Постанова

від 25.05.2016 по справі 910/32265/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Справа№ 910/32265/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Юрченко Н.П. - представник, дов. № 01-22/7-93 від 02.02.2016;

від відповідача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2016

у справі № 910/32265/15 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна"

про стягнення 156 917,67 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/32265/15 відкладено на 25.05.2016.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/32265/15 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 181 094,58 грн. основного боргу, 28 598,54 грн. пені, 2 976,01 грн. інфляційних втрат, 1 935,01 грн. 3% річних, 3 219,06 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 181 094,58 грн. заборгованості по орендній платі за період з травня 2015р. по грудень 2015р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню; вимоги позивача, в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, в розмірі 28 598,54 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню; вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача 2 976,01 грн. інфляційних втрат, 1 935,01 грн. 3% річних, нормативно та документально доведені, тому підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/32265/15 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Як зазначає скаржник, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що відповідач не веде господарської діяльності на території терміналу "В" міжнародного аеропорту "Бориспіль" з кінця листопада 2014р., оскільки керівництво позивача закрило термінал "В"; відповідно до книги обліку розрахункових операцій відповідача останній день роботи кафе в терміналі "В" був 30.11.2015, а згідно із періодичним звітом, період роботи кафе позначений з 10.11.2011 по 30.11.2014; на даний момент термінал "В" закритий та не працює, таким чином, починаючи з 01.12.2014 відповідач не користується приміщенням в терміналі "В" з незалежних від нього обставин, а позивач, відповідно, безпідставно нараховує орендну плату та штрафні санкції; позивач ніяких доказів на спростування того факту, що термінал не працює, не надав; позивачем до позовної заяви додано додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.12.2010 № 1156 від 31.07.2014, яким сторони погодили, що продовжують строк оренди до 13.11.2014, включно, таким чином, з 13.11.2014 договір оренди було припинено; доказів користування відповідачем приміщенням в терміналі "В" позивачем не надано, відтак, суд передчасно дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, вказує на те, що позивач листом від 06.01.2016 № 01-22-30 звернувся до відповідача з пропозицією повернути орендоване приміщення та направив проект акту передачі-приймання орендованого майна, однак, станом на день написання даного відзиву відповідач не звертався щодо підписання акту, відповідно майно не повернуто позивачу; твердження відповідача про те, що договір було припинено 13.11.2014 та відповідач не веде господарську діяльність на території терміналу "В", тому що він закритий та не працює, не відповідає дійсності, оскільки станом на січень 2013р. обслуговування регулярних міжнародних рейсів проводилось саме в терміналі "В" позивача, то саме з терміналу "В" і було здійснено переведення регулярних міжнародних рейсів на обслуговування в термінал "D" позивача, тобто термінал "В" не використовується лише за призначенням.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 156 917,67 грн., яка складається з 134 481,81 грн. суми основного боргу за договором, 18 920,47 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, 1 167,79 грн. трьох процентів річних, 2 347,60 грн. індексу інфляції та судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем до місцевого господарського суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 181 094,58 грн. основного боргу, суму пені у розмірі 28 598,54 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі 1 935,01 грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 2 976,01 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.12.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 37-14-81 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу "В", загальною площею 33,0 кв.м; майно знаходиться на балансі позивача, за договором балансоутримувача, та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Згідно із п. 2.1 договору № 37-14-81 відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі-приймання майна; акт передачі-приймання підписують позивач та відповідач.

Як вбачається із акту приймання-передачі орендованого майна від 15.12.2010, позивач (балансоутримувач) передав, а відповідач (орендар) прийняв у користування нерухоме майно; місце розміщення майна: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", частина нежитлового приміщення на 2-му поверсі терміналу "В"; загальна площа майна: 33,0 кв.м.

Пунктами 14.1, 14.4 договору № 37-14-81 сторони погодили умови про те, що цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 15.12.2010 до 14.11.2013, включно; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Відповідно до п.п. 3.1-3.5 договору № 37-14-81 оплата здійснюється відповідачем з дати підписання позивачем і відповідачем акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення відповідачем майна, що підтверджується підписанням позивачем і відповідачем акту передачі-приймання майна; орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ та становить 21 979,50 грн.; орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до початку фактичного використання майна (дати підписання акту передачі-приймання майна); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; орендна плата перераховується відповідачем до державного бюджету та позивачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає відповідачу позивач.

Згідно із п.п. 5.2, 5.4 договору № 37-14-81 відповідач зобов'язався своєчасно у повному обсязі сплачувати орендну плату; з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг; сплата рахунку здійснюється відповідачем до 15 числа того ж місяця; підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти днів з дати його отримання; якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий позивачу, він вважається підписаним сторонами.

31.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.12.2010 № 1156, згідно із п.п. 1, 2 якої сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік, що діє до 13.11.2014, включно; враховуючи подання прокуратури Київської області від 25.04.2014 № 07/2-618вих-14 сторони дійшли згоди привести договір у відповідність до вимог статті 287 Господарського кодексу України та забезпечити двосторонній характер договору, виключивши зі складу сторін Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"/балансоутримувач; також доповнено розділ 1 договору пунктом 1.5; пункти 3.6, 3.8, 5.10, 14.4 договору викладено у новій редакції та розділи 7, 8 доповнено пунктами 7.3, 8.4, 8.5, відповідно.

Згідно із ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 636 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг згідно із договором № 37-14-81 від 15.12.2010, а саме: від 31.05.2015 на суму 53 205,83 грн., від 30.06.2015 на суму 53 148,65 грн., від 31.07.2015 на суму 53 418,65 грн., від 31.08.2015 на суму 53 418,65 грн., від 30.09.2015 на суму 54 647,28 грн., від 31.10.2015 на суму 54 647,28 грн., від 30.11.2015 на суму 55 740,23 грн., від 31.12.2015 на суму 56 130,41 грн.

Також у матеріалах справи наявні відповідні рахунки-фактури.

Факт передання позивачем відповідачу рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за період з травня 2015 по грудень 2015 підтверджується реєстрами передачі документів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору № 37-14-81 не виконав свої зобов'язання за вказаним договором щодо сплати орендної плати, в результаті чого, враховуючи умови п. 3.5 договору, виникла заборгованість, яка на момент подання заяви про збільшення позовних вимог до суду становила 181 094,58 грн.

Доказів відсутності заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати згідно із договором № 37-14-81, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 181 094,58 грн. такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок суми пені, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача є сума пені у розмірі 28 598,54 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу, апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що суми 3% річних у розмірі 1 935,01 грн. та інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 2 976,01 грн. є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження про те, що відповідач не користується приміщенням в терміналі "В" та про те, що договір оренди було припинено є голослівним, оскільки в матеріалах справи відсутній та до апеляційної скарги не доданий акт приймання-передання майна з оренди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, оскільки пунктом 2.5 договору № 37-14-81 обов'язок по складанню акту передачі-приймання орендованого майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору, то у даному випадку, такий обов'язок покладено на відповідача, який зобов'язаний повернути орендоване майно.

Одна лише та обставина, що сплинув строк, на який продовжено дію договору оренди, не свідчить про припинення договору оренди внаслідок закінчення строку, на який цей договір було укладено, враховуючи норми ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 17 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна".

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень та неправильного застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/32265/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" залишити без задоволення.

2. Справу № 910/32265/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 06.06.2016.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха