Постанова

від 03.04.2007 по справі 2/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "03" квітня 2007 р.                                                                  Справа №  2/78

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді  Савченка Г.І. за участю секретаря судового засідання Маслова К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом       Відкритого акціонерного товариства "Сарнинафтопродукт"

до відповідача Сарненської міськрайонної державної податкової інспекції

про                      визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000092340/0 від 19.01.2007 р.

Представники:  від позивача    –не з'явився;

від відповідача– зав.юр.сектора Янок Т.М., заст.нач.відділу Сидорчук В.М.

Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

В судовому засіданні з 06 березня по 03 квітня 2007 року оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ: Позивач –Відкрите акціонерне товариство “Сарнинафтопродукт” м. Сарни Рівненської області– просить визнати нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сарненському районі (правонаступник - Сарненська міськрайонна державна податкова інспекція) № 0000092340/0 від 19.01.2007 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1.692.000,00 грн., в тому числі –1.128.000,00 грн. та 654.000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач посилається на те, що податковий орган дійшов помилкового висновку про невикористання в господарській діяльності придбаних матеріальних цінностей у Дніпропетровського металургійного заводу.

Відповідач позов заперечує, при цьому посилається на обставини, викладені в акті перевірки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

ДПІ у Сарненському районі було проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ “Сарнинафтопродукт”, за наслідками якої складено акт від 29 грудня 2006 року за № 55/23/22558903. За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість № 0000092340/0 від 19.01.2007 р. на загальну суму 1.692.000,00 грн. в тому числі 1.128.000,0 грн. - основний платіж та 564.000,00 грн. штрафна санкція. Розбіжності між даними платника і даними перевірки в сумі 1.128.000,00 грн. виникли внаслідок порушення товариством пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 абз. "е" п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами і доповненнями)

На виконання договору № РУ 204-06 від 13.04.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” м. Дніпропетровськ (продавець) та ВАТ “Сарнинафтопродукт” м. Сарни (покупець), продавець зобов'язується продати, а покупець купити металопродукцію (квадратна заготовка),– загальний обсяг товару що продається за цим договором, становить 3244 тон.

Податковий орган зазначає, що на час складення акту перевірки товар позивачем не отриманий, рахується дебіторська заборгованість по рахунку № 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” в сумі 6.768.000,00 грн.

Перераховані кошти в сумі 6.768.000,00 грн. частково (в сумі 4.847.000,00 грн.) віднесено підприємством до складу валових витрат за II кв. 2006 р., а ПДВ в повній сумі (1.128.000,00 грн.) згідно податкової накладної № 601098 П від 13.04.2006 р. до складу податкового кредиту за квітень 2006 р.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :

-  придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-  придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4, п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 р., якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно наданих для перевірки бухгалтерських документів встановлено, що ВАТ “Сарнинафтопродукт” у перевіряємому періоді займалося наданням послуг з оренди АЗС та інших основних засобів (стор. 5 акту перевірки від 29 грудня 2006 року за № 55/23/22558903). Для перевірки не представлено жодних документів, що підтверджували б придбання квадратних заготовок для використання їх в господарській діяльності чи для подальшої їх реалізації.

Відповідач вважає господарську діяльність товариство (надання послуг з оренди АЗС та інших основних засобів) не одержало ТМЦ, які не призначалися для їх використання в господарській діяльності; не отримало прибутку, внаслідок операції по перерахуванню коштів в розмірі 6.768.000,00 грн. для ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, залучало до обігу кредитні коштів із сплатою відсотків за їх користування.

Давши оцінку доводам сторін, доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволенню із наступних підстав.

В розділі 3.1.5 акту перевірки (Податок на додану вартість) відповідач робить висновок, що перевіркою правильності повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 1.128.000,00 грн.

Свою позицію Відповідач аргументує тим, що фактично не було здійснено ні повної ні часткової поставки товарів і відповідно не виписано додаток до податкової накладної чим порушено п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Підприємство здійснюючи свою діяльність не отримало прибутку, внаслідок операції по перерахуванню коштів в розмірі 6.768.000,00 грн. для ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, не отриманням ТМЦ та залученням до обігу кредитних коштів і сплатою відсотків за їх користування. В зв'язку з вищевикладеним відповідач робить висновок, що така діяльність не є господарською.

Однак, висновки відповідача є безпідставними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства України.

Відповідно, до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6,1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

13.04.2006 року між ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” в подальшому “Продавець” та ВАТ “Сарнинафтопродукт” в подальшому “Покупець” було укладено договір № РУ 204-06 купівлі–продажу металопродукції (квадратна заготовка 125x125 в кількості 3343 т. по ціні 1.686,7 грн.). Згідно платіжного доручення № 4187 від 13.04.2006 року на виконання умов договору № РУ204-06 ВАТ “Сарнинафтопродукт” перерахувало кошти Продавцю в сумі 6.768.000,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1.128.000,00 грн. Перераховані кошти в сумі 4.847.000,00 грн., віднесено підприємством до складу валових витрат за II квартал, а ПДВ в сумі 1.128.000,00 грн. згідно податкової накладної № 601098 П від 13.04.2006 року до складу податкового кредиту за квітень 2006 року.

Абзац 4 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” чітко визначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7,4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 р., який на думку Відповідача порушило ВАТ “Сарнинафтопродукт”, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Визначення господарської діяльності міститься в п.1.32. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Діяльність яку проводить позивач є господарської, направлена для отримання доходу і участь позивача в організації такої діяльності є регулярною, дані обставини ствердженні актом перевірки від 29.11.2006 року (ст. 5), яким зафіксовано, що ВАТ “Сарнинафтопродукт” у перевіряємому періоді займалось наданням послуг оренди АЗС та інших основних засобів.

В акті перевірки зазначено, що підприємством порушено п.п.7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки податкова накладна виписується на повну або часткову поставку товарів, а по даному договору не було ні повної ні часткової поставки товарів.

Позиція відповідача не грунтується на нормах податкового законодавства. Відповідно до п.п.7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Відповідною датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, або дата відвантаження товарів (п.п. 7.3.1. Закону України “Про податок на додану вартість”).

За змістом наведених положень законодавства вбачається, що законодавець не ставить в якості обов'язкової умови для віднесення сум до податкового кредиту при перерахуванні передплати –фактичне отримання товару.

Таким чином, у ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” були всі підстави для виписування податкової накладної № 601098 П від 13.04.2006 р. на суму 1.128.000,00 грн. та віднесення даної суми до податкового зобов'язання, а у позивача для включення даної суми до податкового кредиту за звітний період.

13.04.2006 року на виконання умов договору купівлі - продажу металопродукції № РУ204-06 згідно платіжного доручення № 4187 від 13.04.2006 року ВАТ “Сарнинафтопродукт” перерахувало кошти Продавцю в сумі 6.768.000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1.128.000,00 грн. Перераховані кошти в сумі 4.847.000,00 грн. віднесено підприємством до складу валових витрат за II квартал, а ПДВ в сумі 1.128.000,00 грн. згідно податкової накладної № 601098П від 13.04.2006 року до складу податкового кредиту за квітень 2006 року. Відповідачем в ході перевірки правильності віднесення витрат до складу валових витрат підприємства по даній операції порушень не встановлено, тобто підтверджено, що витрати позивача здійсненні як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”). Одночасно в ході перевірки податку на додану вартість податковий орган робить протилежний висновок, що матеріальні активи по даній операції не призначаються для використання в господарській діяльності підприємства (пл. 7.4.4 Закону України “Про податок на додану вартість”),

Податковий орган в розділі 3.1.2 Акту підтверджує, що товари придбаваються платником для їх використання у власній господарській діяльності, в той же час суму податку на додану вартість виключає з податкового кредиту як таку, що була сплачена за товари, які не призначаються для використання в господарській діяльності.

Крім того, судом в процесі розгляду справи встановлено, що сума податку на додану вартість по виданій податковій накладній включена до податкового зобов'язання ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” за квітень 2006 року та відображена у реєстрі виданих податкових накладних та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за квітень 2006 року.

Про дану обставину свідчить подана відповідачем довідка “Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” з питань правових відносин з ВАТ “Сарнинафтопродукт” за період з 01.04.2006 р. по 01.05.2006 р.”.

Здійснюючи перевірку, податковий орган не звернув увагу на ту обставину, що зобов'язання продавця– металургійного заводу,– повинні бути викладені відповідно до договору до 31 грудня 2006 року. Отже, на час здійснення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення, передчасно був зроблений висновок про невикористання позивачем товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Керуючись статтями 94, 158 ч. 1, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,–

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити.  

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сарненському районі (правонаступник - Сарненська міськрайонна державна податкова інспекція) від 19.01.2007 р. № 0000092340/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1.692.000,00 грн.

2.          Присудити до стягнення Відкритому акціонерному товариству “Сарнинафтопродукт” (34500, м. Сарни Рівненської області, вул. Д. Галицького, 8, код ЄДРПОУ 22558903, р/р 26002249926001 в Рівненській філії ЗАТ «Приватбанк», МФО 333391),–з державного бюджету 3 (три) грн. 40 коп. витрат по державному миту (судовому збору).

3.          Видати виконавчий лист за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.

4.          Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя                                                           

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "11" квітня 2007 р.