Постанова

від 21.01.2016 по справі 914/1461/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р. Справа № 914/1461/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернокорм» м. Київ б/н від 23.07.2015р.

на рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015 р.

у справі № 914/1461/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернокорм» м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Рентком» м. Львів

про стягнення 404 433,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат згідно свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю №1866 від 02.07.2012 р.;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2015 р. (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Рентком» на користь ТОВ «Укрзернокорм» 19 560 грн. штрафу та 391, 2 грн. витрат по оплаті судового збору. Позов в частині позовних вимог про стягнення 28 320 грн. збитків у вигляді відшкодування транспортних витрат, залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 20% штрафу у сумі 130 400 грн., 1 408,98 грн. 3% річних та 20 234,87 грн. інфляційних втрат, відмовлено. Повернуто ТОВ «Укрзернокорм» 4 656, 6 грн. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення штрафу мотивоване тим, що сторонами встановлено відповідальність у випадку поставки товару не відповідної якості. Рішення суду в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 28 320 грн. збитків обґрунтоване тим, що подані позивачем докази не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між поставкою відповідачем продукції, яка не відповідала вимогам специфікації до договору поставки, та понесенням позивачем збитків в розмірі 28 320 грн. Рішення суду в частині відмови у стягненні штрафу 130 400,00 грн. за непоставку товару мотивоване тим, що договором передбачено штраф за поставку товару неналежної якості, що в даному випадку мало місце та який було стягнено з постачальника у розмірі 3% згідно п.5.5 договору. В частині відмови у стягненні трьох процентів річних та інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України, то рішення мотивоване тим, що правовідносини сторін щодо повернення платежу, сплаченого на виконання умов договору щодо оплати поставленого товару, є позадоговірними. А сума коштів, яку повернув відповідач не є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в матеріалах справи наявні всі докази, які підтверджують переміщення товару від відповідача до пункту призначення та після визначення якості, його повернення. Крім цього, оплату транспортних витрат у зв'язку з поставленням товару неналежної якості визначено п.5.6 договору. Позивач також зазначає, що відповідно до умов договору, у випадку не поставки товару покупцю, постачальник повертає покупцю сплачену суму та сплачує штраф у розмірі 20%, відтак, сума до стягнення становить 130 400,00 грн. Окрім цього, апелянт зазначає, що відповідач повинен сплатити нарахування відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки вважає, що 3% і інфляційні збитки підлягають нарахуванню і на не грошові зобов'язання.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому, відповідач посилається на те, що долучений позивачем до матеріалів справи протокол проведення контролю якості від 12.02.2015 р. на відсотковий вміст у соєвій макусі сирого протеїну, не може мати доказової сили при вирішенні спору, оскільки він не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 08.01.1998 р. З цього висновку не вбачається, хто та коли звернувся до установи за проведенням експертизи. Неможливість повернення позивачу здійсненої ним оплати за повернений згодом товар обумовлена його винною поведінкою. Позивач лише 27.02.2015 р. надіслав на електронну адресу відповідача копію накладної на повернення товару від 18.02.2015 р., зазначивши, що оригінал цієї накладної буде надіслано відповідачу згодом. Вина ТзОВ «Рентком» у затримці повернення грошових коштів відсутня. Відповідач також зазначає, що судом правомірно залишено без розгляду позовні вимоги в частині транспортних витрат, оскільки позивачем не подано достатньо доказів. Разом з тим, враховуючи ст.101 ГПК України, просить не брати до уваги долучену до апеляційної скарги претензію автоперевізника. Окрім цього, зазначає, що сума коштів, яку повернув відповідач не є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні представником апелянта викладено доводи по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення частково скасувати в частині залишення без розгляду

28 320 грн. збитків, в решті рішення залишити без змін.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, між сторонами 12.01.2015 р. укладено договір поставки № 12 з додатком.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.5, 4.1 вказаного договору, постачальник передає, а покупець приймає та сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до даного договору, сільськогосподарську продукцію, надалі по тексту товар.

Приймання поставленої партії товару за якістю, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 з доповненнями та змінами.

Оплата за товар, здійснюється шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, після отримання наступних документів: рахунку-фактури вставленого на 100% вартості поставленого товару; видаткової та податкової накладних, виписаних у відповідності до діючого законодавства України на 100% вартості поставленого товару; копію квитанції про реєстрацію податкової накладної.

Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6 договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Порушення даного договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору.

У випадку непоставки товару покупцю, постачальник повертає покупцю сплачену суму, в термін не пізніше одного банківського дня, за письмовою вимогою покупця та сплачує на користь покупця штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікації до даного договору.

У разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікації до даного договору.

Постачальник несе відповідальність за якість проданого / поставленого товару. Якщо при прийманні товару за якістю покупець виявить, що він не відповідає показникам якості, вказаних у специфікації, він має право отримати від постачальника взамін таку ж саму кількість товару належної якості та сплатити штраф у розмірі 3% від вартості специфікації до даного договору.

У випадку відмови лабораторії в пункті призначення від приймання товару у зв'язку з невідповідністю якісних показників умовам даного договору, товар вважається непоставленим. У цьому випадку постачальник сплачує покупцю транспортні витрати за повернення товару постачальнику та несе відповідальність у порядку, передбаченому в п.5.5 даного договору.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов цього договору відповідач поставив позивачу по накладній № 85 від 11.02.2015 р. макуху соєву кількістю 35400 кг, вартістю 288510 грн. У той же ж день позивач перерахував відповідачу 288510 грн. платіжним дорученням № 30 від 11.02. 2015 р.,зазначивши у призначенні платежу, що сплачує аванс за макуху соєву згідно договору № 12 від 12.01.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі накладної на повернення товару № 1 від 18.02.2015 р. позивач повернув відповідачу 35,4 тонн макухи соєвої вартістю 288510 грн. Позивач стверджує, що листом за № 17 від 17.02.2015 р. він повідомляв відповідача, що при визначенні якості поставленої ним на підставі договору поставки № 12 макухи соєвої, в результаті проведення досліджень лабораторією комбікормового заводу від 13.02.2015 р., встановлено масову частку сирого протеїну 36,91 %. Вказане не відповідає умовам договору, в зв'язку з цим, позивач просив відповідача замінити макуху соєву чи повернути зроблену передоплату за макуху соєву. Листом за № 2 від 18.02.2015 р. позивач просив відповідача з наведених вище підстав повернути йому 288510 грн., сплачених за макуху соєву, яка не відповідала вимогам договору. Однак, на вимогу суду під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач не подав доказів надіслання вказаних листів відповідачу.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач своєчасно повернути кошти за отриманий товар не міг, оскільки позивачем не направлявся йому підписаний та скріплений печаткою оригінал накладної на повернення товару № 1 від 18.02.2015 р. Уперше вказана накладна в електронному форматі надійшла на електронну адресу відповідача 27.02.2015 р. з відміткою про те, що оригінал буде у майбутньому надісланий поштою. Разом з тим, станом на день розгляду справи судом першої інстанції відповідачем повністю перераховано позивачу 288510 грн. вартості повернутого товару. Позивачем згідно з заявою про зменшення позовних вимог від 05.06.2015 р., вимога про стягнення з відповідача 204510 грн. вартості повернутої йому макухи соєвої не заявляється.

Що стосується стягнення з відповідача 19 560 грн. штрафу, в розмірі 3 % від вартості специфікації, 130400 грн. штрафу у розмірі 20 % від вартості специфікації необхідно зазначити таке.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.5.5 договору, постачальник несе відповідальність за якість проданого/ поставленого товару. Якщо при прийманні товару за якістю покупець виявить, що він не відповідає показникам якості, вказаних у специфікації, він має право отримати від постачальника взамін таку ж саму кількість товару належної якості та сплатити штраф у розмірі 3% від вартості специфікації до даного договору.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідачем здійснено поставку позивачу 35400 кг товару, від яких останній відмовився та всупереч вимогам п. 5.5., 5.6. договору не вимагав від позивача поставити таку ж кількість товару, яка б відповідала вимогам специфікації. Натомість, за взаємною згодою сторін, без розірвання договору, внесення до нього змін, чи відмови від договору у встановленому порядку, відповідач прийняв назад поставлений ним товар та повернув позивачу отримані за нього грошові кошти, хоча такі його дії не були передбачені договором поставки № 12. Крім цього, у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані належні, достатні та допустимі докази поставки відповідачем позивачу неякісної продукції. Відповідно до вимог законодавства України та п.п.3.5., 3.6. договору такими належними, достатніми та допустимими доказами поставки продукції неналежної якості є документи, які оформляються відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7 з доповненнями та змінами. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази приймання продукції та складання відповідних документів в порядку, встановленому цією Інструкцією (п.п. 14, 16, 17, 26-33) та п. 3.6. договору (докази повідомлення відповідача, залишення товару у транспорті автоперевізника, сумісного відбирання контрольних опломбованих проб та зразків товару для перевірки з партії, поставленої відповідачем, докази передачі саме цих, спільно відібраних зразків, для перевірки у лабораторію, акт приймання товару за якістю, акт про приховані недоліки тощо).

За наведених вище обставин, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що відсутні підстави, що відповідачем не поставлено позивачу товар або ж те, що поставлений відповідачем товар за своєю якістю не був придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Однак, судом перщої інстанції встановлено, що відповідачем поставлено позивачу товар, який не відповідав вимогам специфікації до договору, а саме: у специфікації сторони погодили, що масова частка протеїну в перерахунку на абсолютно сиру речовину мала становити від 39 %. Тоді як згідно з долученим відповідачем сертифікатом якості на макуху соєву, виготовлену 16.01.2015 р., яка мала відвантажуватись 11.02.2015 р. ТзОВ Укрзернокорм , вміст сирого протеїну в % на сиру речовину у ній становив 38,1 %, що не відповідало умовам специфікації до договору.

А тому, враховуючи п.5.5 договору, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу 3% у сумі 19 560 грн. є обґрунтовані та підлягають до задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 130 400 грн. штрафу за непоставку продукції, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що такі задоволенню не підлягають, з огляду на вищевикладене, а також те, що відповідно до п. 5.6. договору товар вважається непоставленим у випадку відмови лабораторії в пункті призначення від приймання товару у зв'язку з невідповідністю якісних показників умовам даного договору.

Крім цього, суд апеляційної інстанції наголошує, що сторонами узгоджено та розмежовано в договорі відповідальність за непоставку товару та поставку товару тієї якості, що не відповідає вимогам специфікації.

Як встановлено вище, поставлений відповідачем товар є таким, якість якого не відповідає вимогам специфікації до договору. Натомість, штраф, який просить стягнути позивач у розмірі 20% згідно п.5.3 підлягає до стягнення у випадку непоставки товару взагалі.

В частині стягнення 3% річних і збитків від інфляції, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно ст.ст. 625, 653 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, договором поставки № 12 встановлено обов'язок відповідача поставити позивачу таку ж саму кількість товару, який відповідає за своїми показниками якості специфікації до договору. Зобов'язання відповідача повернути грошові кошти за товар, який не відповідає специфікації, договором не передбачено. Правовідносини сторін щодо повернення платежу, сплаченого на виконання умов договору щодо оплати поставленого товару, є позадоговірними. Сума за поставку відповідачем повернено добровільно, всупереч умовам договору. Ця сума не є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, а відтак, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, Львівський апеляційний господарський суд звертає увагу на наступне.

Позивачем на підтвердження понесених збитків в розмірі 28 320 грн. надано суду товарно-транспортну накладну № 8 від 11.02.2015 р. на перевезення насипом 35400 кг. Заявку до договору на ТЕП № 11 від 11.02.2015 р. про перевезення макухи соєвої за маршрутом Львів-Черкаська область, Смілянський район, с. Ташлик - м. Львів. Платіжне доручення № 40 від 18.02.2015 р. про перерахування позивачем ФОП ОСОБА_4 за ТЕП на підставі договору № 11 від 11.02.2015 р. та рахунку № СФ-0000043 від 17.02.2015 р. 22656 грн., рахунок № СФ-0000043 на суму 28320 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) по перевезенню макухи соєвої по маршруту Львів - с. Ташлик Черкаської область, с. Ташлик Черкаської області - м. Львів вартістю 28320 грн., договір на транспотно-експедиторські послуги № 11 від 11.02.2015 р. Окрім цього, на підтвердження наявності боргу перед автоперевізником, позивач долучив до матеріалів справи претензію автоперевізника.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги у цій частині необхідно задовольнити як такі, що підтверджені належними і допустимими доказами, передбаченими чинним законодавством та детально регламентовані п.5.6 договору.

Висновки суду першої інстанції у цій частині, що подані позивачем докази не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між поставкою відповідачем продукції, яка не відповідала вимогам специфікації до договору поставки, та понесенням позивачем збитків на транспортування є надуманими і не спростовуються будь-якими доказами чи встановленими обставинами.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні збитків на транспортні витрати. У решті оскаржуване рішення залишити без змін.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Згідно цієї ж статті, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, підлягає поверненню позивачу із державного бюджету судовий збір за зменшення позовних вимог у розмірі 4 090,2 грн., стягнення з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору за розгляд справи у першій інстанції у сумі 957,22 грн. враховуючи часткове скасування такого рішення судом апеляційної інстанції. За перегляд справи у апеляційній інстанції з урахуванням вимог Закону України Про судовий збір із змінами і доповненнями, які вступили у чинність з 01.09.2015 р., сума судового збору, яка підлягала до оплати за подання апеляційної скарги становить розмір 4 376,33 грн. (198 923.90 грн. *2%=3978,48 грн. * 110%=4 376,33 грн.) Оскільки під час подання апеляційної скарги позивачем загалом сплачено 2 814,96 грн., достягнення з скаржника в дохід державного бюджету підлягає сума 2 188, 17 грн., а стягненню з відповідача на користь позивача (скаржника) за частково задоволену апеляційну скаргу у сумі 1054,52 грн. (4 376,33*24.06%=1 054,52 грн.)

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015 р. у справі № 914/1461/15 скасувати частково в частині залишення позову без розгляду щодо стягнення 28 320 грн. збитків у вигляді транспортних витрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Рентком (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1 код ЄДРПОУ 37693601) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернокорм (03061, м. Київ, пр.-т Відрадний, 93/2, код ЄДРПОУ 39418283) 19560 грн. штрафу, 28 320 грн. збитків у вигляді транспортних витрат.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Рентком (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1 код ЄДРПОУ 37693601) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернокорм (03061, м. Київ, пр.-т Відрадний, 93/2, код ЄДРПОУ 39418283) 957,22 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 1 054,52 грн. у суді апеляційної інстанції.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернокорм (03061, м. Київ, пр.-т Відрадний, 93/2, код ЄДРПОУ 39418283) 2 188, 17 грн. судового збору в дохід державного бюджету України за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Укрзернокорм (03061, м. Київ, пр.-т Відрадний, 93/2, код ЄДРПОУ 39418283) із державного бюджету судовий збір за зменшення позовних вимог у розмірі 4 090,2 грн.

Господарському суду першої інстанції видати накази на виконання даної постанови.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

ОСОБА_5 Матущак

Судді О.П. Дубник

ОСОБА_1