Постанова

від 18.01.2016 по справі 2а-0770/3731/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2016р. Справа № 876/3699/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Яворського І.О.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2013р. у справі №2а-0770/3731/12

за позовом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012р. позивач: Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції в сумі 1700,00грн. до Державного бюджету. 11.02.2013р. позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції в сумі 3400,00грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2013р. у справі №2а-0770/3731/12 позовні вимоги позивача задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (місцевого бюджету) (р/р 31112106700002, код ОКПО 22108040, УДК в Закарпатській області, МФО 812016, одержувач: м.Ужгород, 21081100) фінансові санкції в сумі 1700,00грн.; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (місцевого бюджету) (р/р 31112106700002, код ОКПО 22108040, УДК в Закарпатській області, МФО 812016, одержувач: м.Ужгород, 21081100) фінансові санкції в сумі 1700,00грн.; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2013р. виправлено описку в резолютивній частині постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2013р. по адміністративній справі №2а-0770/3731/12 за позовною заявою Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 3400,00грн.; вказано абзацом другим - абзац третій, а абзацом третім, четвертим - абзац четвертий, п'ятий резолютивної частини постанови, а саме: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (місцевого бюджету) (р/р 31112106700002, код ОКПО 22108040, УДК в Закарпатській області, МФО 812016, одержувач: м.Ужгород, 21081100) фінансові санкції в сумі 1700,00грн.; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач у справі: ОСОБА_1, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що даний адміністративний позов не міг бути предметом розгляду в окружному адміністративному суді із-за відсутності публічно-правового спору між позивачем та відповідачем. Апелянт вказує, що наявність несплаченого суб'єктом господарювання адміністративно-господарського штрафу/фінансової санкції не є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення фінансових санкцій. Апелянт вважає, що до нього застосовано фінансові санкції за правопорушення, яких він не вчиняв.

З урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, державними інспекторами проводилась рейдова перевірка згідно встановленого завдання №063377 від 23.01.2012р. за адресою: м.Мукачево, м.Хуст, м.Тячів та м.Ужгород. Проведено перевірку транспортного засобу марки Ford Transit, номерний знак НОМЕР_2, яким керував фізична особа-підприємець ОСОБА_2, 1986 року народження, власник транспортного засобу - ОСОБА_1 (а.с.12).

У зв'язку з відсутністю у водія даного транспортного засобу ліцензійної картки та договору із замовником, працівниками інспекції складено акт за №029100 від 27.01.2012р. "Про проведення перевірки додержання вимог законодавствам про автомобільний транспортом під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" (а.с.12).

Відповідно до вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), за вищевказане правопорушення передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 1700,00грн.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу повідомлення, яким просив прибути до інспекції для розгляду справи за актом №029100 від 27.01.2012р. про допущене ним порушення законодавства про автомобільний транспорт та попереджено, що в разі не прибуття справа буде розглянута у його відсутності (а.с.16).

01.03.2012р. заступником начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області прийнято постанову за №131181 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.11).

Вищезазначена постанова була направлена відповідачу, що підтверджується реєстром поштових відправлень рекомендованої кореспонденції та фіскальним чеком до нього (а.с.20), однак, конверт разом із направленою відповідачу постановою повернувся на адресу позивача (а.с.17-19).

Так само повернулось на адресу позивача направлене на адресу відповідача повідомлення про прибуття до інспекції для розгляду справи за актом №029100 від 27.01.2012р. про допущене ним порушення законодавства (а.с.14-16).

Судом першої інстанції встановлено, що державним інспектором проводилась рейдова перевірка в період з 12.11.2012р. по 13.11.2012р., згідно встановленого завдання №082326 від 12.11.2012р. за адресою: м.Ужгород, м.Перечин та м.Рахів (а.с.42). Проведено перевірку транспортного засобу марки Ford Transit, номерний знак НОМЕР_2, яким керував фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

У зв'язку з відсутністю у водія даного транспортного засобу ліцензійної картки та договору із замовником, працівниками інспекції складено акт за №029984 від 12.11.2012р. "Про проведення перевірки додержання вимог законодавствам про автомобільний транспортом під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" (а.с.40).

Відповідно до вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за вищевказане правопорушення передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 1700,00грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач направив відповідачу повідомлення, яким просив прибути до інспекції для розгляду справи за актом №029984 від 12.11.2012р. про допущене ним порушення законодавства про автомобільний транспорт та попереджено, що в разі не прибуття справа буде розглянута у його відсутності (а.с.41).

09.01.2013р. заступником голови комісії з проведення ліквідації територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області прийнято постанову за №15544 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.39).

Вищезазначена постанова була направлена відповідачу, що підтверджується реєстром поштових відправлень рекомендованої кореспонденції та фіскальним чеком до нього (а.с.43, 44).

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.3 Закону №2344-ІІІ, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно із вимогами ст.6 Закону №2344-ІІІ, в складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р. №1190 передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно із вимогами ст.6 Закону №2344-ІІІ та п.4 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення перевірок.

В силу вимог ст.39 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Вказаною статтею встановлено перелік документів, які необхідно мати для нерегулярних пасажирських перевезень, зокрема:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Також, відповідно до вимог п.2.5 "Основних вимог щодо забезпечення безпечного перевезення пасажирів під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства внутрішніх справ України від 25.05.2007р. №450/167, водії, які допускаються до здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, повинні відповідати вимогам пунктів 2.3.1 та 2.3.2 Ліцензійних умов, дотримуватись Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, Правил надання послуг та зобов'язані мати, зокрема, ліцензійну картку на автобус, копію договору на здійснення нерегулярних пасажирських перевезень.

Під час перевірки транспортного засобу відповідача в останнього були відсутні договір із замовником транспортних послуг та ліцензійна картка, чим порушено вимоги ст.39 Закону №2344-ІІІ.

Відповідно до вимог ст.60 Закону №2344-ІІІ, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 32-35 Порядку №1567 передбачено можливість оскарження постанов про застосування фінансових санкцій.

Відповідачем, всупереч вимогам ч.1 ст.71 КАС України, не надано доказів оскарження постанов від 01.03.2012р. №131181 та від 09.01.2013р. №155444 про застосування фінансових санкцій, а тому такі є чинними.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що законність спірних постанов про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки такі є безпідставними та жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції. Апелянт, використовуючи статті Кодексу адміністративного судочинства України про підсудність адміністративних справ, прийшов до помилкового висновку про непідсудність даної справи окружному адміністративному суду. В даному випадку це не притягнення до адміністративної відповідальності в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, як це розуміє апелянт. Наявність чинного рішення суб'єкта владних повноважень про застосування фінансових санкцій та невиконання такого рішення відповідачем є безумовними підставами для стягнення фінансових санкцій з останнього.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність позовних вимог Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 3400,00грн.

Проте, суд першої інстанції, з врахуванням ухвали про виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні від 14.06.2013р., в резолютивній частині постанови від 07.03.2013р. помилково стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 1700,00грн., оскільки загальна сума несплачених фінансових санкцій згідно з постановами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області від 01.03.2012р. №131181 та від 09.01.2013р. №155444 складає 3400,00грн.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції, викладені в резолютивній частині постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2013р. у справі №2а-0770/3731/12, не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування вказаного рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2013р. у справі №2а-0770/3731/12 за позовом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій, - задоволити частково.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2013р. у справі №2а-0770/3731/12, - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції, застосовані за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі постанови заступника начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області від 01.03.2012р. №131181 в сумі 1700,00 (тисяча сімсот) гривень на рахунок з наступними реквізитами: р/р 31112106700002, код ОКПО 22108040, УДК в Закарпатській області, МФО 812016, одержувач: м.Ужгород, 21081100.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції, застосовані за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі постанови заступника голови комісії з проведення ліквідації Головавтотрансінспекції від 09.01.2013р. №155444 в сумі 1700,00 (тисяча сімсот) гривень на рахунок з наступними реквізитами: р/р 31118106700211, код ЄДРПОУ 37862638, ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, одержувач: Рахівський район, 21081100.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107,30 (сто сім гривень тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.О. Яворський

Суддя В.П. Сапіга