Постанова

від 16.02.2007 по справі 37/170-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2007

р.                                                          

Справа № 37/170-06 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , 

при секретарі Байбак О.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Летючий В.П.

відповідача -  Кадєєв К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача

(вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від

01.12.06 р. по справі № 37/170-06

за позовом ТОВ

"СРС" м. Харків

до ВАТ "Харківський тракторний

завод ім. С.Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 32960,92 грн.

встановила:

В травні 2006 р. позивач -ТОВ „СРС”, м. Харків звернулося до

господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - ВАТ

„Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”, м. Харків 28154 грн.

заборгованості, 2533,86 грн. штрафу, 543,58 грн. 3% річних, 1729,48 грн.

інфляційних збитків, та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.06  р. (суддя Доленчук Д.О.) по справі №

37/170-06 позов  задоволено повністю.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач на порушення вимог спірного

договору, не повністю здійснив оплату виконаних робіт; що часткова оплата робіт

була здійснена відповідачем з порушенням термінів оплати та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає

його таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, подав апеляційну

скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити

позивачу в задоволенні його позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог

відповідача посилається на те, що акти виконаних робіт з боку відповідача

підписані особою ім'я та повноваження якої не зазначені, в зв'язку з чим, на

думку відповідача, неможливо зробити висновок щодо прийняття ним виконаних

позивачем робіт. Крім того, відповідач вказує на те, що господарський суд

ухвалою від 03.10.06 р. задовольнив його клопотання про призначення експертизи,

і не дочекавшись результатів її розгляду ухвалою від 01.12.06 р. поновив

провадження у справі та виніс рішення та ін.

Позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а

апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на його законність та

обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та

доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 25.04.2005 р. між позивачем

(підрядчиком) та відповідачем (замовником) укладено договір підряду № 21/25,

відповідно до умов якого позивач зобов'язався за дорученням відповідача

виконати роботи з футерування поверхні ванни травильного відділення ПСП

відповідача. Вартість робіт відповідно до п. 3.1. договору складала 58099,00

грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог наполягає на тому, що свої

зобов'язання за вказаним договором він виконав, про що на його думку свідчать

підписані відповідачем акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в)

за квітень 2005 р. на суму 30208 грн. та за серпень 2005 р. на суму 26946 грн.,

всього на суму 57154 грн.

Відповідно до вказаного договору (п.п. 2.2., 2.3) відповідач

зобов'язаний перерахувати 50% вартості робіт протягом 3 банківських днів з

моменту підписання договору (п. 3.5) та проводити остаточний розрахунок

поетапно не пізніше 10 банківських днів після приймання виконаних робіт

(підписання Акту приймання виконаних робіт).

Таким чином, відповідач повинен був сплатити: до 28.04.05 р. -

29045,50 грн. (передплата); до14.06.06 р. - 1162,50 грн. (остаточна оплата за

роботи, виконані у травні 2005 р.); до 14.09.05 р. -26946 грн. (остаточна

оплата за роботи, виконані у серпні 2005 р.)

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав

частково і з порушенням передбачених договором термінів оплати, сплативши

10.05.05 р. на рахунок позивача - 29000 грн., в зв'язку з чим його

заборгованість за спірним договором склала 

28154 грн.

Тобто, своїми діями, щодо часткової оплати відповідач підтвердив

визнання факту виконання позивачем робіт та їх прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи

оскаржуване рішення виходив зокрема з того, що відповідач на порушення вимог

спірного договору, не повністю здійснив оплату виконаних робіт; що часткова

оплата робіт була здійснена відповідачем з порушенням термінів оплати; що

відповідачем не доведено невиконання позивачем робіт.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії

суддів,  повністю відповідають фактичним

обставинам спору та матеріалам справи, їм 

надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні

підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі

рішення з наступних підстав:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює 

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді  в  судовому 

процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, господарський суд правомірно встановив факт належного

виконання позивачем робіт в рамках спірного договору. Даний факт підтверджується

актами приймання-виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за квітень 2005 р.

на суму 30208 грн. та за серпень 2005 р. на суму 26946 грн.

Не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те,

що акти з боку відповідача підписані не уповноваженою особою, оскільки по-перше

дані документи скріплені печаткою підприємства відповідача, по-друге їх

чинність не оспорена відповідачем у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідачем з урахуванням вимог ст. 33 ГПК України

не надано жодного доказу невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт,

які б в будь-якому випадку стали підставою для їх неприйняття та подальшої

несплати їх виконання.

Таким чином господарський суд правомірно задовольнив позовні

вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 28154 грн.

заборгованості.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання

настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом,

зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 7.3. договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт була

встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожен день

прострочки від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши з урахуванням викладеного правильність нарахування

господарським судом штрафу, пені, та річних, судова колегія приходить до

висновку щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 2533,86

грн. пені, 1729,48 грн. інфляційних, та 543,58 грн. річних.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач просить

скасувати рішення господарського суду з тих підстав, що господарський суд

ухвалою від 03.10.06 р. задовольнив його клопотання про призначення експертизи,

і не дочекавшись результатів її розгляду ухвалою від 01.12.06 р. поновив

провадження у справі та виніс оскаржуване рішення.

Однак дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки по-перше

відповідно до листа Харківського науково-дослідницького інституту судових

експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса № 8986 від 23.10.2006 р. вбачається,

що експертизу неможливо було провести через порушення, які виключають

можливість організації експертизи. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні

докази виконання  відповідачем вимог

ухвали господарського суду від 03.10.06 р., в частині надання доказів сплати

вартості експертизи. 

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 42, ч. 1-2 ст. 43 ГПК України

висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим.

Господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в 

судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом, і ніякі

докази не мають для господарського суду заздалегіть встановленої сили.

Окрім вказаного, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення

або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою

для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення

призвело до прийняття неправильного рішення. Однак, враховуючи викладене,

позивачем, з урахуванням ст. 33 ГПК України не надано жодного доказу того, що

господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які

могли б бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають

вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника

скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова

колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.06 р. по

справі № 37/170-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                     

                                 Судді