Постанова

від 09.11.2016 по справі 916/654/15-г

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Берднік І.С.,

суддів: Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., -

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Яговдіка С.М.,

приватного підприємства

НВКТФ «Лідер-Люкс» - Різун Н.О.,

Міністерства оборони України - Цицюри В.І.,

ОСОБА_4, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою приватного підприємства НВКТФ «Лідер-Люкс» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України

від 23 травня 2016 року у справі № 916/654/15-г за позовом першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової академії (місто Одеса) до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - приватне підприємство НВКТФ «Лідер-Люкс», про визнання незаконними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

14 лютого 2015 року перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся із позовом до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МО України) та Військової академії (місто Одеса) до Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада) та виконавчого комітету Одеської міськради (далі - виконком Одеської міськради) про визнання незаконним і скасування рішення Одеської міськради від 18 червня

2013 року № 3509-VI «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» (далі - рішення міськради № 3509-VI) у частині віднесення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, нежитлової одноповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Одеської міськради від 04 липня 2013 року № 259 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності міста Одеси» (далі - рішення виконкому № 259) у частині внесення до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси, будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Позов умотивовано тим, що зазначеними рішеннями Одеська міськрада та виконком Одеської міськради неправомірно розпорядилися військовим (державним) майном, яке перебуває на балансовому обліку та в оперативному управлінні Військової академії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 березня

2015 року до участі у справі як третю особу залучено приватне підприємство НВКТФ «Лідер-Люкс» (далі - ПП НВКТФ «Лідер-Люкс»).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19 жовтня

2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що спірні рішення на час звернення прокурора до господарського суду з позовом було виконано, а право держави в особі МО України та Військової академії на спірне нерухоме майно не було порушено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду

від 26 січня 2016 року рішення Господарського суду Одеської області

від 19 жовтня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника військового прокурора Південного регіону України задоволено. Визнано недійсними і скасовано рішення міськради

№ 3509-VI та рішення виконкому № 259.

Вищий господарський суд України постановою від 23 травня

2016 року залишив без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року.

Вищий господарський суд України погодився із висновком суду апеляційної інстанції, що у разі коли підставою та метою для пред'явлення позовної вимоги про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень є оспорювання речового права особи, у тому числі й права власності, яке виникло в результаті та після реалізації цього рішення суб'єкта, така вимога може вважатися способом захисту порушеного цивільного права згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і може бути заявлена до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 травня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПП НВКТФ «Лідер-Люкс», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 78, 116, 122 Земельного кодексу України, статей 11, 16 ЦК, статей 3, 5 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» і невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах вказаних норм матеріального права, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 26 січня 2016 року, а рішення Господарського суду Одеської області

від 19 жовтня 2015 року залишити в силі.

На обґрунтування своїх доводів ПП НВКТФ «Лідер-Люкс» долучило до заяви копії постанов Вищого господарського суду України

від 24 березня 2016 року у справі № 916/187/15-г, від 29 липня 2015 року у справі № 916/4012/14 та копію постанови Верховного Суду України

від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14.

У справі № 916/187/15-г Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження районної державної адміністрації про передачу земельних ділянок у власність, дійшов висновку, що таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання, його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у такий спосіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою (постанова від 24 березня 2016 року).

Постановою від 29 липня 2015 року у справі № 916/4012/14 Вищий господарський суд України залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним і скасування рішення міської ради та зазначив, що заявлена прокурором позовна вимога про визнання незаконним і скасування рішення зводиться до вирішення питання про юридичну долю самого документа, а не до захисту порушеного або оскаржуваного права позивача, тому обраний прокурором спосіб захисту прав позивачів не забезпечує поновлення порушених прав та інтересів позивачів стосовно земельної ділянки, щодо якої виник спір.

У справі № 21-405а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, що застосовується одноразово і вичерпує свою дію фактом його виконання, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту (постанова

від 11 листопада 2014 року).

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що подана заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що згідно з довідкою КП «БТІ» нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 - є один і той самий об'єкт нерухомості (далі - спірне майно).

Рішенням виконкому Одеської міськради депутатів трудящих

від 29 травня 1951 року № 27 «Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнні та післявоєнні періоди для потреб Одеського військового округу» підтверджено належність Одеському військовому округу будівель, розташованих на території військового містечка № 17.

Належність спірного майна до державного (військового) підтверджується наказом МО України від 18 травня 2013 року № 312 «Про передачу фондів військових містечок у місті Одеса» про передачу на облік з квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (далі - КЕВ міста Одеси) до Військової академії міста Одеси; актом приймання (передачі) будинків, споруд та території військового містечка від 20 серпня 2013 року № 17; актом технічного стану будівлі № 105 військового містечка від 22 травня 2013 року № 17.

Перевіркою фактичного стану фондів військового містечка № 17 КЕВ міста Одеси встановлено, що спірне майно, яке на час перевірки перебувало на обліку в КЕВ міста Одеси, огороджено парканом і використовується сторонніми особами (акт від 21 листопада 2012 року).

Одночасно рішенням міськради № 3509-VI, серед іншого, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та відчуженню, було включено нежитлову одноповерхову будівлю площею 55,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому № 259 зазначену будівлю площею 55,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, було внесено до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси.

Рішення міськради № 3509-VI та рішення виконкому № 259 було виконано.

Спірне майно 20 серпня 2013 року було зареєстровано за територіальною громадою міста Одеси та приватизовано шляхом укладення договору купівлі-продажу від 05 вересня 2013 року між Одеською міськрадою та ПП НВКТФ «Лідер-Люкс».

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14 Верховний Суд України, висновки якого відповідно до частини 1 статті 111 28 ГПК є обов'язковими, зазначив, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема рішення про передачу земельних ділянок у власність), предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між Одеською міськрадою та ПП НВКТФ «Лідер-Люкс» на виконання оспорюваних рішення міськради № 3509-VI і рішення виконкому № 259, що підтверджує право власності ПП НВКТФ «Лідер-Люкс» на одноповерхову будівлю загальною площею 55,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, є чинним і в судовому порядку

не був оскаржений.

Визнання частково недійсними та часткове скасування рішення міськради № 3509-VI і рішення виконкому № 259 не впливає на законність зазначеного договору як правовстановлюючого документа щодо права власності, тобто не породжує юридичних наслідків.

Рішення міськради № 3509-VI і рішення виконкому № 259 в оскарженій частині вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) законодавства.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що одночасно з

ПП НВКТФ «Лідер-Люкс» власниками того самого спірного майна були інші особи, які придбавали це майно почергово у ОСОБА_5 (стала власником на підставі у подальшому скасованого заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2011 року у справі № 2/1519/7073/11): ОСОБА_6 - на підставі договору дарування від 07 червня 2012 року, приватне підприємство «Лідер-Т» - на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2013 року № 1332, ОСОБА_7 - на підставі договору купівлі-продажу від 19 січня 2015 року.

Отже, на час прийняття рішення міськради № 3509-VI і рішення виконкому № 259 власником спірного майна була ОСОБА_6, а на час розгляду справи № 916/654/15-г Одеським апеляційним господарським судом - ОСОБА_7

З урахуванням наведеного задоволення позовних вимог про визнання частково незаконними та часткове скасування рішення міськради

№ 3509-VI і рішення виконкому № 259 не забезпечує захисту порушеного права власника спірного майна.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин і

не врахував правової позиції Верховного Суду України, що є підставою для задоволення заяви ПП НВКТФ «Лідер-Люкс», скасування постанови Вищого господарського суду України від 23 травня 2016 року і постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року, залишення в силі рішення Господарського суду Одеської області

від 19 жовтня 2015 року.

Керуючись пунктом 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 111 16 , 111 23 , 111 24 , 111 25 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву приватного підприємства НВКТФ «Лідер-Люкс» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 23 травня

2016 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 26 січня 2016 року у справі № 916/654/15-г скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19 жовтня

2015 року у справі № 916/654/15-г залишити в силі.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

судді: А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок