Постанова

від 22.01.2007 по справі ас17/510-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС17/510-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

Адміністративна                                                                   Головуючий по 1-й інстанції

справа № АС17/510-06                                                       суддя –Коваленко О.В.

                                                                                             Доповідач по 2-й інстанції

                                                                                              суддя –Кравець Т.В.

“16” січня 2007 р.                                                                         м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміна О.А.

при секретарі –Калугіній Н.Є.

за участю представників:

позивача – Гордієнко Л.В.

відповідача –Дмітрієва С.В., Сірик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми (вх.№ 4250С/2-5)

на постанову господарського суду Сумської області від 12.10.2006 року по адміністративній справі № АС17/510-06 та матеріали справи            

за позовом Закритого акціонерного товариства “Інженерно-технічний центр “Екотранспал”, м. Суми

до ДПІ в м. Суми

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

У серпні 2006 року, позивач, ЗАТ «Інженерно--технічний центр “Екотранспал», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000282302/0/9917 від 20.02.2006р., №0000282302/1/9917 від 20.03.2006р. та №0000282302/2/9917 від 19.05.2006р., якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 60305,00грн., з яких: 43075грн. донарахованого податку на прибуток та 17230 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з посиланням на те, що вони винесені неправомірно, з порушенням законодавства про оподаткування, та є такими, що порушують його інтереси.

Постановою господарського суду Сумської області від 12.10.2006 року по справі № Ас-17/510-06 позовні вимоги задоволенні. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000282302/0/9917 від 20.02.2006р., №0000282302/1/9917 від 20.03.2006р. та №0000282302/2/9917 від 19.05.2006р. Стягнуто з державного бюджету м. Суми на користь позивача 3,40грн. судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, відповідач, ДПІ в м. Суми, звернувся з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про її скасування та прийняття нового судового рішення, яким просить повність відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з*ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору по суті, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставин справи.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважає постанову господарського суду Сумської області від 12.10.2006 року по даній справі законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників присутніх сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається с матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, органом ДПС на підприємстві позивача була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року. За результатами перевірки відповідачем складений акт №632/235/30845800/14 від 20.02.2006 року.

На підставі зазначеного акту, начальником ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282302/1/9917 від 20.03.2006р, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 60627 грн. 00 коп., з яких 43305 грн. 00 коп. - основного платежу, 17322 грн. 00 коп. - штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся зі скаргою на зазначене повідомлення-рішення, в результаті розгляду якої, відповідачем видано податкове повідомлення –рішення №0000282302/1/9917 від 20.03.2006р., на ту ж суму.

Позивач подав повторну скаргу до ДПА у Сумській області за №5980/10/25-005-50/55СК/62СК, за результатами розгляду якої відповідачем проведено позапланову перевірку, що підтверджується актом №2899/235/30845800 від 27.04.2006 р., та частково скасоване первинне податкове повідомлення-рішення від 20.02.2006 р., прийнято нове - №0000282302/2/9917 від 19.05.2006 р. на загальну суму 60305 грн., з яких 43075 грн. основного платежу та 17230 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до акту перевірки № 632/235/30845800/14 від 20.02.2006 року, підставами для донарахування ПДВ та штрафних санкцій, стало неправомірне  включення валових витрат за 2003 рік та за 2004 рік, на загальну суму 219200 грн., до складу валових витрат не у відповідних звітних періодах, а в І кварталі 2005р., в рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларації з податку на прибуток підприємства, внаслідок чого на суму - 219200 грн. завищено скориговані валові витрати за І квартал 2005 року (за І півріччя 2005року та за 3 квартали 2005 року), чим порушено вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємству" №383/97-ВР від 22.05.1997р зі змінами і доповненнями.

При цьому ДПІ в м. Суми зазначає, що під час перевірки підприємством було надано податковий облік валових доходів та валових витрат, в якому всі витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) та реалізації товарів були відображені у звітних періодах по мірі нарахування (сплати).

Крім того, відповідач вважає, що згідно з даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2002 рік позивач мав збитки 202200грн. Згідно з даними бухгалтерського та податкового обліку позивач в 2003 році мав валовий дохід у сумі –831800 грн., валові витрати у сумі 803200грн., об'єкт оподаткування - у сумі 25200грн. В рядку 04 «Валові витрати»декларації з податку на прибуток підприємств за 2003 рік позивач відобразив витрати у сумі 625600грн., чим занизив на 177600грн. скориговані валові витрати. Відповідно сума непокритих збитків за 2002 рік станом на 1 січня 2004 року становить 177000грн. Відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку за 2004 рік позивач мав валовий дохід у сумі 215900 грн., валові витрати у сумі 259100 грн. В декларації з податку на прибуток підприємств за 2004 рік позивач відображає валові витрати у сумі 213000грн., чим занижує скориговані  валові витрати на 46100 грн.  З урахуванням зазначених показників позивач за результатами діяльності за 2004 рік отримало збитки у сумі 45900грн., які враховано перевіркою при визначенні валових витрат у І кварталі

2005 року.

Що стосується коригування валових витрат у 1 кварталі 2005 році, судова колегія зазначає, що позивач правомірно посилається на п. п. 5.2.7. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємству" №383/97-ВР від 22.05.1997р., відповідно до якого, суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання, включаються до складу валових витрат.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі Закону України №2181) передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Якщо підприємство за результатами звітного фінансового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування, вплив помилки не обмежується таким роком, а продовжується разом із перенесенням помилкової (викривленої) суми балансових збитків, тобто фактично помилка створює нові помилки. У зв'язку з цим, підпунктом 5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємству" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Таким чином, відповідно до п. 5.2.7 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємству" №383/97-ВР від 22.05.1997р. та пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", при виправленні помилок попередніх періодів, датою виникнення валових витрат, є саме період, коли такі помилки були виявлені. Підпункт 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємству" №383/97-ВР від 22.05.1997р., щодо дати виникнення валових витрат у разі самостійного виявлення помилок, як спеціальна норма, має пріоритет перед загальними нормами п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 наведеного вище закону, що встановлюють дату виникнення валових витрат за першою з подій - дата списання коштів з рахунків або дата оприбуткування платником податку товарів.

Отже, твердження позивача стосовно того, що виправлені помилки в 1 кварталі 2005року, збільшують валові витрати виключно в 1 кварталу 2005 році (п. 5.2.7 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємству" №383/97-ВР від 22.05.1997р.), і не змінюють податкових зобов'язань, попередніх податкових періодів 2003-2004р.р., колегія суддів вважає цілком обґрунтованим.

Крім того, відповідно до наказу ДПА України від 22.10.2002 № 503 "Про затвердження податкового роз'яснення щодо граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники", пунктом 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181 передбачено, що якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків суми такої недоплати, штрафи, визначені підпунктами 17.1.2 - 17.1.7 пункту 17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.

На підставі викладеного, судова колегія зробила висновок стосовно того, що підприємством позивача було правомірно віднесено до валових витрати на суму 219200 гри. в 1 кварталі 2005р., які помилково не були враховані в деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2003-2004 р.р., отже таке виправлення, відповідно до п.п. 5.2.7. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємству" та п. 17.2 ст. 17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-Ш не є порушенням вимог податкового законодавства, а донарахування податкового зобов'язання та застосовування штрафних санкцій є таким, що не відповідає діючому законодавству.

Що стосується відображення в податковому обліку збитків минулих періодів, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24.12.2002 № 349-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дію п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР передбачено, якщо платник податку задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким платником податку у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Якщо зазначений строк у 12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону. Якщо зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається протягом такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування не враховується у зменшенні об'єкта оподаткування та не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника податку.

Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникають у податкових періодах після набрання чинності цим Законом, враховуються у податковому обліку платника податку за правилами цього Закону. Тобто, балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003 року, які обліковувались у підприємства станом на 01.01.2003 рік, можна було враховувати у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Згідно ст. 89 Закону України від 23.12.2004 № 2285-ІУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік", в 2005 році при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки), яке обліковувалось у платника податку станом на 1 січня 2003 року і не було погашено на 1 січня 2005 року в порядку, визначеному пунктом 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24.12.2002 № 349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не враховується у зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2005 податкового року. Але, відповідно до статті 7 Закону України від 25.06.91 року № 1251 «Про систему оподаткування», зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік.

Судова колегія також зазначає, що балансові збитки підприємства повинні погашатися прибутками виключно в хронологічному порядку їх виникнення, при цьому такі збитки, за результатами фінансово-господарської діяльності наступних податкових кварталів,  повинні перекриватися прибутками, крім того, такі збитки не підлягають подальшому перенесенню.

Отже, балансові збитки кожного податкового періоду повинні бути персоніфіковані, тобто інвентаризовані та відокремлені в обліку один від одного.

Таким чином, згідно декларацій з податку на прибуток підприємств №54549 за 1 квартал 2003р., №96610 за півріччя 2003р., №38846 за 3 квартали 2003р. та №185789 за 2003р., підприємство мало позитивний об'єкт оподаткування. За результатами 2003р. позитивним об'єктом оподаткування на суму 202800грн. (рядок 08 декларації з податку на прибуток підприємств№185789 за 2003р.) було повністю погашено балансові збитки не компенсовані прибутками до 01.01.03р. на суму 202200 грн. (рядок 09 декларації з податку на прибуток підприємств № 185789 за 2003р.). В результаті станом на 01.01.2004р. балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.03р. були відсутні, а рядок 09 "Балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.03р." декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2004р. №54242 підприємством правомірно не заповнювався.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що підприємством позивача у повній відповідності до п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р., п. 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24.12.2002 № 349-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" погашено балансові збитки, що обліковувались станом на 01.01.03р., прибутком, отриманим в результаті діяльності протягом 2003р., отже станом на 01.01.2005р. таке від'ємне значення було повністю погашене, а донарахування ДПІ в м. Суми штрафних санкцій, є таким що не відповідає діючому законодавству.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог, в наслідок чого, постанова господарського суду Сумської області є такою, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, при повному, об'єктивному розгляді обставин справи, тому скасування не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, ст. 200, ст.ст. 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, одностайно, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Сумської області від 12 жовтня 2006 року по адміністративній справі № АС17/510-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Адміністративну справу № АС17/510-06 повернути до господарського суду Сумської  області.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                       Олійник В.Ф.

Суддя                                        Кравець Т.В.

                                         Суддя                                                                     Істоміна О.А.