Рішення

від 08.02.2016 по справі 910/4626/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016Справа №910/4626/14

За позовом Заступника Генерального прокурора України

До Київської міської ради;

Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Освітянин»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейзажне»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний форум»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне товариство»;

Третя особа 1 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації)

Третя особа 2 Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України

у м. Києві;

Третя особа 3 Національний музей архітектури та побуту України;

Третя особа 4 Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агрокомбінат «Хотівський»

Провизнання недійсним рішення та державних актів на право власності, визнання відсутності прав власності на земельну ділянку

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від прокуратуриТертишник О.І., посвідчення № 035951 від 05.10.2015

від відповідача 1не з`явився

від відповідача 2не з`явився

від відповідача 3не з`явився

від відповідача 4Іщенко Г.М., довіреність № б/н від 20.04.2015

від відповідача 5не з`явився

від третьої особи 1 Трохлюк А.М., довіреність № 05703-14005 від 04.08.2015

від третьої особи 2Шевчук О.П., довіреність № 9-26-7777.61-9872/20-15 від 31.12.2015

від третьої особи 3не з`явився

від третьої особи 4не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України (далі позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Київської міської ради (далі відповідач 1); Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Освітянин» (далі відповідач 2); Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейзажне» (далі відповідач 3); Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний форум» (далі відповідач 4); Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне товариство» (далі відповідач 5), треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві, Національний музей архітектури та побуту України, Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Хотівський» про визнання недійсним рішення та державних актів на право власності, визнання відсутності прав власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що

Рішенням суду від 29.07.2014 р. вимоги Генеральної прокуратури України задоволено частково.

Дане рішення було підтримано постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р., постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2015р.

Проте постановою Верховного суду України від 30.09.2015р. вказані судові рішення були скасовані, з підстав не встановлення початку перебігу строку позовної давності та наявності або відсутності поважних причин його пропуску, а справу передано до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду по справі.

На виконання вимог постанови ВСУ від 30.09.2015р. по справі № 910/4626/14 було здійснено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого вказану справу передано для розгляду судді Мельнику В.І.

Ухвалою суду від 29.10.2015р. суддя Мельник В.І. прийняв вказану справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 27.11.2015р.

11.11.2015р. третя особа 2 подала через канцелярію суду письмові пояснення пояснення по справі, заяву про заміну залучення нових учасників судового процесу.

26.11.2015р. відповідач 4 подав через канцелярію суду відзив на позов, заяву про застосування строків позовної давності, клопотання здійснення фіксації судового процесу

26.11.2015р. прокуратура подала через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

27.11.2015 Громадська організація «Всеукраїнська рада з охорони культурної спадщини України» подала через канцелярію суду про її вступ до розгляду у справі, у якості третьої особи на боці позивача.

27.11.2015р. судом у судовому засіданні оголошено клопотання про фіксування судового процесу, поданого відповідачем 4, яке суд задовольнив.

Судове засідання здійснюється за допомогою фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Судом оголошено про те, що надійшло клопотання від Громадської організації «Всеукраїнська рада з охорони культурної спадщини України» про її бажання вступити у справу, у якості третьої особи на боці позивача.

Представник відповідача 4 заперечив проти залучення до участі у справі третьої особи, надав пояснення, з урахуванням своїх заперечень.

Представник Громадської організації присутній у судовому засіданні. надав свої пояснення, щодо заявленого клопотання, просив підтримати подану заяву.

Представник Генеральної прокуратури та присутніх представників третіх осіб проти залучення до участі у справі Громадської організації «Всеукраїнська рада з охорони культурної спадщини України» не заперечили.

Суд відмовив у задоволенні клопотання Громадської організації про її залучення до участі у справі, у якості третьої особи на боці позивача, оскільки даною організаціє не наведено підстав та доказів того, що рішення у даній справі стосується її прав та законних інтересів та якимось чином може вплинути на Громадську організацію. При цьому, суд наголосив на праві представників громадської організації бути присутніми у судовому засіданні, у якості вільних слухачів, оскільки судовий процес є відкритим, таким правом представник Громадської організації скористався та був присутнім у судовому засіданні.

Представник Генеральної прокуратури України у судовому засіданні надав пояснення, з урахуванням викладеного у постанові Верховного суду України.

Представники відповідачів 1, 2, 3, 5 у судове засідання не з`явились, вимог ухвали суду від 29.10.2015р. не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Представник відповідача 4 проти позову заперечив, наголосив на пропущенні строку позовної давності, просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити Генеральній прокуратурі України у задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб 1 та 2 підтримали позовні вимоги прокуратури у повному обсязі.

Представники третіх осіб 3 та 4 у судове засідання не з`явились, вимог ухвали суду від 29.10.2015р. не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Суд відклав судовий розгляд справи на 11.01.2016р.

11.01.2016р. відповідач 1 подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

11.01.2016 р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

11.01.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, з урахуванням поданих письмових пояснень, у тому числі і з урахуванням початку строку позовної давності.

Представники відповідачів 1, 2, 3, 5 у судове засідання не з`явились, вимог ухвал суду не виконали, відповідачі 2, 3, 5 про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Представник відповідача 4 проти позову заперечив, наголосив на пропущенні строку позовної давності, просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити Генеральній прокуратурі України у задоволенні позовних вимог.

Представники присутніх третіх осіб надали пояснення по справі.

Представники третіх осіб 2, 3, 5 у судове засідання не з`явились .

Суд відклав розгляд справи на 25.01.2016р.

25.01.2016р.представник прокуратури у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів 1, 2, 3, 5 у судове засідання не з`явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Представник відповідача 4 проти позову заперечив, просив суд застосувати строк позовної давності.

Представники третьої особи 1, 2, 3 надали пояснення по справі.

Представники третіх осіб 4 та 5 у судове засідання не з`явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 08.02.2016р.

08.02.2016р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі

Представники відповідачів 1, 2, 3, 5 у судове засідання не з`явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Представник відповідача 4 проти позову заперечив, просив суд застосувати строк позовної давності.

Представники третьої особи 1 та 3 надали пояснення по справі.

Представники третіх осіб 2, 4 та 5 у судове засідання не з`явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Суд відмовив відповідачу 4 у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги прокуратури частково, про що сторонам оголошено резолютивну частину рішення.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 353/3187 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" (надалі - "Рішення") вирішено: затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 р. № 370/1804, зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин" на вул. Академіка Заболотного у Голосіївського районі м. Києва; внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/1804, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до зони малоповерхової житлової забудови; віднести земельну ділянку загальною площею 92,42 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення; затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва; передати обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин", за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельну ділянку загальною площею 108,52 га на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, наданих товариству з обмеженою відповідальністю агрокомбінату "Хотівський" відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 р. № 117/990 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та право користування якими посвідчено договором оренди земельних ділянок від 29.10.2004 р. № 79-6-00249 (загальною площею 94,42 га), та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 14,10 га).

На підставі вказаного Рішення 08.01.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано ОКЖК "Освітянин" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006290, відповідно до якого ОКЖК "Освітянин" є власником земельної ділянки площею 16,0345 га, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, а також державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006291, відповідно до якого ОКЖК "Освітянин" є власником земельної ділянки площею 92,4814 га, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва (далі земельні ділянки).

03.03.2008 р. ОКЖК "Освітянин" було внесено спірні земельні ділянки до статутного фонду ТОВ "Будівельне товариство" в якості частки засновника, у зв`язку з чим 30.10.2010 р. останньому було видано відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку площею 16,0345 га, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 92,4814 га, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва

09.07.2009 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано ТОВ "Будівельне товариство" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 86,4814 га, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва.

У подальшому 29.07.2010 р. ТОВ "Будівельне товариство" було передано спірну земельну ділянку площею 16,0345 га до статутного фонду ТОВ "Пейзажне", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Пейзажне" № 2 від 29.07.2010 р.

На підставі вказаного протоколу 08.09.2010 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано ТОВ "Пейзажне" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, відповідного до якого ТОВ "Пейзажне" є власником спірної земельної ділянки площею 16,0345 га.

30.07.2010 р. ТОВ "Будівельне товариство" було передано спірну земельну ділянку площею 86,4814 га до статутного фонду ТОВ "Будівельний форум", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ " Будівельний форум " № 2 від 30.07.2010 р.

На підставі вказаного протоколу 08.09.2010 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано ТОВ "Будівельний форум" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011944, відповідного до якого ТОВ "Будівельний форум" є власником спірної земельної ділянки площею 86,4814 га.

Спір у справі стосується законності вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади міста Києва, зокрема, прокурор вказує на незаконність рішення відповідача 1 про передачу відповідачу 2 у власність спірних земельних ділянок, що має своїм наслідком незаконність їх подальшої передачі відповідачам 3, 4 та 5, у зв`язку з чим вказує на наявність правових підстав для скасування відповідного рішення, актів на право власності такою земельною ділянкою та визнання відсутнім у відповідачів 2, 3, 4 та 5 права власності на неї.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на викладені норми вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Київська міська рада зобов`язана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки до прийняття оскаржуваного Рішення перебували у власності територіальної громади міста Києва та були безоплатно передані у власність відповідача 2 на підставі положень ст. 41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно зі статтями 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім`ї.

Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до п. 2.1.1 статуту ОКЖК "Освітянин", затвердженого установчими зборами засновників ОКЖК "Освітянин" (протокол № 1 від 12.06.2007 р.), зареєстрованого державним реєстратором 15.06.2007 р., метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків); будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту; наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Тобто, згідно з наведеними у положеннях статуту ОКЖК "Освітянин" метою створення та основними завданнями, а також, з урахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" за напрямом своєї діяльності ОКЖК "Освітянин" відповідає поняттю "житлово-будівельний кооператив".

Частиною 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

За змістом п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

З п. 3.2 статуту ОКЖК "Освітянин", затвердженого установчими зборами засновників ОКЖК "Освітянин" (протокол №1 від 12.06.2007 р.), зареєстрованого державним реєстратором 15.06.2007 р., вбачається, що на момент прийняття Рішення його членами (засновниками) були чотири громадянина, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

При цьому, доказів перебування вказаних осіб на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, матеріали справи не містять, а листами Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.02.2011 р. № 24, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.02.2011 р. № 22-45 підтверджується, що такі особи на обліку потребуючих поліпшення житлових умов не перебувають та не перебували.

Таким чином, ОКЖК "Освітянин" було створено з порушеннями ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186, адже його засновниками були лише чотири громадянина, що не перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

У подальшому при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК "Освітянин", затвердженого загальними зборами членів ОКЖК "Освітянин" (протокол № 5 від 26.12.2008 р.) вказані порушення усунуто не було, а лише здійснено заміну одного з засновників кооперативу: Желтенко О.І. замінено на Приходько Т.В., однак доказів перебування такої особи на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, також не надано.

Наведені обставини свідчать, що ОКЖК "Освітянин" не було створено як житлово-будівельний кооператив в розумінні Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186, що свідчить про відсутність у нього правових підстав на безоплатне отримання у власність спірної земельної земельних в порядку, визначеному ст. 41 Земельного кодексу України.

Суд також звертає увагу на те, що відведення згідно з Рішенням земельної ділянки ОКЖК "Освітянин" площею 108,52 га не відповідає визначеній меті створення ОКЖК "Освітянин", якою є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, адже необхідність поліпшення житлових умов лише чотирьох осіб (засновників кооперативу) та членів їх сімей за рахунок будівництва малоповерхових будинків котеджного типу на земельній ділянці площею 108,52 га свідчить про недотримання принципів рівності у земельних відносинах.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами, викладеними у позові, щодо невідповідності вимогам чинного законодавства підстав набуття земельних ділянок житлово-будівельними кооперативами при прийняті оскаржуваного рішення Київської міської ради згідно ст. 41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 353/3187 не відповідає вимогам чинного законодавства, що згідно з ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152, ст. 155 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Разом з тим, 22.05.2014 р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення по справі № 910/24772/13, яким:

- визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 353/3187 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва";

- визнано недійсним виданий обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006290, зареєстрований 08.01.2008 р. Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00178;

- визнано недійсним виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, зареєстрований 08.09.2010 р. Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00398;

- визнано відсутнім у обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин", товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство", товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" право власності на земельну ділянку площею 16,0345 га, кадастровий номер: 8000000000:79:107:0002, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 40 828 647,35 грн.

Вищевказане рішення Господарського суду міста Києва залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, провадження у справі в частині:

-визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 353/3187 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва";

-визнання недійсним виданого обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006290, зареєстрованого 08.01.2008 р. Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00178;

-визнання недійсним виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, зареєстрованого 08.09.2010 р. Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00398;

-визнання відсутнім у обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин", товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство", товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" права власності на земельну ділянку площею 16,0345 га, кадастровий номер: 8000000000:79:107:0002, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 40 828 647,35 грн., підлягає припиненню.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакціях, чинних на момент видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку площею 92,4814 га (серії ЯЖ № 006291) було видано ОКЖК "Освітянин" на підставі Рішення, то встановлення судом його невідповідності вимогам чинного на момент прийняття законодавства України свідчить про відсутність правових підстав для видання відповідачу 2 відповідного акту на право власності на землю, а тому вимога прокурора про визнання недійсними такого акту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Наведене в силу положень ч. 1 ст. 316, ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність у відповідача 2 права на розпорядження спірною земельною ділянкою площею 92,4814 га (в т.ч. шляхом передання її у статутний капітал іншої юридичної особи), а відтак, враховуючи, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, то з огляду на незаконність Рішення та відсутність у відповідача 2 прав власника спірної земельної ділянки площею 92,4814 га оформлення права власності згідно з державними актами, виданими відповідачам 3, 4, 5 у зв`язку з внесенням спірної земельної ділянки до їх статутних фондів відбулося з порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними:

- державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030410, серії ЯЕ № 986764, виданих ТОВ "Будівельне товариство",

- державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011944, виданого ТОВ "Будівельний форум",

є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що підстави вважати відповідачів 3, 4 добросовісними набувачами спірної земельної ділянки відсутні, оскільки останніми не надано доказів на підтвердження того, що вони не могли бути обізнані з фактом незаконного безоплатного передання спірної земельної ділянки у власність відповідача 2, зокрема, з Рішенням та статутом ОКЖК "Освітянин".

Підстави вважати, що кооператив обґрунтовано очікував на набуття у власність земельної ділянки площею 108,52 га в контексті ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні, адже ні останній, ні його чотири учасника не вчинили жодних адекватних та співрозмірних дій для очікування набуття у власність такого майна, вартість якого згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України перевищує мільйон доларів США. Більш того, останні були обізнані з положеннями законодавства, що регулює відносини в сфері житлових кооперативів та відчуження землі. Відсутні підстави для поширення положень наведеної статті і на наступних набувачів, оскільки вони не використали свого рівноцінного майна для набуття у власність спірної земельної ділянки одержавши її як внесок до статутного капіталу.

Положеннями абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Визнання судом недійсними Рішення та оскаржуваних актів свідчить про відсутність правових підстав володіння відповідачами 2-5 спірниими земельними ділянками, а тому позовні вимоги прокурора про визнання відсутнім у них права власності на земельну ділянку, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва площею 86,4814 га, кадастровий номер 8000000000:79:562:0001, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 224 810 621,30 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

З тих же підстав є правомірною та підлягає задоволенню вимога прокурора про визнання відсутнім у відповідача 4 права власності на земельну ділянку, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва площею 16,0345 га, кадастровий номер 8000000000:79:107:0002, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 40 828 647,35 грн.

Аналогічні висновки щодо відсутності правових підстав володіння земельною ділянкою, переданою на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, у випадку встановлення іншої мети створення кооперативу, а ніж визначено наведеною нормою, містяться в остаточних постановах Вищого господарського суду України від 02.08.2011 р. у справі № 22/110, від 15.11.2011 р. у справі № 9/60, від 22.11.2011 р. у справі № 23/63.

Твердження відповідача 4 про те, що вимога прокурора про визнання відсутнього права не відповідає встановленим способам захисту порушених прав і інтересів судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У даному випадку обраний прокурором спосіб захисту порушених прав і інтересів шляхом визнання відсутності права власності відповідає встановленим ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту, що не суперечить положенням ст. 152 Земельного кодексу України, а тому посилання відповідача 4 на зворотне є необґрунтованими.

Щодо заяви відповідача 4 про застосування строків позовної давності до вимог прокуратури, то суд вирішив відмовити у її задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України визначено строк загальної позовної давності тривалістю у три роки, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Стаття 268 ЦК України містить перелік вимог, коли позовна давність не поширюється. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 1 цієї статті (у редакції до 20 грудня 2011 року) позовна давність не поширювалась і «на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове майно».

У зв`язку з прийняттям Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-УІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (Закон № 4176-УІ) пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України виключено, тобто звернення за захистом порушених прав з вказаною вище вимогою обмежується загальним строком позовної давності.

Разом з тим законодавець надав право особі протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом (з 15 січня 2012 року по 15 січня 2015 року) звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи (підпункт 3 пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-УІ). На сьогодні положення пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-УІ не діють.

Слід зазначити, що Конституція України не встановлює переваг для власників, ґрунтуючись на виді власності.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють право власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Тому держава, яка діє від імені народу України, має рівні з фізичними чи юридичними особами права захищати власність народу, у тому числі права та інтереси, порушені через прийняття незаконних правових актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України без застосування наслідків спливу строку позовної давності (у період дії зазначеної норми).

Враховуючи принцип рівності сторін, Європейський суд з прав людини наголошує, що кожній зі сторін мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» від 26 травня 2009 року № 3932/02, §22).

Основною метою статті "Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, знаючи потреби суспільства, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони перші виявляють проблеми, що можуть виправдати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року).

Отже, закріплена в Конвенції система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як способи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів для усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року чітко визначає, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Як зазначалось, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Таким чином, закони України, прийняті шляхом народовладдя, спрямовані на захист державної власності (по суті, власності народу), а тому будь-який відступ судових рішень для надання тих або інших процесуальних переваг власникам інших форм власності та позбавлення законних можливостей захисту у суді власності народу вочевидь суперечать суспільному інтересу, оскільки механізм захисту власності народу звужується.

Так, постановою Судових палат у господарських, цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 3-125гс15 залишено без задоволення заяву ПП «Спец» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2014 по справі № 908/2809/13 за позовом першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ) до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, за участю третіх осіб: ПП «Спец», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконним і скасування рішення.

За висновком суду касаційної інстанції, з якою погодився і Верховний Суд України, згідно підпункту 3 пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності_або інше речове право особи.

Окрім того, в п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176- VI).

Отже, з огляду на наведене вище, загальний строк позовної давності за наведеними у пп. 3 п. 5 Перехідних Положень згаданого Закону вимогами в даному випадку слід рахувати з дати набрання чинності останнім, тобто з 15.01.2012.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури» від 18.09.2012 № 5288-VІ, який набув чинності 01.12.2012, до ГПК України внесено зміни, якими прокурору надано право виступати самостійним позивачем, а відтак визначене й обчислення строку позовної давності.

Отже, оскільки лише з 01.12.2012 у прокурора, в силу прийняття закону, виникла можливість бути самостійним позивачем, то не раніше цієї дати може розпочатися обчислення окремого строку позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у справі № 910/4626/14.

Таким чином, строк позовної давності для вимог прокурора закінчується 15.01.2015 р. і станом на день звернення позивача до суду із даною позовною заявою не сплинув, а тому заява відповідача 4 про відмову у задоволенні позову на підставі застосування строку позовної давності, не підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги заступника Генерального прокурора України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за виключенням вимог, провадження за якими припинено.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним виданий обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006291, зареєстрований 08.01.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00177.

3. Визнати недійсними видані товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство" державний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 030410, зареєстрований 30.10.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00244; державний акт серії ЯЕ № 986764, зареєстрований 09.07.2009 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00300.

4. Визнати недійсним виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельний форум" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011944, зареєстрований 08.09.2010 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00393.

5. Визнати відсутнім у обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин", товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство", товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне", товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний форум" право власності на земельну ділянку, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва площею 86,4814 га, кадастровий номер 8000000000:79:562:0001, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 224 810 621,30 грн.

6. Визнати відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний форум" право власності на земельну ділянку, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва площею 16,0345 га, кадастровий номер 8000000000:79:107:0002, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 40 828 647,35 грн.

7. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п`ять) грн. 20 коп.

8. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 113, код 35197509) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п`ять) грн. 20 коп.

9. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, код 35735087) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п`ять) грн. 20 коп.

10. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, код 37140779) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п`ять) грн. 20 коп.

11. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний форум" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, код 37053372) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п`ять) грн. 20 коп.

12. Припинити провадження у справі № 910/4626/14 в частині позовних вимог про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 353/3187 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва"; визнання недійсним виданого обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006290, зареєстрованого 08.01.2008 р. Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00178; визнання недійсним виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, зареєстрованого 08.09.2010 р. Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00398; визнання відсутнім у обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин", товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство", товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" права власності на земельну ділянку площею 16,0345 га, кадастровий номер: 8000000000:79:107:0002, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 40 828 647,35 грн.

Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 18.02.2016р.)

Суддя В.І.Мельник