Постанова

від 25.07.2006 по справі 6/98-06-2513

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/98-06-2513

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" липня 2006 р. Справа № 6/98-06-2513

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді     Ліпчанської Н.В.

Суддів                          Андрєєвої Е.І.,

                                     Мацюри П.Ф.          

При секретарі Куриленко А.В.

За участю представників сторін

від позивача –Бевз К.І., за довіреністю

від відповідача - Одеської залізниці –Слюсар М.М., за довіреністю

від відповідача - ТОВ „ГЗФ Індустрія” - не з'явився, надав клопотання про розгляд скарги за його відсутністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „ГЗФ Індустрія”

на рішення  господарського суду Одеської області від 22.05.2006 р.

по справі № 6/95-06-2513

за позовом: АТЗТ „ Виробниче об'єднання Облпаливо”

до  1. Одеської залізниці

     2.   ТОВ „ГЗФ Індустрія”

про  стягнення  3630 грн.

                                                    Встановив:

         14.03.2006р. АТЗТ „ Виробниче об'єднання Облпаливо”  (далі Облпаливо) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської залізниці (далі Залізниця)   про стягнення 3630 грн. вартості нестачі вугілля.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що при комісійному переваженні вугілля  у вагоні №67894477 ПВ встановлена нестача вугілля в об'ємі 12100 кг на суму 3630 грн., що підтверджено комерційним актом серії БК № 041009*639/1 від 25.09.2005р. Згідно зі ст. 127 Статуту залізниць України, Залізниця повинна нести матеріальну відповідальність за незбереження вантажу у вагоні, оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 111 Статуту, які звільняють Залізницю від відповідальності, тобто вантаж прибув у пошкодженому вагоні з ознаками втрати вантажу.

         Ухвалою суду від 10.04.2006р. до справи, у якості другого відповідача, залучено ТОВ „ГЗФ Індустрія”  (далі Товариство ). ( а.с.21)

         Рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2006 року (суддя Демешин О.А.) позов задоволений частково. З відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто 3 423 грн. збитків, що виникли внаслідок недостачі вугілля,  та судові витрати.

       Рішення суду мотивовано тим, що позивачем при розрахунку суми позовних вимог  не прийнято до уваги передбачені норми природної втрати і граничного розходження визначення маси у розмірі 1% від загальної маси вантажу. При цьому суд дійшов висновку, що відповідачами, як перевізником та вантажовідправником, не були виконані зобов'язання щодо забезпечення схоронності та цілісності вантажу, а тому збитки позивача мають бути поділені між відповідачами порівну.  

       З судовим рішенням не погодилось Товариство, оскарживши його в апеляційному порядку. У скарзі ставиться питання про повне скасування рішення, як незаконного та необґрунтованого, ухваленого з порушеннями норм матеріального та процесуального права, постановленя нового, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

       Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник вказує на відсутність своєї вини, як вантажовідправника, у нестачі вантажу, що підтверджено залізничною накладною, якою зафіксований факт дотримання скаржником Технічних умов навантаження і закріплення вантажів.  Крім цього, у порушення п.8 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02р. № 334 та Інструкцією з актово-претензійної роботи, комерційний акт не завірений штемпелем станції, на якій проводилося комісійне переваження. В порушення ст. 14 Статуту залізниць, позивач не надав доказів перевірки вагів ні по ст. Знамянка, ні по ст.  Червонознамянка Одеської залізниці. Наведене свідчить про відсутність підстав для цивільної відповідальності  Товариства.

       В уточненні до апеляційної скарги № 04/07 від 04.07.2006р. скаржник просить розглянути скаргу за його відсутністю.

       Відзив на скаргу від інших учасників справи не надходив.

       Заслухавши пояснення представників Залізниці та Облпалива, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       На виконання умов договору  № 31 від 05.09.2005 р., укладеного між Облпаливом та ТОВ „Трейд-Груп-Мар”, 20.09.2005р. по залізничній накладній № 52194908 зі станції відправлення “Ровеньки-ДОН” Товариством  на адресу позивача відправлено вугілля марки Антрацит у кількості 69000 кг. в залізничному вагоні № 67894477 ПВ.  З п. 6 накладної вбачається, що  28.09.2005р. вантаж виданий з нестачею 12100 кг, згідно з комерційним актом  БК № 041009*639/1 від 25.09.2005 р., з підтверджуючою нестачею при комісійній перевірці на 100-тонних вагонних вагах.  (а.с. 6,7, 11-14)

       Як свідчить вказаний комерційний акт, складений на ст. Знаменка, вагон №67894477 ПВ  знаходиться у несправному технічному стані,  підтвердженому актом № 496 від 12.09.2005р. (а.с. 25), що призвело до течі вантажу у 3 люці ліворуч за рухом потягу. Деформована кришка 3 люка, мається зазор між кришкою люка та поперечною балкою шириною 30 мм на всю довжину кришки люка. Деформація люків старого походження, покрита іржею. Течу усунули за допомогою дошки та паклі. На поверхні вантажу над 3, 4 люками ліворуч за рухом потягу мається воронкоподібне поглиблення довжиною 3000 мм, шириною 1200 мм, глибиною 500 мм.

Фактично на Червонознамянський паливний склад у вказаному вагоні прибуло вугілля  в об'ємі 56 900 кг. Тобто нестача вугілля складає 69 000кг –56 900кг = 12 100 кг.

    Згідно довідки про сплату вантажу та платіжного доручення № 3241 від 16.09.2005р. позивачем на розрахунковий рахунок  ТОВ „Трейд-Груп-Мар” перераховано 100 000 грн. за договором № 31, у тому числі за вугілля, яке прибуло у вагоні № 67894477 ПВ з нестачею 12 100 кг. ( а.с. 9-10)

       Згідно зі специфікацією до договору № 31 від 05 вересня 2005 р., ціна 1 тони вугілля марки Антрацит становить 300 грн. за одну тону вугілля з урахуванням ПДВ. (а.с.15)

       Таким чином, розмір збитків від нестачі вантажу складає 3 630 грн., як і визначено в позові.      

     Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

   Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної або іншого документа встановленого транспортними кодексами (статутами).

   Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

   На підставі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

        Згідно зі ст.ст. 114,115 Статуту, Залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу.

       Разом з цим, місцевий господарський суд правомірно звернув увагу на те, що Вантажовідправником –Товариством, при завантаженні вугілля в вагони,  не прийняті заходи щодо забезпечення належного зберігання вантажу при перевезенні, що підтверджено  комерційним актом № 041020*650-524934 від 26.09.2005р., який свідчить, що при завантаженні вугілля  каток для ущільнення вантажу не застосовувався і захисна маркировка не застосовувалась.  

     Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

        З огляду на викладене, місцевий господарський суд зробив вірний висновок про те, що обома відповідачами не були виконані зобов`язання щодо забезпечення схоронності і цілісності вантажу, що дає підстави для солідарного  стягнення збитків, за виключенням передбаченої норми природної втрати і граничного розходження визначення маси у розмірі 1 % від загальної маси вантажу, оскільки Залізниця, всупереч вимогам ст. 31 Статуту залізниць України, подала під завантаження технічно несправний вагон, а відправник –Товариство завантажив вугілля не перевіривши придатність вагону в комерційному відношенні за наявністю зазорів, чим порушив ст. ст. 31, 32 зазначеного Статуту та п. п. 5, 5.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, що передбачають обов'язок відправника пересвідчитись, що перевезення в даному вагоні не приведе до втрати вантажу. Якщо втрата вантажу можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний відмовитись від завантаження даного вагону.

               Отже, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст.104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                              Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 –105 ГПК України, суд –

П о с т а н о в и в:

           Апеляційну скаргу ТОВ „ГЗФ Індустрія” залишити без задоволення.

           Рішення  господарського суду Одеської області від 22.05.2006 р.  по справі № 6/95-06-2513 залишити без змін.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Головуючий суддя                                                            Н.В.Ліпчанська

Суддя                                                                                Е.І.Андрєєва

          Суддя                                                                       П.Ф.Мацюра