Постанова

від 05.04.2007 по справі 26/296-22/111-16/440

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

05 квітня 2007 р.                                                                                  

№ 26/296-22/111-16/440 

Вищий господарський 

суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної

скарги

Приватного підприємця ОСОБА_1

на постанову

Київського апеляційного

господарського суду від 24.01.2007 року

у справі господарського суду

м. Києва

за позовом

ВАТ СК “Правекс-стархування”

до

Приватного підприємця ОСОБА_1

про

стягнення 257472,00 грн.,

в судове засідання прибули  представники сторін:

позивача:

Кабанячий Р.В.,

відповідача:

ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 року ВАТ Страхова

компанія “Правекс-Страхування” звернулось до господарського суду з позовом до

ПП ОСОБА_1 про стягнення 257472,00 грн. компенсації здійсненої страхової

виплати.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду

м. Києва від 18.10.2006 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 24.01.2007 року рішення місцевого господарського суду

від 18.10.2006 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто

на користь позивача 257472,00 грн. страхового відшкодування та 3980,08 грн.

судових витрат.

Не погоджуючись прийнятою

постановою ПП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову

Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року скасувати,

рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2006 року з даної справи

залишити без змін.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог

скаржник посилається на те, що судом              неправильно застосовані норми

матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної

постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні

матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.12.2004 року між ВАТ Страхова

компанія “Правекс-Страхування”  таОСОБА_3

було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого

в заставу ТЗЛ № 363329.

Згідно сертифікату НОМЕР_1 року до

договору страхування, об'єктом страхування є транспортний засіб марки TOYOTA,

модель LEXUS RX 300, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 8 Закону України

“Про страхування” страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує

страхове відшкодування.

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що 21.12.2004 року по вул. Качалова, 6 в м. Києві з охоронюваної

стоянки, яка є власністю відповідача, було викрадено автомобіль TOYOTA, модель

LEXUS RX 300, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить страхувальнику. У

зв'язку з викраденням було порушено кримінальну справу.

Відповідно до ст. 990 Цивільного

кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору

на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи,

визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

На підставі договору страхування,

заяви власника транспортного засобу та страхового акту НОМЕР_3 позивачем, на

підставі заяви на видачу готівки НОМЕР_4, було сплаченоОСОБА_3 страхове

відшкодування в розмірі 257472,00 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного

кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за

договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке

страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,

відповідальної за завдані збитки.

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що згідно страхового акту НОМЕР_3 від 28.03.2005 року позивач має

право на регресний позов, який може бути пред'явлений до автостоянки ПП

“Лазунова”.(а.с.14).

Враховуючи, що відповідач порушив

Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених

Постановою КМ України від 22.01.1996 № 115, якими встановлено, що автостоянки

гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання, а у разі

їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність

у встановленому законодавством порядку а також те, що позивач виплатив

страхувальнику суму страхового відшкодування, судова колегія погоджується з

висновком суду апеляційного інстанції, що до позивача перейшло право регресної

вимоги до власника автостоянки, а й відповідно про задоволення позову.

Посилання скаржника на те, що в

розпорядження АКБ “Правекс-Банк” від 18.03.2005 року, розпорядження ВАТ СК

“Правекс-страхування” від 28.03.2005 року та в платіжне доручення № 639 від

28.03.2005 року вносили зміни в частині підстави для виплати страхової суми та

призначення платежу, як на підставу для відмови в позові не може братись судом

до уваги, оскільки такі виправлення не спростовують наявність вини відповідача

у викрадені застрахованого автотранспортного засобу та не спростовують факту

виплати страхового відшкодуванняОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене,

оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги

не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без

задоволення.

Постанову Київського апеляційного

господарського суду від 24.01.2007 року у справі № 26/296-22/111-16/440

залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 

Н. Кочерова

Судді                                                                                    

В. Рибак

М. Черкащенко