Постанова

від 05.03.2007 по справі 21/455-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21»лютого 2007 року                                                               

справа №21/455-06

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді

В.В.Афанасьєва,

судді А.І.Бухана,

судді О.В.Шевель

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників:

позивача                   

-          Нестеренка Є.А.,

Задорожної О.Ю.

відповідача           -          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового

засідання № 9 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу

відповідача (вхідний НОМЕР_1) на рішення господарського суду

Харківської області від 15 січня 2007 року по справі № 21/455-06

за позовом Державного

відкритого акціонерного товариства «Харківкнига»           (місто Харків)

до Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи ОСОБА_1, (місто Харків)

про            стягнення 26415,00 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду 

Харківської  області від 15 січня

2007 року по справі №21/455-06 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено,

стягнуто з відповідача на користь позивача - 26415,00грн. основного боргу,

265,0грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач -СПДФО ОСОБА_1, з рішенням господарського суду

Харківської області не погодився і у своїй 

апеляційній скарзі просить його скасувати повністю, посилаючись при

цьому на порушення судом норм 

матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків,

викладених у рішенні, обставинам справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, разом з тим

Несторенко Є.А. в судовому засіданні подав письмову заяву про зменшення

позовних вимог, яка приймається апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та

доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши

правильність застосування господарським судом норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області

виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених

обставин спору, за якими встановив що :

позивачем перераховано відповідачу в рахунок майбутніх ремонтних

робіт суму в розмірі 26415,00грн. по платіжним дорученням НОМЕР_2 від

19.07.2005 р., НОМЕР_3 від 04.08.2005 р., НОМЕР_4 від 25.08.2005 р., НОМЕР_5

від 05.09.2005 р., НОМЕР_6 від 4970,0грн.,НОМЕР_7 від 27.09.2005р. на суму

2890,0грн.,НОМЕР_8 від 12.10.2005р. на суму 3125,0грн.,НОМЕР_9 від 25.10.2005р.

на суму 2000,0грн. Відповідачем, 

відповідно до усної домовленості, 

роботи  по ремонту крівлі, будови

ангару та м'якої крівлі головного корпусу не були виконані.

Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області було проведено ревізію

фінансово-господарської діяльності Державного відкритого акціонерного

товариства «Харківкнига»в ході якої було встановлено, що роботи по ремонту

крівлі, будови ангару та м'якої крівлі головного корпусу не були виконані. За

результатом ревізії було складено акт від 23.06.2006р. за НОМЕР_10.Позивачем

неодноразово надсилались на адресу відповідача вимоги про повернення

безпідставно отриманих грошових коштів, відповіді на які не було отримано.

Відповідно до п.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України: особа, яка

набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без

достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути

потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава,

на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були перераховані

відповідачу грошові кошти в рахунок підрядних робіт, які не виконувались.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що

господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання

та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,

передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у

тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до пункту 3 ст.174 Господарського кодексу України:

господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших

угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,

які йому не суперечать.

В пункті 3 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що

укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він

заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта

господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка

закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів

господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачається, що

зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його

сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських

зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як

обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у

передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних

умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів

даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути

досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у

будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оскільки сторонами не було погоджено усіх істотних умов договору

та договір підряду взагалі не укладався, між сторонами не виникло відповідних

правовідносин, і позивачем без належних правових підстав було перераховано

відповідачу грошові кошти в рахунок майбутніх підрядних робіт.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу

України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи

вищевикладене, вимоги позивача в сумі 26415,00грн. суд визнав обґрунтованими,

та такими, що підлягають задоволенню.

Проте викладені вище висновки господарського суду на думку колегії

суддів  не відповідають фактичним

обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна  та належна 

правова оцінка, через що наявні 

підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування

прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської

області не забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального

Кодексу України,  та всебічно, повно та

об'єктивно   не  дослідив 

фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним

законодавством України.  Підставою для

звернення  із зазначеними  вище позовними вимогами  став акт контрольно-ревізійного

управління  в Харківській області  від 23 червня 2006 року НОМЕР_11, в якому

чітко зазначено наявність боргу 

відповідача у розмірі  9692,

57  гривень. Цей факт визнав і позивач,

який  у ході розгляду апеляційної

скарги  заявив письмове клопотання про

зменшення  розміру своїх позовних вимог.

Відповідач  також визнав наявність у

нього цього боргу. 

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України

статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105

Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду 

Харківської  області від 15 січня

2007 року по  справі № 21/455-06

скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_12, р/р НОМЕР_13 в АБК

«Меркурій»м. Харкова, МФО НОМЕР_14) на користь Державного відкритого

акціонерного товариства «Харківкнига»(61017, 

м.Харків, вул. Кокчетавська,.20; код 14067686, п/р 26004825139970 в ХОФ

АКБ «УСБ»Ленінське відділення , МФО 351016) 9692,57грн. боргу. В іншій частині

в позові відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний

наказ.

                Головуючий суддя                                    

В.В.Афанасьєв

суддя                                    

А.І.Бухан

                                      суддя                                         

О.В.Шевель