Постанова

від 19.07.2006 по справі 39/395

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/395

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2006                                                                                   Справа № 39/395  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Лотоцької Л.О.

суддів: Лисенко О.М. (доповідача), Головка В.Г.   

при секретарі судового засідання: Ревкової Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Штефан В.А., довіреність б/н  від 22.11.05;

від відповідача - не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (лист справи 84 том 2)   

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Міського комунального підприємства "Дніпроліфт", м. Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  21.03.06р.  у справі № 39/395

за позовом   Міського комунального підприємства "Дніпроліфт", м. Дніпропетровськ

до  Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 39, м. Дніпропетровськ

про  стягнення 146274,08 грн.  

та

за зустрічним позовом  Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 39, м. Дніпропетровськ

до  Міського комунального підприємства "Дніпроліфт", м. Дніпропетровськ

про зобов"язання вчинити дії   

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 19.07.06, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Міське комунальне підприємство “Дніпроліфт” звернулося з позовом про стягнення з комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 39, м. Дніпропетровськ заборгованості за договором на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в сумі 146274,08 грн., в тому числі 66214,63 грн. основного боргу, 75220,45 грн. неустойки, 3734,19 грн. індексу інфляції, 1104,81 грн. три проценти річних.

Позивач протягом розгляду справи, заявами від 15.12.05, 14.02.06, 27.02.06, та від 21.03.06 неодноразово змінював розмір позовних вимог. Остаточний розмір вимог становив 21904,79 грн. основного боргу, 14396,31 грн. пені, 9863,48 грн. індексу інфляції, 2423,18 грн. три проценти річних. З позовом про стягнення пені позивач не звертався.

Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством № 39 подано зустрічну позовну заяву, в якій воно просить зобов”язати міське комунальне підприємство “Дніпроліфт” надати калькуляцію на ремонт та технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, та своєчасно, без затримки виконувати умови договору на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем № 57/27 від 01.03.04.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.06 № 39/395 (суддя Ліпинський О.В.)  первісний позов задоволено частково у сумі 21904 грн. 79 коп. основного боргу. В решті позов залишено без розгляду (9863,48 грн. інфляційних витрат та 2423,18 грн. 3 % річних). В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду щодо первісного позову обґрунтовано доведеністю позову про стягнення основного боргу та відсутністю належного розрахунку сум пені, інфляційних витрат та 3 % річних. А щодо зустрічного позову, то позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів невиконання відповідачем умов договору щодо технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням, міське комунальне підприємство “Дніпроліфт” просить його скасувати, посилаючись на наступні обставини.

- стягнув частину основного боргу в розмірі 21904,79 грн. та залишив без розгляду частину позову про стягнення 9863,48 грн. індексу інфляції за весь час прострочки, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2423,18 грн., пені в розмірі 14396,31 грн. за останній рік, розрахований з моменту подання позовної заяви, господарський суд лишив позивача законного права на захист порушених прав, які охороняються законом;

- статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачений конкретний перелік причин, по яким можливо залишити позовні вимоги без розгляду, але суд не послався на норму цієї статті, та не обґрунтував рішення;

- статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої було рішення, господарський суд повертає держмито за рахунок іншої сторони. Відповідач своїми діями визнав суму боргу та більшу частину позову виплатив в процесі судового розгляду, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду були виплачені позивачем до відкриття провадження в господарському суді. Тому всі судові  витрати повинні бути повернуті в повному обсязі за рахунок іншої сторони.

Комунальне житлово-екпслуатаційне підприємство № 39 відзив на апеляційну скаргу не надало, представник в судове засідання не з”явився.

При перегляді справи за апеляційною скаргою встановлені наступні обставини.

01.03.04 між сторонами у справі було укладено договір № 57/27 на виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та диспетчерських систем.

Відповідно до умов договору міське комунальне підприємство “Дніпроліфт” прийняло на себе обов”язок щодо виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об”єктах Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 39 згідно відомості об”єктів та обсягів робіт по технічному обслуговуванню.

В період із березня 2004 року по грудень 2005 року позивачем були виконані роботи відповідно до умов договору на суму 192388,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідачем в зазначений період було здійснено часткову оплату за надані послуги в сумі 163321,05 грн., а також було здійснено перерахунок по технічному обслуговуванню за рахунок непрацюючих кнопок виклику на суму 7162,20 грн.

Таким чином, розмір суми основного боргу становить 192388,04 грн. –163321,05 грн. –7162,20 грн. = 21904,79 грн.

Доводи скаржника повинні бути прийняті до уваги частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Міське комунальне підприємство “Дніпроліфт” звернулось з останнім уточненням позовних вимог з заявою від 21.03.06, до якої надав новий  розрахунок з зазначенням сум позовних вимог по витратам по інфляції у сумі 9863,48 грн., 3 % річних у сумі 2423,18 грн., пені у сумі 14396,31 грн.  розрахованих до суми основного боргу 21904 грн. по кожному місяцю.

Незважаючи на це, суд залишив позовні вимоги в цій частині без розгляду, у зв”язку з неточностями у розрахунках 3 % річних та інфляційних витрат.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання робіт підтверджується Актами прийняття виконаних робіт (том 1 листи справи 16-46), доказів своєчасної оплати виконаних робіт у повному обсязі відповідач не надав.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.3 договору підряду від 01.03.04 № 57/27 сторони узгодили, що за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підрядчику пеню у розмірі подвійної залікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Виявивши, що позивач допустив помилки в розрахунках інфляційних витрат та 3 % річних, суд першої інстанції не був позбавлений права, відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у позивача уточнений розрахунок.

Відповідач не надав заперечень проти розрахунків позивача як по основному боргу так і по уточненому розрахунку, який позивач надав до суду апеляційної інстанції, також відповідач не виконав вказівку суду про звірку розрахунків позову.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 9256,27 грн., 3 % річних у сумі 2385,05 грн., та пені у сумі 12329,32 грн. (з урахуванням вимог статті 232 Господарського кодексу України) підлягають задоволенню.

Позивачем за зустрічним позовом, в порушення наведеної процесуальної норми не надано належних доказів невиконання відповідачем умов договору щодо технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.06 по справі № 39/395 скасувати в частині залишення позовних вимог про стягнення 9863,48 грн. інфляційних витрат, 2423,18 грн. 3 % річних та 14396,31 грн. пені без розгляду, скасувати.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 39, м. Дніпропетровськ на користь Міського комунального підприємства "Дніпроліфт", м. Дніпропетровськ 9256,27 грн. інфляційних витрат, 2385,05 грн, 3 % річних, 12329,32 грн. пені, 239,70 грн. витрат на інформаційно-технічні послуги, видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             Л.О.Лотоцька

Суддя                                                                                  О.М.Лисенко

Суддя                                                                                  В.Г.Головко