Постанова

від 20.06.2007 по справі 15/259-06-6959

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/259-06-6959

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 червня 2007 р.                                                                                   № 15/259-06-6959  

                        Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "Центуріон",            м. Одеса

на постанову від 05.04.2007Одеського апеляційного господарського суду

у справі

господарського суду

№ 15/259-06-6959

Одеської області

за  позовом

Приватного підприємства "Центуріон",           м. Одеса

до

Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса

Національної комісії регулювання електроенергетики України, м. Київ

провизнання неправомірними дій та стягнення 143,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –                 Воронков В.О., Кулаковський О.О.

від відповідача –            Осипенко В.С., Сергєєв Р.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р. задоволено частково позов Приватного підприємства "Центуріон" до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", Національної комісії регулювання електроенергетики України  про визнання неправомірними дій щодо нарахування податку на додану вартість за спожиту електроенергію та стягнення 143,99 грн. Стягнуто з ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" та Національної комісії регулювання електроенергетики України солідарно на користь ПП "Центуріон" 125,90 грн. заборгованості, 89,19 грн. витрат по сплаті державного мита, 103,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р. припинено провадження у даній справі в частині вимог Приватного підприємства "Центуріон" до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" про визнання дій неправомірними, оскільки позовна заява в цій частині не підлягає розгляду у господарському суді.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" фізичні особи, які не займаються підприємницькою діяльністю, зокрема, населення, що здійснює оплату за спожиту електроенергію, не є платником податку на додану вартість, а тому не повинно його сплачувати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 р. скасовано рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р. та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1999 р. введено оподаткування операцій з продажу електроенергії для всіх категорій споживачів податком на додану вартість, який відповідно до п. 6.1.1 ст. 6 Закону, становить 20 % бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р. залишити без змін посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" фізичні особи, які не займаються підприємницькою діяльністю, зокрема, населення, що здійснює плату за спожиту електроенергію, не є платником податку на додану вартість.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Цибенко В.О. та Приватним підприємством "Центуріон"  22.06.2006 р. укладено договір уступки вимоги про стягнення заборгованості, відповідно до умов якого Цибенко В.О. уступив, а ПП "Центуріон" прийняв на себе право вимоги заборгованості за договором електропостачання, укладеного між Цибенко В.О. та ВАТ "ЕК "Одесаобленерго".

Судом встановлено, що фізична особа Цибенко В.О., за спожиту ним електроенергію у період з 20.08.2003 р. по 20.06.2006 р. сплатив ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" грошові кошти, з яких 120,88 грн. становить 16,6 % податку на додану вартість.

Приватне підприємства "Центуріон" звернулося до суду із позовом про відшкодування податку на додану вартість у розмірі 16,6 %, який увійшов до складу плати за спожиту електроенергію, оскільки фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, не є платниками податку на додану вартість.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.3 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати  утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування податку на додану вартість  є операції платників з продажу товарів (робіт, послуг) ( п.п 3.1.1 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія (електрична чи теплова), що виробляється на об'єктах електроенергетики, є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу і її вартість сплачується покупцем (споживачем) разом з податком на додану вартість.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1999 р.№ 1274-ХІУ з 01.01.2000 р. скасовано застосування нульової ставки податку на додану вартість при здійсненні операцій з продажу енергоносіїв, у тому числі електроенергії. Починаючи з 01.01.2000 р. операції з продажу на митній території України енергоносіїв, незалежно від форми проведення розрахунків, категорії продавців та споживачів, у тому числі і для населення, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків на кожному етапі їх продажу.

Крім того, п.3 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого Постановою НКРЕ № 309 від 10.03.1999 р. із змінами передбачено, що тарифи на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, установлені без врахування податку на додану вартість, який сплачується понад затверджені тарифи відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1999 р.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що населення сплачує вартість 1 кВт/год, визначену як сума тарифу на електроенергію для населення, згідно з постановою НКРЕ від 10.03.1999                 № 309 та суму податку на додану вартість у розмірі 20 % від тарифу.

Посилання скаржника на те, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" фізичні особи, які не займаються підприємницькою діяльністю, зокрема, населення, що здійснює плату за спожиту електроенергію, не є платником податку на додану вартість до уваги не приймається та спростовується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом  апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Одеським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 у справі № 15/259-06-6959 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                       Л.Невдашенко

Судді:                                                                                             М.Михайлюк

                                                                                           Н.Дунаєвська