Ухвала

від 23.02.2016 по справі 663/2221/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 663/2221/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Ведмідська Н.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача- Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області на постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 26 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області у якому просив визнати дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій протиправними та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та провести виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 26 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2014 року в зв`язку з досягненням 60-ти річного віку позивача взято на облік Управлінням Пенсійного фонду у Скадовському районі та призначено пенсію за віком у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Загальний трудовий стаж на момент призначення пенсії становив 42 роки 2 місяці 2 дні

Загальний трудовий стаж позивача станом на 23 лютого 2014 року серед іншого складається зі спеціального стажу роботи в закладах і установах охорони здоров`я на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, що становить 34 роки 4 місяці і 20 днів, з яких 1 рік 11 місяців і 29 днів він проходив строкову службу на посаді лікаря Військової частини - 353 Військово будівельного загону Московського округу протиповітряної оборони. Після призначення пенсії за віком він звернувся до управління Пенсійного Фонду України в Скадовському районі з проханням виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності з ст. 71 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, із змінами та доповненнями від 08.07.2011 року, де зазначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е-ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначення пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

На момент призову на строкову військову службу позивач працював в закладі охорони здоров`я, а саме лікарем-хірургом Скадовської центральної районної лікарні, що підтверджується трудовою книжкою.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 позивач проходив військову службу на посаді лікаря 353 Військо-будівельного загону Москоського округу протиповітряної оборони, з 12.09.1979 року по 10.09.1981 року, звільнений в запас маючи військове звання старший лейтенант медичної служби, а на даний час він є підполковником медичної служби.

При цьому на запит Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації підтвердив службу позивача лікарем військово-будівельного загону військової частини 353 з 12.09.1979 року до 10.09.1981 року.

Відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 162 від 20.05.2004, робота у медичному пункті військової частини є роботою у закладі охорони здоров`я збройних сил України.

Листом від 06.08.2015 року відповідач відмовив позивачеві у зарахуванні йому до страхового стажу який дає право на виплату грошової допомоги період роботи лікарем в ВБЗ військової частини 353 посилаючись на затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1436 від 26.09.2002 року, якою затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати"» (далі - Порядок - 1191).

У відповідності до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Виходячи зі змісту пункту 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, робота на посаді лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменувань посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до вказаної постанови та Указу Президента України від 06.04.2011 року № 406 «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України» затверджено перелік закладів охорони здоров`я Збройних Сил України.

Так, до лікарняних закладів віднесено: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод. До амбулаторно-поліклінічні закладів: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

Спірним періодом є час проходження позивачем військової служби у лавах Збройних сил на посаді лікаря з 06 вересня 1979 року по 12 вересня 1981 року, оскільки в переліку закладів охорони здоровя Зброїних сил України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013 року № 871 ( далі-Перелік) Військово-будівельні загони не передбачені.

Однак, відповідно до Переліку до лікарняних закладів віднесено: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод. До амбулаторно-поліклінічні закладів: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відвідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає його право на пенсію за вислугу років.

Відомостями, що містяться в трудовій книжці позивача підтверджено час проходження ним військової служби у лавах Збройних сил Радянської Армії з 06 вересня 1979 року по 12 вересня 1981 року.

Згідно довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації підтверджено службу позивача лікарем військово-будівельного загону військової частини 353 з 12.09.1979 року до 10.09.1981 року.

Приміткою 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров`я та сільського господарства», яка діяла на час проходження військової служби у лавах Збройних сил на посаді фельдшера з 12.05.1974 року по 01.05.1976 року передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікувально-профілактичні установи, установи охорони материнства та дитинства, санітарно-профілактичні установи, в тому числі медсанчастини.

Підпунктом «г» пункту 1 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам просвіти і охорони здоров`я встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованими висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200,206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 26 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді:Жук С.І.

Семенюк Г.В.