Постанова

від 05.04.2007 по справі 15/529/05

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/529/05

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2007 р. Справа № 15/529/05

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін в засіданні суду 20.03.2007р.:

від позивача Чигріна О.Б.,

від відповідача Смирнова С.Г.,

представники сторін в засідання суду 05.04.2007р. не з'явилися,

розглянула апеляційну скаргу

УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 16.10.2006р.

у справі № 15/529/05

за позовом ВАТ „Чорноморсуднопроект”

до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва

про скасування вимоги та рішення УПФУ.

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 20.03.2007р.

Вказані ухвали надіслані сторонам 10.02.2007р., тобто останні повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За правилами ст.150 КАС України в засіданні апеляційного господарського суду 20.03.2007р. оголошено перерву до 05.04.2007р.

ВАТ „Чорноморсуднопроект” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою та заявою про зміну позовних вимог, в якій просить скасувати вимогу про сплату боргу від 15.11.2005р.                          № Ю-11664/04 та рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2005р. № 11800/04, оформлені УПФУ в Заводському районі                      м. Миколаєва. При цьому, зі змісту позову вбачається, що суб'єкт господарювання просить частково скасувати вимогу на суму 291,56 грн. та рішення –на суму 140,12 грн.

Постановою місцевого господарського суду від 16.10.2006р. (перший заступник голови суду, суддя Середа О.Ф.) позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано названі вище акти індивідуального характеру, стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства 102 грн. судового збору та 1110,5 грн. судових витрат за проведення судової експертизи.

Судове рішення вмотивоване тим, що згідно діючого пенсійного законодавства України суми виплаченої підприємством компенсації не є базою нарахування страхових внесків. Вказана обставина підтверджена висновком судово-економічної експертизи від 15.09.2006р. № 1400-1402.

Не погоджуючись із постановою суду, УПФУ в Заводському районі        м. Миколаєва звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що приписами ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що обчислення територіальними органами ПФУ сум страхових внесків за минулі періоди провадиться, виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Факт нарахування компенсації за затримку заробітної плати за період з 1998-2001р.р. саме в січні та лютому 2005 року підтверджено даними судово-економічної експертизи. Крім того, в обґрунтування своїх доводів управління ПФУ зазначає, що положеннями п.п.2.2.8 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка розроблена відповідно до Закону України „Про оплату праці”, суми компенсації робітникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є складовою фонду додаткової заробітної плати.

В запереченнях на апеляційну скаргу ВАТ „Чорноморсуднопроект” просить залишити оскаржувану постанову без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази, вислухавши пояснення представника сторін, колегія суддів встановила:

УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва здійснено перевірку достовірності, повноти нарахування сплати сум страхових внесків та зобов'язань на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та своєчасності сплати авансових платежів ВАТ „Чорноморсуднопроект”, за результатами якої складено акт від 17.10.2005р. № 180.

Зазначеним актом встановлено, зокрема, порушення товариством вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, п.п.1,2 ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р.           № 1058-ІV, а саме в січні та лютому 2005р. до фонду оплати праці не увійшла компенсація за несвоєчасно сплачену заробітну плату за 1998-2001р.р. у розмірі 524,75 грн. та 332,79 грн. відповідно, яка згідно п.п.2.2.8 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. № 5 та реєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713, відноситься до фонду оплати праці.

15.11.2005р. УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва оформлено вимогу про сплату боргу № Ю-11664/04, в якій орган ПФУ повідомив про те, що станом на 17.10.2005р. заборгованість за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ВАТ „Чорноморсуднопроект” становить 3539,4 грн, у зв'язку з чим вимагає сплати недоїмки зі страхових внесків.

За вказані в акті перевірки порушення, на підставі приписів п.4 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV УПФУ в Заводському районі           м. Миколаєва прийнято рішення від 18.11.2005р. № 11800/04, яким застосовано фінансові санкції до ВАТ „Чорноморсуднопроект” на суму 343,14 грн.

Вважаючи, що вказані вимога та рішення частково суперечать пенсійному законодавству України, товариство звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом про їх скасування, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині цієї ухвали.

Перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту, об'єктивність дослідження наданих доказів, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зазначає таке:

Згідно із приписами абз.1 ч.1, ч.2 ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р.                 № 1058-ІV страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця –на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. Страхові внески до Накопичувального фонду нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку) застрахованих осіб, а для осіб, які беруть добровільну участь, –на суми, визначені договором про добровільну участь.

Отже, витрати можуть бути базою нарахування страхових внесків на пенсійне страхування лише у разі, якщо вони відповідають ознакам витрат на оплату праці та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Втім, спірні витрати ВАТ „Чорноморсуднопроект” таким ознакам не відповідають, виходячи з наступного:

З пояснень представників сторін, наявних у матеріалах справи документів та акту перевірки вбачається, що нарахування суми страхових внесків за ставками 1-2%, 32% суб'єктом владних повноважень здійснено на суми виплачених компенсацій за 1998-2001р.р., які проведено товариством у січні та лютому 2005р.

Статтею 4 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000р. № 2050-III визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно із вимогами п.22.6 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-IV із змінами доходи платника податку, нараховані за наслідками податкових періодів до 01.01.2004р., оподатковуються за ставками, що діяли до 01.01.2004р., незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

За правилами п.п. „г” п.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів „Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992р. № 13-92, яким визначались ставки податку до 01.01.2004р., до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Проаналізувавши положення наведених нормативно-правових актів в аспекті спірних правовідносин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що товариством правомірно не обчислювались та не нараховувались страхові внески за ставкою 1-2%, 32% на суми виплачених у січні, лютому 2005р. компенсацій по заробітній платі за 1998-2001р.р., оскільки зазначені виплати не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб (прибутковим податком з громадян з огляду на відсильний характер припису п.22.6 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”) та не включаються до сукупного оподатковуваного доходу застрахованих осіб, про що вірно вказано в постанові місцевого господарського суду.

Слід зазначити, що аналогічної позиції дотримується експерт, яким проведено судово-економічну експертизу в рамках провадження по даній адміністративній справі та зроблено висновок щодо документальної необґрунтованості донарахування актом перевірки УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва від 17.10.2005р. № 180 страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ВАТ „Чорноморсуднопроект” за 2005 рік за ставкою 1-2% у сумі 17,15 грн. та за ставкою 32% у сумі 274,41 грн.

Викладене не спростовується доводами скаржника. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції відзначає, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення „Інструкції зі статистики заробітної плати”, затвердженої Наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004р № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.012004р. за № 114/8713, оскільки абз.2 п.1.1 Інструкції прямо унеможливлює її застосування для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду. З урахуванням того, що ВАТ „Чорноморсуднопроект”, обґрунтовуючи свої вимоги, фактично просило частково скасувати вимогу про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій, при цьому заявляючи позов про їхнє повне скасування, резолютивна частина підлягає викладенню в іншій редакції.

    Керуючись ст.ст.150,160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів

                                                  Ухвалила:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006р. зі справи № 15/529/05 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виклавши абз.2 резолютивної частини постанови в такій редакції: „Скасувати оформлені УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва вимогу про сплату боргу від 15.11.2005р. № Ю-11664/04 в частині недоїмки зі страхових внесків у сумі 291,56 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2005р. № 11800/04 в частині застосування штрафу в сумі 140,12 грн”.

Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач

В.Т. Пироговський

Судді

В.І. Картере

В.І. Жеков