Ухвала

від 22.03.2007 по справі 10/310-на

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан

Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" березня 2007 р.                                                          

Справа № 10/310-НА.

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                

             ,

за

участю представників сторін:

від

позивача:     ОСОБА_1 (суб'єкт

підприємницької діяльності),              

Куц В.В. (представник за усною заявою довірителя),

від

відповідача: Богданова Н.І. (довіреність №3 від 16.01.2006 року),

розглянувши

апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі

(м.Красилів Хмельницької області) та суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (м.Красилів Хмельницької області)

на

постанову господарського суду Хмельницької 

області

від

"06" листопада 2006 р. у справі   

за

позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Красилів Хмельницької

області) 

до

управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі (м.Красилів

Хмельницької області)

про

визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу НОМЕР_1 та рішення

про застосування фінансових санкцій НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

  У вересні 2006 року

підприємець ОСОБА_1 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в

Красилівському районі (далі "управління ПФУ в Красилівському районі")

про визнання протиправними та скасування 

вимоги НОМЕР_1 про сплату боргу в розмірі 6933,18грн. та рішення

НОМЕР_2  про застосування фінансових санкцій

в розмірі 1721,52грн. (т.1 а.с.2).

Постановою господарського суду Хмельницької області від

06.11.2006р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу НОМЕР_1

в частині сплати недоїмки в розмірі 

1984,50 грн. та  рішення про

застосування фінансових санкцій НОМЕР_2 

в сумі 486,69 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача

відшкодування судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі управління ПФУ  в Красилівському районі просить скасувати

постанову суду в частині задоволених позовних вимог, а саме: визнання

протиправними та скасування вимоги про сплату боргу в частині суми недоїмки у

розмірі 1984,5грн. та рішення про застосування фінансових санкцій в частині

нарахування 486,86грн. штрафних санкцій та постановити нове рішення.

Зазначає, що  відповідно до

положень ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування", у разі виявлення 

своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані

самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і

розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не

нараховані та/або не сплачені страхувальником у строки, визначені ст.20

зазначеного Закону вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових

внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не

обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5

відсотків зазначених сум за кожний повний місяць, за який донараховано ці суми.

Вказує, що Указ Президента України "Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"

регулює податкові відносини. Пенсійний фонд не веде контролю за сплатою єдиного

податку, тому незарахування єдиного податку не є неправомірним, до того часу,

доки не буде проведено нарахування 32,3%, 31,8% за найманих працівників в

звітності, що подається до органів Пенсійного фонду (т.2 а.с.3-5).

Підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить

скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове про задоволення його

позовних вимог.

Посилається на не'врахування судом дії п.1 ст.8 Розділу ХV

Прикінцевих положень Закону України 

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що встановлює

сплату страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору

на обов'язкове пенсійне страхування, та не встановлює його для тих

страхувальників, які не є платниками збору.

Звертає увагу на те, що 

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку

та звітності суб'єктів малого підприємництва" не  суперечить положенням Закону України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та підлягає застосування до

вказаних спірних відносин (т.2 а.с.25-26).

Заслухавши пояснення представників сторін, кожний з яких підтримав

доводи своєї апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний

господарський суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності

Красилівською районною державною адміністрацією Хмельницької області  17.01.2000р., згідно з свідоцтвом про сплату

єдиного податку НОМЕР_3 здійснює свою діяльність за спрощеною системою

оподаткування та сплачує єдиний податок (т.1 а.с.6,7).

Статус платника єдиного податку , наданий на підставі Указу

Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва" не звільняє підприємця ОСОБА_1

від сплати страхових внесків, зважаючи на такі норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності з

01.01.2004р., загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за

принципом обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового

договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також

осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності.

Пунктом 3 статті 11 цього Закону встановлено, що

загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні

особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали

особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени

сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь в провадженні ними

підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі

"Закон"), страхувальниками є роботодавці, в тому числі фізичні особи

- суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних і

фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ), які обрали особливий

спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які

використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або

на інших умовах,  передбачених

законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону передбачено, що

страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в

установлені  строки та в повному обсязі

страхові внески.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та

сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (частина 6 статті 18

Закону).

Статтею 19 Закону визначено, що страхові внески нараховуються

роботодавцями на суми фактичних витрат на оплату праці своїх найманих

працівників, допомоги з тимчасової непрацездатності, на виплати за

цивільно-правовими договорами за виконані роботи (послуги), що обкладаються

податком з доходів фізичних осіб.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування,

обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" регулює податкові

правовідносини. Суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену

систему оподаткування, згаданим Указом звільнені від сплати збору на

обов'язкове держане пенсійне страхування, а не від сплати страхових внесків.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування - платіж, який

статтею 14 Закону України  "Про

систему оподаткування " віднесено до загальнодержавних податків  і зборів, сплачується  в порядку, передбаченому Законом України

"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами".

Згідно з статтею 18 Закону України "Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим

загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в

порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу податків,

інших обов'язкових платежів, що 

складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове  законодавство.

Відповідно до статті 5 Закону України " Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування" визначення платників страхових внесків,

порядок нарахування, обчислення і  сплати

страхових внесків регулюється виключно цим Законом.

Отже, на відносини, що виникають між суб'єктами системи

загальнообов'язкового  державного

пенсійного страхування, з 01.01.2004р. не поширюється дія Указу Президента  України "Про спрощену систему  оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва".

Пунктом 15 Прикінцевих 

положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне  страхування " передбачено,

що до приведення законодавства  України у

відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно - правові акти

застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Таким чином, сплата підприємцем ОСОБА_1 єдиного податку не

звільняє його від обов'язку нараховувати і сплачувати до Пенсійного фонду

України страхові внески з обов'язкового державного пенсійного страхування.

Головним спеціалістом відділу управління ПФУ в Красилівському

районі Корнійчук Л.І. проведено документальну перевірку підприємця ОСОБА_1 на

предмет дотримання ним вимог чинного законодавства щодо сплати коштів до

Пенсійного фонду України за період з 01.01.2004р. по 20.05.2006р., про що

складено акт перевірки НОМЕР_4.

В акті записано, що загальний фонд оплати праці (дохід) та інші

виплати, на які  нараховуються страхові

внески за період, що перевіряється, фактично складає 65385,49грн. Відхилення по

страхових внесках (32,3%, 31,8%) у сумі 6933,18грн. виникло у період з жовтня 2005

року по квітень 2006 року, тому що роботодавець не нараховував  внески (32,3%, 31,8%) на фонд оплати праці

найманих працівників чим порушив п.6 ст.17 і п.2 ст.20 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.п.4.1 п.4 і п.п.5.1.1

п.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та

застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного фонду України (т.1 а.с.61-62,91-97). 

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з додатком до акту

перевірки НОМЕР_4, підписаного головним спеціалістом управління ПФУ у

Красилівському районі Корнійчук Л.І., під час проведення перевірки позивача

була зроблена описка по фонду оплати праці, на який нараховуються внески

(31,8%): фактично він становить 3260грн., а в акті записано - 2260грн., що

призвело до донарахування внесків на суму 318,01грн., а також на цю суму

донараховано фінансових санкцій - 63,60грн. (т.1 а.с.107).

Відповідачем 19.06.2006р. на підставі ст.106 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виставлено

підприємцю ОСОБА_1 вимогу НОМЕР_5 про сплату боргу в розмірі 6933,18 грн. (т.1

а.с.4).

19 червня 2006 року управлінням ПФУ у Красилівському районі

прийнято рішення НОМЕР_2, згідно з яким до позивача на підставі п.4 ч.9 ст.106

Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

застосовано фінансову санкцію у розмірі 

1721,52грн. (т.1 а.с.5).

За наслідками адміністративного оскарження рішення НОМЕР_2 та

вимоги про сплату боргу від 19.06.2006р. за НОМЕР_5 рішеннями управління ПФУ у

Красилівському районі Хмельницької області, Головного управління ПФУ у

Хмельницькій області та Пенсійного фонду України залишені без змін, а скарги

підприємця ОСОБА_1 - без задоволення (т.1 а.с.27-29,30-32,33-35, 109-114).

Відповідно до  ст.106 Закону

України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  у разі виявлення своєчасно не сплачених сум

страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і

сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені

страхувальниками у строки, 

визначені  статтею 20 цього

Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті 20 цього

Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків

(далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових

санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені

правлінням  Пенсійного фонду, надсилають

страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.  Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих  днів із дня  одержання вимоги про сплату недоїмки

страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Згідно з п.4 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування” за донарахування територіальним органом

Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не

сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених

сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Аналогічною правовою нормою є 

п.п.9.3.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та

застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління

Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 і зареєстрованої в Міністерстві

юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663.

Отже, підприємцю ОСОБА_1 правомірно донараховано страхові внески і

застосовано фінансову санкцію.

Однак, при цьому не враховано, що позивач є платником  єдиного податку, частина ставки якого (42%)

спрямовується до Пенсійного фонду України. На особовий рахунок платника в

органах Пенсійного фонду за рахунок єдиного податку зараховано: за жовтень 2005

року - 252грн., за листопад 2005 року - 283,5грн., за грудень 2005 року  - 283,5грн., за січень 2006 року -283,5грн.,

за лютий 2006 року  - 283,5грн., за

березень 2006 року - 283,5грн. за квітень 2006 року - 315грн., а всього -

1984,5грн. Зважаючи на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про

те, що відповідачем безпідставно не враховано частину сплати єдиного податку в

розмірі 1984,5грн. та виставлено підприємцю ОСОБА_1 вимогу  на загальну суму недоїмки - 6933,18грн. (т.1

а.с.108).           

Зменшення суми недоїмки на 1984,5грн. тягне зменшення фінансової

санкції на 486,69грн. (т.1 а.с.68).

З огляду на викладене, оскільки оскаржене судове рішення є

законним та обгрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254,

п.п.6 і 7 Прикінцевих таперехідних положень Кодексу адміністративного судочинства

України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в

Красилівському районі та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити

без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 06

листопада 2006 року  - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту

проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в

повному обсязі.

Головуючий

суддя                                                                 

судді:

 Віддрук. 4 прим. 1 - до справи 2 - позивачу 3

- відповідачу 4 - в наряд