Постанова

від 10.02.2007 по справі 3/560-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2007

р.                                                          

Справа № 3/560-06 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , 

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача

-ОСОБА_2-дов.,

відповідача -Рапути В.В.

-дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний

НОМЕР_1) на рішення господарського суду Сумської області від 23 жовтня 2006

року по справі № 3/560-06

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.  Шостка Сумської області

до  Товариства з обмеженою

відповідальністю «Торговий ряд»м. Шостка Сумської області

про  стягнення 12720,00 грн.

встановила:

Позивач,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Сумської

області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Товариства з

обмеженою відповідальністю «Торговий ряд», 12720 грн. грошових коштів, а також

віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Рішенням господарського суду Сумської

області від 23 жовтня 2006 року по справі № 3/560-06 (суддя Левченко П.І.)

позовні вимоги задоволені повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий ряд» на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 стягнуто грошові

кошти в розмірі 12720 грн., витрати по держмиту в сумі 234 грн. та 118 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Відповідач, ТОВ  «Торговий ряд», з рішенням суду першої

інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського

суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського

суду Сумської області від 23 жовтня 2006 року по справі № 3/560-06 та прийняти

нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі

відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та

процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному

з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги

відповідач обгрунтовує тим, що в бухгалтерській документації відповідача

відсутня будь-яка інформація щодо надходження грошових коштів від позивача за

придбання торгових секцій, між сторонами не скаладався акт прийому-передачі.

Відповідач вважає, що договори НОМЕР_2 та НОМЕР_3 було укладено під тиском

посадової особи - засновника ТОВ «Торговий ряд» ОСОБА_1, яка є позивачем по

даній справі. Відповідач вказує, що на момент 

укладання договорів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 він не мав законних підстав на

продаж майна, оскільки майно знаходилося у заставі та про цей факт було відомо

ОСОБА_1, отже на думку відповідача, позивач не є добросовісним набувачем даного

майна. Також, у судовому засіданні представник відповідача вказував, що у

квитанціях на оплату, на які посилався позивач у позовній заяві, не міститься

даних про те, що оплата здійснена саме на виконання умов зазначених договорів.

     Позивач, Фізична особа підприємець

ОСОБА_1, заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає рішення

господарського суду Сумської області по даній справі законним та обгрунтованим,

просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без

задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі

обставини справи, та всі необхідні докази. На думку позивача, відповідачем не

надано належних доказів в обгрунтування апеляційної скарги, у зв'язку з чим

викладені у апеляційній скарзі твердження відповідача не можуть бути підставою

для її задоволення. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на

рішенням господарського суду Сумської області по справі № 3/170-06 від

31.07.2006 року, яким визнані недійсними договори НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від

28.05.2003 року купівлі-продажу торгових секцій на підставі статті 48 ЦК УРСР

та якими встановлений факт оплати позивачем грошових коштів у розмірі 12720

грн. саме на виконання умов названих договорів.

     Дослідивши матеріали справи, а також

викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у

судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши

правильність застосування господарським судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення фактичних

обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів

Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

    звертаючись до місцевого господарського

суду  з позовною заявою про стягнення з

відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що між сторонами по справі

були укладені договори купівлі-продажу НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від 28.05.2003 року,

які рішенням суду визнані недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР. Оскільки

позивачем по вказаним договорам сплачені грошові кошти, які відповідачем не

повернуті, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення відповідних сум.

    Задовольняючи позовні вимоги позивача

місцевий господарський суд посилався на підтвердженість позовних вимог

матеріалами справи та відповідність їх нормам чинного законодавства.

     Як встановлено із матеріалів справи, 28

травня 2003 року між сторонами у даній справі були укладені договори НОМЕР_2 та

НОМЕР_3 купівлі-продажу торгових секцій на ринку та надання послуг щодо їх

обслуговування, згідно яких позивач передає відповідачеві у власність торгові

секції №№ 4,5,6 в нульовому ряду та нічники в 2,3,4 рядах на ринку ТОВ

«Торговий ряд» в АДРЕСА_1.

     Пунктами 3.2 договорів передбачено, що

торгові секції передаються відповідачеві після внесення суми передплати та

здачі ринку в експлуатацію в лютому-березні 2003 року.

     Пунктами 5.1 договорів передбачено

внесення торговцем (позивачем) на протязі 5 календарних днів в рахунок оплати

торгової секції передплати у розмірі 2120 грн. Таким чином, загальна сума

передплати по шести секціям по двом договорам становить 12720 грн. (сума

позову).

    В обгрунтування доказів внесення передплати

по вказаним вище договорам позивачем до матеріалів справи залучені квитанції до

прибуткових касових ордерів ТОВ «Торговий ряд» ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.05.2003 року

та НОМЕР_4 від 04.06.2003 року на загальну суму 23240 грн., де у якості

підстави платежу вказано: за торгову секцію. Колегія суддів зазначає, що у

відповідних квитанціях дійсно немає посилання на номери договорів.

      Разом з тим, рішенням господарського суду

Сумської області у справі № 3/170-06, яким визнані недійсними з моменту

укладання договори  НОМЕР_2 та НОМЕР_3

купівлі-продажу торгових секцій, укладені 28.05.2003 року між ТОВ «Торговий

ряд» та підприємцем ОСОБА_1, встановлений факт оплати позивачем по даній справі

12720 грн. за шість торгових секцій на виконання умов договорів НОМЕР_2 та

НОМЕР_3 від 28.05.2003 року саме по вказаним квитанціям. У відповідності зі ст.

35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

     Зазначене рішення не оскаржено сторонами

та набуло чинності. Відповідний факт підтверджений сторонами у судовому

засіданні апеляційного господарського суду.

     Підставою для визнання недійсним договорів

було невідповідність їх вимогам закону (ст. 48 ЦК УРСР). Названою статтею та

ч.1 ст. 216 ЦК України ( 2003 р.) по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана

повернути другій стороні все одержане в натурі - відшкодувати його вартість у

грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

     Як встановлено із матеріалів справи,

віповідачем зазначене у договорах купівлі-продажу майно не було передано

позивачеві, на даний час всі торгові секції знаходяться у власності ТОВ

«Торговий ряд», разом з тим, матеріалами справи встановлено, що відповідач по

справі не повернув позивачу все одержане за угодами, а саме : 12720 грн.

     Таким чином, позовні вимоги позивача є

обгрунтованими, підтверджені належними доказами, в тому числі і рішенням суду

по справі № 3/170-06, а тому правомірно задоволені місцевим господарським

судом.

      На підставі вищевикладеного, колегія

суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення

апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною

необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав

для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в

апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого

законодавства і дійсних обставин справи, 

на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України  доказів з посиланням на конкретні норми

матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування

оскаржуваного судового рішення.

     З огляду на зазначене та керуючись ст.

ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105

ГПК, України,

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 23 жовтня

2006року по справі № 3/560-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу

відповідача залишити без задоволення.         

         Головуючий суддя                                                                     

                                 Судді