Ухвала

від 02.02.2016 по справі 810/2767/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2767/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Пантєєва І.О., Стасюк О.О. Борисова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Бровари до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про оскарження наказу, дій щодо проведення перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року ТОВ Термінал Бровари звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 21.05.2015 № 234 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Термінал Бровари та податкові повідомлення-рішення від 17.06.2015 № 0001652201 та № 0001642201, визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки, результати якої оформлено Актом від 29.05.2015 № 175/10-06-22-01/33584049.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 17.06.2015 № 0001652201 та № 0001642201.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 21.05.2015 № 234 в період з 22.05.2015 по 26.05.2015 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Термінал Бровари (код за ЄДРПОУ 33584049) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Нікон Констракшн Сервіс (код за ЄДРПОУ 38273550) за грудень 2014 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 55 346 грн. за грудень 2014 року;

- п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств (рядок 7 Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності Декларації з податку на прибуток підприємств) на загальну суму 332 079 грн. за 2014 рік.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 29.05.2015 № 175/10-06-22-01/33584049 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2015:

- № 0001652201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податком на прибуток в сумі 332 079 грн.;

- № 0001642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 83 019 грн., з яких: 55 346 грн. - за основним платежем та 27 673 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи наказ від 21.05.2015 № 234 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Термінал Бровари , податкові повідомлення-рішення від 17.06.2015 № 0001652201 та № 0001642201 та дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки протиправними, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що основною діяльністю позивача є надання в оренду складських приміщень загальною площею 48 988 кв. м. складського комплексу Логістичний парк , що належить йому на праві власності.

З метою проведення поточного ремонту складських приміщень та забезпечення належної експлуатації та обслуговування Складського комплексу, позивачем укладено з ТОВ Нікон Констракшн Сервіс наступні договори:

- Договір № 18/08-14 від 18.08.2014 (далі Договір № 18/08-14), предметом якого є герметизація швів підлоги складських приміщень секцій В , С , D , Е , F складського комплексу Логістичний парк ;

- Договір № 19/08-14 від 19.08.2014 (далі Договір № 19/08-14), предметом якого є ремонт швів та вибоїн підлоги складських приміщень секцій В , С , D , Е , F складського комплексу Логістичний парк ;

- Договір б/н від 20.12.2014 (далі Договір від 20.12.2014), предметом якого є забезпечення експлуатації та обслуговування Складського комплексу. Даний договір укладено в результаті перемоги ТОВ Нікон Констракшн Сервіс у тендері серед компаній, які спеціалізуються на надання послуг з експлуатації будівель. Тендер проведено у зв'язку із закінченням попереднього аналогічного договору, що в 2011 році був укладений позивачем із ТОВ ДТЗ Консалтинг .

На виконання умов Договорів ТОВ Нікон Констракшн Сервіс у перевіряємий період виконало роботи, визначені у Договорі № 18/08-14 та Договорі № 19/08-14, а також надало послуги відповідно до Договору від 20.12.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1012/14-1 від 10.12.2014; податкової накладної № 6 від 10.12.2014; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0112/14-1 від 01.12.2014; податкової накладної № 1 від 01.12.2014; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3112/14-2 від 31.12.2014; податкової накладної № 12 від 18.12.2014.

За виконані роботи та надані послуги позивачем сплачено ТОВ Нікон Констракшн Сервіс у грудні 2014 року кошти у сумі 332 078,55 грн., що підтверджується банківськими виписками: № 2014121818 від 18.12.2014; № 2014123001 від 30.12.2014; № 2014123002 від 30.12.2014.

Вказані документи повністю підтверджують факт надання позивачу робіт та послуг від ТОВ Нікон Констракшн Сервіс , а також сплату 20% ПДВ в ціні послуг.

Крім цього, реальність надання позивачу послуг підтверджене і листом ТОВ Нікон Констракшн Сервіс від 09.06.2015, а також звітними та іншими документами ТОВ Нікон Констракшн Сервіс , які підтверджують наявність у ТОВ Нікон Констракшн Сервіс в штаті 10 працівників, основних засобів та оборотних активів.

Таким чином, вказаними документами спростовуються висновки Акта перевірки щодо відсутності трудових та майнових ресурсів у ТОВ Нікон Констракшн Сервіс , а також спростовується зв'язок ТОВ Буд Гарант Груп з послугами, які надавав позивачу ТОВ Нікон Констракшн Сервіс .

Зазначені операції відображено позивачем у податковому обліку, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідний період та включені до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується відомостями Акту перевірки (т.1, а.с.60).

Вказані документи, містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Крім цього, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Що стосується посилань податкового органу на інформацію про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ Нікон Констракшн Сервіс (контрагент позивача), колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ Нікон Констракшн Сервіс не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства зі сторони позивача.

Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів. Висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагента позивача було зареєстровано як юридичну особу та як платника податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.06.2015 № 0001652201 та № 0001642201, які підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 05.02.2016

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.