Постанова

від 19.01.2007 по справі 02-12/6

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

02-12/6

У К Р А Ї Н А

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2007 р.                                                                          справа № 02-12/6

Колегія суддів у складі: головуючого судді                    Лащенко Л.Д.

                                                            судді                              Істоміної О.А.

                                                            судді                              Погребняка В.Я.

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

кредитора: не з'явився,

боржника: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 4451 С/2-6 від 06.12.2006 р.) Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на ухвалу господарського суду Сумської області від 01.11.2006 р. області у справі № 02-12/6

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області,

Сумської міжрайонної Державної податкової інспекції у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Весна», с. Вири Білопільського району Сумської області

про визнання банкрутом,

Встановила:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.11.2006 р. (суддя Гордієнко МІ.) об'єднану заяву Сумської МДПІ та Управління ПФУ в Білопільському районі Сумської області про порушення справи про банкрутство ТОВ Агрофірма «Весна»повернуто заявнику без розгляду з посиланням на ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст. 63 ГПК України, а саме в поданих матеріалах відсутні докази того, що керівні органи боржника відсутні за своїм місцезнаходженням (ст.ст.17-18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»).

Кредитор –Управління ПФУ в Білопільському районі Сумської області - з ухвалою господарського суду Сумської області від 01.11.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену вище ухвалу та направити матеріали справ на розгляд до господарського суду Сумської області. Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що кредитори, подаючи заяву про порушення справи про банкрутство, обґрунтовували її як відсутністю керівних органів боржника за юридичною адресою, так і фактом нездійснення боржником підприємницької діяльності.

В судове засідання 15.01.2007 р. сторони не з'явилися, про причини неявки своїх представників суду не повідомили. Направлена на адресу боржника копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження була поштовою установою повернута до суду з довідкою про невручення в зв*язку з неіснуванням боржника за вказаною адресою.

За таких обставин судова колегія вважає за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою кредитора здійснити у відсутність представників кредиторів і боржника.

Судова колегія для розгляду даної справи була сформована ухвалою першого заступника голови Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Лащенко Л.Д., суддя Істоміна О.А., суддя Погребняк В.Я.

          Дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга кредитора –Управління ПФУ у Білопільському районі Сумської області –підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Сумської області від 01.11.2006 р. підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до господарського суду Сумської області, виходячи з наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи, заява про порушення справи про банкрутство була подана в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачає, що у разі, якщо підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          Тобто, законодавцем передбачено три самостійних підстави для подання заяви про визнання відсутнього боржника банкрутом, які, за змістом ст.52 вказаного Закону, можуть бути як поєднані в одній заяві, так і наводитися окремо одна від одної.

          Подана кредиторами заява містить дві підстави для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.52 Закону –керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням та боржник не здійснює підприємницької діяльності.

          Щодо відсутності в матеріалах справи доказів незнаходження керівних органів боржника за юридичною адресою, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на ст.93 ЦК України, ст.1, ч.5 ст.17, ст.20 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»і вважає, що єдиним належним доказом відсутності керівних органів юридичних особи за її місцезнаходженням, як підстави для порушення справи про банкрутство в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є витяг або довідка з Єдиного державного реєстру, а як вбачається з матеріалів заяви, кредитори таку довідку або витяг не надали.

          Однак, в порушення ст.86 ГПК України, ухвала господарського суду Сумської області не містить ні посилання на доводи про нездійснення підприємницької діяльності боржника, ні висновку, ні мотивів прийняття рішення в контексті цих доводів.

          Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Обставини, які свідчать про відсутність керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням відповідно до Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», підтверджуються довідкою або витягом.

          Обставини, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, можуть бути підтверджені письмовими доказами, оцінку яких здійснює суд за правилами ст.43 ГПК України.

          В матеріалах справи є акт про встановлення місцезнаходження боржника від 18.08.2006 р., в якому, крім іншого, зазначено, що підприємство не здійснює підприємницької діяльності, та довідка начальника ДВС у Білопільському районі від 19.09.2006 р. за № 9020 про те, що згідно інформації банківських установ  рух коштів на рахунках ТОВ «Агрофірма «Весна»з квітня 2005 р. відсутній.

          Оцінки цим доказам господарським судом надано не було.

          Відповідно до п.3 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

          Судова колегія, аналізуючи норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в сукупності з нормами Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», ГПК України, приходить до висновку, що в разі подання заяви про визнання боржника банкрутом в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»тільки за однією підставою –відсутність керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням –додавання до матеріалів заяви витягу або довідки з Єдиного державного реєстру є обов'язковою і без такого документу заява підлягає поверненню без розгляду в порядку ст.63 ГПК України.

          В разі зазначення в заяві про визнання боржника банкрутом в порядку ст.52 Закону і інших підстав, достатніх для порушення провадження у справі про банкрутство, передбачених вказаною статтею, оцінка належності, допустимості і достатності доказів повинна здійснюватися і щодо інших доказів, які свідчать про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана кредитором ухвала господарського суду Сумської області від 01.11.2006 р. прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст.103,   п. 4 ч.1 ст.104, ст.ст. 105-106 ГПК України, ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст.1, 17, 19, 20 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», судова колегія,

Постановила:

          Апеляційну скаргу кредитора –Управління Пенсійного фонду України у Білопільському районі Сумської області задовольнити.

          Ухвалу господарського суду Сумської області по справі № 02-12/6 від 01.11.2006 р. скасувати.

          Справу № 02-12/6 передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя                                                                      Л.Д.Лащенко

Суддя                                                                                          О.А.Істоміна

Суддя                                                                                          В.Я.Погребняк