Постанова

від 28.02.2007 по справі ас-04/448-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

У Х В А Л А

адміністративна                                                     

Головуючий по 1-й інстанції 

справа № АС-04/448-06                                         

суддя  Яризько В.О.

Доповідач по 2-й інстанції

суддя Олійник В.Ф.

“20”

лютого 2007 р.                         

                                           м.

Харків

Колегія

суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого

судді  Олійника В.Ф. суддів Кравець Т.В.,

Істоміної О.А.,

при

секретарі -Кобзевой Л.О.

за

участю представників:

позивача -

Недашковського В.М.

відповідача - Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Красноградської

міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (вх.НОМЕР_1)

на постанову господарського суду Харківської області від

11.12.2006 року по адміністративній справі № АС-04/448-06         

за позовом Приватного

підприємства “Соснівське”, с. Березівка Красноградського району Харківської

області

до Красноградської міжрайонної

державної податкової інспекції у Харківській області

про

скасування повідомлення, - 

в с т а н о в и л а :

             У серпні 2006

року Приватне підприємство “Соснівське”, с. Березівка Красноградського району

Харківської області (далі ПП “Соснівське”) звернулось в суд з позовом до

Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській

області (далі Красноградська МДПІ) про скасування податкового

повідомлення-рішення  № 0000042301/0 від

19.01.2005р., яким  позивачу було

визначено 11302,00грн. податкового зобов'язання 

(0 грн основного платежу, 11302,00 грн. штрафних санкцій) по податку на

додану вартість.

Постановою господарського суду Харківської області від

11.12.2006р. по адміністративній справі №АС-04/448-06 позовні вимоги було

задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської МДПІ

№0000042301/0 від 19.01.2005р. та стягнуто з державного бюджету на користь ПП

"Соснівське" 3,40 грн. державного мита.

В апеляційній   скарзі

Красноградської МДПІ ставиться питання про скасування постанови суду першої

інстанції та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні позову з

посиланням на те,  що  суд 

першої  інстанції неповно з'ясував

суттєві обставини справи, дав невірну оцінку 

зібраним  доказам,  висновки 

суду  не відповідають обставинам

справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права,  внаслідок чого судом постановлено незаконну

та необґрунтовану постанову.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин

справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність

застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та

процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених

ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить

до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи із

наступного.

Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції було

встановлено, що у період з 19.01.2005р. посадовими особами податкового органу

було проведено позапланову документальну перевірку  з питань дотримання ПП “Соснівське”  вимог постанови Кабінету Міністрів України

№488 від 11.04.2002р.  за період з

01.01.2004р. по 31.12.2004р. про що був складений акт перевірки №

23/23-32464832  від 19.01.2005р.

Під час проведення перевірки було встановлено, що відповідач є

сільськогосподарським товаровиробником, у зв'язку з чим, на підставі указу

Президента України від 02.12.98р. №1328/98 "Про підтримку

сільськогосподарських товаровиробників" 

повинен складати Спеціальну податкову декларацію №2 по ПДВ.

Станом на 01.05.2003 року сума переплати по податку на додану

вартість згідно картки особового рахунку позивача по коду платежу 14010120

„Суми ПДВ, спрямовані на придбання матеріально-технічних ресурсів" склала

11302,00  грн.

Чиста сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість по

Податковим деклараціям №2 (рослинництво) за січень - листопад 2004 року склала

25637,00 грн., з них термін сплати настав -26637,00 грн. Протягом перевіреного

періоду позивачем перераховано на спеціальний рахунок суму податку на додану

вартість 14335,00 грн. На момент проведення перевірки згідно карток особових

рахунків позивача по коду платежу 14010120 "Суми ПДВ, спрямовані на

придбання матеріально - технічних ресурсів", сума податку на додану

вартість по Податковим деклараціям сільськогосподарського товаровиробника, не

перерахована позивачем на спеціальний рахунок №26044052296052 (по якій наступив

термін сплати) склала 11302,00 грн.

В акті перевірки зроблений висновок про те, що в порушення п 11.29

ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 4

Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються

сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість

щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи

продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із

власної сільськогосподарської сировини, позивачем не були перераховані на

спеціальний рахунок №26044278393052 суму податку на додану вартість 11302,00

грн., термін сплати по якій настав.

Згідно Постанови КМУ від 11.04.2002 р. №488, вищевказані кошти в

сумі 11302,00 грн. вважаються такими, що використані за нецільовим

призначенням.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято

податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 19.01.2005р. відповідно до

п.п. "б" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами", згідно якого відповідно до постанови КМУ №488 від 11.04.2002р.

"Про внесення змін до постанови КМУ від 26.02.1999р. №271 та п. п. 17.1.3

ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані штрафні

санкції в сумі 11302,00 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно п. 11.29 ст. 11 Закону

України „Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла протягом

2004р.) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього

Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з

поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію

(крім підакцизних товарів),  виготовлену

на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком

операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що

здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від

організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від

поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її

переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50

відсотків загальної суми  валового доходу

підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських

товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних

ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих

коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається

Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які

нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на

додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного

виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на

давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 (у редакції

постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 374), з

врахуванням змін внесених постановою КМУ № 488 від 11.04.2002р., залишок

податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з

реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи

продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із

власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на

додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від

покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам,

перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на

окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану

вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти

вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і

підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Застосування будь-яких штрафних (фінансових) санкцій до платників

податку сільськогосподарських товаровиробників у випадку порушення ними вимог

законодавства щодо особливого порядку оподаткування податком на додану вартість

передбаченого п. 11.29. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість",

законодавством не передбачено.

Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте за

підставами передбаченими пп. "б" п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами".

Ця норма передбачає обов'язок контролюючого органу самостійно

визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані

документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про

заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у

податкових деклараціях.

Згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 вказаного Закону у разі коли

контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання

платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту

4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний

сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми

податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для

такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду,

на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який

припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від

контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше

десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк

недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом першої інстанції також встановлено, що в ході перевірки

відповідачем не були встановлені будь-які розбіжності у сумах податку на додану

вартість, які підлягали сплаті позивачем до бюджету згідно його декларацій та

сумах визначених за результатами перевірки. Такі суми взагалі не визначені

відповідачем, будь-яка невідповідність даних заявлених позивачем у податкових

деклараціях в ході перевірки не встановлено. Податкове зобов'язання, як сума

податку, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки, взагалі не

визначено відповідачем, як того вимагає п. п. "б" п. 4.2.2. ст. 4 Закону

України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами". Таким чином у відповідача не було права

застосовувати до позивача штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.3 п.17.1. ст.17

Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд першої інстанції не прийняв посилання відповідача на те, що

враховуючи те, що позивачем не перераховані кошти на спеціальний рахунок, а

діючим законодавством не передбачено форми рішення, яке повинно прийматись,

тому ним прийнято саме податкове повідомлення-рішення. Суд зазначає, оскільки

законодавством передбачено стягнення даних коштів в разі нецільового

використання в безспірному порядку, для чого не потребується прийняття рішення

податковим органом, а податковий орган має право на звернення до суду з позовом

про стягнення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що згідно постанови КМУ

від 11.04.2002р. №488, не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти в

розмірі 11302,00 грн. вважаються такими, що використовуються за нецільовим

призначенням і підлягають стягненню до Державного бюджету у безспірному

порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції

стосовно того, що  для стягнення коштів в

разі нецільового використання в безспірному порядку, не потребується прийняття

рішення податковим органом, а податковий орган має право на звернення до суду з

позовом про стягнення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками

суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки до таких висновків

господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з'ясуванні

обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова

господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого

законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та

задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній

скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198,

206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія

суддів апеляційного господарського суду одностайно,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової

інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 11.12.2006 року по

адміністративній справі № АС-04/448-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Адміністративну справу №АС-04/448-06 повернути до господарського

суду Харківської області.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати

касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного

місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної

інстанції.

                      Судді                                                      

В. Олійник

                                                                                       Т.

Кравець

О. Істоміна