Постанова

від 24.01.2007 по справі ас-42/367-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-42/367-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

 Адміністративна справа                              Головуючий  по 1-й інстанції

         № АС-42/367-06                                         Суддя –Яризько В.О.

                                                                                Доповідач по 2-й інстанції    

                                                                             Суддя –Шутенко І.А.

22 січня 2007 р.                                                                                    м. Харків               

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  у складі:        головуючого судді     Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.

 При секретарі –Міракові Г.А.

За участю представників сторін:

позивача – Мацокіна В.В. за довіреністю б/н від 20.07.2006р., Шуліки Г.М. за довіреністю №1 від 02.01.2007р., директора ВАТ „АТП -16367” Донцова О.І. за наказом №5 від 25.01.2006р.

відповідача – Войтенко В.В. за довіреністю №5200/10/10-025 від 15.11.2006р., Сергєєвої Т.В. за довіреністю №181/10/10-025 від 16.01.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 4014Х/2) Куп'янської ОДПІ Харківської області на  постанову господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р.  по справі  № АС-42/367-06

за позовом ВАТ „Автотранспортне підприємство - 16367”, м. Куп'янськ,

до  Куп'янської ОДПІ Харківської області,

про скасування актів ненормативного характеру, -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ Харківської області №0000242310/0 від 09.03.2006р. по податку на прибуток в частині нарахованого податкового зобов'язання в сумі 6501,00 грн., та 650,00 грн. штрафних санкцій, рішення №0000252310/0 від 09.03.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 182496,79 грн. повністю.

Постановою господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р. (у повному обсязі постанову складено 16.10.2006р.) по справі № АС-42/367-06 позов задоволено. Скасовано частково податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ Харківської області №0000242310/0 від 09.03.2006р. в частині донарахування 7151,00 грн., в тому числі основного зобов'язання по податку на прибуток в сумі 6501,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 650,00 грн. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Куп'янської ОДПІ Харківської області №0000252310/0 від 09.03.2006р.  Стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму судового збору в розмірі 3,40 грн.

Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р. по справі № АС-42/367-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.2.12 п.2, п.п.5.2 та п.п. 5.9.  п.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління Національного банку  України від 19.02.01р. №72.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в порушення п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємство до валового доходу в IV кв. 2005р. не включило суму непогашеної кредиторської заборгованості перед ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат" станом на 25.11.2002р. за надані послуги з теплопостачання, водопостачання та каналізації, термін позовної давності по якій минув відповідно до реєстру визнаних вимог кредиторів ВАТ "АТП 16367" у справі №Б-19/170-02 про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. За вказане порушення Куп'янською ОДПІ податковим повідомленням рішенням від 09.03.2006 р. № 0000242310/0 донараховано основного платежу в розмірі 16442,00 грн., та застосовано фінансову санкцію в розмірі 5474,00 грн.

Апелянт вказує, що підприємством в порушення п.п.5.2 п.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління Національного банку  України від 19.02.01р. №72  самостійно не встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства. За перевірений період з 15.02.2005р. по 31.12.2005р. понадлімітна готівка становить 50638,99 грн.

Відповідно до п. 5.9. п. 5 Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого не встановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Апелянт зазначає, що підприємством в порушення пп.2.12 п.2 Положення були здійсненні витрати готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції, на виплату заробітної плати за наявністю податкової заборгованості. Відповідно до видаткових касових ордерів та розрахунково -платіжних відомостей видано заробітної плати за наявності податкової заборгованості в сумі 81218,81грн. За зазначені порушення відповідно до абз. 2, 4 ст.1 Указу Президента України "Про застування штрафних санкцій" від 12.06.1995 р. № 436/95, Куп'янською ОДПІ застосовано штрафні санкції в розмірі 182496,79 грн.

Також апелянт вказує, що  твердження позивача про наявність у його підприємства мораторію на задоволення вимог кредиторів є помилковим у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.2005 р. по справі № Б-19/170-02 процедуру судової санації ВАТ "АТП-16367" припинено, затверджено надану суду мирову угоду від 09.11.2005р. та припинено дію мораторію, введеного судом ухвалою про порушення провадження у справі від 24.10.2002 р.

Крім того апелянт, надав до Харківського апеляційного господарського суду копії вироку Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 03.10.2006 р. по справі № 1-503 та висновок спеціаліста –економіста, просить суд дослідити зазначений вирок та висновок спеціаліста-експерта, як нові докази по справі, які не були досліджені в суді першої інстанції.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову господарського суду Харківської області від 09.10.2006р. законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що відповідач під час перевірки неправомірно включив до складу валового доходу в 4 кварталі 2005р. непогашену кредиторську заборгованість перед ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат" в розмірі 31906,21 грн., вважаючи, що по ній закінчився строк позовної давності, але фактично вказана сума заборгованості була включена до мирової угоди про надання відстрочки та розстрочки платежу в порядку ст. 36 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що затверджено Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2005р. у справі №Б-19/170-02 про банкрутство ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат".

Стосовно донарахування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки позивач зазначає, що відповідачем донараховані штрафні санкції в розмірі 81218,81грн. за виплату заробітної плати при наявності податкового боргу не за рахунок коштів отриманих з установи банку в періоді з 01.07.2003р. по 15.02.2005р., але в цей період відповідно до  Ухвали Господарського суду Харківської області від 18.03.2003р. по справі № Б-19/170-02 відкрито процедуру санації позивача відповідно до ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яку припинено Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2005р. Таким чином, в періоді з 01.07.2003р. по 15.02.2005р., Позивач  не мав податкового боргу (заборгованості) в розумінні Указу Президента України від 12.06.95р. № 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Погашення заробітної плати в сумі 81218,81 грн.  здійснювалося на підставі реєстру вимог кредиторів Позивача, плану санації боржника, затвердженого ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2003р. та черговості, передбаченої ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Застосування штрафної санкції за відсутність встановленого ліміту касси в розмірі 101277,98грн. позивач також вважає неправомірним, оскільки такий ліміт касси було встановлено наказом №С по підприємству позивача від 30.03.05р. та розрахунку до нього в розмірі  837,14грн.

У судовому  засіданні Харківського апеляційного господарського суду 17.01.2007р. оголошувалась перерва до 22.01.2007р. до 09:15 год.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дослідивши повноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Під час апеляційного провадження встановлено, що на підставі направлення від 24.02.2006р. №90 фахівцями Куп'янської ОДПІ проведено позапланову  виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ „АТП –16367” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт №274/23-03115235 від 06.03.2006р.

На підставі акту №274/23-03115235 від 06.03.2006р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000242310/0 від 09.03.2006р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21916,00 грн., з яких 16442,00 грн. основного платежу, 5474,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №0000252310/0 від 09.03.2006р. в сумі 182496,79 грн.

Згідно акту №274/23-03115235 від 06.03.2006р.  при проведенні перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон 334) із змінами і доповненнями, підприємство до валового доходу в IV кв. 2005р. не включило суму непогашеної кредиторської заборгованості перед ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат” станом на 25.11.2002р. за надані послуги з теплопостачання, водопостачання та каналізації, термін позовної давності по якій минув відповідно до реєстру визнаних вимог кредиторів ВАТ "АТП 16367" у справі №Б-19/170-02 про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Матеріали справи свідчать, що вказана сума позивачем визнана  в якості кредиторської заборгованості перед ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат" та включена до мирової угоди про надання відстрочки та розстрочки платежу в порядку ст. 36 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що затверджено ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2005р. по справі №Б-19/170-02.

Колегією суддів встановлено, що задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ Харківської області №0000242310/0 від 09.03.2006р. по податку на прибуток в частині нарахованого податкового зобов'язання в сумі 6501,00 грн. та 650,00 грн. штрафних, суд першої інстанції виходив з того, що ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а згідно ст.267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після сплину позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності, таким чином, включення відповідачем до складу валового доходу  4 кв. 2005р. позивача суми кредиторської заборгованості перед ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат" на підставі п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закона України "Про оподаткування прибутку підприємств", є неправомірним.

Однак, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що норми цивільного права –є загальними нормами і не підлягають застосуванню, оскільки в даному випадку необхідно керуватись спеціальними нормами права, а саме законом „Про оподаткування прибутку підприємств” та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. встановлено, що платник податку –покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом у податковому періоді на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості, передбаченої договором або визнаною претензією; б) або 30-й  календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості.

Оскільки, кредиторська заборгованість позивача перед ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат” станом на 25.11.2002р. за надані послуги з теплопостачання, водопостачання та каналізації, термін позовної давності по якій минув відповідно до реєстру визнаних вимог кредиторів ВАТ "АТП 16367" у справі №Б-19/170-02 про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом,  і на час проведення перевірки погашена не була, то колегія суддів вважає, що відповідач правомірно включив її до валового доходу підприємства.

Колегія суддів зазначає, що включення суми кредиторської заборгованості до мирової угоди про надання відстрочки та розстрочки платежу в порядку ст. 36 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що затверджено ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2005р. по справі №Б-19/170-02 передбачає погашення заборгованості (її частини) в майбутньому.  А відповідно до абз. 5 п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" - якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №274/23-03115235 від 06.03.2006р. відповідачем встановлено, що за перевіряємий період з 01.07.2003р. по 15.02.2005р. в порушення пп. 2.12 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України № 72 від 19.02.2001 р. встановлено факти витрат готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції на виплати заробітної плати за наявністю податкової заборгованості. Відповідно до видаткових касових ордерів, а також розрахунково - платіжних відомостей, на виплату заробітної плати використано 81218,81 грн.

Також перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.2 п.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління Національного банку  України від 19.02.01р. №72  самостійно не встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства. За перевірений період з 15.02.2005р. по 31.12.2005р. понадлімітна готівка становить 50638,99 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування№0000252310/0 від 09.03.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 182496,79 грн., судом першої інстанції зазначено, що дійсно, на час виплати заробітної плати позивачем, своїм працівникам при наявності податкової заборгованості, такі дії були правопорушенням, але Закон України №2103 від 21.10.04р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" часу набрання його чинності, такі дії перестали носити характер правопорушення. Тобто судом першої інстанції встановлено порушення підприємством п.п. 2.12 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України № 72 від 19.02.2001 р. (далі по тексту - Положення №72), відповідальність за яке передбачена абз. 4 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.051995 року №436/95. В оскаржуваній постанові господарського суду Харківської області також зазначено, що суд не приймає, як доказ відсутності у позивача наказу про встановлення ліміту готівки в касі підприємств надану відповідачем копію пояснення Драліна А.В., наданого ним в ході попереднє, слідства, оскільки суду невідомі підстави та обставини надання такого пояснених сам факт наявності наказу про встановлення ліміту каси, який знаходиться в матеріалах справи про банкрутство, справа по якому була припинена до проведення перевірки, свідчить про те, що він дійсно був виданий у відповідний період.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно прикінцевих положень Закону № 2103, закони та інші нормативно -правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

В п. п. 2.12 п. 2 Положення №72 зазначено, що готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Тобто зазначена норма Положення №72 регулює порядок здійснення підприємствами, що мають податковий борг, виплат, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), "факт видачі саме заробітної плати позивачем не оскаржувався" та ніяк не перешкоджає виплаті заробітної плати та не суперечать нормам Закону № 2103.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що факт витрат готівки саме з виручки, отриманої від реалізації продукції на виплати заробітної плати, позивачем не оскаржувався.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону Країни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ, керуючий санацією зобов'язаний відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків і кредиторами. Тобто в стадії санації підприємства розрахунки будь-якої черги повинні проводитись виключно з спеціального рахунку для проведення санації.

Відповідно до и. 1 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно п. 1 ст. 79 КАС України - письмовим доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграм будь - які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, і мають значення для справи.

З поясненнь арбітражного керуючого Драліна А.В., який виконував обов'язки керуючого санацією    ВАТ "АТП-16367" у період з 17.03.2005 р. по 14.11.2005 вбачається, що йому було невідомо про не встановлення на 2005 р. ліміту готівки в кі підприємства (а.с. 52-54)

Згідно матеріалів справи, на момент здійснення перевірки фахівцям, які її здійснювали, не був наданий наказ про встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства та розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Даний факт підтверджується поясненням, наданим головним бухгалтером ВАТ "АТП-16367" Сизоновим І.В., від 02.03.2006 р та поясненням від 07.03.2006 р. директора зазначеного підприємства Донцовим О.І по порушенням, встановленим за результатами перевірки, в яких вони зазначають, ще ліміт готівки в касі підприємства відповідно до положення про ведення касових операцій в національній валюті України не встановлювався.

Отже, підприємством в порушення п.п.5.2 п.5  Положення про ведення касових операцій   в   національній   валюті   України”   затвердженого   постановою   правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 на час проведення перевірки самостійно не було встановлено ліміт залишку  готівки   в  касі  підприємства.   

Відповідно до п. 5.9. п. 5 Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого не встановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством, відповідно до вимог цього Положеним, вважається понадлімітною. Якщо ліміт каси встановлено з перевищення граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень вважається понадлімітною.

Відповідно ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Не взявши до уваги копії пояснення посадових осіб ВАТ "АТП-16367", які були надані в момент проведення перевірки, судом не в повному обсязі оцінено достатність і взаємний зв'язок доказів, наданих Куп'янською ОДПІ при розгляді справи в суді першої інстанції, чим було порушено норми ст. 86 КАС України .

Крім того, колегія суддів зазначає, що до апеляційної скарги, апелянтом додано копії вироку Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 03.10.2006 р. по справі № 1-503 та висновок спеціаліста –економіста, які він просить суд дослідити, як нові докази по справі, які не були досліджені в суді першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази по справі, які не досліджувалися в суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе задовольнити заяву апелянта частково і дослідити як новий доказ вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 03.10.2006 р. по справі № 1-503, оскільки він вступив в законну силу 18.10.2006 р. тобто після винесення спірної  постанови господарським судом Харківської області і не міг бути досліджений як доказ судом першої інстанції. Ненадання висновку спеціаліста –економіста до суду першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Як встановлено вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 03.10.2006р. по справі № 1-503, за період діяльності ВАТ „АТП-16367" з 01.07.2003 р. по 15.02.2005р. в порушення її п.п. 2.12 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України № 72 від 19.02.2001 р. (далі по тексту - Положення №72), згідно якого підприємство, яке має податковий борг здійснює виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, отриманих від установ банку, головний бухгалтер ВАТ "АТП-16367", халатно відносячись до своїх посадових обов'язків, при наявності податкового боргу неправомірно використовував готівкові грошові кошти, які надійшли в касу підприємства від реалізації продукції, на виплату заробітної плати, без попереднього перерахування їх, на розрахунковий рахмюк. Відповідно до видаткових касових ордерів, а також розрахунково - платіжних відомостей, на виплату заробітної плати використано 81218,81 грн. При цьому, отримані від фінансово - господарської діяльності грошові кошти, які в подальшому використовувались на оплату праці, зазначеним підприємством на свій розрахунковий рахунок не перераховувались взагалк

Крім нього, за період 15.02.2005 р. по 31.12.2005 р. головний бухгалтер ВАТ "АТП-16367" Сизонов І.В., будучи посадовою особою, в порушення п.5.2 п. 5 Положення №72. не провів розрахунок та не прийняв міри по встановленню ліміту залишку готівки в касі. При цьому, відповідно п. п. 5.9 п. 5 Положення, у разі якщо ліміт не встановлений (незалежно від причин такого не встановлення), ліміт каси вважається нульовим, в такому разі весь залишок коштів, який знаходився в касі підприємства на кінець робочого дня та нездана підприємством в банк на розрахунковий рахунок, вважається понадлімітною. Таким чином, за перевіряємий період понадлімітна сума за період з 15.02.2005 р. по 31.12.2005 р. в ВАТ "АТП-16367” склала 50638,99 грн.

Згідно п. 4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, порушення позивачем пп. 2.12 п. 2 та п.п.5.2 п.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України № 72 від 19.02.2001 р. стосовно фактів витрат готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції на виплати заробітної плати за наявністю податкової заборгованості та факту самостійного не встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства, виявлені відповідачем під час перевірки, дійсно мали місце та відповідачем правомірно були застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Куп'янської ОДПІ про застосування штрафних санкцій від 09.03.2006 р. № 0000252310/0 та податкове повідомлення рішення від 09.03.2006 р. № 0000252310/0 відповідають вимогам чинного законодавства в повному обсязі.

За таких обставин, постанова господарського суду Харківської області від 09.10.2006р. по справі № АС-42/367-06 прийнята  не у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі відповідача є обґрунтованими і є  підставою для скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 5 205, 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Куп'янської ОДПІ Харківської області задовольнити.

          Постанову господарського суду Харківської області від 09.10.2006р. по адміністративній  справі № АС-42/367-06 скасувати та прийняти нову.

У позові відмовити.          

Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді