Постанова

від 22.01.2007 по справі б-19/95-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Б-19/95-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

"16" січня 2007 р.                                                           Справа № Б-19/95-06

Колегія  суддів у складі:

головуючий суддя Олійник В.Ф. судді Кравець Т.В., Істоміна О.А.

при секретарі Калугіній Н.Є.

за участю представників сторін:

кредитора –Овчаренко Г.С., Алісултанова І.Б.

боржника  -  не з*явився

розглянувши апеляційну скаргу АК “Харківобленерго”(вх. № 4403Х/2-5) на ухвалу господарського суду Харківської області від 7.11.2006 року по справі № Б-19/95-06

за заявою Нововодолазької МДПІ Харківської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Світанок”, смт. Коломак

про визнання банкрутом, -

встановила:

У жовтні 2006 року кредитор, АК «Харківобленерго», звернувся до суду з заявою, в порядку статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якій просить визнати кредиторські вимоги до боржника на загальну суму 151 235,12 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р. по справі № Б-19/95-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено частково. Включено до реєстру вимог кредиторів 36489,03 грн., із якої, суму боргу 34615,11грн. включено до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу, а суму боргу 1873,92 грн. (пеня) включено до реєстру вимог кредиторів окремо. В решті грошових вимог кредитора у включенні до реєстру вимог кредиторів в сумі 114621,09 грн. відмовлено. Державне мито у сумі 85 грн. та 40 грн. інформаційних витрат включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.

В апеляційній скарзі АК «Харківобленерго»ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог кредитора в розмірі 114612,09 гривень, оскільки суд першої інстанції неправильно дав оцінку доказам по справі.

Боржник відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції присутній не був, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Розглянувши справу по суті та приймаючи ухвалу по даній справі, якою було частково задоволено вимоги кредитора, а саме: суд першої інстанції визнав майнові вимоги до боржника тільки в розмірі 36489,03  гривень, про що не оспорюють сторони.

Проте, відмовляючи в задоволенні вимог кредитора в розмірі 114621,09 гривень, суд першої інстанції  визнав встановленим, що заявник пропустив строк давності на звернення до суду з такими вимогами, чим, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції визнав  вимоги кредитора правомірними. Не дивлячись на зазначене суд першої інстанції також мотивував свої висновки про відмову в задоволенні цих же  вимог кредитора в розмірі 114621,09 гривень –недоведеністю кредитором  своїх  вимог на зазначену суму, чим суд першої інстанції ввійшов своїми висновками в суперечність, що недопустимо.

При таких обставинах ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог кредитора в розмірі 114621,09 гривень не може бути залишеною в силі, а підлягає скасуванню.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в зазначеній частині, колегія суддів приходить до переконливого висновку про прийняття нової постанови про задоволення вимог кредитора, а саме АК „Харківобленерго”, і в розмірі 114621,09 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена кредитором до включення до реєстру вимог кредиторів сума, виникла на підставі господарського зобов'язання між кредитором і боржником, на підставі договору № 52002.01 на користування електричною енергією від 19.07.2000 р. та внаслідок понаддоговірного користування електричною енергією.

Сума договірного користування електричною енергією складається з основного боргу по договору - 32103, 17 грн. (в т. ч. е/е без ЕКС - 26 663,61 грн., ПДВ на е/е -5 332, 72 грн., ЕКС 0, 86 грн., ПДВ на ЕКС –0,17 грн., КРЕ –92,37 грн., ПДВ на КРЕ –13,17грн.); та понаддоговірного користування електроенергією - 114 621,09 грн., пеня - 1 873, 92грн.,  3% річних –463,З0грн.; індексу інфляції –1771,51 грн.; держмито –159,13 грн.; витрати на інформаційно-технічне обслуговування-118,00 грн.

Відмовляючи у включенні до реєстру вимог кредиторів суму понаддоговірного користування електроенергією –114621,09 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що кредитором не надано достатньо доказів, які б свідчили про те, що за період понаддоговірного споживання електроенергії до боржника доведені встановлені договірні величини електроенергії, згідно з договором на користування. Також суд посилається на п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ від 09.04.2002 року № 475, відповідно до якого, граничні величини споживання електроенергії доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Також суд зазначив, що згідно п.5.1, п. 5.2. договору на користування електроенергією №52002.01 передбачено, що енергопостачальна організація щомісячно доводить повідомленнями договірні величині споживання електроенергії до споживача. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Однак, матеріали заяви кредитора не містять належних доказів про доведення договірних величин електроенергії до боржника за період споживання понад договірної електроенергії, реєстри поштових відправлень, які надані кредитором до заяви, як встановив суд першої інстанції, не свідчать про те, що на підставі їх, боржнику були направлені повідомлення за вищевказаний період часу про скориговані договірні величини.

Однак, колегія суддів вважає, що цей висновок суду першої інстанції є помилковим.

До матеріалів справи приєднані повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання, реєстри відправлень поштової кореспонденції, які свідчать про те, що боржнику направлялись акти перевищення договірних величин та повідомлення. Боржник не заперечував проти отримання цих документів.  

Згідно п. З ст. 14 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду кредиторських вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Заявлені АК «Харківобленерго»вимоги розглянуті та визнані боржником, про що розпорядник майна повідомив заявника та суд першої інстанції (повідомлення вих. № 153 від 01.11.2006 року), ці вимоги є безспірними та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилається на те, що розпорядник майна розглянув вимоги кредитора самостійно без участі керівних органів боржника, але в матеріалах справи знаходиться реєстр вимог кредиторів, який підписаний боржником і розпорядником майна та скріплений печаткою.

Також колегія суддів зазнає, що розпорядник майна заявлені вимоги кредитора визнав у повному обсязі та відповідно до наданого суду першої інстанції повідомлення №153 від 01.11.2006р. про результати розгляду вимог кредитора, заявлені вимоги кредитора включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в першу чергу -125 грн., четверту чергу - 34615,11грн., окремо до реєстру вимог кредиторів 116 495,01 грн.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково зроблений висновок про те, що АК «Харківобленерго»не довело та не підтвердило документально правомірність включення до реєстру вимог кредиторів суму споживання понаддоговірного споживання електричної енергії у розмірі 114621,09 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання вимог кредитора в розмірі 36489,03 гривень. Сторони в цій частині ухвалу суду першої інстанції не оскаржили.

Керуючись ст.ст.  99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. п. 3,4 ст. 104, ст. 105, 110  ГПК України,

постановила:         

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго»задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 7 листопада 2006 року по справі № Б-19/95-06 скасувати в частині відмови в задоволенні  вимог кредитора Акціонерної компанії «Харківобленерго»про включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів на суму 114621,09 гривень.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Визнати вимоги кредитора - Акціонерної компанії «Харківобленерго»в розмірі 114621,09 гривень та включити їх до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу.

         Головуючий суддя                                                                       Олійник В.Ф.

                                 Судді                                                                       Кравець  Т.В.

                                                                                                                  Істоміна О.А.