Ухвала

від 21.03.2007 по справі 13/252-4646

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/252-4646

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

21.03.07                                                                                           Справа  № 13/252-4646

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                                  Бойко С.М.,

суддів:                                                         Марко Р.І.,

                                                                    Бонк Т.Б.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників

від позивача:  з”явився,

відповідача : з”явився,

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

на постанову господарського суду Тернопільської області від 08.12.2006 року, суддя Стопник С.Г., в справі № 13/252-4646,

за позовом приватного малого підприємства «В.І.Д.», м.Тернопіль

до відповідача   Тернопільської  об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про    скасування податкового повідомлення-рішення №0000502305/0 від 22.05.2006 року,

                                            в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Тернопільської області від 08.12.2006 року задоволено позов  приватного малого підприємства «В.І.Д.»до  Тернопільської  об”єднаної державної податкової інспекції про  скасування податкового повідомлення-рішення №0000502305/0 від 22.05.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання  з податку на додану вартість  на суму 22003,27 грн., в тому числі за основним платежем 14668,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7334,42 грн.

Постанова суду мотивована тим, що податковим органом не доведено порушення визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість, оскільки позивачем процедуру сторнування (зобов'язання з ПДВ/ податковий кредит) та розрахунків з бюджетом проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач)  просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Західенерго»в порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця (ТОВ «Західенерго») цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією. З наведеного, вважає правомірним виключення зі складу податкового кредиту 14668,85 грн. ПДВ, з яких 1871,96грн. з декларації за 3 кв. 2004 року, 2 836,14грн. з декларації за 4 кв. 2004 року, 6377,38грн. з декларації за 1 кв. 2005 року та 3 583,37 грн. з декларації за 2 кв. 2005 року.

Скаржник також зазначає, що під час перевірки товарно-транспортні накладні (ТТН) позивачем не представлено, а тому вартість товарів отриманих позивачем від ТОВ „Західенерго"  не може включатись до податкового кредиту.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем дотримані всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а тому відсутні підстави для визначення податкового зобов»язання  з податку на додану вартість  на суму 22003,27 грн.та прийняття оскаржуваного рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга податкового органу  задоволенню не підлягає.

Підставою прийняття податкового повідомлення -рішення №0000502305/0 від 22.05.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання  з податку на додану вартість  на суму 22003,27 грн., в тому числі за основним платежем 14668,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7334,42 грн., є зафіксований в акті перевірки № 9996/23-02/31080332 від 12.05.2006 р.  факт порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, актом перевірки зафіксовано, що податкові накладні № 15/09-1 від 15.09.04р. на загальну суму-6191,76 грн., в т.ч. ПДВ - 1031,96 грн.; №25/11-1 від 25.11.04р. на загальну суму - 12645,84 грн., в т.ч. ПДВ -2107,64 грн.; № 20/09-1 від 20.09.04р. на загальну суму-5040,0 грн., в т.ч. ПДВ - 840,0 грн.; № 13/12-1 від 13.12.04р. на загальну суму - 4371,0 грн., в т.ч. ПДВ - 728,50 грн.; № 501/11-2 від 18.01.05р. на загальну суму - 7966,32 грн., в т.ч. ПДВ - 1327,72 грн.; №501/28-1 від 28.01.05р. на загальну суму - 1974,0 грн., в т.ч. ПДВ - 329,0 грн.; № 502/17-1 від 17.02.05р. на загальну суму - 11372,88 грн., в т.ч. ПДВ1895,48 грн.; №503/10-1 від 10.03.05р. на загальну суму - 13561,08 грн., в т.ч. ПДВ-2260,18 грн.; №503/21-1 від 21.03.05р. на загальну суму-3390,0 грн., в т.ч. ПДВ-565,0 грн.; № 504/6-1 від 06.04.05р. на загальну суму - 1737,0 грн., в т.ч. ПДВ - 289,5 грн.; №504/7-1 від 07.04.05р. на загальну суму-6373,92 грн., в т.ч. ПДВ- 1062,30 грн.; №504/13-2 від 13.04.05р. на загальну суму-7206,0 грн., в т.ч. ПДВ - 1201,0 грн.; № 504/25-2 від 25.04.05р. на загальну суму - 4176,72 грн., в т.ч. ПДВ - 696,12 грн.; № 505/13-1 від 13.05.05р. на загальну суму -1294,08 грн., в т.ч. ПДВ -215,68 грн.; № 505/31-7 від 31.05.05р. на загальну суму - 2920,38 грн., в т.ч. ПДВ - 486,73 грн., виписані ТОВ „Західенерго", віднесено позивачем до складу податкового кредиту, в порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки сума податку на додану вартість, віднесена до податкового кредиту не знаходить підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчої функції і її оригінал не підтверджується копією. Крім того, посилаючись на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, податковим органом зазначено, що позивачем під час проведення перевірки не представлено товарно-транспортні накладні, які підтверджують надходження товару від ТОВ „Західенерго".

Проте, такий висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до п.п.7.7.1. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від  3 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на відшкодування) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню  з  бюджету,  визначаються  як різниця  між  загальною  сумою  податкових зобов”язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додну вартість" подактовий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв"язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно  п.п.7.4.5 вказаної  статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Керуючись п.7.5 ст.5 вищенаведеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі необхідні реквізити передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та підтверджують сплату сум ПДВ позивачем в ціні товару, який придбавався, що відповідає вищезазначеним вимогам.

З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність включення ПМП „В.І.Д." до податкового кредиту за 3,4 квартали 2004 року та 1,2 квартали 2005 року суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних, оскільки позивачем процедуру сторнування (зобов'язання з ПДВ/ податковий кредит) та розрахунків з бюджетом проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Покликання податкового органу  на непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на фактичну несплату податку до бюджету контрагентом позивача є безпідставним, оскільки діючим податковим законодавством не передбачена відповідальність покупця(в даному випадку –позивача)  за несплату податків контрагентами угод.

Закон України «Про податок на додану вартість»не пов»язує право на віднесення до податкового кредиту, сплачених сум ПДВ в ціні товару, окрім тих, підстав, які викладені у змісті цього закону.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Покликання податкового орагну на відсутність товарно-транспортних накладних та шляхових листів є також необгрунтованим, оскільки це може бути лише підставою для обґрунтування незаконності облікування транспортних видатків, а не вартості придбаних товаро-матеріальних цінностей, вартість, факт отримання та  оплату яких в спірному випадку підтверджено самим податковим органом в акті перевірки.

З наведеного, висновок податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість  на суму 14668,85 грн. не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0000502305/0 від 22.05.2006 року підставно скасовано місцевим судом.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України, суд,    

                                                      ухвалив :    

постанову господарського суду Тернопільської області від 08.12.2006 року в  справі за номером 13/252-4646 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

   Головуючий-суддя:                                                                      С.М. Бойко

   Судді:                                                                                                Т.Б.Бонк

                                                                                                              Р.І.Марко