Ухвала

від 18.02.2016 по справі 487/10533/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/10533/14-к 18.02.2016 18.02.2016 18.02.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/128/16 Головуюча у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 Категорія: ч.2 ст.382 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12012160610000033 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2015 року, яким:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москва Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 :

- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.213, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382, ч.2 ст.342 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_8 ,

обвинувачений ОСОБА_7 ,

захисник ОСОБА_6 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.

Просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень.

Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання:

- за ч.1 ст.366 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік. На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України від покарання звільнений у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

- за ч.2 ст.382 КК України у вигляді штрафу у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік;

- за ч.1 ст.213 КК України у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- за ч.2 ст.342 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 12750 грн., з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік.

На підставі ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільнений від відбування покарання.

Вирішено питання про речові докази.

Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.

Вважає, що вирок підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Стверджує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_7 умисного невиконання рішення суду не підтверджуються об`єктивними даними, дослідженими в судовому засіданні, оскільки на момент закриття виконавчого провадження у 2014 році, державному виконавцю було відомо, що зазначене рішення суду виконати неможливо внаслідок укладання між підприємством «Макс Р» та Фондом державного майна, який діяв в інтересах стягувача - Одеської залізниці договору оренди на вказану земельну ділянку, тобто уклавши зазначений договір, стягувач фактично відмовився від виконання рішення суду.

Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.213 КК України, в діях винної особи повинна бути наявна організація пункту прийому, схову та збуту металобрухту, однак у вироку не зазначено про наявність такої ознаки об`єктивної сторони, що є необхідною умовою для складу зазначеного злочину.

Крім того, ні один з наведених у вироку доказів не свідчить про організацію такого пункту саме ОСОБА_7 , оскільки допитані в судовому засіданні свідки не вказали на обвинуваченого як на особу, яка здійснювала прийом металобрухту або давала вказівку щодо цього.

Вважає, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, оскільки судом не вказано, кому конкретно з працівників правоохоронних органів чинив опір ОСОБА_7 та, чи були ці особи при виконанні своїх службових обов`язків.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

Вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у злочинах, вчинених за наступних обставин.

Так, встановлено, що приватне підприємство «Макс Р.» (код ЄДРПОУ № 31042936) засновано на приватних коштах ОСОБА_7 та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за № 10005204278 від 12.07.2000 р., тобто є юридичною особою.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, керівником ПП «Макс Р.» є ОСОБА_7 , який діє на підставі статуту приватного підприємства, зареєстрованого реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 12.07.2000 р. за № 13803.

Таким чином, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора ПП « ОСОБА_9 », постійно обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і, відповідно до ст.18 КК України, був службовою особою.

ПП «Макс Р.» на підставі договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 01.03.2001 р., експлуатаційної угоди на тимчасову експлуатацію майданчика від 01.07.2006 р. та додаткових угод до неї, укладених із Державним підприємством «Одеська залізниця», користується відкритим майданчиком з асфальтованим покриттям, розташованим за адресою: м. Миколаїв, пл. Привокзальна, 7-а, який є державним майном та знаходиться на балансі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці.

Вказаний майданчик розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Одеська залізниця» на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-МК № 001647, виданого 01.03.2000 р. Миколаївською міською радою.

Попередньо здійснивши протягом 2001-2006 років на цій земельній ділянці самовільну забудову, яка включає капітальні будівлі вагової, складів та інших будівель, з метою надання незаконному будівництву правового статусу, директор ПП «Макс Р.» ОСОБА_7 , являючись службовою особою, надав до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію про початок будівельних робіт, датовану 23.05.2012 р., зареєстровану в інспекції за № МК-08212087270 від 30.05.2012 р., до якої печатним способом у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці, вніс завідомо недостовірні відомості, а саме дані про: знаходження об`єкту будівництва за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосільська,1-А; знаходження відповідної земельної ділянки у платному постійному користуванні ПП «Макс Р» на підставі вказаного вище Державного акту І-МК № 001647; відповідальну особу за проведення технічного нагляду - інженера з технічного нагляду 2-ої категорії ФОП ОСОБА_10 на підставі договору № 25 від 21.05.2012 р.; генерального підрядника - ПП «Дорбудсервіс»; керівника генерального підрядника - ОСОБА_11 ; відповідальних осіб за виконання робіт в особі виконроба ПП «Дорбудсервіс» ОСОБА_12 на підставі наказу № 18 від 18.05.12 р.; проектувальника в особі ТОВ ПБК «УкрМажор-Дом» і його керівника директора ОСОБА_13 ; відповідальних осіб проектувальника головного архітектора проекту ОСОБА_14 на підставі наказу № 17 від 18.05.2012 р. за здійсненням авторського нагляду на підставі наказу № 33 від 22.05.2012 р.

Також, у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_7 підписав декларацію про початок будівельних робіт, датовану 23.05.2012 р., та надав до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію про початок будівельних робіт для її погодження.

В подальшому, реалізовуючи свій злочинний намір щодо надання незаконному будівництву правового статусу, директор ПП «Макс Р» ОСОБА_7 , являючись службовою особою, надав до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану в інспекції за № МК-1421219І236 від 16.10.2012 р., до якої печатним способом у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці вніс завідомо недостовірні відомості, а саме дані про: знаходження об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_3 ; знаходження відповідної земельної ділянки у платному постійному користуванні ПП «Макс Р» на підставі вказаного вище Державного акту І-МК № 001647; відповідальну особу за проведення технічного нагляду - інженера з технічного нагляду 2-ої категорії ФОП ОСОБА_10 на підставі договору № 25 від 21.05.2012 р.; генерального підрядника - ПП «Дорбудсервіс»; керівника генерального підрядника - ОСОБА_11 ; відповідальних осіб за виконання робіт в особі виконроба ПП «Дорбудсервіс» ОСОБА_12 на підставі наказу № 18 від 18.05.12 р.; види виконаних робіт під керівництвом виконроба ПП «Дорбудсервіс» ОСОБА_12 ; початок будівництва 30.05.2012 р. та його закінчення 05.10.2012 р.; проектувальника в особі ТОВ ПБК «УкрМажор-Дом» і його керівника директора ОСОБА_13 ; відповідальних осіб проектувальника головного архітектора проекту ОСОБА_14 на підставі наказу № 17 від 18.05.2012 р. за здійсненням авторського нагляду на підставі наказу № 33 від 22.05.2012 р.

Також, у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_7 підписав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та надав до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації для її погодження.

У такий спосіб незаконно побудовані об`єкти прийняті в експлуатацію шляхом реєстрації інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області, поданої ОСОБА_7 зазначеної вище декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Вчинене обвинуваченим кваліфіковане судом за ч.1 ст.366 КК України, як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видача неправдивих документів.

Крім того, рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.11.2009 р. № 3/118/09, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 р., задоволено позов Одеської залізниці та зобов`язано ПП «Макс Р» звільнити земельну ділянку під будівлею вагової шляхом її знесенняза адресою: м. Миколаїв, пл. Привокзальна, 7-а, та в подальшому господарським судом Миколаївської області було винесено наказ від 15.03.2010 р. № 3/118/09 про примусове виконання рішення суду від 05.11.2009 р.

Незважаючи на те, що вказане судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, директор ПП «Макс Р» ОСОБА_7 , являючись службовою особою, умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили, ПП «Макс Р» продовжило користуватись відповідною земельною ділянкою, зазначена будівля вагової не знесена та експлуатується.

Ці дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.382 КК України, як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 , будучи директором ПП «Макс Р» та орендуючи відкритий асфальтовий майданчик, площею 3858,9 кв. м., за адресою АДРЕСА_4 , маючи умисел на збагачення та не маючи державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), одержання якої передбачено ЗУ «Про металобрухт» № 619-ХІV від 05.05.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями), на вказаному майданчику організував незаконний пункт прийому та схову металобрухту.

22.10.2012 р., о 12 годині, під час проведення обшуку асфальтованого майданчика, розташованого за адресою АДРЕСА_4 , який на підставі договору № РОФ-1115 від 08.10.2012 р. знаходився у оренді ПП «Макс Р.» в особі ОСОБА_7 , співробітниками ЛВ на ст. Миколаїв УМВС України на Одеській залізниці було виявлено та вилучено металобрухт чорних металів та їх сплавів, які втратили експлуатаційну цінність, технічні ваги для важення металобрухту.

Після чого, на території вказаного асфальтованого майданчика продовжував діяти організований ОСОБА_7 незаконний пункт та продовжувався прийом металобрухту, де 13.03.2014 р., о 10 год. 20 хв., під час проведення повторного обшуку було виявлено та вилучено металобрухт чорних металів та їх сплавів, загальною вагою 883 кг., які втратили експлуатаційну цінність та два металевих гальмівних башмаки.

11.04.2014 р., о 14 год. 10 хв., під час проведення повторного обшуку було виявлено та вилучено металобрухт кольорових металів та їх сплавів, загальною вагою 930 кг., які втратили експлуатаційну цінність, електронні ваги та технічні ваги для зважування металобрухту.

Вчинене за цим епізодом кваліфіковане судом за ч.1 ст.213 КК України, як організація незаконного пункту прийому та схову металобрухту.

Крім того, 13 березня 2014 року, о 10 год. 20 хв., під час проведення обшуку асфальтованого майданчика, на якому діяв організований ОСОБА_7 незаконний пункт прийому металобрухту, розташованого за адресою АДРЕСА_4 , який на підставі договору № РОФ-1115 від 08.10.2012 р. знаходився у оренді ПП «Макс Р» в особі ОСОБА_7 , співробітниками ЛВ на ст. Миколаїв УМВС України на Одеській залізниці, ОСОБА_7 , будучи попередженим про відповідальність за опір працівникам правоохоронного органу, став чинити опір законним вимогам працівників міліції, який полягав у блокуванні своїм автомобілем в`їзду на територію даного асфальтового майданчика автомобіля спецтехніки, залученого працівниками ЛВ на ст. Миколаїв для вилучення металобрухту.

Ці дії кваліфіковані за ч.2 ст.342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення оскаржуваного вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Цього висновку суд дійшов на підставі сукупності таких фактичних даних.

Так, сам ОСОБА_7 , хоча у судовому розгляді винуватим себе не визнав, проте не заперечував, що є засновником та директором ПП «Макс Р», яке здійснює діяльність на орендованому у залізниці майданчику на Привокзальній площі, 7-а. Там же ним була збудована будівля вагової, але її правове оформлення підприємству вдалося здійснити лише у 2012 році шляхом підписанням документів, оформлених з додержанням вимог ДАБК за допомогою сторонніх осіб.

У 2010 році ДВС вимагало від підприємства на виконання судового рішення знести будівлю вагової, але він цього не зробив, оскільки на той час була продовжена оренда майданчику, і спір із залізницею фактично було вирішено.

Не заперечував, що його підприємство працює з металобрухтом, здійснюючи його перевантаження для інших осіб, проте сам металобрухт не закуповує.

Також він дійсно перешкодив працівникам міліції пропустити на територію свого майданчика автомобіль для вивезення металобрухту, перегородивши ворота своїм автомобілем, оскільки вважав дії працівників правоохоронного органу незаконними.

Факт належності обвинуваченому зазначеного підприємства підтверджений також даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.12.2012 р. про те, що 12.07.2000 р. зареєстровано приватне підприємство «Макс Р», яке має код 31042936, місцезнаходження вул. Майстерська, 69, м. Миколаїв, засновник і керівник - ОСОБА_7 , діяльність у сфері оптової торгівлі, допоміжна діяльність у сфері транспорту, демонтаж машин і устаткування.

Це підприємство, згідно листа-відповіді ДПС у Миколаївській області від 25.12.2012 р., перебуває на податковому обліку у ДПІ Центрального району м. Миколаєва з часу державної реєстрації.

За ч.1 ст.366 КК України обвинувачення ОСОБА_7 підтверджене поясненнями у суді свідка ОСОБА_15 , що у 2009-2012 роках ДАБК м. Миколаєва під час перевірки об`єктів на Привокзальній площі, 7-а, встановлено порушення - зведення підприємством «Макс Р» будівлі без документів та її використання без прийняття в експлуатацію, про що надалі складалися акти, приписи та протоколи, винна особа притягувалась до адміністративної відповідальності. У 2012 році ПП «Макс Р» подавала до ДБАК декларації про початок будівництва, його завершення та готовність до експлуатації, в яких перевірялася лише повнота їх заповнення, та дані були внесенні до ЄДР.

Свідок ОСОБА_16 в суді показала, що восени 2014 року, як спеціаліст БТІ, виходила на об`єкт за адресою Новосільська,1-а, на огляд, який проводився слідчим ЛB за участю представників інших установ. Цей об`єкт мав адресну табличку «Привокзальна пл., 7-а», зареєстрований на праві власності за залізницею. В інвентарній справі за адресою вул. Новосільська,1-а, документи маються за 2002 рік, починаючи з замовлення ПП «Макс Р» на технічну інвентаризацію цього об`єкта, аналогічне замовлення робилося у 2008 році, документовані будівлі були зведені самовільно, тому право власності не реєструвалося; у 2012 році підприємство також зверталося із замовленням технічної документації.

Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що у 2003-2013 роках мав приватне підприємство «Дорбитсервіс», яке виконувало замовлення на будівництво нерухомості, ПП «Макс Р» в числі замовників його підприємства не було, і об`єкт по Привокзальній площі, 7-а, ПП Дорбитсервіс» не будувало.

Скоєне ОСОБА_7 також вбачається із змісту письмових доказів:

- рапорту прокурора від 26.02.2014 р. про те, перевіркою використання земель транспорту було виявлено факт подання у травні і жовтні 2012 року службовими особами ПП «Макс Р» до інспекції ДАБК декларацій щодо самовільного будівництва із завідомо недостовірними відомостями, що призвело до прийняття в експлуатацію незаконно побудованих об`єктів;

- акту перевірки від 10.02.2012 р., протоколу про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.02.2012 р. та постанови № 8 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.02.2012 р. відносно ПП «Макс Р»;

- декларації про початок виконання будівельних робіт, погодженою 23.05.2012 р., де зазначено про виконавця робіт - ПП «Дорбудсервіс»;

- декларації про готовність об`єкта до експлуатації;

- протоколу огляду місця події від 24.09.2014 р. за адресою: м. Миколаїв, Привокзальна площа, 7-а;

- довідки Миколаївського міського БТІ про відсутність реєстрації права власності за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосільська, 1-а.

Винуватість за ч.2 ст.382 КК України підтверджена поясненнями свідка ОСОБА_17 , юрисконсульта будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 Одеської залізниці, про те, що з 2001 року залізниця за договором передала в оренду ПП «Макс Р» майданчик, у 2004 року договір розірвано, у 2006 року укладено експлуатаційну угоду, але вже тоді існувала будівля вагової, збудована ПП «Макс Р» без узгодження із залізницею на землі, що була в оренді. У 2009 році задоволено позов залізниці про звільнення земельної ділянки і знесення самочинної будівлі вагової, залізниця зверталася до ДВС за примусовим виконанням цього рішення, але будівля досі існує, а рішення залишається невиконаним.

Свідок ОСОБА_18 , державний виконавець Заводського ВДВС, надала пояснення, що здійснювала заходи примусового виконання рішення господарського суду про знесення будівлі на Привокзальній площі, 7-а, виконавче провадження відкрите за заявою стягувача - Одеської залізниці, боржником у провадженні був керівник ПП «Макс Р» ОСОБА_7 . Не зважаючи на штрафи, вимогу знесення будівлі обвинувачений не виконав, витрати на знесення стягувачем не авансувалися, тому виконавче провадження було закінчено, а матеріали направлені до правоохоронних органів.

Крім того, винуватість ОСОБА_7 вбачається із змісту письмових доказів:

- рішення № 3/118/09 господарського суду Миколаївської області від 05.11.2009 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 р., яким задоволено позов Одеської залізниці та зобов`язано ПП «Макс Р» звільнити земельну ділянку під будівлею вагової шляхом її знесення за адресою: м. Миколаїв, пл. Привокзальна, 7-а;

- наказу господарського суду Миколаївської області про примусове виконання рішення суду № 3/118/09;

- матеріалів виконавчого провадження за зазначеним наказом;

- рапорту прокурора від 06.03.2014 р. про те, що перевіркою використання земель транспорту виявлено факт невиконання службовими особами ПП «Макс Р» судових рішень, зокрема, від 05.11.2009р. про зобов`язання цього ПП звільнити земельну ділянку під будівлею вагової шляхом знесення.

Вчинення ОСОБА_7 злочину за ч.1 ст.213 КК України вбачається з пояснень у суді свідка ОСОБА_19 , що у жовтні 2013 р. він здав металобрухт, близько 20 кг., у пункт прийому, розташований по в районі старого залізничного вокзалу м. Миколаєва, біля заводу «Екватор», куди заходив через ворота.

Аналогічні пояснення надали свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які також здавали металобрухт за цією адресою.

З письмових доказів:

- рапорту оперуповноваженого ЛВ від 17.12.2012 р. про те, що директор ПП «Макс Р» ОСОБА_7 здійснює обіг металів без ліцензії на орендованому у залізниці майданчику на Привокзальній площі, 7-а;

- протоколів обшуку асфальтового майданчика за адресою: м. Миколаїв, площа Привокзальна, 7-а, від 22.10.2012 р., 13.03.2014 р. та 11.04.2014 р., де було виявлено та вилучено металобрухт чорних та кольорових металів та їх сплавів, електронні та технічні ваги, металеві гальмівні башмаки;

- протоколів огляду вилученого майна та постанов про визнання його речовими доказами.

За ч.2 ст.342 КК України винуватість ОСОБА_7 вбачається із пояснень свідка ОСОБА_23 , інспектора будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 Одеської залізниці, за участю якого, як представника останньої, слідчим оглянуто майданчик, орендований ПП «Макс Р», на вул. Привокзальній, 7-а, та було виявлено металобрухт, будівля вагової, документи на яку залізниці вказаним підприємством не надавались.

Свідок ОСОБА_24 в суді показав, що у 2014 році, за його участі лінійним відділом міліції ст. Миколаїв проводився обшук, під час якого слідчий оголосив ОСОБА_7 постанову суду, потім обвинувачений з нею сам ознайомився, після чого перегнав свій автомобіль до воріт, заблокував їх, тому лише ввечері слідча група змогла зайти на територію, оглянути її та вилучити металобрухт.

Свідок ОСОБА_25 повідомив, що був у складі слідчою групи присутнім при поведені обшуку на території майданчику, де приймався металобрухт, і де обвинувачений керував, своєю поведінкою останній перешкоджав обшуку, не виконував вимоги слідчого, у воріт встановив свій автомобіль та не звільняв проїзд через ворота для вантажного спецтранспорту.

Свідок ОСОБА_26 надав пояснення, що у 2014 році разом із ОСОБА_27 були понятими при обшуку пункту прийому металу. Коли прийшов обвинувачений, то поставив перед ворітьми свій автомобіль, загородивши заїзд на територію майданчика автомобіля «МАЗ» для вивозу металобрухту, лягав під автомобіль, заважаючи проїзду, через що лише після обіду обшук було проведено, вилучено багато різного металобрухту, складено протокол, з яким він (свідок) ознайомився та підписав.

Пояснення свідків узгоджуються із змістом рапорту слідчого ЛB від 13.03.2014 р. про те, що під час розпочатого ним о 10 год. 20 хв. обшуку асфальтового майданчика на Привокзальній площі, 7-а, який орендує ПП «Макс Р», директор останнього ОСОБА_7 , незважаючи на попередження про відповідальність, перешкоджав своїм автомобілем у на територію майданчику автомобілю, призначеному для вилучення та вивозу металобрухту, чинив фізичний опір учасникам обшуку, лягав під колеса свого автомобіля.

Викладені фактичні данні суд визнав достатніми для встановлення доведеності вини обвинуваченого, оскільки у своїй сукупності вони за кожним інкримінованим ОСОБА_7 епізодом беззаперечно доводять вчинення ним злочинів.

З цим висновком апеляційний суд погоджується, тому підстави для скасування вироку та закриття провадження, про що просить захисник, відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що декларації про початок будівництва та готовність об`єкта до експлуатації не можуть бути предметом злочину за ч.1 ст.366 КК України є хибним, тому як за змістом диспозиції вказаної статті статус офіційного має документ, який містить певну інформацію, ця інформація має бути зафіксована у тій чи іншій формі (у тому числі письмовій) і мати певні реквізити (бланк, печатку), зафіксована на відповідному матеріальному носії (зокрема, папері) з метою її наступного зберігання, використання або розповсюдження, документ повинен бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службовою особою (зокрема, підприємства) незалежно від форми власності, документ має містити відомості, які засвідчують факти, що мають юридичне значення, тобто породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.

Отже підроблені ОСОБА_7 декларації відповідають усім вимогам щодо офіційного документа, а позиція захисту про зворотне є надуманою.

Доводи про неможливість виконання судового рішення через фактичну відмову стягувача від такого виконання, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_7 , як службова особа, знав, повинен був виконати і мав можливість виконати судовий акт, але протягом тривалого часу ухилявся від цього обов`язку.

Той факт, що договір оренди з ним продовжено, взагалі не має відношення до невиконання судового рішення щодо зносу самовільно збудованої споруди на території орендодавця.

До того ж останній із заявою до виконавчої служби про припинення виконання наказу господарського суду не звертався.

Твердження про необхідність засудження за ч.1 ст.213 КК України за наявності обов`язкової ознаки злочину - організації пункту прийому, схову та збуту металобрухту - є такими, що суперечать змісту оскаржуваного вироку, де викладено обставини цього злочину, визнані судом доведеним.

За диспозицією кримінального закону, усі дії у ній зазначені, у тому числі організація такого пункту, містять самостійний склад злочину, як це і визнав суд у вироку.

Така організація є закінченим складом злочину з моменту, коли вказаний пункт був створений за адресою та у місці, яке належало ПП «Макс-Т» на праві оренди.

Відсутність посилання на збут металобрухту у назві незаконно організованого ОСОБА_7 пункту не впливає на правову кваліфікацію та доведеність його вини у скоєнні злочину за ч.1 ст.213 КК України.

Доводи про те, що ніхто із свідків не вказав на обвинуваченого, як на особу, що безпосередньо здійснювала прийом металобрухту або давала комусь вказівки щодо цього, не суттєві, тому як обвинувачення ОСОБА_7 у здійсненні таких дій (прийому) не висовувалось, судом не перевірялось і ОСОБА_7 за ним не засуджувався.

Посилання апелянта стосовно незазначення у вироку конкретних працівників правоохоронного органу, яким нібито чинився опір, а також, що ці працівники перебували при виконання своїх службових обов`язків, є неспроможними через те, що суб`єктивна сторона цього злочину характеризується виною у формі прямого умислу, за яким винний усвідомлює, що чинить опір саме представникові влади, працівникові правоохоронного органу під час виконання службових обов`язків.

ОСОБА_7 був попереджений співробітниками Лінійного відділу на ст. Миколаїв про відповідальність за опір працівникам міліції, а отже усвідомлював, що вони знаходяться при виконанні своїх службових обов`язків, проте, не зважаючи на це, став чинити опір їх законним вимогам, блокувавши своїм автомобілем в`їзду на територію асфальтового майданчика автомобіля спецтехніки, залученої працівниками міліції для вилучення металобрухту.

13 березня 2014 року працівниками міліції проводилась слідча дія - проведення обшуку асфальтового майданчика, на якому діяв організований ОСОБА_7 незаконний пункт прийому металобрухту, а отже, відповідно цього зазначені працівники міліції знаходились при виконанні своїх службових обов`язків.

Також, діючим кримінальним законом не передбачене конкретизування прізвищ працівників міліції, а лише зазначено, що об`єктивна сторона цього злочину полягає у вчинення опору працівникові правоохоронного органу.

За такого, всі наведені захисником у скарзі доводи, є неспроможними, тому вирок суду 1-ї інстанції має бути залишений без зміни, як відповідний вимогам ст.370 КПК України.

Керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_28 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2015 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: