Рішення

від 11.02.2016 по справі 918/2004/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016Справа №918/2004/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Альоніна О.О. (дов. № 288 від 07.07.2015 року) від відповідача не з'явився від третьої особине з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11 лютого 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" (надалі по тексту - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № КЛН-48/і від 07.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1559, а саме: нежитлові приміщення будівлі корпусу рахувальних машин інв. № 21, загальною площею 1 496, 5 кв.м., що заходиться за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КЛН-48 від 07.07.2011 року у розмірі 3 483 622,13 грн.

25.12.2014 року позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" передавати в оренду, лізинг, управління, відчужувати у будь-який спосіб предмет іпотеки за іпотечним договором № КЛН-48/і від 07.07.2011 року - нежитлові приміщення будівлі корпусу рахувальних машин інв. № 21, загальною площею 1 496, 5 кв.м., що заходиться за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, а також вносити зміни до інвентарної справи в БТІ щодо нього;

- заборони державному реєстратору Державної реєстраційної служби України здійснювати відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до статуту пов'язаних із зміною юридичної адреси (місцезнаходження), внесення запису щодо рішення засновників про припинення, державної реєстрації припинення юридичної особи.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.12.2014 року матеріали справи № 918/2004/14 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

17.01.2015 року в результаті автоматизованого розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 918/2004/14 до свого провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс", розгляд справи призначено 12.02.2015 року.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 12.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.01.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 24.03.2015 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

24.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

24.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення будівельно - технічної експертизи.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.01.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 24.03.2015 року представник позивача підтримав подане ним клопотання про призначення будівельно - технічної експертизи.

Суд, розглянувши подане клопотання про призначення будівельно - технічної експертизи дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року у справі № 918/2004/14 призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київській незалежній судово-експертній установі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року зупинено провадження у справі № 918/2004/14 до надходження до Господарського суду міста Києва висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи.

30.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від судового експерта М.В. Бойка надійшло клопотання № 1416 від 22.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2015 поновлено провадження у справі № 918/2004/14, задоволено вищезазначене клопотання експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 року зупинено провадження у справі № 918/2004/14 до надходження до Господарського суду міста Києва висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи.

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва 20.01.2016 року від Київської незалежної судово-експертної установи надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно- технічної експертизи № 1570 від 15.01.2016 року, разом з матеріалами справи № 918/2004/14.

22.01.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до частин 3, 4 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 року поновлено провадження у справі № 918/2004/14, розгляд справи призначено на 11.02.2016 року.

09.02.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № КЛН-48/і від 07.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1559, а саме: нежитлові приміщення будівлі корпусу рахувальних машин інв. № 21, загальною площею 1 496, 5 кв.м., що заходиться за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КЛН-48 від 07.07.2011 року у розмірі 6 609 607,94 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, за початковою ціною, що буде встановлено під час судового розгляду.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 09.02.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Розглянувши у судовому засіданні 11.02.2016 року заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволені, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що у випадку невжиття заходів до забезпечення позову Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" матиме можливість провести звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі оспорюваного іпотечного договору.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

У судовому засіданні 11.02.2016 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.02.2016 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 918/2004/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 32-Г, офіс 260, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Представник третьої особи також не з'явився у судове засідання 11.02.2016 року, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс"(позичальник) було укладено кредитний договір № КЛН -48, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 1 800 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 06.07.2012 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним Договором.

Договором № 3 про внесення змін до Кредитного договору сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 1.1. Кредитного договору та викласти його в наступній редакції:

"1.1. Банк на умовах цього Договору зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 06.07.2012 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним Договором.

Згідно з пунктом 3.1.2. Договору проценти за користування кредитом, розмір яких є базовим, встановлюються у розмірі 16% процентів річних.

Позивач, на виконання Кредитного договору перерахував на рахунок позичальника, вказаний у Кредитному договорі, грошові кошти у розмірі 1 650 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 42712 від 11.07.2011 року на суму 734 000,00 грн., № 14283 від 26.07.2011 року на суму 178 000,00 грн., № 30297 від 16.08.2011 року на суму 100 000,00 грн., № 18385 від 17.08.2011 року на суму 78 000,00 грн., № 36443 від 15.09.2011 року на суму 178 000,00 грн., № 28144 від 20.01.2012 року на суму 100 000,00 грн., № 31260 від 20.01.2012 року на суму 282 000,00 грн.

Відповідно до пункту 7.1. Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день повернення кредиту з розрахунку факт/365.

У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього Договору (крім заборгованості за кредит), позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань, враховуючи день сплати з розрахунку факт/365 (пункт 7.2. Кредитного договору).

07.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №КЛН-48/1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського округу Сохацькою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1559 (надалі по тексту - Іпотечний договір), з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс" за Кредитним договором № КЛН -48 від 07.07.2011 року та за Договором про надання кредиту формі овердрафту № ОВК-49 від 07.07.2011 року.

Відповідно до пункту 2.1.1 Іпотечного договору предметом іпотеки є нежитлові приміщення будівлі корпусу рахувальних машин інв. № 21, загальною площею 1 496,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 39.

02.11.2012 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" листи - вимоги (№ 1423/1700-2 та № 1425/1700-2 відповідно) про невиконання основного зобов'язання, та негайне погашення несплаченого залишку кредиту за Кредитним договором, всіх нарахованих процентів та штрафних санкцій на загальну суму 1 518 520,67 грн.

Факт отримання вищевказаних листів підтверджуються підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Зазначені обставини ані відповідачем, ані третьою особою не заперечуються.

За твердженням позивача заборгованість позичальника за Кредитним договором станом на 01.02.2016 року становить 6 609 607,94 грн., з яких:

- 1 360 000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту;

- 8 859,12 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.01.2016 року по 31.01.2016 року ;

- 1446 393,37 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів;

- 831 342,50 грн.. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 30.07.2011 року по 01.02.2016 року;

- 1 364 346,15 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 07.02.2012 року по 01.02.2016 року;

- 152 790,81 грн. - три проценти річних за прострочення кредиту, що нараховані за період з 07.02.2012 року по 01.02.2016 року;

- 68 085,65 грн. - три проценти річних за прострочення сплати процентів, що нараховані за період з 30.07.2011 року по 01.02.2016 року (включно);

- 816 733,23 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту, що нараховані за період з 07.02.2012 року по 31.12.2015 року;

- 561 057,11 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату відсотків, що нараховані за період з 30.07.2011 року по 31.12.2015 року.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на приписи Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс" умов Кредитного договору та норм чинного законодавства щодо сплати кредиту та процентів за користування ним, у позичальника виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 609 607,94 грн., з яких: 1 360 000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 8 859,12 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.01.2016 року по 31.01.2016 року ; 1446 393,37 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів; 831 342,50 грн.. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 30.07.2011 року по 01.02.2016 року; 1 364 346,15 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 07.02.2012 року по 01.02.2016 року; 152 790,81 грн. - три проценти річних за прострочення кредиту, що нараховані за період з 07.02.2012 року по 01.02.2016 року; 68 085,65 грн. - три проценти річних за прострочення сплати процентів, що нараховані за період з 30.07.2011 року по 01.02.2016 року (включно); 816 733,23 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту, що нараховані за період з 07.02.2012 року по 31.12.2015 року; 561 057,11 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату відсотків, що нараховані за період з 30.07.2011 року по 31.12.2015 року.

Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки вищевказаних сум заборгованостей, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

В забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс" за Кредитним договором № КЛН -48 від 07.07.2011 року та за Договором про надання кредиту формі овердрафту № ОВК-49 від 07.07.2011 року, між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" (іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, предметом якого є нежитлові приміщення будівлі корпусу рахувальних машин інв. № 21, загальною площею 1 496,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 39.

За приписами статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 4.2.3 Іпотечного договору у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем/позичальником умов Кредитного договору та/або цього договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з статтею 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Судом встановлено, що на виконання положення статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо необхідності надсилання іпотекодавцю та боржнику вимоги про усунення порушення, позивачем листами-вимогами № 1423/1700-2 та № 1425/1700-2 від 02.11.2012 року повідомлено відповідача та позичальника про порушення зобов'язань за Кредитним договором з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, проте порушення умов Кредитного договору усунуті не були.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи не містять доказів задоволення ані позичальником, ані іпотекодавцем вимог позивача, як кредитора та іпотекодержателя щодо погашення заборгованості та санкцій за Кредитним договором та щодо передання предмету іпотеки у рахунок погашення вищевстановленої судом заборгованості позичальника по Кредитному договору в добровільному порядку.

А відтак, із огляду на вищенаведене, та враховуючи положення статей 33, 35 та 39 Закону України "Про іпотеку", позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 39 "Про іпотеку" та частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року у справі № 918/2004/14 призначено будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:

- яка ринкова вартість предмета іпотеки за іпотечним договором № КЛН-48/і від 07.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1559, а саме: нежитлових приміщень будівлі корпусу рахувальних машин інв. № 21, загальною площею 1 496, 5 кв.м., що заходиться за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 39?

При наданні відповіді на поставлене питання у висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15.01.2016 року № 1570 експерт дійшов висновку, що вартість предмета іпотеки за іпотечним договором № КЛН-48/і від 07.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1559, а саме: нежитлових приміщень будівлі корпусу рахувальних машин інв. № 21, загальною площею 1 496, 5 кв.м., що заходиться за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 3, на час проведення експертизи, становить 3 409 027,00 грн.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15.01.2016 року № 1570 експертизу проведено судовим експертом Бойко М.В., який працює за трудовою угодою, має вищу будівельно-технічну освіту, експертну кваліфікацію за спеціальностями: 10.6 "Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів", 10.1 "Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками", 10.10 "Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд " (свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта видане ЦЕКК МЮ України № 1474 від 28.01.2011 року/ рішенням ЦЕКК МЮ України термін дії свідоцтва продовжено до 16.01.2017 року, стаж експертної роботи з 2009 року.

Дослідивши висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15.01.2016 року № 1570, суд прийшов до висновку, що судову експертизу проведено кваліфікованим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність, в результаті проведеної судової експертизи за наявними матеріалами справи надано вичерпну відповідь на поставлене судом питання, вирішення якого необхідне для прийняття рішення у даній справи, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Таким чином, на підставі статті 39 Закону України "Про іпотеку" суд визначає спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, та з встановленням початкової ціни для реалізації предмету іпотеки за Іпотечним договором на рівні 3 409 027,00 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс" (86500, Донецька обл., місто Сніжне, вул. Островського, будинок 35, код ЄДРПОУ 36449142) перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) за Кредитним договором № КЛН -48 від 07.07.2011 року у розмірі 1 360 000 (один мільйон триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. - простроченої заборгованості по кредиту; 8 859 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 12 коп. - строкової заборгованості по сплаті процентів; 1446 393 (один мільйон чотириста сорок шість тисяч триста дев'яносто три) грн. 37 коп. - простроченої заборгованості по сплаті процентів; 831 342 (вісімсот тридцять одна тисяча триста сорок дві) грн. 50 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів; 1 364 346 (один мільйон триста шістдесят чотири тисячі триста сорок шість) грн. 15 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 152 790 (сто п'ятдесят дві тисячі сімсот дев'яносто) грн. 81 коп. - три проценти річних за прострочення кредиту; 68 085 (шістдесят вісім тисяч вісімдесят п'ять) грн. 65 коп. - три проценти річних за прострочення сплати процентів; 816 733 (вісімсот шістнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 23 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату кредиту; 561 057 (п'ятсот шістдесят одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 11 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від № КЛН-48/і від 07.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1559, а саме: нежитлові приміщення будівлі корпусу рахувальних машин інв. № 21, загальною площею 1 496, 5 кв.м., що заходиться за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 32-Г, офіс 260, код ЄДРПОУ 32244901).

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за 3 409 027 (три мільйони чотириста дев'ять тисяч двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 32-Г, офіс 260, код ЄДРПОУ 32244901) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 57 604 (п'ятдесят сім тисяч шістсот чотири) грн. 84 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.02.2016 року

Суддя С.В. Стасюк