Постанова

від 05.04.2007 по справі 15/259-06-6959

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/259-06-6959

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2007 р. Справа № 15/259-06-6959

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого            Андрєєвої Е.І.

Суддів:                    Мацюри П.Ф.

                              Ліпчанської Н.В.

При секретарі           Юзьковій І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Воронков В.О.,

від відповідача  – Ченкова Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006р.           

по справі № 15/259-06-6959

за позовом ПП „Центуріон”

до 1. ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”

    2. Національної комісії регулювання електроенергетики України

про визнання неправомірними дій та стягнення 143,99 грн.,

         встановив:

11.07.2006р. ПП „Центуріон” звернулося з позовом до ВАТ „ЕК Одесаобленерго” про визнання неправомірними дій щодо нарахування ПДВ за спожиту електроенергію та стягнення 143,99 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2006р. залучено у якості відповідача Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Ухвалою від 25.12.2006р. місцевий суд на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині визнання дій неправомірними.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. позов про стягнення 143,99 грн. частково задоволено. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 125,90 грн. заборгованості, 89,19 грн. витрат по сплаті державного мита та 103,18 грн. витрат по сплаті послуг на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, його оскаржило ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”. В апеляційній скарзі просить рішення суду змінити в частині стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 120,88 грн. та відмовити в позові у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог послалось на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення процесуальних норм та неправильне застосування матеріальних норм права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши  матеріали справи та відповідність вимогам чинного законодавства прийнятого судом рішення, колегія дійшла до наступного.

Як свідчать матеріали справи, фізична особа Цибенко В.О. у період з 20.08.2003р. по 20.06.2006р. сплатив ВАТ ЕК “Одесаобленерго” грошові кошти за спожиту ним електроенергію, з яких 120,88 грн. становить 16,6% податку на додану вартість.

22.06.2006р. Цибенко В.О. уклав з ПП „Центуріон” договір уступки вимоги про стягнення заборгованості, відповідно до умов якого Цибенко В.О. уступив, а  ПП „Центуріон” прийняв на себе право вимоги заборгованості за договором електропостачання, укладеного між Цибенко В.О. та ВАТ ЕК “Одесаобленерго”.

ПП „Центуріон”, пославшись на безпідставне стягнення ВАТ ЕК “Одесаобленерго” з Цибенко В.О. податку на додану вартість у розмірі 16,6%, який увійшов до складу плати за спожиту з 20.08.2003р. по 20.06.2006р. електроенергію, звернулося до суду з позовом про його відшкодування. В обґрунтування позову послалось на п.1.2 ст.1, ст.2 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до яких фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, не є платниками ПДВ.

Задовольняючи позов в частині стягнення 125,90 грн. заборгованості, місцевий суд виходив зі змісту положень Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до яких фізичні особи, які не займаються підприємницькою діяльністю, зокрема, населення, що здійснює оплату за спожиту електроенергію, не є платником податку на додану вартість, а тому не повинно його сплачувати.

Однак, з такими висновками  суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду з наступних підстав.

Дійсно, виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно до якої платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, фізичні особи, які не займаються підприємницькою діяльністю, не є платниками податку на додану вартість.

Однак, відповідно до п.1.3 ст. 1 даного Закону, платником податку є особа,  яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

А оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України „Про електроенергетику”, енергія (електрична чи теплова), що виробляється на об'єктах електроенергетики, є  товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, її вартість сплачується покупцем (споживачем) разом з податком на додану вартість.

Крім того, відповідно до п.3 „Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам”, затвердженого Постановою НКРЕ № 309 від 10.03.1999р., тарифи на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним  пунктам,  установлені  без урахування ПДВ,  який сплачується понад затверджені тарифи відповідно до Закону України  від  03.12.1999р. N 1274-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість".

Даним Законом України  від  03.12.1999р. N 1274-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", який набрав чинності з 01.01.2000р., введено оподаткування операцій з продажу електроенергії для всіх категорій споживачів податком на додану вартість, який відповідно до п. 6.1.1 ст. 6 Закону, становить 20 % бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Тобто, населення сплачує вартість 1 кВт/год, визначену як сума тарифу на електроенергію для населення, згідно з постановою НКРЕ від 10.03.1999р. № 309 (із змінами), та суму ПДВ у розмірі 20 % від тарифу.

Приймаючи до уваги викладене судова колегія вважає, що рішення місцевого суду постановлено в порушення вимог матеріального права, а тому підлягає скасуванню. При цьому, на підставі п. 2 ст.103 ГПК України приймається нове рішення, яким у позові відмовляється.

Керуючись  ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ВАТ „ЕК Одесаобленерго” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. у справі  № 15/259-06-6959 скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                      Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф. Мацюра

                                                                                           Н.В. Ліпчанська