Постанова

від 15.02.2007 по справі 47/611-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/611-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2007 року                                               Справа № 47/611-06

Колегія суддів у складі:                        головуючого судді Афанасьєва В.В.,

                                                                                  судді Гагіна М.В.,

                                                                                   судді Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача      –Шульги К.Г. –дов.

відповідача  –не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 283Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року по справі № 47/611-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ЕТК»м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Електроленд», м. Харків

про стягнення 95897,94 грн.

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ЕТК», звернуся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 83330,65 грн., пені у розмірі 5318,67 грн. та компенсації за користування коштами у розмірі 7248,62 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору №04-01/12 від 03.01.2006 р. До прийняття рішення по справі позивачем подана заява про уточнення суми позову, в якій збільшений заявлений до стягнення розмір пені до 10172,68 грн. та розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами до 14384,54 грн. за період з 15.03.2006 року по 22.11.2006 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року по справі № 47/611-06 ( суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю,  стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу 83330,65 грн., пеню 10172,68 грн., платню за користування чужими грошовими коштами 14384,54 грн., державне мито 1079 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ «Торгівельна мережа «Електроленд», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року в частині стягнення пені в розмірі 10172,68 грн. та прийняти нове рішення яким в позовних вимогах в частині стягнення пені відмовити. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте за неповним з‘ясуванням обставин, які мають істотне значення для справи. Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що поставлений йому товар в порушення п. 3.1 договору поставки, був наданий без попереднього узгодження з ним кількості, часткового співвідношення за групами, видами, марками, типами та розмірами. Погоджувальна специфікація на поставку цього товару позивачем надана не була,  згоди на поставку саме цього товару відповідачем не надавалось, і про це неодноразово повідомлялось позивачу.  У апеляційній скарзі відповідач також вказує, що поставлена група товару є неконкурентноздатна на ринку та її реалізація зайняла чимало часу. Також, відповідач вказує, що рішення по справі було прийнято без його участі, чим, на його думку, порушено право відповідача на судовий захист.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного господарського суду також не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

Позивач, ТОВ «Торговий дім «ЕТК»відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, оскільки, на його думку, місцевим господарським судом досліджені усі фактичні обставини справи, яким дана належна правова оцінка.

          Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне:

03 січня 2006 р. між позивачем та відповідачем був укладено договір поставки          № 04-01/12, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати (поставити) у замовлені строки покупцеві (відповідачу) товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1).

П. 3.1 договору передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за групами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, рахунком або накладною за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 7.2 договору, ціна товару, яка входить в партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару.

П. 8.1 договору передбачено, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата повинна здійснюватися в розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (п. 8.2).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 83330,65 грн. відповідно до накладної № 3223 від 01.03.2006р., яка залишилась несплаченою. Станом на 01.06.2006 року між сторонами підписаний акт звірки, в якому покупець підтверджує свій борг в сумі 83330,65 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов‘язанні встановлений сторк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Аналогічні норми містяться також і у ст. 193 ГК України

Оскільки відповідачем не надано доказів оплати отриманого товару у встановлені договором строки, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 83330,65 грн. та обгрунтовано задоволені позовні вимоги у цій частині.

Ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов‘язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 692 ч. 3 ЦК України, у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ст. 232 ч. 4 ГК України також передбачено стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами, розмір яких може бути визначений договором.

П. 8.8. договору поставки передбачено, що в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику.

Таким чином, колегія судддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 15.03.2006 року по 22.11.2006 року у розмірі 14384,54 грн. є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору та обгрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Колегія суддів також зазначає, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення основного боргу та процентів відповідачем не оскаржується.

Відповідно до п. 9.7. укладеного між сторонами договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Право на стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено також чинними ЦК України та ГК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленому умовами договору, а твердження відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судового рішеня в частині стягнення пені. Колегія суддів зазначає, що погоджувальна специфікація (на відсутність якої посилається відповідач у апеляційній скарзі) не є обов‘язковою, оскільки, як зазначалося вище, п. 3.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що  загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за групами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, рахунком або накладною за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. У даному випадку загальна кількість товарів, що були  поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за групами, видами, марками, типами, розмірами визначені накладною, що підписана обома сторонами.

Разом з тим, як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, позивачем до стягнення заявлено 10172,68 грн. пені за період з 15.03.2006 року по 22.11.2006 року (за 252 дні). У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що вказаний розрахунок ним зроблений із врахуванням строку позовної давності в 1 рік, що встановлено ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача та вважає, що при розрахунку пені слід застосовувати строк позовної давності у шість місяців, встановлений п. 6 ст. 232 ГК України, оскільки між сторонами, як суб‘єктами господарювання на підставі укладеного договору існували господарські стосунки. Таким чином, заявлена до стягнення пеня підлягає зменшенню на 3119,91 грн. та рішення суду у цій частині підлягає скасуванню. Також, пропорційно до вказаної суми підлягає скасуванню і рішення суду в частині стягнутого держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Щодо тверджень відповідача про порушення судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що із матеріалів справи не вбачається порушень норм процесуального права, які призвели до прийняття незаконного рішення. Колегія суддів також зазначає, що розгляд справи у суді першої інстанції відкладався за клопотанням відповідача, про що зазначено в ухвалі від 22.11.2006 року. Разом з тим, у судове засідання 04.12.2006 року представник відповідача також не з‘явився та не повідомив причину неяки, у зв‘язку з чим справа і була розглянута за його відсутності.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.2 ст. 103,  п. 4 ст. 104, ст.105 ГПК України,       

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року по справі № 47/611-06 в частині стягнення 3119,91 грн. пені, 31,20 грн. держмита та 36,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.  

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ з урахуванням відповідних  змін.

         Головуючий суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 суддя                                                                    Гагін М.В.  

                                 суддя                                                                   Шевель О.В.