Постанова

від 19.03.2007 по справі 34/48-07-794а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/48-07-794А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" березня 2007 р. Справа  № 34/48-07-794А

19.03.2007р. в 16год.02хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від позивача: Сизова О.С. - генерального директора; Косміна М.І.- представника, діючого на підставі довіреності №52 від 01.12.06р.; Патращук Л.А. - представника, діючої на підставі довіреності №55 від 13.02.07р.;

від ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області: Богорела С.В.- державного податкового інспектора юридичного сектора ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, діючого на підставі довіреності №1491/10/01  від 24.02.07р.; Чубатюк І.В. - старшого державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА в Одеській області, діючої на підставі довіреності №1142/10/01 від 12.02.07р.;  від ДПА в Одеській області: Чубатюк І.В. - старшого державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА в Одеській області, діючої на підставі довіреності №26681/10-1010 від 29.09.06р.; від ДПА України: Биковської С.О. - головного державного податкового інспектора юридичного управління ДПА в Одеській області, діючої на підставі довіреності №10-2016/3675 від 18.10.05р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 адміністративну справу №34/48-07-794А

за позовом Підприємства „СОЮЗ” у вигляді Приватного підприємства

до відповідачів Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі, Державної податкової адміністрації в Одеській області, Державної податкової адміністрації України

про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, першої податкової вимоги

СУТЬ СПОРУ: Підприємство „СОЮЗ” у вигляді Приватного підприємства звернулося до суду з позовною заявою та уточненням до неї, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі від 09.11.2006р. №0001231701/0 та №0001452301/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.11.2006р. №0001462301/0, першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі від 09.01.2007р. №1/15, посилаючись на відсутність порушення позивачем вимог п.п. ”а” п.п.17.2 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. (із змінами та доп.), що свідчить про неправомірне визначення ДПІ у Комінтернівському районі податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 314,6грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 629,2грн., відсутність порушення позивачем вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.), що свідчить про неправомірне визначення ДПІ у Комінтернівському районі податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 52015грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 19337грн., ч.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що свідчить про неправомірне застосування ДПІ у Комінтернівському районі штрафних санкцій на суму 340грн.

Відповідачі проти позовних вимог заперечують з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

З 29.09.2006р. по 26.10.2006р. працівниками ДПІ у Комінтернівському районі проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 01.07.2006р., за результатами якої складено акт перевірки №1573/23-20967129 від 31.10.2006р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.), що зумовило заниження податку на прибуток на суму 52015грн., а саме: у І кв. 2005р. на суму 2327грн., у ІІ кв. 2005р. на суму 17343грн., у 3 кв. 2005р. на суму 2930грн., у 4кв. 2005р. на суму 1680грн., у І кв. 2006р. на суму 18165грн., у 2 кв. 2006р. на суму 9570грн., порушення позивачем п.п. ”а” п.п.17.2 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. (із змінами та доп.) внаслідок здійснення позивачем оплати приватному нотаріусу Гребенюк І.М. за нотаріальне посвідчення угод на загальну суму 2420грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 314,6грн, що зумовило заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 314,6грн., а також порушення ч.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) внаслідок невиконання на автостанції заїзд №2 за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дор., 125а, щоденного друку фіскальних звітних чеків №814-817 з 01.12.2005р. по 04.12.2005р., що зумовило застосування штрафних санкцій на суму  340грн.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі прийняла податкові повідомлення-рішення від 09.11.2006р. №0001452301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 52015грн. та застосованим штрафним санкціям о цьому податку на суму 19337грн., №0001231701/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 314,6грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 629,2грн., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.11.2006р. №0001462301/0 на суму 340грн. на підставі ч.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач звертався зі скаргами до ДПА в Одеській області та ДПА України в порядку адміністративного оскарження, за результатами розгляду яких спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Здійснене ДПІ у Комінтернівському районі визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 52015грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 19337грн. є неправомірним з огляду на наступне.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в ред. від 22.05.97р. (із змінами та доп.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 названого закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 названого закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно зі ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок віднесення у І кв. 2006р. до валових витрат сплачену ТОВ „Інфокс” філія „Інфоксводоканал” суму згідно договору №670 „Про порядок погашення заборгованості за послуги водопостачання та організації взаємовідносин між сторонами від 17.01.2006р., укладеного між позивачем та ТОВ „Інфокс” філія „Інфоксводоканал”, предметом якого є погашення заборгованості позивача перед ТОВ „Інфокс” філія „Інфоксводоканал” на суму 119556грн. та зобов'язання позивача здійснити сплату зазначеної заборгованості у слідуючи строки: до 15.02.2006р. на суму 40000грн., до 01.03.2006р. на суму 40000грн., та до 01.04.2006р. на суму 39556грн.

Зазначена заборгованість сплачена позивачем згідно даних бухгалтерського обліку у лютому 2006р. на суму 80000грн. та у квітні 2006р. на суму 39556грн., відносно чого відповідачі не заперечують. Поряд з цим, перевіряючими зазначено про ненадання позивачем до перевірки підтверджуючих документів щодо правомірності віднесення до складу валових витрат за І кв. 2006р. на суму 66667грн. та за ІІ кв. 2006р. на суму 32963грн., відображені у складі валових витрат декларації з податку на прибуток за І-ий кв. 2006р. та за півріччя 2006р. (актів виконаних робіт, наданих послуг), тоді як доказів відмови надання позивачем зазначених документів ДПІ у Комінтернівському районі не надало суду всупереч вимог ст.71 КАС України. Крім того, надані позивачем податкові накладні від 19.01.2006р. №1698/ф-9а на суму 40000грн., №1776/ф-9а від 17.02.2006р. на суму 40000грн., №1827/ф-9а від 01.03.2006р. на суму 39556грн., отримані від ТОВ „Інфокс” філія „Інфоксводоканал”, є первинними обліковими та розрахунковими документами згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджують валові витрати підприємства та свідчать про обґрунтованість віднесення позивачем сплаченої ТОВ „Інфокс” філія „Інфоксводоканал” заборгованості на суму 99630грн. за півріччя 2006р., тобто Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі неправомірно зменшено позивачу валові витрати на суму 99630грн. за півріччя 2006р. Поряд з цим, позивачем надані на розгляду суду акти прийняття-здачі робіт (надання послуг) (т.2 а.с.13-15), які підтверджують проведення робіт згідно виставлених ТОВ „Інфокс” філія „Інфоксводоканал” рахунків.

Вищевикладене спростовує твердження Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі щодо ненадання позивачем під час перевірки документів підтверджуючих правомірність віднесення до складу валових витрат за півріччя 2006р. 99630грн., зокрема актів виконаних робіт, наданих послуг, без зазначення норми закону, порушеної позивачем, якою передбачені наведені ДПІ у Комінтернівському районі в акті перевірки підтверджуючі валові витрати документи, без врахування приписів п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005р. №327.

Крім того, перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу валових витрат у 2-ому кв. 2005р. вартості послуг не пов'язаних з господарською діяльністю позивача, однак такий висновок не відповідає обставинам та матеріалам справи, зокрема: надані позивачем на розгляд суду договір №7-05/р. від 15.06.2005р., укладений з позивачем (замовником) та СПД Бондар С.Н. (виконавцем) щодо надання комплексу послуг, визначених п.1 цього договору –юридичних, пошуку необхідної замовнику інформації, консультування з питань комерційної діяльності та управління позивача, акту №07/2005 здачі-прийому наданих послуг від 27.07.2005р., рахунок №1 від 27.06.2005р., платіжне доручення №747 від 30.06.2005р. свідчать про пов'язаність цих витрат з господарською діяльністю позивача. Крім того, твердження відповідачів щодо надання консультацій з питань підробки інформаційно-аналітичних матеріалів, пов'язаних з внесенням змін в законодавство з ПДВ, комерційної діяльності та управління, здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, не відповідає приписам Закону України „Про аудиторську діяльність”. Відтак з огляду на наведене, а також неврахування ДПІ у Комінтернівському районі під час перевірки позивача наявності рішень господарських судів у справах №5-15/167-04-5105 та №30-16/99-05-1903, порушених за позовом Підприємства „СОЮЗ” у вигляді Приватного підприємства, якими позовні вимоги останнього були задоволенні, ДПІ у Комінтернівському районі безпідставно зменшено валові витрати позивача за 2-ий кв. 2005р. на суму 61000грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок виявлених розбіжностей між даними перевірки та даними декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2005р. на суму 4200грн., обмежившись лише твердженнями про непідтвердженість первинними документами та даним бухгалтерського обліку по рах.36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” за 3 кв. 2005р. всупереч приписів п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, тоді як доказів витребування первинних документів в обґрунтування виявленого порушення у позивача під час перевірки та відмови останнього від їх надання перевіряючим відповідачі суду не надали. Крім того, позивач на виконання зобов'язань за договором оренди від 01.07.2005р. сплатив у червні 2005р. СПД Богопольському С.М. за оренду бару „Орбіта” авансову плату на суму 4200грн., тобто у 2 кв. 2005р., що свідчить про необґрунтоване збільшення ДПІ у Комінтернівському районі позивачу скоригованого валового доходу за 3 кв. 2005р. на суму 4200гр.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок неправильного віднесення позивачем контейнерів до основних фондів другої групи із застосуванням норм амортизації 6,25% замість третьої групи основних фондів із застосуванням норм амортизації 3,75%, що призвело до завищення позивачем амортизаційних відрахувань за перевіряємий період на суму 43231грн.

Згідно п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові),мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). З викладеного слідує, що контейнер, якій використовується позивачем для надання в оренду з метою використання у торгівлі, не є автомобільним транспортом або її запасною частиною в розумінні п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак контейнер слід відносити до основних засобів 3-ьої групи з застосуванням норми амортизації 3,75%, а не як зазначає позивач до основних фондів 2-ої групи із застосуванням норм амортизації 6,25%, неправомірно посилаючись на вимоги Державного класифікатора України «Класифікація основних засобів ДК-013-97 від 19.08.1997р. №507, з посиланням на віднесення контейнера до 2-ої групи Транспортні засоби…(код 210502), лист ДПА України від 16.04.2004р. №2914/6/15-1116. При цьому позивачем не врахована можливість використання названого Класифікатора лише з урахуванням приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", про що також вказано і в листі ДПА України від16.04.2004р. №2914/6/15-1116, на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, ДПІ у Комінтернівському районі правомірно зменшено позивачу суму амортизаційних відрахувань за І кв. 2005р. на суму 9307грн., за ІІ кв. 2005р. на суму 8375грн., за З кв. 2005р. на суму 7516грн., за 4 кв. 2005р. на суму 6723грн., за 1 кв. 2006р. на суму 5902грн. та за ІІ кв. 2006р. на суму 5318грн.

Згідно п.п.б) п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових декларація.

Відповідно до п.17.1.3 п.17.1 ст.17 названого закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи зазначене, слід визначити позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 25353грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 11638грн.

Здійснене ДПІ у Комінтернівському районі визначення застосування штрафних санкцій на суму 340грн. на підставі ч.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним з огляду на наступне.

Згідно п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахунки у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані щодня друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. За невиконання цієї вимоги п.4 ст.17 названого закону передбачено штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посадові особи відповідача виявили невиконання на автостанції заїзд №2 за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 125а, щоденного друку фіскальних звітних чеків №814-817 з 01.12.2005р. по 04.12.2005р., всупереч вимог ч.9 ст.3 названого Закону. Фіскальний звітний чек - це документ установленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті. З акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі та доповідної позивача від 01.11.2006р. вбачається допущення перевіряючими описок при зазначенні реєстраторів розрахункових операцій на стор.27 акту перевірки, які зареєстровані на різних автостоянках. Крім того, фіскальні звітні чеки були  роздруковані за кожний день №814 за 01.12.2005р., №815 за 02.12.2005р., №816 за 03.12.2005р., та №817 за 04.12.2005р. і зберігались в книзі обліку розрахункових операцій, що спростовує твердження відповідачів про порушення позивачем вимог п.9 ст.3 названого Закону та свідчить про неправомірне застосування до позивача штрафних фінансових санкцій на суму 340грн.

Здійснене ДПІ у Комінтернівському районі визначення позивачу податкового зобов'язання  по податку з доходів фізичних осіб на суму 314,6грн. на підставі п.п. ”а” п.п.17.2 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. (із змінами та доп.) є неправомірним з огляду на наступне.

Одним із основних напрямків економічної політики держави є податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

ДПІ у Комінтернівському районі визначила позивача податковим агентом приватного нотаріуса Гребенюк І.М. за нотаріальне посвідчення останнім угод на загальну суму 2420грн. без утримання позивачем податку з доходів фізичних осі в сумі 314,6грн, проте це твердження не відповідає нормам матеріального права. Так, п.1.15 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” - податковим агентом є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам, тоді як позивач не є фізичною особою.

Відповідно до п.8.21 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” - платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку, тобто такі дії повинен вчинити приватний нотаріус Гребенюк І.М. Отже, нарахування податку на прибуток фізичних осіб та застосування штрафної санкції за цим податком контролюючим органом до позивача здійснено безпідставно.

Поряд з цим, слід зазначити, що ДПІ у Комінтернівському районі не доведено обґрунтованості прийняття першої податкової вимоги від 09.01.2007р. №1/15 внаслідок наявності у позивача заборгованості по податку на прибуток на суму 6868,83грн.

Згідно ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення ДПІ у Комінтернівському районі позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 26662грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 7699грн., податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 314,6грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 629,2грн., та застосування до позивача штрафних санкцій на суму 340грн., а також, що прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі від 09.11.2006р. №0001452301/0 та №0001231701/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.11.2006р. №0001462301/0, першу податкову вимогу від 09.01.2007р. №1/15 та підстави їх прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1, 3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму на суму 6,67грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Підприємства „СОЮЗ” у вигляді Приватного підприємства задовольнити частково.

2.          Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі від 09.11.2006р. №0001452301/0 - скасувати в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 26662грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 7699грн., податкове повідомлення-рішення від 09.11.2006р. №0001231701/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.11.2006р. №0001462301/0, першу податкову вимогу від 09.01.2007р. №1/15 - скасувати повністю

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31114095700008 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код ЄДРПОУ 23213460) на користь Підприємства „СОЮЗ” у вигляді Приватного підприємства (р/р26004980 МФО 328351, ООФ АПНБ „Аваль”, код ЄДРПОУ 20967129; м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 125 „а”, с.Крижанівка, Комінтернівського району, Одеської області, 67500) судовий збір на суму 6,67грн.  

5.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.