Постанова

від 03.04.2007 по справі 25/426-06-10844

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/426-06-10844

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" квітня 2007 р. Справа № 25/426-06-10844

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді  Гладишевої Т.Я.,

суддів  Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 03.04.2007р.

від позивача: Громадський О.В., довіреність б/н від 17.05.2006р.;

від відповідача: Марченко Н.В., довіреність №14 від 10.11.2006р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Гуравоє”

на рішення господарського суду Одеської області

від 31січня 2007 року

по справі №25/426-06-10844

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бахус”

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства „Гуравоє”

про стягнення 447250 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.2007р. по справі №25/426-06-10844 (суддя –Малярчук І.А.) частково задоволено позов ТОВ „Бахус” до ПСП „Гуравоє” про стягнення 447250 грн.: стягнуто з ПСП „Гуравоє” на користь ТОВ „Бахус” 184000 грн. передплати за непоставлений виноград, 36800 грн. штрафу, 224050 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 4448,50грн. державного мита, 118 грн. витрат на оплату ІТЗ судового процесу, в решті заявлених позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що: 1) в період з 01.09.2006р. по 01.10.2006р., передбачений п. 5.1 договору, відповідач не здійснив позивачу поставку товару на суму передплати, що складає 184000грн., доказів вжиття заходів по виконанню даних зобов'язань відповідач суду не надав та не довів, що дає підстави суду вважати останнього таким, що прострочив виконання поставки ТОВ „Бахус” винограду на суму прийнятої передплати, отже відповідачем порушено вимоги договору та законодавства, яким передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства, таким чином суд задовольняє позовні вимоги частково в сумі 184000 грн., а в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення 2000 грн. суд відмовляє з огляду на арифметичну помилку ТОВ „Бахус”, зроблену при розрахунку  проведеної передплати в сумі 186000 грн.; 2) п.3.3. договору містить умову, відповідно до якої у випадку недопоставки товару продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю неотриманий прибуток в розмірі 20% від вартості партії недопоставленого товару, зі змісту якого вбачається визначення сторонами порядку нарахування штрафу, таким чином суд погоджується з визначенням позивачем характеру відповідальності ПСП „Гуравоє” згідно з п. 3.3. договору як стягнення штрафу в розмірі 20% від вартості партії недопоставленого товару, який розрахований судом із суми фактично перерахованої передоплати в розмірі 184000грн., у зв'язку з чим стягненню судом підлягає штраф в розмірі 36800грн.; 3)заявлені позовні вимоги ТОВ „Бахус” щодо стягнення з ПСП „Гуравоє” упущеної вигоди в розмірі 224050грн., наявність якої позивач обґрунтовує з огляду на існування правовідносин з ЗАТ „Агроконтракт” щодо подальшого продажу останньому винограду, та підтверджує поданими до матеріалів справи договором купівлі-продажу №1 від 25.09.2006р. на поставку 600 тон винограду за ціною 3700грн. за 1 тону, довіреностями ЯМЦ №622554 від 01.10.2006р., ЯМЦ №62255 від 10.10.2006р., накладними №1 від 01.10.2006р., №2 від 19.10.2006р., податковими накладними №10 від 01.10.2006р., №11 від 19.10.2006р., №12 від 19.10.2006р., №13 від 20.10.2006р., претензією №14 від 30.10.2006р., підлягають задоволенню, оскільки з наданих документів вбачається часткове виконання позивачем зобов'язань по поставці ЗАТ „Агроконтракт” винограду та взаємопов'язаність цієї недопоставки останньому ТОВ „Бахус” у зв'язку з невиконанням ПСП „Гуравоє” зобов'язань за договором №1 від 12.04.2006р.; 4) не заслуговує на увагу суду твердження відповідача стосовно непідписання директором ПСП „Гуравоє” договору №1 від 12.04.2006р. та незасвідченням його печаткою підприємства, оскільки в матеріалах справи є в наявності належним чином засвідчена копія вказаного договору з наявними у ньому підписом директора та відбитком печатки підприємства, крім того господарським судом в судовому засіданні оглянутий оригінал договору, де наявні підпис директора ПСП „Гуравоє” та печатка підприємства; 5) також не прийняті до уваги суду твердження відповідача стосовно обмеженої компетенції директора ПСП „Гуравоє” на укладення договорів, оскільки з п. 7.3 Статуту ПСП „Гуравоє” вбачається, що директор вправі без довіреності здійснювати дії від імені підприємства, він вповноважений представляти підприємство в його відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені підприємства.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 09.02.2007р. звернулося ПСП „Гуравоє”, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2007р. скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що: 1) при судовому розгляді справи відповідачем неодноразово заявлялися клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та техніко-криміналістичої експертизи, які судом були безпідставно відхилені, при цьому відповідач наполягає на тому, що договір №1 від 12.04.2006р. директором ПСП „Гуравоє” - Ковальчуком Р.С. з ТОВ „Бахус” не укладався та не підписувався; 2) відповідачем також було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи – колишнього директора ПСП „Гуравоє” Ковальчука Р.С., проте господарським судом без належного обґрунтування було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів відповідача; 3) безпідставно відхилене судом і клопотання ПСП „Гуравоє” про витребування від позивача додатку №1 до довідки №47 від 12.12.2006р., виданої Арцизьким відділенням ЮГРУ ПриватБанку, таким чином поза увагою суду залишилася та обставина, що зміст довідки не відповідає змісту копії платіжного доручення №14 від 19.04.2006р. щодо призначення платежу; 4)господарським судом під час розгляду справи встановлено, що платіжними дорученнями №8 від 28.04.2006р. на суму 100000грн., №13 від 12.05.2006р. на суму 10000 грн. з призначенням платежу „повернення кредиторської заборгованості згідно договору” ПСП „Гуравоє” частково повернуло ТОВ „Бахус” отриману передплату, але в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підставі яких суд би міг зробити такий висновок; 5) господарський суд першої інстанції встановив той факт, що після підписання договору сторони платіжним дорученням змінили суму договору, але це є припущенням, за такого підходу можна вважати зміненими або ціну, або кількість товару, відповідно до глави 54 Цивільного кодексу України кількість і ціна є істотними умовами договору, якщо сторони не домовились щодо цих умов, договір не може вважатися укладеним, дані обставини судом не перевірені, зміст зобов'язання за спірним договором судом не з'ясований, а за таких умов висновок суду про те, що саме ПСП „Гуравоє” не виконало зобов'язання щодо постачання винограду на суму передплати в розмірі 184000грн., є хибним; 6)визначаючи обов'язок продавця відшкодувати 20% неотриманого прибутку покупця за спірним договором, суд безпідставно визначив природу цього зобов'язання як штраф, а не як обов'язок відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі, встановленому договором, також судом не враховано те, що за договором, на який посилається позивач, дане зобов'язання може застосовуватися лише для випадків недопостачання товару, а не постачання взагалі, тобто для випадків можливого часткового невиконання зобов'язання, а не зобов'язання взагалі, крім того конкуренція норм спірного договору, а саме п. 3.3 та п. 11.1 щодо обов'язку відшкодування саме збитків у вигляді неотриманого прибутку взагалі судом проігнорована; 7) суд, встановивши порушення ПСП „Гуравоє” спірного договору, залишив поза увагою доводи представника відповідача стосовно того, що зі сторони ТОВ „Бахус” не було вчинено жодних дій, які б свідчили про бажання отримати виконання спірного договору, позивачем не надано жодних доказів звернення до відповідача з вимогою отримати товар, а п. 8.1 договору передбачено умови постачання –самовивезення, проте в договорі не визначено обов'язок продавця повідомити про можливість вивезення товару.

03.04.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПСП „Гуравоє” надійшло клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та техніко-криміналістичної експертизи, проте колегією суддів господарського суду апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки представником позивача в судове засідання наданий оригінал договору купівлі-продажу винограду №1 від 12.04.2006р., який підписаний директором ПСП „Гуравоє” та засвідчений печаткою підприємства, крім того, в матеріалах справи є в наявності належним чином засвідчена копія вказаного договору, яка повністю відповідає оригіналу, відповідачем, при цьому, взагалі не надано будь-яких належних доказів, які б свідчили, що вказаний договір не було укладено та підписано директором ПСП „Гуравоє” –Ковальчук Р.С..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПСП „Гуравоє”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 12.04.2006р. між ТОВ „Бахус” (покупець) та ПСП „Гуравоє” (продавець) укладено договір № 1 купівлі-продажу винограду, згідно з п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю виноград врожаю 2006 року, покупець зобов'язується прийняти виноград і оплатити його на умовах цього договору.

Пунктами 3.2 та 3.3 даного договору встановлено, що загальна кількість товару становить 300 тон, кількість товару, який поставляється, може бути змінена тільки з письмової угоди покупця, в разі недопоставки продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю недоотриманий прибуток у розмірі 20% від вартості партії недопоставленого товару.

Вартість товару встановлена сторонами у п. 4.1 та п. 6. 1договору, а саме: груповий асортимент ампелографічного сорту поставляємого винограду –аліготе, совіньон –за ціною 1000 грн. за тону, в тому числі ПДВ (166,66 грн.) при базисній масовій концентрації цукру, відповідно п.2.4. даного договору.

Пунктом 7.1 договору визначено, що вид розрахунків –безготівковий, передоплата 100% вартості товару.

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.3 договору строк поставки товару покупцю визначається у відповідності з графіком поставки винограду, а саме з 01.09.2006р. по 01.10.2006р., продавець має право на дострокову поставку товару, з обов'язковим повідомленням покупця про це на протязі доби до моменту відвантаження, при цьому умовами договору передбачено, що продавець не має права відвантажувати даний товар на користь третіх осіб без письмового погодження покупця і гарантує, що вищевказаний товар не заставлений, не арештований та не обтяжений іншими обставинами.

Умови поставки –самовивезення, поставка здійснюється автотранспортом за рахунок покупця.

Строк дії договору згідно з п.п. 10.1-10.2 договору визначений з моменту його підписання сторонами й до повного його виконання, але в будь-якому випадку –до 31.12.2006р., за згодою сторін строк дії даного договору може бути пролонгований на наступний термін за місяць до закінчення строку його дії.

Умовами розділу 11 договору передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання зобов'язань за даним договором.

За своєю правовою природою договір купівлі-продажу винограду №1 від 12.04.2006р. є договором поставки, тому до даного договору слід застосовувати положення § 1 глави 30 Господарського кодексу України та § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 вказаного Кодексу).

На виконання взятих на себе за даним договором зобов'язань ТОВ „Бахус” платіжним дорученням № 14 від 19.04.2006р. перерахувало ПСП „Гуравоє” передплату за виноград згідно з договором купівлі-продажу № 1 від 12.04.2006 р. в сумі 294000 грн..

Проте, ПСП „Гуравоє” платіжними дорученнями № 8 від 28.04.2006р. на суму 100000 грн., № 13 від 12.05.2006р. на суму 10000грн. повернуло ТОВ „Бахус” 110000грн. –частину отриманої передплати, при цьому в призначенні платежу вказало: повернення кредиторської заборгованості згідно договору ПСП „Гуравоє”.

Отже, ПСП „Гуравоє” повернуло частину отриманих за договором купівлі-продажу винограду №1 від 12.04.2006р. грошових коштів у розмірі 110000грн., при цьому залишилося зобов'язання щодо поставки ТОВ „Бахус” товару за вказаним договором в сумі 184000грн..

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в період з 01.09.2006р. по 01.10.2006р., визначений у п.5.1. договору, ПСП „Гуравоє” не здійснило поставку ТОВ „Бахус” товару на суму оплаченої передплати, що складає 184000 грн..

Доказів вжиття заходів по виконанню даних зобов'язань ПСП „Гуравоє” суду не надало, таким чином відповідач прострочив виконання поставки винограду ТОВ „Бахус” на суму прийнятої передплати, чим порушив вимоги договору та чинного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або зобов'язанням.

За ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ „Бахус” щодо стягнення 186000 грн. передплати за непоставлений відповідачем товар за договором купівлі-продажу винограду №1 від 12.04.2006р. є правомірним, оскільки відповідачем зобов'язання в частині поставки передплаченого товару на суму 184000грн. у встановлений договором строк виконані не були.  

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає також цілком правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог в частині про стягнення 2000 грн. з тих підстав, що ТОВ „Бахус” при розрахунку позовних вимог про стягнення 186000 грн. передплати за товар, який відповідач зобов'язаний був поставити, допустив арифметичну помилку при розрахунку проведеної передплати в сумі 186000 грн., складеної з врахуванням оплати здійсненої 294000 грн. за виключенням повернених ПСП „Гуравоє” грошових коштів в сумі 110000 грн..

ТОВ „Бахус” також заявило позовну вимогу щодо стягнення з ПСП „Гуравоє” штрафу в сумі 37200 грн. з посиланням при цьому на п. 3.3 договору купівлі-продажу винограду №1 від 12.04.2007р..

Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3.3. договору у випадку недопоставки товару продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю недоотриманий прибуток в розмірі 20% від вартості партії недопоставленого товару.

Зі змісту вказаного пункту договору вбачається визначення сторонами порядку нарахування штрафу, у зв'язку з чим і штрафні санкції розраховані ТОВ „Бахус” саме як штраф із суми прийнятої ПСП „Гуравоє” передплати.

За таких обставин, господарським судом першої інстанції правомірно визначено розмір штрафу ( 20% від перерахованої передоплати в розмірі 184000 грн.), який підлягає стягненню, в сумі 36800 грн..

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з ПСП „Гуравоє” упущеної вигоди в розмірі 224050 грн., наявність якої позивач обґрунтовує тим, що 25.09.2006р. між ТОВ „Бахус” (продавець) та ЗАТ „Агроконтракт” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов'язаний продати, а покупець придбати та оплатити виноград європейських сортів кількістю 600 тон вартістю 3700 гривень за 1 тону.

На виконання умов даного договору від 25.09.2006р. ТОВ „Бахус” передало ЗАТ „Агроконтракт” товар не в повному обсязі, що підтверджується довіреностями ЯМЦ №622554 від 01.10.2006р., ЯМЦ №62255 від 10.10.2006р., накладними №1 від 01.10.2006р., №2 від 19.10.2006р., податковими накладними №10 від 01.10.2006р., №11 від 19.10.2006р., №12 віл 19.10.2006р., №13 від 20.10.2006р., претензією №14 від 30.10.2006р..

Внаслідок невиконання ПСП „Гуравоє” обов'язку по поставці товару позивачу за договором купівлі-продажу винограду №1 від 12.04.2006 р. ТОВ „Бахус” не виконало, в свою чергу, зобов'язання за договором від 25.09.2006р. по поставці ЗАТ „Агроконтракт” винограду.

Суму збитків ТОВ „Бахус” розрахована в заяві про уточнення позовних вимог від 27.12.06 р. вх. № 29488 та заявлена до стягнення у розмірі 224050 грн.

За п.2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 4 п.1 ст. 225 ГК України відносить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частинами 3 та 7 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності

Відповідно до п 2 ст. 226 Господарського кодексу України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Таким чином, господарським судом Одеської області правомірно задоволено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 224050 грн., оскільки вказана позовна вимога є документально обґрунтованою та доведеною.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження ПСП „Гуравоє” щодо непідписання директором підприємства Ковальчуком Р.С. договору № 1 від 12.04.2006р. та відсутності печатки підприємства, яка засвідчила його підпис, а отже договір, на думку відповідача, слід вважати неукладеним –недійсним, оскільки на оригіналі вказаного договору, який позивач надав в судовому засіданні, є в наявності і підпис директора відповідача Ковальчук Р.С., і відбиток печатки підприємства.

Також, не заслуговує на увагу господарського суду апеляційної інстанції і позиція ПСП „Гуравоє” стосовно обмеженої компетенції директора на укладення договорів, оскільки, як вірно відмічено господарським судом першої інстанції, із змісту п. 7.3 Статуту ПСП „Гуравоє”, зареєстрованого Тарутинською районною державною адміністрацією 05.02.2004р. вбачається, що директор вправі без довіреності здійснювати дії від імені підприємства, він уповноважений представляти підприємство в його відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені підприємства. Питання повноважень, умов діяльності та матеріального забезпечення директора визначаються у контракті.

Таким чином, директор ПСП „Гуравоє” мав усі належні повноваження на підписання як договору купівлі-продажу винограду №1 від 12.04.2006р., так і будь-яких інших угод.

За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності з чинним законодавством та обставинами справи, у зв'язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2007р. по справі №25/426-06-10844 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Гуравоє” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                               Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                    О. Т. Лавренюк

          Суддя:                                                                                                   Я.Ф. Савицький