання незаконним та скасування Рішення Одеської міської ради від 18.06.2013 № 3509-VI «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013р., та внесення змін до рішень Одеської міської ради» в частині переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси нежитлової одноповерхової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А, що підлягають приватизації та відчуженню і про визнання незаконним та скасування Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013 № 259 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» в частині внесення до переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача залучено - Приватне підприємство НВКТФ «Лідер-Люкс».

Рішенням господарського суду Одеської області (головуючий суддя: Демешин О.А., судді: Шаратов Ю.А., Оборотова О.Ю.) від 19.10.2015 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що приміщення під №8/8 по Фонтанській дорозі м. Одеса та нежитлова будівля під № 8/1-А по Фонтанській дорозі м. Одеси є одним і тим же об`єктом нерухомості, отже, права позивачів по цій справі, прийнятими спірними рішеннями, порушено не було, оскільки на момент їх прийняття власником будівлі була гр. ОСОБА_1 і саме її право могло бути порушено вищевказаними рішеннями на момент їх прийняття Одеською міською радою та Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що вищевказані спірні рішення є ненормативними актами, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав охоронюваних законом інтересів, і вони вичерпали свою дію шляхом виконання, пославшись на висновки Верховного суду України, викладеними в постанові від 11.11.2014 по справі № 21-405а14.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2015 у справі № 915/654/15-г повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.

Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо застосування правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.11.2014 у справі №21-405-а14 є необґрунтованими та помилковими, оскільки Верховний Суд України у своїх рішеннях (від 24.12.2014 у справах №3-194гс14, №6-206цс14 та від 28.01.2015 у справі №6-222цс14) дійшов висновку про можливість визнання незаконними в судовому порядку індивідуальних актів органів місцевого самоврядування та органів державної влади.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) від 12.11.2016 відстрочено Першому заступнику військового прокурора Південного регіону України сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2679,60 грн. до ухвалення судового рішення у справі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено на 16.12.2015 об 11:00.

14.12.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства НВКТФ «Лідер-Люкс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2015 у справі №916/654/15/г, а апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Південного регіону України залишити без задоволення.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Пироговського В.Т., відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.12.2015 останнього замінено суддею Аленіним О.Ю.

16.12.2015 у судовому засіданні за правилами ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 26.01.2016 об 11:30.

У судове засідання 26.01.2015 з`явились представники ПП НВКТФ «Лідер-Люкс», Міністерства оборони України, Військової академії, прокуратури, Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеської міської ради від 18.06.2013 за № 3509-VI «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013р., та внесення змін до рішень Одеської міської ради», серед іншого, до переліку об`єктів, що підлягають приватизації та відчуженню, було включено нежитлову одноповерхову будівлю площею 55,1кв.м., розташовану по вул. Фонтанська дорога, 8/1-А м. Одеси.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013 № 259 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» вищевказана будівля площею 55,1кв.м., розташована по вул. Фонтанська дорога, 8/1-А м. Одеси, була внесена до переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що вищевказані рішення, серед іншого, стосувались будівлі №105 військового містечка №17, що є військовим (державним) майном і знаходиться на балансовому обліку та в оперативному управлінні у Військової академії (м .Одеса).

Прокурор стверджує, що спірним Рішенням Виконавчого комітету ОМР №259 від 04.07.2013, будівля №105 військового містечка №17 була зареєстрована за територіальною громадою м. Одеса в якості об`єкту комунальної власності як одноповерхова будівля, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А.

Крім того, будівля №105, з присвоєнням їй адреси: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/8, зареєстрована за гр.. ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2011 по справі № 2/1519/7073/11, а гр. ОСОБА_2 по договору дарування від 07.06.2012 передала будівлю у власність гр. ОСОБА_1 .

Прокурор і позивачі по справі вважають, що спірними рішеннями Одеська міська рада та Виконавчий комітет ОМР незаконно розпорядилися військовим (державним) майном будівлею № 105 військового містечка №17, що є підставою для визнання цих рішень недійсними та їх скасування.

Колегія апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає що при прийнятті оскаржуваних рішень Одеською міською радою від 18.06.2013 № 3509-VI та Виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013 № 259 було перевищено її повноваження та допущено ряд істотних порушень вимог законодавства, а місцевим господарським судом не досліджені документи по справі, що свідчать про належність військового містечка № НОМЕР_1 та спірної будівлі саме Міністерству оборони України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Так, пунктом 1 рішення Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №27 від 29.05.1951 «Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнні та післявоєнні періоди для потреб Одеського Військового Округу» підтверджено належність Одеському військовому округу власних будівель, розташованих на території військового містечка № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.34 розділу II «Положення про квартирно-експлуатаційну службу та квартирне постачання», яке було введено в дію Наказом Міністра оборони СРСР від 22.02.1997 №75 військове містечко-це комплекс будівель і споруд, розташованих на одній земельній ділянці, що використовуються для розквартирування військових частин і для розміщення військовослужбовців, робітників і службовців Збройних Сил.

Перевіркою фактичного стану фондів військового містечка №17 квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси установлено, будівля №105, яка на час перевірки перебувала на обліку в КЕВ м. Одеси огороджена парканом та використовуються сторонніми особами, що підтверджується актом від 21.11.2012.

Проте, як вбачається з наведеного рішення, Одеський військовий округ набув право власності, зокрема на нерухоме майно військового містечка №17 до 29.05.1951 відповідно до діючого на той час законодавства, а рішенням Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 №27 зазначено право власності було ще раз підтверджено.

Органи влади в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території.

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Кабінетом Міністрів України 05.11.1991 прийнято постанову №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю».

Як вбачається із постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311, майно Збройних Сил до переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), не входить.

Разом із тим, пунктом 1 зазначеної постанови установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до п.2 Постанови міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, зобов`язані здійснити до 01.01.1992 передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Міністерством оборони України, або іншими відомствами, будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 , розташованого у місті Одесі, у тому числі будівля №105-майно Збройних Сил, до комунальної власності не передавалися.

Належність спірного майна до державного (військового) майна підтверджується тим, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 18.05.2013 №312 «Про передачу фондів військових містечок у місті Одеса» військове містечко у тому числі будівлі та споруди, передані на облік з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до Військової академії м. Одеса, що підтверджується актом прийманні (передачі) будинків, споруд та території військового містечка №17 від 20.08.2013 та актом технічного стану будівлі №105 військового містечка №17 від 22.05.2013.

Отже, нерухоме майно військового містечка № НОМЕР_1 у місті Одесі, у тому числі будівля №105, є державною власністю, набутою відповідно до вимог законодавства, що діяло у період існування СРСР та під час його розпаду.

Згідно зі ст. ст. 3, 6 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних силах України», військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Водночас, Міністерство оборони України також реалізовує низку повноважень щодо розпорядження військовим майном: закріплює його за військовими частинами (ст.2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»), приймає рішення про його списання з подальшим розбиранням (ст.4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»), відчуження (п.7 «Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919), передачу у комунальну власність (ст.4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»)тощо.

Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (ч.1 ст.133 Господарського кодексу України").

Відповідно до ст.134 ГК України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з положень законодавства України, власником спірного нерухомого військового майна військового містечка №17 є держава Україна в особі органів управління майном-Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, яким належать право володіти, користуватися і розпоряджатися майном у визначених законом межах, та які уповноважені виконувати функції власника нерухомого військового майна і здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У зв`язку з цим, зокрема, Міністерством оборони України як власником це майно передано Військовій академії міста Одеси, та закріплено за останньою відповідно до закону на праві оперативного управління.

Відповідно до статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ст. 16. Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку.

Колегія апеляційної інстанції не може погодитися з позицією суду першої інстанції стосовно того, що вищевказані спірні рішення є ненормативними актами, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав охоронюваних законом інтересів, і вони вичерпали свою дію шляхом виконання, з огляду на відповідні висновки Верховного суду України, які відповідно до ст. 11128 ГПК України є обов`язковим для всіх суб`єктів владник повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Так, зокрема у Постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2510ц15 зазначено, наступне:

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Оскільки, на підставі оскаржуваних рішень міської ради та Виконавчого комітету, фактично змінений правовий статус військового майна, на підставі і в ході реалізації зазначених рішень проведена державна реєстрація цивільного речового права та відчуження майна, вищевказані рішення органів місцевого самоврядування за своїм суб`єктивним характером є ненормативними актами індивідуальної дії, на підставі яких виникло речове право, та останні підлягають оскарженню (з урахуванням суб`єктивного складу сторін) в порядку господарського судочинства.

Крім того, а ні Одеська міська рада, а ні Виконавчий комітет Одеської міської ради не надали суду доказів та пояснень про передачу спірної будівлі з державної до комунальної власності, та на підставі яких документів було винесено рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013 № 259 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» в частині внесення до переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А.

Таким чином, перевіривши згідно приписів ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2015 у справі №916/654/15-г, судова колегія вважає, що вказане рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що не ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Південного регіону України задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2015 - скасувати та прийняти нове рішення.

Позов Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової академії задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Одеської міської ради від 18.06.2013 № 3509-VI «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013р., та внесення змін до рішень Одеської міської ради» в частині внесення до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси нежитлової одноповерхової будівлі, розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А, що підлягають приватизації та відчуженню.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.07.2013 № 259 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» в частині внесення до переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси будівлі, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 29.01.2016.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяЛ.В. Лавриненко

СуддяО.Ю. Аленін