Рішення

від 16.02.2016 по справі 910/32265/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2016Справа №910/32265/15

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна"

про стягнення 156 917,67 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Юрченко Н.П. - довіреність № 01-22/7-93 від 02.02.2016;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця - Україна" про стягнення 156 917,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати оренди нерухомого майна згідно Договору оренди нерухомого майна № 37-14-81 від 15.12.2010.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 134 481,81 грн. - основного боргу, який виник за період травня 2015 по жовтень 2015, 18 920, 47 грн. - пені, 2 347, 60 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 167, 79 грн. - три проценти річних, 2 353,77 грн. - судового збору.

Ухвалою від 24.12.2015 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.02.2016.

02.02.2016 розгляд справи було відкладено на 16.02.2016, у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

16.02.2016 відповідач повноважного представника в судове засідання не з'явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не використовує наймане приміщення, а тому заявлена до стягнення суму боргу безпідставно нарахована.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 214 604, 14 грн. боргу за період з травня 2015 по грудень 2015 включно, з яких - 181 094, 58 грн. - основного боргу, 28 598, 54 грн. - пені, 1 935, 01 грн. - три проценти річних, 2 976, 01 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 219, 06 грн. - судового збору.

Судом відмовлено в задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з обмеженням строків розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Київській області (далі по тексту - орендодавець), Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 37-14-81 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу "В" Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", загальною площею 33,0 кв.м.

На виконання умов п.2.1, п.2.5 Договору 15.12.2010 року позивачем було складено та підписано разом з відповідачем Акт передачі-приймання орендованого майна на загальну площу 33,0 кв.м.

Змістом п.3.1 Договору передбачено, що оплата здійснюється відповідачем з дати підписання позивачем і відповідачем Акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення відповідачем майна, що підтверджується підписанням позивачем і відповідачем Акту передачі - приймання майна.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ та становить 21979,50 грн.

Орендна плата за перший місяць фактичного користування майном, згідно з п.3.3 Договору визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до початку фактичного використання майна (дати підписання Акту передачі-приймання майна).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100% то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.4 Договору).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем до державного бюджету та позивачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає відповідачу позивач.

Відповідно до п.5.2 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно у повному обсязі сплачувати оренду плату.

Сторони дійшли згоди, що відповідач з 10 числа місяця, що слідує за звітним, зобов'язується самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг, сплата рахунку здійснюється відповідачем до 15 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт-приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий позивачу, він вважається підписаним сторонами (п.5.4. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем було складено та передано відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за період з травня 2015 по грудень 2015, що підтверджується реєстром передачі документів.

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, на підтвердження чого суду надано Акти приймання-здачі виконаних робіт від 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015 та 31.12.2015 (Акти вважаються підписаними відповідно до п. 5.4. Договору).

Відповідач в запереченнях на позовну заяву вказує на те, що не займає орендоване приміщення, однак на підтвердження вказаного не надав суду Акту передачі-приймання майна позивачу, як того вимагає п. 3.1 Договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 181 094,58 грн. - заборгованості по орендній платі за період з травня 2015 по грудень 2015 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 3.5. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 28 598,54 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 28 598,54 грн. , нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 2 976,01 грн. - інфляційних втрат, 1 935,01 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 976,01 грн. - інфляційних втрат, 1 935,01 грн. - 3% річних., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" ((01004, м. Київ, ВУЛ. БАСЕЙНА, будинок 1/2 ЛІТ."А"; код ЄДРПОУ 33744608) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 20572069) 181 094 (сто вісімдесят одну тисячу дев'яносто чотири) грн. 58 коп. - основного боргу, 28 598 (двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 54 коп. - пені, 2 976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 01 коп. - інфляційних втрат, 1 935 (одну тисячу дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 01 коп. - 3% річних , 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 06 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 18.02.2016 року.