Постанова

від 14.03.2007 по справі 34/12-07-404а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14"

березня 2007 р.

Справа  № 34/12-07-404А

14.03.2007р.

в 14год.02хв. господарський суд Одеської області

у

складі судді Фаєр Ю.Г.

при

секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за

участю представників від позивача: ОСОБА_1 - адвоката; ОСОБА_2 , ОСОБА_3, від

відповідача: Подорожнього А.С. -завідувача сектором супроводження справ у судах

юридичного відділу ДПІ у Київському районі м.Одеси;

розглянув

у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду

Одеської області № 2 адміністративну справу №34/12-07-404А

за

позовом Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2

до

відповідача

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання протиправним та скасування

рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про

застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2006р. №НОМЕР_3

СУТЬ

СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 

звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним

та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.

Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2006р. №НОМЕР_3,

посилаючись на відсутність порушення вимог п.п.1, 13 ст.3 Закону України „Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг”, що свідчить про неправомірне застосування відповідачем

штрафних санкцій на підставі п.1 ст.17 та ст.22 названого закону на суму

4091,25грн., припущення перевіряючими вимог на грубе порушення.

Державна

податкова інспекція проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у

запереченні на позовну заяву.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд

встановив:

За

результатами проведеної ДПА в Одеській області перевірки господарської одиниці

- крамниці, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачу, складено

акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері

готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності

№НОМЕР_2 від 07.11.2006р., яким встановлені порушення п.п.1, 13 ст.3 Закону

України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” внаслідок реалізації товару на загальну суму

31,05грн. без застосування РРО, РК, КОРО (реєстратор розрахункових операцій на

момент перевірки був в неробочому стані, у зв'язку з відключенням

електроенергії), ненадання розрахункового документу, незабезпечення

відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі

коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, на суму 786,75грн.

На

підставі даного акту перевірки відповідачем прийняте оспорюване рішення про

застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2006р. № НОМЕР_3 за

порушення вимог п.п.1, 13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на

суму 4091,25грн.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до господарського суду

Одеської області з адміністративним позовом про визнання його протиправним та

скасування, посилаючись на проведення перевірки всупереч ст.ст.19, 42

Конституції України, одержання відомостей незаконним шляхом, відсутність

підстав для застосування фінансових санкцій по вказаним в рішенні нормам.

В

силу п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Проте,

на думку суду, зазначене рішення прийняте за результатами перевірки, проведеної

з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим застосування до

позивача штрафних санкцій є неправомірним, виходячи з наступного.

Відповідно

до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження

податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про

державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької

діяльності”.

Так,

згідно ст.15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р.

(із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької

діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону

здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення планових

або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно

до ст.16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями)

контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові

або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Крім

того, статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”

встановлено, що позаплановими вважаються перевірки в межах повноважень

податкових органів, визначених Законами України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”,

„Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах -за

рішенням суду.

Підставами

для проведення фахівцями ДПА в Одеській області позапланової перевірки щодо

контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та

безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності є підстави, зазначені

у Законі України „Про державну податкову службу в Україні” та Законі України

„Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”.

Так,

згідно ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”

позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з

таких обставин: 1)за наслідками перевірок інших платників податків виявлено

факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про

оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть

пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит

органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання

запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову

декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено

недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником

податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні

підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби

протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав

у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами

органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової

виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів

відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей,

отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо

платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на

обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти

робочих днів з дня отримання запиту; 6)проводиться реорганізація (ліквідація)

підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків)

у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено

оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні

позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого

платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової

служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу

державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової

звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим

контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело

до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).

Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим

органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових

або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які

проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника

податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9)

платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість,

яке становить більше 100 тис. гривень.

Позапланова

виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій

статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Одна

з вище перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та

наказі під час проведення позапланової перевірки.

Відповідно

до ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові

особи органу державної податкової служби, зокрема ДПІ у Приморському районі

м.Одеси, вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної

перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами

України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1)

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу

державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави,

дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових

осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу

державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової

служби;

2)

копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної

перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної

перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В

порушення наведених вимог законодавства податковий орган підприємству

зазначених документів під розписку не надав, відповідного наказу не видав,

здійснив перевірку позивача не в присутності директора або працівників

позивача, що знаходиться у трудових відносинах з позивачем, тобто матеріально

відповідних осіб, а в присутності особи ОСОБА_4,  яка знаходиться в цивільному шлюбі з братом

ОСОБА_3 та не перебуває у трудових відносинах з позивачем. Адже всупереч ч.2

ст.71 КАС України орган владних повноважень доказів, які спростовували такі

доводи позивача, не надав.

Отже

ДПА в Одеській області не вправі була приступати до проведення позапланової

перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері

готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності позивача

та, відповідно, складати за її наслідками акт перевірки, тому її дії є

неправомірними.

Як

встановлено ч.3 ст.70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом

при вирішенні справи не беруться до уваги.

З цих

підстав судом не приймаються до уваги докази, отримані ДПА в Одеській області

під час незаконної перевірки та надані відповідачем до суду на підтвердження

своїх заперечень, в тому числі стосовно законності спірного рішення, інших

доказів органом владних повноважень не надано.

Таким

чином, проведення податковими ревізорами-інспекторами перевірки, складення акту

перевірки, а, отже, прийняття в подальшому відповідачем рішення від

17.11.2006р. №НОМЕР_3 про застосування до позивача штрафних (фінансових)

санкцій за порушення вимог п.п.1, 13 ст.3 Закону України „Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг” на суму 4091,25грн. є неправомірним.

Вищенаведене

свідчить про недотримання  податковим

органом вимог законодавства щодо процедури проведення позапланової перевірки,

складання і оформлення акту перевірки в порушення вимог Порядку оформлення

результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових

перевірок з питань дотримання податкового та валютного законодавства, затвердженого

наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, 

та необґрунтоване прийняття рішення про застосування фінансових санкцій

від 17.11.2006р. №НОМЕР_3 на суму 4091,25грн.

Відповідно

до ч.1 ст.71 КАС України  кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а

по п.2 даної норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З

матеріалів справи вбачається, що перевірка проводилася в крамниці під час

перебування директора в кладовій згідно пояснювальної записки ОСОБА_4 (ця

обставина не спростована відповідачем) в присутності нематеріально

відповідальної особи ОСОБА_4 (з зазначенням в акті перевірки її посади -

продавець), без з'ясування документів, підтверджуючих цю обставину, зокрема:

наказ про прийняття останньої на посаду з укладенням трудового договору з встановленням

повної матеріальної відповідальності за товарно-матеріальні цінності і грошові

кошти, одержані за реалізований товар, відносно чого відповідач не заперечує.

Враховуючи

викладене, зазначення в акті інвентаризації наявних готівкових коштів від 07.11.2006р.

особою, що уповноважена здійснювати розрахункові операції, та положення про

знаходження перелічених в акті коштів під її відповідальним зберіганням не

заслуговує на увагу.

За

таких умов та приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_4  у якості свідка про знаходження коштів в сумі

786,75грн. під килимом біля хлібної стойки, які були нею на вимогу перевіряючих

пораховані з сумою грошових коштів в касовому апараті, котрі призначались для

розрахунків з постачальниками, слід визнати недоведеним суб'єктом владних

повноважень наявність порушення позивачем приписів п.п.1, 13 ст.3 Закону

України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”, а, отже, і правомірність рішення про

застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2006р. №НОМЕР_3 всупереч

ч.1 ст. 71 КАС України.

Згідно

ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)

добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом,

запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням

необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод

та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно,

тобто протягом розумного строку.

За

викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним

чином законності і обґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій на

суму 4091,25грн., а також, що прийняте Державної податкової інспекції у

Київському районі м. Одеси рішення про застосування штрафних (фінансових)

санкцій від 17.11.2006р. №НОМЕР_3 та підстави його прийняття не відповідають

вимогам, викладеним в п.п.1, 3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства

України, а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_2 

про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню

повністю.

Відповідно

до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка

не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею

документально підтверджені витрати з Державного бюджету України. З урахуванням

викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.

Керуючись

ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги фізичної

особи-підприємця  ОСОБА_2  задовольнити повністю.

2.          Скасувати рішення Державної

податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про застосування штрафних

(фінансових) санкцій від 17.11.2006р. №НОМЕР_3.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р

31114095700008 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код ЄДРПОУ 23213460) на

користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

адреса:АДРЕСА_1) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.

4.          Виконавчий лист видати після набрання

постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої

ухвалено судове рішення.

Постанова

господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було

подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга

не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає

законної сили після закінчення цього строку.

Про

апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку

подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної

інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції

через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі

складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга

може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.

Повний

текст постанови складено 22.03.2007р.

Суддя                                                                                

Фаєр Ю.Г.