Рішення

від 22.01.2016 по справі 907/997/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.2016 Справа № 907/997/15

Розглянувши матеріали справи

За позовом відділу охорони здоровя Перечинської районної державної адміністрації, смт. Перечин

До відповідача 1 Закарпатського обласного військового комісаріату, м. Ужгород

До відповідача 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево

Про стягнення 5892,78 грн.

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

від позивача Пеняк І.В., предст. за дов. від 21.07.15 №1148;

від відповідача 1 - Карпій М.В., предст. за дов. від 02.09.15 №6029;

від відповідача 2 - Дементєва С.М., предст. за дов. від 05.01.16 №14;

СУТЬ СПОРУ: стягнення 5892,78 грн. боргу за комунальні послуги

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Вважає, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов"язання по сплаті комунальних платежів, тому просить стягнути суму боргу в примусовому порядку. Просить вважати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити його в порядку п. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, зсилаючись у письмовому відзиві на позов на наступне. Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 2.1 Договору №5 від 12.09.11 передача об"єктів оренди нерухомого майна в строкове платне користування повинно було бути оформлене актом прийому-передачі, підписаним сторонами. Такого акту позивачем до позовної заяви не додано. Пункти 1.3 та 5.6 Договору передбачає розподіл витрат між орендарем та балансоутримувачем (Перечинською ЦРЛ) пропорційно розміру займаної площі або на підставі даних приладів обліку таких послуг й відшкодовуються на підставі договору про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги. Так, 09.09.11 між відділом охорони здоров"я та Закарпатським ОВК укладено договір №9 про відшкодування комунальних послуг орендарями приміщень відділу охорони здоров"я Перечинської РДА. Однак, вказаний договір, який є похідним від основного договору оренди №5 від 12.09.11, укладений раніше останнього, що унеможливлює встановити точну дату cтроку його дії. Крім того, відповідно до договору оренди №5 орендована відповідачем площа складає 27,6 кв.м, в договорі ж №9 така площа складає 30,1 кв.м. Будь-яких пропозицій щодо внесення змін до Договору №5 стосовно орендованої площі на адресу Закарпатського ОВК не надходило. Вважає, що відповідно до вимог п. 1.3 Договору №5 договір про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги повинен був укладатися між орендарем та балансоутримувачем, яким є Перечинська ЦРЛ, а не відділ охорони здоров"я Перечинської РДА. Наголосив на неточності в Актах уточнених комісійних обмірів: п. 5 даних актів суперечить Договору №5 від 12.09.11(так площа орендованих приміщень вказана 30.1 кв.м, а в Договорі - 27,6 кв. м).; в цих же пунктах 5 актів зазначено про відсутність санітарно-технічних вузлів в орендованих приміщеннях, в той час, як в п. 2 водокористування санітарно-технічними вузлами на господарсько-питні потреби, вологе прибирання за актами від 09.09.11, від 27.06.13 та 01.06.14 становило 1 куб. м, 0,25 куб. м та 0,25 куб. м відповідно. Зазначає, що в порушення умов договору позивачем не надавалося щомісячно рахунок з відображенням в них ціни, затрат та діючих тарифів, як не подано суду доказів про зворотнє. Не зрозумілою є відповідачу і сума, заявлена позивачем до стягнення, оскільки відповідно до рахунку №2 від 02 серпня 2014 року загальна сума, яка підлягає до сплати, становить 6556,33 грн. і вона не відповідає розміру сум, вказаних в розрахунках на відшкодування витрат за комунальні послуги згідно з Договором №9 від 09.09.11.

Крім того, пояснив, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Закарпатський ОВК входить до Збройних Сил України та фінансується з Державного бюджету України. Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов"язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Кошторисом витрат Закарпатського ОВК оплата за комунальні послуги не передбачена. Закарпатський ОВК відповідно до територіального принципу квартирно-експлуатаційного забезпечення перебуває на забезпеченні квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево. Відповідно до п. 8.3 Положення про організацію квартирно-екплуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 13 липня 2013 року №448, оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у т. ч. тимчасово) на фондах, що орендовані МО України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об"єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно з пунктом 5.12 розділу 5 цього Положення. Тому квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево, як розпорядник бюджетних коштів щодо сплати рахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв"язку, яку споживає Закарпатський ОВК, повинен забезпечувати проведення розрахунків в повному обсязі.

Не погоджуючись з викладеним у відзиві, позивачем подано суду письмові заперечення №1559/01-6 від 19.10.15. Зокрема, у спростування відсутності акту приймання-передачі від 12.09.11, завірений примірник останнього подано суду в додатках до заперечень. Позивачем надано пояснення стосовно невідповідності в датах укладення основного та похідного договорів. Так, Договір оренди №5 від 12.09.11 укладений на підставі рішення районної ради від 05.09.11 №108 "Про надання в оренду комунального майна Великоберезнянсько-Перечинському об"єднаному військовому комісаріату" з зазначенням в його п. 1.3, що витрати на утримання нерухомого майна (оплата комунальних послуг) відшкодовуються на підставі договору про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги, який укладається між орендарем та балансоутримувачем. Договір №9 Про відшкодування комунальних послуг орендарями приміщень відділу охорони здоров"я Перечинської РДА з зазначеною датою укладення 09.09.11 у пункті 1.2 містить вказівку на підставу його укладення: наявність укладеного між Перечинською районною радою та ІНФОРМАЦІЯ_1 договору про приймання в оренду приміщень будівлі господарського корпусу ЦРЛ, корисною площею 30,1 кв.м. Тобто, має місце помилка в зазначенні дати похідного договору. Твердження відповідача про неналежну сторону по договору №9 (відділ охорони здоров"я Перечинської РДА не мав виступати стороною у Договорі, натомість, стороною мала бути Перечинська ЦРЛ) є необгрунтоване, оскільки Перечинська ЦРЛ є структурним підрозділом відділу охорони здоров"я Перечинської РДА, і саме відділ охорони здоров"я є головним розпорядником коштів, виділених на фінансування Перечинської центральної районної лікарні. Не погоджується позивач і з твердженням щодо невручення щомісячних рахунків, на спростування чого подав витяг з журналу отримання рахунків. Розрахунок же заборгованості зроблений позивачем на підставі Актів комісійних обмірів, які були складені в присутності представника відповідача.

Відповідач заявою від 27.10.15 №7287 просить застосувати до вимог позивача позовну давність.

Залучений ухвалою суду від 26 листопада 2015 року до участі у справі як відповідач 2 квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево позовні вимоги також не визнає. Пояснив, що відповідно до листа директора Департаменту фінансів МОУ, з посиланням на директиви міністерства оборони України від 20.01.05 №Д-332/1/03, від 20.04.05 №Д-332/1/010, військові частини, військові прокуратури, військові комісаріати, військові служби правопорядку в термін до 1 лютого 2006 року мали передати до КЕВ, КЕЧ районів основні засоби, нерухоме майно, існуючу дебіторсько-кредиторську заборгованість, яка обліковується на їх бухгалтерському обліку за бюджетною програмою, на підставі чого КЕВ,КЕЧ районів переукладали договори з організаціями, які надавали енергоносії або комунальні послуги. Однак, що Закарпатським військовим комісаріатом самостійно укладено Договір про відшкодування комунальних витрат за №9 від 09.09.11 з відділом охорони здоров"я Перечинської РДА КЕВ м. Мукачеве було невідомо.

Після звернення 26.09.14 №1120/08-7 відповідача 1 адміністрацією КЕВ м. Мукачево було укладено 01.10.14 Договір №288 про відшкодування вартості електричної енергії та 10.10.14 №1-Г/287 про надання природного газу, а 12.11.14 проведено оплату за спожиті комунальні послуги. Тобто, зобов"язання в КЕВ м. Мукачево перед відділом охорони здоров"я Перечинської РДА виникли з моменту укладення договорів.

ВСТАНОВИВ:

12.09.11 на підставі рішення районної ради від 05.09.11 №108 "Про надання в оренду комунального майна Великоберезнянсько-Перечинському об"єднаному військовому комісаріату" між Перечинською районною радою (орендодавцем) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (орендарем) укладений Договір оренди №5 нерухомого майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, міста Перечинського району, відповідно до п. 1.1 якого орендар прийняв в оренду приміщення площею 27,6 м. кв, що знаходяться в господарському корпусі Перечинської ЦРЛ (літ. Є) за адресою м. Перечин, вул. Червоноармійська, 8 й позначені в інвентарній справі №р-398 за №№13,14, 15, 16. Приміщення передаються в оренду з метою розміщення в них службових кабінетів філії Великоберезнянсько-Перечинського об"єднаного районного військового комісаріату.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що витрати на утримання нерухомого майна (оплата комунальних послуг) відшкодовуються на підставі договору про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги, який укладається між орендарем та балансоутримувачем.

Того ж дня було підписано акт приймання-передачі вбудованого приміщення.

Договір №9 Про відшкодування комунальних послуг орендарями приміщень відділу охорони здоров"я Перечинської РДА від 09.09.11 був укладений між відділом охорони здоров"я та ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі наявності між Перечинською районною радою та Закарпатським обласним військовим комісаріатом договору про приймання в оренду приміщень будівлі господарського корпусу ЦРЛ, корисною площею 30,1 кв.м. (пункт 1.2 Договору).

У пункті 3.1 Договору сторони визначили, що користувач відшкодовує затрати надавача - відділу охорони здоров"я Перечинської РДА згідно з виставленими ним щомісячними рахунками, ціни в яких визначаються об"ємами прямих і непрямих затрат та діючими тарифами, на протязі 10 банківських днів.

Свої зобов"язання по оплаті послуг відповідач не виконував, внаслідок чого у нього за період з 01.01.12 по 31.07.14 року станом на 07.09.15 рахується заборгованість у розмірі 5892,78грн.

Оскільки відповідач 1 не відреагував на виставлені йому позивачем претензію №194/01-6 від 12.02.14, лист №1183 від 01.10.14, останній звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Беручи до уваги пояснення ІІІ-ї особи та матеріали справи, судом за власною ініціативою в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі як відповідача 2 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи та подані сторонами додаткові докази, заслухавши уповноважених представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 цього ж Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 173 Господарського кодексу України визначає, що господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, в тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Майново-господарські зобовязання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов"язаннями (ст. 179 Господарського кодексу України).

У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов"язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 цього ж Кодексу, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами у спорі, 09.09.11 між відділом охорони здоров"я та ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено Договір №9, відповідно до умов якого останній зобов"язався відшкодовувати відділу охорони здоров"я Перечинської РДА витрати на комунальні послуги та утримання. Так, відповідно до розрахунку відшкодування витрат за 2012 рік відповідач 1 зобов"язаний сплатити 3220,24 грн., за 2013 рік - 2275,79 грн. та за січень - липень 2014 рік - 396,75 грн. Сума витрат належними доказами підтверджена та доведена, відповідачем не оплачена, тому вимога позивача про стягнення заборгованості на зазначену суму підставна, однак, задоволенню підлягає частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Пунктами 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи із умов договору, згідно з яким оплата здійснюється щомісячно протягом 10 банківських днів, позивач довідався про порушення свого права ще в січні 2012 року. Беручи до уваги день подання позову до суду - 09.09.15 та період заборгованості: з 01.01.12 по 31.07.14, а також заяву відповідача 1 про застосування строку позовної давності, вимога про стягнення боргу за період 01.01. 2012- 09.09.2012 погашена строком позовної давності, тобто в частині стягнення 2212,61 грн. за вказаний період належить відмовити.

Клопотання позивача про поновлення строку позовної давності для захисту свого порушеного права судом відхилено з наступних причин.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Наведені ж позивачем причини суд не вважає поважними, а тому відсутні підстави для поновлення строку позовної давності.

Таким чином, з відповідача 1, як сторони за договором, належить стягнути на користь позивача 3680,17 грн. боргу, відмовивши в задоволенні решти у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Заперечення відповідача до уваги судом не взято з огляду на наступне. По-перше, посилання на директиви міністерства оборони України від 20.01.05 №Д-332/1/03, від 20.04.05 №Д-332/1/010, відповідно до яких, на думку відповідача 1, КЕВ міста Мукачево повинен забезпечити проведення розрахунків за комунальні послуги, спожиті Закарпатським військовим комісаріатом, є безпідставними, оскільки про існування Договору про відшкодування комунальних витрат за №9 від 09.09.11 з відділом охорони здоров"я Перечинської РДА та заборгованості по ньому КЕВ м. Мукачеве дізнався лише 26.09.14 (листи від 26.09.14 №1120/08-7 та від 03.10.14 №1216/08-6), і тільки після того було укладено відповідні договори енергопостачальних організацій з КЕВ. Таким чином, обов"язок по оплаті комунальних платежів, спожитих Закарпатським ОВК у КЕВ міста Мукачево виник лише з моменту укладення відповідних договорів, тобто з осені 2014 року. По-друге, договір №9 від 09.09.11 був підписаний і погоджений самим відповідачем 1, обов"язок оплати отриманих послуг в договорі чітко визначений, а тому посилання на відсутність у кошторисі витрат на їх оплату є недоречним. По-третє, при укладенні Договору №9 Про відшкодування комунальних послуг орендарями приміщень відділу охорони здоров"я Перечинської РДА допущено помилку стосовно дати укладення - 09.09.11, оскільки основний договір оренди підписано 12.09.11. Даний факт пояснюється (спростовується) тим, що в пункті 1.2 зазначено, що підставою укладення даного Договору є наявність укладеного між Перечинською районною радою та ІНФОРМАЦІЯ_1 договору про приймання в оренду приміщень будівлі господарського корпусу ЦРЛ, корисною площею 30,1 кв.м. Тобто, має місце помилка в зазначенні дати похідного договору. По-четверте, твердження відповідача про неналежну сторону по договору №9 (відділ охорони здоров"я Перечинської РДА не мав виступати стороною у Договорі, натомість, стороною мала бути Перечинська ЦРЛ) є необгрунтоване, оскільки Перечинська ЦРЛ є структурним підрозділом відділу охорони здоров"я Перечинської РДА, і саме відділ охорони здоров"я є головним розпорядником коштів, виділених на фінансування Перечинської центральної районної лікарні, що підтверджується наданою суду довідкою від 03.03.15 №152/01-26. По-п"яте, розрахунок заборгованості складений позивачем на підставі Актів комісійних обмірів, складених в присутності представника відповідача, якими також зафіксовано, що площа орендованих приміщень складає саме 30,1 кв.м.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить віднести на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 256, 267, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь відділу охорони здоров"я Перечинської районної державної адміністрації (89200 Закарпатська обл., смт. Перечин, пл. Народна, 18, код 26325828) суму 3680,17 грн.(три тисячі шістсот вісімдесят гривень 17 коп.) боргу, а також 760,67грн. (сімсот шістдесят гривень 67 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.02.16

Суддя Журавчак Л.С.