Постанова

від 10.02.2016 по справі 826/18712/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 лютого 2016 року 09:15 справа №826/18712/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТВК ГРУП» ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2015 року №0001482204 та №0001492204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року відкрито провадження у справі №826/18712/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 29 жовтня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 21 квітня 2015 року №0001482204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «ТВК ГРУП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 123 933,75 грн., у тому числі за основним платежем на 99 147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 786,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 21 квітня 2015 року №0001492204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «ТВК ГРУП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 137 705,00 грн., у тому числі за основним платежем на 110 164,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 541,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 03 квітня 2015 року №171/26-57-22-04-10/34352717 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» (код ЄДРПОУ 34352717) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «МЕЛАНА» (код за ЄДРПОУ 39090327) за жовтень 2014 року» (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем порушення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 99 147,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 110 164,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів/послуг по відносинам із ТОВ «МЕЛАНА» , у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарської діяльності не підтверджується жодними доказами.

Відповідач проти позову заперечив з підстав відповідності оскаржуваних рішень вимогам законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «ТВК ГРУП» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «ТВК ГРУП» та його контрагентом - ТОВ «МЕЛАНА» ; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ «ТВК ГРУП» (замовник) та ТОВ «МЕЛАНА» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 09 липня 2014 року №36, відповідно до умов якого, виконавець за завданням замовника зобов'язується надати послуги з передпродажної підготовки, полімерних труб, затискних фітингів та інших фасонних частин, радіаторів та інших товарів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги.

Згідно актів надання послуг, датованих жовтнем 2014 року, ТОВ «МЕЛАНА» надало позивачу послуги з передпродажної підготовки товарів виписало податкові накладні на загальну суму 210 681,12 грн., у тому числі податок на додану вартість 35 113,52 грн.

За умовами договору про надання послуг від 01 липня 2014 року №23, укладеного між ТОВ «ТВК ГРУП» (замовник) та ТОВ «МЕЛАНА» (виконавець), останній за завданням замовника бере на себе зобов'язання надати комплекс послуг з розміщення реклами замовника в контекстно-медійній мережі, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити ці послуги.

Як свідчать акти надання послуг, ТОВ «МЕЛАНА» виконано на замовлення позивача роботи з розміщення реклами в контекстно-медійній мережі та виписало податкові накладні на загальну суму 59 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 900,00 грн.

Згідно договору підряду від 01 липня 2014 року №24, укладеного між ТОВ «ТВК ГРУП» (замовник) та ТОВ «МЕЛАНА» (виконавець), виконавець за завданням замовника зобов'язується виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи продукції замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.

Відповідно до актів надання послуг, виконавцем виконано на замовлення позивача навантажувально-розвантажувальні роботи та виписало податкові накладні на загальну суму 261 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 43 500,00 грн.

29 вересня 2014 року між ТОВ «ТВК ГРУП» (принципал) та ТОВ «МЕЛАНА» (агент) укладено агентський договір №97, згідно якого принципал доручає, а агент за винагороду забезпечує пошук контрагентів на купівлю полімерних труб та фітингів, інших товарів, що належать принципалу.

Згідно актів надання послуг, принципалом за сприяння агента була поставлена продукція контрагентам.

У свою чергу, ТОВ «МЕЛАНА» виписало податкові накладні на загальну суму 129 900,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 650,00 грн.

За надані роботи та послуги позивач перерахував на рахунки контрагента грошові кошти, що підтверджується копіями відповідних виписок банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із виконавцем, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що роботи, пов'язані із складською логістикою, обліком, передпродажною підготовкою товарів, придбавались у зв'язку з неможливістю самостійного виконання ТОВ «ТВК ГРУП» таких робіт; придбані в межах спірних господарських операцій послуги на розміщення реклами в контекстно-медійній мережі придбано з метою залучення нових клієнтів, оскільки враховуючи характер товарів, позивач повинен бути широко представленим на інтернет-ресурсах та доступним в пошукових системах для максимальної кількості потенційних клієнтів; послуги, придбані за агентським договором забезпечили пошук контрагентів на продаж товарів позивача.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаних робіт та послуг.

Суд звертає увагу, що надані позивачем документи не підтверджують взаємозв'язку придбаних у ТОВ «МЕЛАНА» робіт та послуг із господарською діяльністю позивача; зокрема не дають можливості ідентифікувати участь вказаного контрагента у передпродажній підготовці товарів чи навантажувально-розвантажувальних роботах.

Позивачем також не доведено, що придбані у ТОВ «МЕЛАНА» послуги будь-яким чином стосуються відносин з іншими суб'єктами господарювання, наприклад факту залучення нових клієнтів внаслідок придбаних послуг на розміщення реклами в контекстно-медійній мережі.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «МЕЛАНА» носять реальний характер, а придбані роботи та послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «МЕЛАНА» у зв'язку з придбанням робіт та послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у позивач податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача робіт та послуг, придбаних у ТОВ «МЕЛАНА» , що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ТВК ГРУП» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі залишились не підтвердженими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ТВК ГРУП» задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлювала, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» (код ЄДРПОУ 34352717; 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 8) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко