Вирок
від 29.02.2016 по справі 554/7185/14-к
ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 554/7185/14-к

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 29.02.2016

29 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів Октябрського районного суду м. Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

представників потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

розглянувши у судовому засіданні, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 355, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Полтави, громадянина України, українця, з незакінченою вищою освітою, одруженого, працюючого директором ТОВ «Замочно-охоронний сервіс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-23.10.2013 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 125 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 355, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186, ст. 182 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Полтави, громадянина України, українця, з середньою-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 355, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 28, ст. 356 КК України,

в с т а н о в и л а:

Епізод 1. 17.06.2013 року близько 12.00 год. ОСОБА_9 , в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_4 , вручив лист, адресований ФОП ОСОБА_18 , підписаний ОСОБА_19 , з вимогою надати письмову відповідь щодо суми орендної плати ОСОБА_20 за користування даним приміщенням. Після чого, погрожуючи застосувати фізичне насильство відносно ОСОБА_18 , вибивши з його рук мобільний телефон, змусив останнього підписати даний лист про отримання повідомлення.

21.06.2013 року ОСОБА_9 разом з особою, стосовно якої справа виділена в окреме провадження, в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_4 , із застосуванням погрози фізичною розправою та перешкоджанням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_18 вимагав від нього складання розписки щодо суми грошових коштів в якості орендної плати ОСОБА_20 за користування даним приміщенням.

27.06.2013 року ОСОБА_9 із ОСОБА_10 та особами, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_4 , із погрозою застосування фізичного насильства відносно ОСОБА_18 , отримавши письмову відповідь від останнього на лист ОСОБА_19 , наданий йому 21.06.2013 року, примушували ОСОБА_18 до невиконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , вимагаючи, натомість, укласти договір із особою, справа стосовно якої виділена в окреме провадження, та в подальшому сплачувати останньому грошові кошти. У випадку відмови від висунутих умов, вимагали звільнити дане приміщення, з погрозою насильства над потерпілим.

З метою залучення як доказу до цивільного провадження № 2878/13, яке перебувало в провадженні Апеляційного суду Полтавської області, ОСОБА_9 із ОСОБА_10 та особами, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, діючи умисно, із погрозою застосування фізичного насильства, шляхом пошкодження майна, виконавши шуруповертом отвори у виробах металевих дверях, які реалізовував потерпілий, вимагали та змусили ОСОБА_18 скласти офіційний приватний документ - розписку про сплату коштів ОСОБА_20 за оренду приміщення, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 13. Отримавши зазначену розписку, особа, стосовно якої справа виділена в окреме провадження, в категоричній формі висунула вимогу ОСОБА_18 звільнити дане приміщення або укласти договір оренди із ним та сплачувати йому грошові кошти. Після зазначених подій, ОСОБА_18 виїхав з даного приміщення.

В подальшому, особа стосовно, якої справа виділена в окреме провадження, виступаючи як представник ОСОБА_19 у цивільному провадженні №2878/13, долучив дану розписку як доказ.

Епізод 2. 02.08.2013 року ОСОБА_9 разом з особами стосовно яких провадження виділене в окреме провадження, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилось у відштовхуванні потерпілого ОСОБА_21 від його автомобілю та його утриманні, всупереч установленому законом порядку та волі ОСОБА_21 , прибув на вул. Садову в м. Полтава, де перебував потерпілий ОСОБА_21 на автомобілі «Хонда Аккорд» НОМЕР_1 . З метою вилучення автомобіля у ОСОБА_21 для подальшої передачі ОСОБА_22 , особа стосовно, якої справа виділена в окреме провадження, надала вказівку ОСОБА_9 розташуватись біля передніх дверей автомобіля ОСОБА_21 та не дати останньому потрапити в салон автомобіля. ОСОБА_9 зайняв зазначене особою стосовно, якої справа виділена в окреме провадження, місце та не підпускав потерпілого до автомобіля, в той час ОСОБА_11 намагався відчинити салон автомобіля. Не зважаючи на перепони, потерпілий потрапив до салону власного автомобіля та залишив місце події.

Епізод 3. На початку липня 2013 року ОСОБА_11 , скориставшись дружніми стосунками із ОСОБА_23 , незаконно зібрав конфіденційну інформацію про приватне життя потерпілої, а саме щодо стану здоров`я ОСОБА_23 без згоди останньої, після чого зберігав дану інформацію в своєму мобільному телефоні у вигляді фотознімків та в роздрукованому вигляді, після чого поширив дану інформацію серед родичів, друзів та колег по роботі потерпілої, надіславши поштою на їх адреси інформацію щодо стану здоров`я ОСОБА_23 без згоди останньої.

Допитаний в суді ОСОБА_9 вину в інкримінованих йому злочинів не визнав, при цьому пояснив, що із обвинуваченим ОСОБА_11 він знайомий із 2007 року, оскільки вони разом ходили на тренування до СШ №27 зі східних єдиноборств. З обвинуваченим ОСОБА_10 він знайомий з дитинства, так як вони навчалися у паралельних класах. У 2012 році він вступив до кооперативного коледжу та проходив стажування у ОСОБА_24 . На початку літа 2013 року останній познайомив його з ОСОБА_19 , яка попросила його робити деякі документи у той час, коли ОСОБА_24 не буде на місці. Після цього, на прохання ОСОБА_24 він відніс лист ОСОБА_18 , у якому останній повинен був повідомити, яку суму він сплачує ОСОБА_20 за оренду приміщення. Через 3-4 дні після цього до нього подзвонила ОСОБА_19 і попросила його бути присутнім при розмові її та ОСОБА_24 з ОСОБА_18 , оскільки вона боялася, що коли приїде ОСОБА_20 , відбудеться сварка. Під час цієї зустрічі приїхав ОСОБА_20 , якому ОСОБА_24 повідомив, що він є представником ОСОБА_19 і буде представляти її інтереси в суді. Через декілька днів він разом із ОСОБА_25 та ОСОБА_26 сиділи в піцерії, яка знаходиться навпроти будинку по АДРЕСА_4 . Поблизу кіоску ОСОБА_18 він помітив ОСОБА_10 та вирішив підійти до нього привітатись. Зайшовши в кіоск ОСОБА_18 , він помітив у ньому ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_18 . Потім йому сказали, щоб він вийшов, що він і зробив. Через хвилину після цього із кіоску вийшла ОСОБА_19 , та він зрозумів, що відбулися якісь неправомірні дії. Після цього він повернувся до піцерії. Присутнім у той час, коли у ОСОБА_18 вимагали написати розписку, він не був та не бачив як ОСОБА_28 свердлив двері у офісному приміщенні, яке орендував ОСОБА_18 .

З приводу виселення фірми «Харків-Ріелком» ОСОБА_9 повідомив, що йому нічого невідомо. Дверей та замків в приміщенні по вул. Леніна, 13 він не змінював, ролети не встановлював, майно з офісу не виносив, приміщення не охороняв та під час зміни замків присутній не був. ОСОБА_10 у офісному приміщенні бачив один раз, який робив там ремонт. Хто охороняв офісне приміщення, йому невідомо.

02.08.2013 року він разом із ОСОБА_29 , ОСОБА_30 і ОСОБА_25 перебували у парку Березовий сквер в м.Полтаві. У цей час до нього зателефонував ОСОБА_24 і сказав, щоб він підійшов до театру ім. Гоголя, що вони всі разом і зробили. Там вони познайомилися із ОСОБА_22 , яка розповіла, що її син відмовляється віддати їй її автомобіль. Окрім того, вона пояснила, що є ухвала суду про тимчасовий доступ до автомобіля, але син перешкоджає у цьому. Після цього разом із ОСОБА_22 вони пішли до нотаріуса, де вона надала довіреність на представлення її інтересів. Через деякий час після цього, подзвонила ОСОБА_22 і попросила підійти на вул. Садову, щоб її син ОСОБА_21 нікого там не побив. На місці події перебували працівники Октябрського райвідділу, ДАІ та ОСОБА_21 . ОСОБА_22 попросила ОСОБА_31 та ОСОБА_25 не пускати ОСОБА_21 до автомобіля, а ОСОБА_9 у цей час спілкувався з останнім. Потім приїхав ОСОБА_11 , який повинен був відчинити автомобіль, але у нього не вийшло це зробити. Потім ОСОБА_21 все ж вдалось потрапити до салону автомобіля і він поїхав, збивши його передньою частиною автомобіля. Обвинуваченого ОСОБА_10 в той день на вул. Садовій не було.

06.08.2013 року разом із ОСОБА_32 та ОСОБА_24 на автомобілі останнього вони приїхали до Першої міської лікарні, де він хотів прийти на прийом до лікаря невропатолога. Коли він оформлював медичну картку, ОСОБА_24 кудись подівся, а він вийшовши на вулицю, побачив ОСОБА_21 . Так як йому було відомо, що ОСОБА_21 не з`являється до слідчого з приводу того, що він збив людей по вул. Садовій, він підійшов до нього, щоб поспілкуватися. Він схопив ОСОБА_21 , щоб останній повернувся до нього, на що ОСОБА_21 вдарив його кулаком правої руки в область серця. В результаті чого між ними виникла бійка, яку припинили свідки. Потім до входу в лікарню під`їхав ОСОБА_24 на своєму автомобілі, який попросив ОСОБА_21 заспокоїтися і запропонував поїхати до слідчого. У цей час до лікарні під`їхав ОСОБА_10 , з яким він заздалегідь домовлявся про те, що передасть йому ключі від офісного приміщення на вул. Паризької Комуни. ОСОБА_24 сів до свого автомобіля і намагався виїхати, проте його не випускали охоронці та потім на його прохання вони відійшли від автомобіля і ОСОБА_24 поїхав. Після цього він разом з ОСОБА_10 поїхали до Київського райвідділу, де ОСОБА_9 написав заяву про завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_21 . Автомобіля марки «Хонда Акорд» 06.08.2013 року біля лікарні не було та зі ОСОБА_21 про вилучення вказаного автомобіля він не розмовляв та жодних вимог не висловлював.

Зі ОСОБА_33 його познайомив адвокат ОСОБА_34 . Вона розповіла, що має магазин «Лерос» та «Ман» у ТЦ «Конкорд», при цьому показала договір оренди і комісії та поросила його бути присутнім при інкасації в магазині. Коли він приїхав у торговий центр, там вже перебували ОСОБА_24 , ОСОБА_33 , ОСОБА_29 , ОСОБА_35 і ОСОБА_36 . Всі разом вони піднялися на другий поверх і зайшли до магазину. ОСОБА_33 в магазині забрала гроші з каси, про що написала розписку. Після цього всі разом вони пішли на третій поверх торгового центру у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Менеджер магазину ОСОБА_37 сказав, що в касі знаходяться і його грошові кошти, на що ОСОБА_33 віддала йому гроші із суми проданого товару за той день. Про це ОСОБА_37 написав розписку і комусь зателефонував. У цьому магазині також ОСОБА_33 дістала з-під столу коробку, яку дала ОСОБА_38 та потім попросила ОСОБА_39 зайти в приміщення і винести сейф. Про проведення інкасації ОСОБА_33 написала розписку, після чого вони вийшли з торгівельного центу. Через два дні після цих подій, ОСОБА_33 зателефонувала йому і попросила приїхати до ТЦ «Конкорд», щоб допомогти завантажити речі. Коли він приїхав до торгового центру, то там були вже працівники міліції, яким ОСОБА_40 і ОСОБА_33 показували документи, а речі з магазину стояли в мішках на першому поверсі. Він допоміг занести речі з першого поверху назад у магазин. Після цього двері магазину були опечатані, де поставили свої підписи ОСОБА_41 , ОСОБА_33 і служба охорони торгівельного центру. Обвинуваченого ОСОБА_11 у ТЦ «Конокорд» не було. Також 24.12.2013 року на прохання ОСОБА_33 він відвозив речі у м.Черкаси, де провели їх огляд та опис.

Заперечив, що був учасником організованої групи, а також наявність плану злочинної діяльності, чи розподілу ролей. Вважає, що діяв у рамках цивільно-правових угод.

Обвинувачений ОСОБА_10 суду повідомив, що з ОСОБА_9 він знайомий з дитинства, з ОСОБА_24 познайомився в серпні 2013 року, а з ОСОБА_11 раніше знайомий не був. У 2013 році ОСОБА_24 пояснив, що є спір з приводу кіоску по вул. Леніна в м.Полтаві між ОСОБА_20 і ОСОБА_42 та запропонував йому бути охоронцем вказаного приміщення. Коли він приїхав до офісного приміщення, там уже перебували ОСОБА_24 , з якими були ОСОБА_27 і ОСОБА_28 . ОСОБА_11 при цьому присутній не був. ОСОБА_24 зайшов до кіоску, а коли вийшов, сказав, що потрібно залишитися тут і прослідкувати, щоб ОСОБА_18 нічого не пошкодив так як він буде залишати приміщення. Також в цей час біля офісного приміщення, проходив ОСОБА_9 , який заходив в офіс, проте потім пішов. ОСОБА_10 залишився у кіоску з ОСОБА_18 та, побачивши, що останній забирати свої речі не збирається, зателефонував до ОСОБА_24 і запитав, що йому робити, на що ОСОБА_24 сказав йти додому. Через тиждень після цього до ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_24 і повідомив, що ОСОБА_18 з`їхав із офісного приміщення та попросив його охороняти офіс від спроб пошкодження майна. Він знаходився там зранку до 18.00 години 7-10 днів, за що отримував від ОСОБА_24 100 гривень на день. В подальшому на прохання ОСОБА_24 робив ремонт в туалеті офісу по АДРЕСА_4 , за що розраховувався ОСОБА_40 Ким та коли встановлювались ролети та замки в приміщенні офісу, йому не відомо.

02.08.2013 року на вул. Садовій в м. Полтаві його не було, зі ОСОБА_22 він не знайомий та ОСОБА_21 раніше не бачив. Про доручення ОСОБА_22 на його ім`я йому нічого невідомо, так як в той час він знаходився на території Російської Федерації.

06.08.2013 року він разом із ОСОБА_43 , під`їхали до Першої міської лікарні в м.Полтаві, щоб взяти у ОСОБА_9 ключі від офісу. У цей час приблизно за 1,5-2 м від сходів приміщення знаходився автомобіль ОСОБА_24 , біля якого стояв останній, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_44 . Окрім них, біля автомобіля перебувало ще приблизно 20 людей та хтось кричав, що хочуть викрасти людину. Він підійшов до охоронця лікарні, який стояв перед автомобілем, та попросив його відійти від машини, після чого ОСОБА_24 поїхав. Потім ОСОБА_9 розповів йому, що його побили, після чого вони з ним та ОСОБА_43 поїхали до Київського райвідділу писати заяву про заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. ОСОБА_21 та ОСОБА_27 на території лікарні він не бачив та ніяких активних дій не вчиняв.

Обвинувачений ОСОБА_11 суду пояснив, що з ОСОБА_24 його познайомив заступник директора банку «Фінанси і Кредит», ОСОБА_45 . В подальшому з ОСОБА_24 вони уклали договір про надання послуг. Заперечив свою присутність у ТЦ «Конкорд» в листопаді 2013 року за обставин, викладених в обвинувальному акті. Також повідомив, що в листопаді 2013 року йому зателефонував ОСОБА_24 і попросив відчинити сейф, пояснивши це тим, що його знайома загубила від нього ключі. Він приїхав до офісу по АДРЕСА_4 , де були ОСОБА_33 і ОСОБА_24 . Після відкриття сейфу було складено акт виконаних робіт, що було в сейфі він бачив. Замки у дверях в офісному приміщенні по АДРЕСА_4 він не змінював, двері та ролети не встановлював.

Також в серпні 2013 року він приїжджав на вул. Садову у м. Полтаві, де був присутній його знайомий ОСОБА_21 . Зрозумівши, що автомобіль «Хонда Акорд» є спірним, на прохання останнього він зімітував, що не зміг відчинити його і поїхав. Заперечив присутність ОСОБА_10 на вул. Садовій при вказаних подіях. Присутнім під час оформлення на його ім`я довіреності ОСОБА_22 він не був, пояснив це тим, що надавав раніше ОСОБА_24 свій паспорт та ідентифікаційний код, щоб останній оформив довіреність на обслуговування об`єктів банку «Фінанси і Кредит».

У травні 2012 року він познайомився із потерпілою ОСОБА_23 , з якою вони спілкувалися кожного дня, а з червня 2012 року стали коханцями. В подальшому ОСОБА_23 познайомила його зі своїм чоловіком, після чого він почав спілкуватися із сім`єю потерпілої. 5 грудня 2012 року ОСОБА_23 потрапила до лікарні і у неї виявили ОСОБА_46 цей час він також здав аналізи і у нього теж виявили вказане захворювання. 08.01.2013 року він звернувся із заявою до органів внутрішніх справ про зараження його вірусом ОСОБА_47 , але кримінальне провадження, порушене по даному факту, було закрито. Виписку з історії хвороби ОСОБА_23 йому надав слідчий ОСОБА_48 та потім він почав її розповсюджувати в мережі Інтернет з помсти.

В подальшому обвинувачений ОСОБА_11 змінив дані показання в судовому засіданні, заперечив свою винуватість у розповсюдженні відомостей про хворобу ОСОБА_23 , зазначивши, що багато кому було про це відомо і це не було таємницею.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, вина обвинувачених підтверджується наступними доказами:

По епізоду № 1:

-показаннями потерпілого ОСОБА_18 , який суду повідомив, що приблизно протягом п`яти років він орендує приміщення по АДРЕСА_4 , де займається продажем дверей. Грошові кошти він сплачував ОСОБА_49 . При цьому інші співвласники приміщення жодних претензій йому не пред`являли. 17 червня 2013 року до приміщення його магазину зайшов ОСОБА_9 та надав йому лист від ОСОБА_19 , роздрукований у двох екземплярах, з проханням повідомити, скільки він сплачує за оренду приміщення ОСОБА_20 . Він почав телефонувати ОСОБА_20 , на що ОСОБА_9 вибив з його рук мобільний телефон та погрожуючи, змусив підписати лист, що він отримав від ОСОБА_19 . Приблизно через три дні до його робочого місця прийшли ОСОБА_24 та ОСОБА_19 із запитанням, чи буде він писати відповідь на лист, який йому був переданий ОСОБА_9 . Він відповів, що протягом останнього року грошових коштів ОСОБА_20 не платив, а користувався приміщенням безоплатно. На це ОСОБА_24 почав йому погрожувати і сказав, що «виб`є» з нього дану розписку. У цей час у приміщення магазину намагався зайти ОСОБА_20 , але його не впустив ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_24 і ОСОБА_19 вийшли із приміщення. 27 червня 2013 року, у післяобідній час, у приміщення магазину зайшли ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_9 та ОСОБА_19 . ОСОБА_24 , положив на стіл два аркуші паперу та ручку і сказав йому писати відповідь на лист ОСОБА_19 , на що він відмовився. ОСОБА_28 сказав писати те, що кажуть, інакше вони рознесуть приміщення і почав просвердлювати шуруповертом двері, які були у ОСОБА_18 для продажу. Коли у ОСОБА_28 зламалося свердло, до приміщення зайшов ОСОБА_9 , передав ціле свердло ОСОБА_28 , після чого знову став на вулиці біля входу в приміщення. Після цього він погодився і під диктовку ОСОБА_24 написав розписку про те, що він сплачує ОСОБА_20 2500 гривень на місяць за оренду приміщення. ОСОБА_24 також повідомив, що тепер він повинен укласти договір оренди приміщення із ним та сплачувати йому орендну плату, або звільнити приміщення. 10 липня 2013 року він звільнив приміщення по АДРЕСА_4 , віддавши ключі ОСОБА_20 ;

-показаннями потерпілого ОСОБА_20 , який суду повідомив, що він, ОСОБА_40 та ОСОБА_50 являються власниками офісного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . За домовленістю із ОСОБА_42 він здавав частину офісного приміщення приватному підприємцю ОСОБА_18 . Із отриманих від оренди коштів, здійснював оплату комунальних послуг, прибирання офісу. Кожного року договір оренди переукладався і станом на 2013 рік договір оренди був безоплатний. У той час у нього із його колишньою дружиною ОСОБА_19 тривав судовий процес щодо розділу спільного майна та стягнення аліментів. 17.06.2013 року до офісного приміщення, де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_18 , прийшов ОСОБА_9 , який погрожуючи застосувати насильство, вручив ОСОБА_18 лист від ОСОБА_19 , на який ОСОБА_18 повинен був дати відповідь про те, що він сплачує ОСОБА_20 за оренду приміщення 4000 гривень. 21.06.2013 року до приміщення кіоску ОСОБА_18 прийшла ОСОБА_19 разом із ОСОБА_24 та трьома-чотирьма чоловіками, які знову змушували ОСОБА_18 написати розписку про суму коштів, які він сплачує за оренду приміщення. Йому про це повідомив ОСОБА_18 по телефону. Прибувши на місце, невідомий чоловік, як потім було встановлено в ході слідства, ОСОБА_9 , не давав йому зайти в приміщення магазину ОСОБА_18 . Він відмовився називати своє прізвище, зазначивши, що є представником ОСОБА_19 . Після цих подій з метою фіксації можливих неправомірних дій ОСОБА_24 та інших осіб він встановив в приміщенні магазину ОСОБА_18 власний відеореєстратор. 27 червня 2013 року приблизно о 15 годині, ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 та ще троє невідомих чоловіків прийшли в магазин до ОСОБА_18 , та погрожуючи останньому, пошкодивши дріллю двоє дверей, змусили ОСОБА_18 написати розписку про те, що він сплачує ОСОБА_20 орендну плату в сумі 2500 гривень щомісячно. Крім того, ОСОБА_24 змушував ОСОБА_18 до укладання із ним договору оренди приміщення та сплати йому грошових коштів. 10.07.2013 року ОСОБА_18 з`їхав з орендованого ним приміщення по АДРЕСА_4 ;

-показаннями свідка ОСОБА_19 , яка суду повідомила, що у 2013 році в судах знаходилося на розгляді близько п`яти цивільних справ з її колишнім чоловіком ОСОБА_20 з приводу поділу майна та сплати аліментів. ОСОБА_24 вона надала довіреність представляти її інтереси в судах. Оскільки їй було відомо, що ОСОБА_20 близько чотирьох років здавав в оренду офісне приміщення ОСОБА_18 , вона звернулась до останнього із письмовим листом, з проханням повідомити, яку суму орендної плати він платить ОСОБА_20 . На вказаний лист ОСОБА_18 не надав відповіді, у зв`язку з чим наприкінці червня 2013 року вона разом з ОСОБА_24 прийшли до приміщення магазину ОСОБА_18 , куди зайшов ОСОБА_24 з іншими невідомими чоловіками. Через деякий час вийшов ОСОБА_24 та надав їй розписку, в якій було вказано, що ОСОБА_18 сплачує ОСОБА_20 орендну плату у розмірі 2500 гривень. Хто саме диктував ОСОБА_18 текст розписки їй невідомо. Розписку, надану ОСОБА_18 , ОСОБА_24 долучив до матеріалів цивільної справи, яка розглядалася в Апеляційному суді Полтавської області. У червні чи липні 2013 року вона декілька раз заходила до офісу по АДРЕСА_4 , щоб забрати документи по цивільних справах, бачила там ОСОБА_51 , ОСОБА_24 та ОСОБА_9 . Про те, що ОСОБА_20 перешкоджали в доступі до свого офісного приміщення їй не відомо;

-даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання, відповідно якого потерпілий ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_52 як особу, що в липні 2013 року приймала участь у примушуванні до написання розписки, з погрозою насильства та пошкодженням майна (т. 6 а.с. 194-195);

- даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2013 року, відповідно до якої у приватній спільній частковій власності ОСОБА_20 , ОСОБА_51 та ОСОБА_53 знаходиться частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 (т. 5 а.с. 204-240);

-даними договору оренди нежитлового приміщення від 10 лютого 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_20 передав в оренду ОСОБА_18 частину нежитлового приміщення площею 10,73 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (т. 6 а.с. 96-97);

-даними витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 30.10.2013, відповідно якого 17.06.2013 року ОСОБА_19 видано довіреність №39622913, в тому числі, на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на представництво її інтересів в усіх судах України, а також органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях (т. 5 а.с. 188);

-копією листа ОСОБА_19 від 14.06.2013 року на адресу СПД ФО ОСОБА_18 , у якому остання просить надати їй письмову відповідь про точну суму сплати ОСОБА_18 орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення ОСОБА_20 . Вказаний лист отриманий ОСОБА_18 17 червня 2013 року (т. 5 а.с. 174);

-розпискою ОСОБА_18 від 27.06.2013 року, у якій він повідомляє, що сплачує ОСОБА_20 2500 гривень щомісячно за оренду нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 (т.5 а.с. 173, т. 6 а.с. 110);

-даними протоколу огляду місця події від 05.07.2013 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого проведено огляд кіоску з продажу дверей, вікон, ролетів, який розташований по АДРЕСА_4 . В ході огляду встановлено пошкодження двох металевих дверей, в яких виявлено чотири та відповідно п`ять наскрізних та поверхових отворів, а також вилучено частину зламаного свердла (т. 5 а.с. 248-251);

-даними протоколу огляду від 18.02.2014 року, в ході якого ОСОБА_20 , в присутності понятих добровільно видав слідчому відеореєстратор 1080 FULL HD Super Night Mode GPS чорного кольору з флеш-карткою Трансенд 16 Гб, який за допомогою кабелю USB під`єднано до службового комп`ютера та відтворено відеозапис примушування до невиконання цивільно-правових відносин приватного підприємця ОСОБА_18 (т. 5 а.с. 195-197);

-оглянутим в судовому засіданні відеозаписом подій в приміщенні магазину ОСОБА_18 , яким встановлено, що 27.06.2013 року близько 14 години 36 хвилин в приміщенні, де розміщені вхідні двері, будівельні матеріали, стенд зі зразками будівельних матеріалів, за столом сидить потерпілий ОСОБА_18 . В цей час до приміщення входять троє чоловіків, один з яких знімає верхній одяг та тримає в руках шуруповерт.

Один із чоловіків повідомляє, що він, окрім того, що представляє інтереси ОСОБА_19 , також представляє інтереси ОСОБА_54 , який з його слів являється власником даного приміщення. Після цього, один з чоловіків замахується кулаком в обличчя ОСОБА_18 , а інший, із застосуванням погроз, вимагає у ОСОБА_18 написання розписки про сплату ОСОБА_20 за оренду приміщення грошових коштів. Спочатку вимагає написати про сплату коштів в сумі 4000 гривень, потім 3500 гривень, на що ОСОБА_18 , повідомляє, що на даний час нічого не платить ОСОБА_20 . В цей час на задньому плані чоловік без верхнього одягу пошкоджує шуруповертом двері. Потім до приміщення заглядає ОСОБА_9 .

Після цього чоловіки шляхом погроз та пошкодженням дверей, змушують ОСОБА_18 , написати під диктовку розписку. Після отримання розписки, один із чоловіків диктує номер свого мобільного телефону НОМЕР_2 та представляється ОСОБА_55 , демонструє документи щодо права спільної власності на дане приміщення із зазначенням співвласниками ОСОБА_56 та ОСОБА_57 . Після цього, чоловіки виходять із приміщення, а в середину заходить ОСОБА_10 , який залишається в приміщенні разом із потерпілим та залишає його після зробленого йому на мобільний телефон дзвінка;

-даними висновку судової криміналістичної експертизи №3206 від 21.03.2014 року, відповідно до якого представлений на дослідження відеофайл «06271436_0001.МОV» зафіксований на карті пам`яті MicroSD «Transcend» №А785023944, ймовірно, є оригіналом, виконаним за допомогою наданого на дослідження відеореєстратора 1080 FULL HD Super Night Mode GPS. Програмно-апаратними засобами, що є у розпорядженні експерта, при дослідженні відеозапису, зафіксованому у відеофайлі «06271436_0001.МОV» ознак монтажу не встановлено (т. 2 а.с. 135-139);

-даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання від 07.02.2014 року в ході якого ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка його відштовхувала від входу у приміщення магазина по АДРЕСА_4 (т. 6 а.с. 172-173);

-даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання від 07.02.2014 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка вимагала отримати лист Дубровської, передавав свердло, коли пошкоджували його майно, виривав у нього з рук телефон, не підпускав ОСОБА_58 до приміщення магазина по АДРЕСА_4 (т. 6 а.с. 194-195);

-даними акту приймання-передачі приміщення від 10 липня 2013 року, відповідно до якого орендар ОСОБА_18 передав орендодавцю ОСОБА_20 орендоване ним приміщення площею 10,73 кв.м на першому поверсі по АДРЕСА_4 (т. 5 а.с. 170);

- даними протоколу тимчасового доступу від 10.04.2014 року, відповідно до якого оглянуто цивільну справу №554/2903/13-ц за позовом ОСОБА_20 до ОСОБА_19 , в якій знаходиться оригінал розписки ОСОБА_18 від 27.06.2013 року, з якої було зроблено копію (т. 6 а.с. 8-9, 11).

Колегія суддів критично оцінює позицію сторони захисту з приводу того, що відеозапис подій від 27.06.2013 року отриманий ОСОБА_20 з порушенням прав і свобод людини. При цьому, колегія суддів враховує, що засіб, на який був здійснений запис є відеореєстатором, тобто перебуває у вільному обігу і не відноситься до спеціальних засобів збирання інформації. Вказаний пристрій був розміщений у приміщенні, яке належить ОСОБА_20 на праві власності, з метою його захисту від можливих протиправних посягань. Відеозапис був зроблений випадково, тобто ОСОБА_20 не був достовірно обізнаний про те хто, коли та о котрій годині може прибути до вказаного приміщення, та які дії буде вчиняти. На підставі викладеного, колегія суддів вважає наведений вище доказ допустимим.

Доводи ж сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_10 колегія суддів вважає обґрунтованими, у зв`язку з наступним.

Встановлено, що 03.02.2014 року за місцем проживання ОСОБА_10 було проведено обшук (т.10 а.с. 31-33) і як повідомив останній його було примусово доставлено в приміщення УБОЗ. Згідно з протоколами пред`явлення особи для впізнання від 03.02.2014 року в цей же день ОСОБА_10 пред`являють для впізнання потерпілим ОСОБА_20 (т.6 а.с. 168-169), ОСОБА_18 (т. 6 а.с. 190-193). 04.02.2014 року за клопотанням слідчого ОСОБА_10 обирають запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 355, ч. 3 ст. 355, ст. 356, ч. 2 ст. 357, ч. 5 ст. 186 КК України (т.10 а.с. 48-51). Таким чином, доводи захисту про те, що ОСОБА_10 з 03.02.2014 року був фактично затриманий, тобто змушений був залишатись із уповноваженою особою в приміщенні УБОЗ є обґрунтованими. Враховуючи, що на момент затримання ОСОБА_10 підозрювався у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, відмова від захисника, відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України є неприпустимою. Внаслідок викладеного наведені вище впізнання ОСОБА_10 колегія суддів вважає недопустими доказами, які здобуті з порушенням права на захист.

По епізоду №2 вина ОСОБА_9 доводиться:

-показаннями потерпілого ОСОБА_21 , який суду пояснив, що у його власності є автомобіль «Хонда Акорд», д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль придбавав він та зареєстрував за своєю матір`ю. У 2013 році у нього виник конфлікт із партнером по бізнесу ОСОБА_59 , який вимагав повернення йому неіснуючого боргу в сумі 125000 гривень. Його мати ОСОБА_22 , в свою чергу, вимагала віддати їй автомобіль «Хонда Акорд», який вона хотіла продати. 02.08.2013 року він рухався по вул.Садовій в м.Полтаві на вказаному автомобілі. В цей час дорогу йому перегородив автомобіль «Ауді» під керуванням ОСОБА_60 , який вдарив його автомобіль. Він вийшов з автомобіля і викликав працівників ДАІ. На його виклик приїхали працівники Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. Після чого до місця події під`їхав ОСОБА_24 , з яким був ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ще близько чотирьох чоловіків. Вони оточили його автомобіль «Хонда Аккорд» та не давали йому до нього потрапити, відштовхували, утримували за руки. ОСОБА_9 стояв біля правих передніх дверей, ОСОБА_10 стояв з лівої сторони, ще декілька чоловік стояли спереду та ззаду. ОСОБА_61 , якому участь у цьому епізоді не інкримінується, намагався відчинити двері автомобіля. ОСОБА_9 наказував йому відійти від авто, оскільки воно йому не належить. Свідком вказаних подій був його батько, який також приїхав на вул. Садову. Він знову зателефонував до міліції і коли на місце приїхали працівники Октябрського райвідділу, він, скориставшись метушнею, сів в автомобіль та поїхав.

06.08.2013 року при виході з Першої міської лікарні на нього ззаду напали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які почали наносити йому удари по тулубу і голові. Потім його підхопили за руки та намагалися заштовхати в багажник автомобіля марки «Мерседес», який стояв біля входу з лікарні. Йому казали «поїхали з нами», однак куди не говорили. На його крик про допомогу, підійшли люди, які допомогли йому вирватись від обвинувачених. Після цього він побіг в лікарню, звідки викликав працівників міліції. Підтримав заявлений ним у справі цивільний позов. Просив суворо не карати обвинувачених, оскільки замовники злочину не притягнуті до відповідальності (т. 11 а.с. 284);

-показаннями свідка ОСОБА_62 , який суду пояснив, що 02.08.2013 року близько 09.00 години йому зателефонував син ОСОБА_21 та повідомив, що його автомобіль намагаються відібрати. Коли свідок приїхав на місце події, то побачив машину сина « ОСОБА_63 », біля якої перебував свідок ОСОБА_64 . Через деякий час на місце події під`їхав мікроавтобус, з якого вийшли семеро чоловіків, після чого вони обступили машину та, коли його син намагався підійти до автомобіля, ці чоловіки його не допускали. Потім приїхав чоловік, який намагався відчинити двері автомобіля, однак це у нього не вийшло. Всі ці події він знімав на камеру свого мобільного телефону. Через тривалий час, коли чоловіки відволіклись ОСОБА_21 , все ж вдалось сісти у свій автомобіль і він поїхав з вул. Садової;

-показаннями свідка ОСОБА_22 , яка суду пояснила, що вона розлучилася із чоловіком та вимушена була переїхати із належної їм квартири. У зв`язку з цим вона просила сина, ОСОБА_21 , повернути їй автомобіль, який вона хотіла продати, щоб орендувати собі житло. Вказаний автомобіль її син брав у кредит, який потім виплачували всі, в тому числі і вона. Оскільки, з цього приводу із сином у неї був конфлікт, 02.08.2013 року вона звернулася до юриста ОСОБА_24 за допомогою. Останній разом із ОСОБА_9 не впускали ОСОБА_21 до салону автомобіля. На даний час є рішення суду, відповідно до якого автомобіль належить сину. Про події, які відбувалися із ОСОБА_21 біля лікарні, їй нічого невідомо;

-показаннями свідка ОСОБА_65 , який суду пояснив, що потерпілий ОСОБА_21 є братом його колишньої дружини. 02.08.2013 року до нього зателефонувала дружина і попросила забрати дитину, яка перебувала із потерпілим ОСОБА_21 у парку «Перемога». Коли він приїхав, то біля автомобіля перебував потерпілий, власниця автомобіля ОСОБА_22 , а також були працівники ДАІ. ОСОБА_21 відмовлявся виконати рішення суду щодо огляду працівниками ДАІ автомобіля, при цьому він відмовлявся надати документи та ключі від машини, а потім сів у автомобіль і збив працівника міліції, якому було викликано швидку допомогу;

-показаннями свідка ОСОБА_66 , який суду пояснив, що в серпні 2013 року, будучи слідчим Октябрського райвідділу, він виїжджав на два виклики у парк «Перемога». Перший виклик надійшов від потерпілого ОСОБА_21 , який повідомив, що його підрізав автомобіль марки «Audi», та у нього намагаються забрати автомобіль марки «Хонда Акорд». На місці події перебували два брати ОСОБА_67 , та між ними і іншими особами відбувалася сварка. Потім надійшов другий виклик від матері потерпілого ОСОБА_22 , яка повідомила, що її син заволодів належним їй автомобілем. Коли він вдруге приїхав на місце події, там перебували працівники ДАІ та невідомі особи спортивної тілобудови. Чоловіки поводили себе агресивно, погрожували працівникам міліції та присутнім. Крім того, на місці події перебував ОСОБА_24 . Чоловіки спортивної тілобудови весь час перебували біля автомобіля, не підпускали до нього ОСОБА_21 , намагалися відчинити автомобіль, а потім почали бити по машині. Потерпілий ОСОБА_21 сів у автомобіль і декілька раз починав рух в цей час всі чоловіки накидалися на авто і блокували рух. Потім ОСОБА_21 все ж зрушив з місця. У цей час на капоті перебував один з чоловіків, який потім впав. Потерпілий ОСОБА_21 повідомляв, що автомобіль купив його батько і він є предметом спору;

-показаннями свідка ОСОБА_68 , який суду пояснив, що наприкінці літа 2013 року був присутнім на вул. Садовій в Полтаві, куди виїхав, як працівник ДАІ, на виклик з приводу дорожньо-транспортної пригоди. На місці події були автомобілі марки «Ауді» без жодних пошкоджень та автомобіль марки «Хонда», на якому була пошкрябина. На місці події перебували також працівники Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, було багато інших людей, в тому числі ОСОБА_24 . Також приїжджав ОСОБА_61 , який побув біля місця пригоди близько 10 хвилин, та потім поїхав;

-показаннями свідка ОСОБА_69 , який суду пояснив, що працював слідчим у Київському РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. У райвідділі перебувало провадження щодо вчинення самоправства за заявою ОСОБА_22 , за фактом заволодіння її автомобілем. Влітку 2013 року він виїжджав до парку «Перемоги» у м.Полтаві, де відбулося ДТП за участю автомобіля ОСОБА_22 . Він провів поверхневий огляд автомобіля, при цьому були присутніми близько 15 людей. ОСОБА_21 відмовився відчинити автомобіль, оскільки на місці події були сторонні особи і він боявся, що вони можуть забрати автомобіль. Він дочекався приїзду слідчо-оперативної групи з Октябрського райвідділу та покинув місце події. В подальшому було з`ясовано, що у суді перебуває цивільна справа з приводу визнання права власності на вказаний автомобіль, а тому кримінальне провадження за заявою ОСОБА_22 було закрито;

-показаннями свідка ОСОБА_25 , який суду повідомив, що 2 серпня 2013 року ОСОБА_22 в присутності ОСОБА_24 надала йому довіреність, зміст якої йому невідомо та пояснила, що у неї з її сином конфлікт, який полягає в тому, що він не хоче повертати їй автомобіль. Вона просила повідомити їй, якщо він побачить спірний автомобіль. Через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_21 та повідомила, що автомобіль затримали працівники ДАІ і попросила його підійти на вул. Садову. Там був ОСОБА_9 , ОСОБА_24 та ще багато людей, яких він не знає. Він став біля задніх дверей, інші чоловіки також стояли біля автомобіля та перешкоджали ОСОБА_21 , який намагався сісти в автомобіль зробити це. В цей час ОСОБА_61 намагався відчинити автомобіль. Через деякий час ОСОБА_21 все ж потрапив в автомобіль та почав їхати, збивши при цьому його, ОСОБА_9 , та ще одного чоловіка;

-показаннями свідка ОСОБА_70 , який суду пояснив, що він працював на посаді слідчого ПМУ УМВС України в Полтавській області. 02.08.2013 року в обідній час поступив виклик на вул. Садову в м.Полтаві, де було вчинено ДТП. На місці події було встановлено, що водій автомобіля «Хонда» ОСОБА_21 скоїв наїзд на пішоходів. На місці події перебувало близько 10 людей, а також оперативна група з Київського райвідділу. Ним було проведено огляд місця події та автомобіля ОСОБА_21 . За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, однак ОСОБА_21 , жодного разу на допит не з`явився. Потім кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відмовою потерпілих від проходження судово-медичної експертизи. Одного разу ОСОБА_24 заходив до райвідділу і запитував, чи з`являвся ОСОБА_21 на допит;

-даними витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 30.10.2013, відповідно якого 02.08.2013 року ОСОБА_22 видано довіреність №39837376, в тому числі, на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на представництво її інтересів в усіх судах України, а також органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях (т. 5 а.с. 189);

-даними протоколу огляду від 20.09.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_71 добровільно видав диск CD-R Virbatim, 700 мб білого кольору, на якому міститься відеозапис автомобіля «Хонда Аккорд», НОМЕР_1 , біля якого знаходяться чоловіки віком 30-35 років, які не допускають ОСОБА_21 до автомобіля (т. 7 а.с. 86-90);

-оглянутим в судовому засіданні відеозаписом подій від 02.08.2013 року по вул. Садовій в м. Полтава, в ході якого встановлено, що на проїжджій частині розміщено автомобіль «Хонда Аккорд» коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Навколо вказаного автомобіля знаходяться молоді чоловіки, в тому числі ОСОБА_9 , який перебуває поруч з правими передніми дверима автомобіля. Вказані чоловіки не допускають ОСОБА_21 до дверей автомобіля, відштовхуючи його руками. В цей час один з чоловіків намагається відчинити двері автомобіля з боку водія;

По епізоду № 3 вина ОСОБА_11 доводиться:

-показаннями потерпілої ОСОБА_23 , яка суду повідомила, що з обвинуваченим ОСОБА_11 вона познайомилася навесні 2012 року та вони почали спілкуватися сім`ями. Коли потерпіла з чоловіком продали свій будинок, ОСОБА_11 попросив позичити йому 15 тисяч доларів США, на що останні відмовили. Через деякий час ОСОБА_11 дізнався, що вона хворіє на ОСОБА_72 . На вказану хворобу вона захворіла під час пологів у 2007 році і про це знали лише її чоловік, лікар та мати. Після цього ОСОБА_11 почав шантажувати їх сім`ю, тим, що вона навмисно заразила його ОСОБА_73 і якщо йому не позичать гроші, він повідомить усім про її хворобу. ОСОБА_11 якимось чином отримав ксерокопію історії хвороби та почав надсилати її копії у поштову скриньку, розповсюджував інформацію про її захворювання у мережі Інтернет, переслідував її та дитину. Також обвинувачений повідомляв про те, що вона хворіє на ОСОБА_72 її рідних та знайомих, учителів школи та працівників дитячого садка, де перебувала її дитина. Потерпіла просила призначити обвинуваченому ОСОБА_11 суворе покарання та задовольнити заявлений нею цивільний позов;

-показаннями свідка ОСОБА_74 , який суду повідомив, що він є чоловіком ОСОБА_23 . З обвинуваченим ОСОБА_11 він знайомий з травня 2012 року. Наприкінці зими 2012 року вони з дружиною продали будинок, про що стало відомо ОСОБА_11 . Останній попросив позичити йому грошові кошти, але він йому відмовив. Наступного дня ОСОБА_11 з`явився з погрозами, повідомив, що він знає про хворобу дружини ОСОБА_23 та, якщо він хоче спокійно жити, то повинен заплатити обвинуваченому 12000 чи 15000 доларів США. Також обвинувачений бив вікна та обмалював магазин, що належить потерпілій, погрожував членам сім`ї, передавав погрози через друзів, присилав погрози на електронну адресу;

-показаннями свідка ОСОБА_75 , яка суду пояснила, що є матір`ю потерпілої ОСОБА_23 . Коли ОСОБА_23 та ОСОБА_76 продали свій будинок, обвинувачений ОСОБА_11 попросив у них позичити йому гроші, на що останні відмовили. Після цього ОСОБА_11 почав їм погрожувати. Про те, що ОСОБА_23 хворіє на ОСОБА_72 , знала лише вона та чоловік ОСОБА_23 - ОСОБА_77 . У телефонній розмові обвинувачений ОСОБА_11 повідомив, що він випадкового у автомобілі ОСОБА_74 помітив медичні документи про хворобу ОСОБА_23 . Також лікар потерпілої говорила, що ОСОБА_11 неодноразово намагався ознайомитися з історією хвороби ОСОБА_23 . ОСОБА_11 телефонував усім знайомим потерпілої та розповідав, що вона хворіє на ОСОБА_72 , повідомив вчителю у школі, де навчається дитина ОСОБА_23 , про хворобу потерпілої, іншим знайомим присилав смс-повідомлення з таким змістом;

-показаннями свідка ОСОБА_78 , яка суду пояснила, що потерпіла ОСОБА_23 є її невісткою. Влітку 2013 року обвинувачений ОСОБА_11 телефонував до ОСОБА_23 та обвинувачував у тому, що вона заразила його на ОСОБА_72 . ОСОБА_11 погрожував їй та вимагав щоб її син ОСОБА_76 заплатив йому гроші. Також ОСОБА_11 вкинув у поштову скриньку газету «Зоря Полтавщини» зі статтею про його хворобу, передавав листи ОСОБА_23 через сусідів разом із випискою про її хворобу. Після цього сусіди запитували її про те, чи дійсно її невістка хворіє на ОСОБА_72 ;

-показаннями свідка ОСОБА_74 , який суду пояснив, що ОСОБА_76 є його братом. У 2013 році в ході зустрічі з ОСОБА_11 , останній повідомив йому, ОСОБА_23 хворіє на ОСОБА_72 та заразила цією хворобою його. ОСОБА_11 постійно вимагав заплатити йому гроші, також говорив, що заразить хворобою доньку потерпілої ОСОБА_23 . Вподальшому на його мобільний телефон та телефон матері надходили смс повідомлення від ОСОБА_11 , про те, що відносно ОСОБА_23 порушено кримінальне провадження з приводу зараження його хворобою;

-показаннями свідка ОСОБА_79 , який суду пояснив, що близько двох років тому в ході розмови з ОСОБА_80 йому стало відомо, що ОСОБА_11 почав розповсюджувати чутки, що нібито дружина ОСОБА_74 заразила його хворобою і у зв`язку з цим ОСОБА_11 почав вимагати гроші. Він сказав ОСОБА_81 , що сам зустрінеться з ОСОБА_11 і поговорить про це. При зустрічі із ОСОБА_11 він попросив останнього не розповсюджувати чуток про дружину ОСОБА_74 , на що останній повідомив, що ОСОБА_23 хворіє на Гепатит С та заразила його цією хворобою, і тільки після того як ОСОБА_76 йому заплатить гроші, він не буде розповсюджувати цих чуток;

-показаннями свідка ОСОБА_82 , яка суду пояснила, що влітку 2013 року до неї зателефонував ОСОБА_11 і попросив зустрітися, так як у нього є декілька питань відносно учениці ОСОБА_83 . Де він взяв номер її мобільного телефону їй не відомо. Вони зустрілися з ним біля СШ №28. ОСОБА_11 їй повідомив, що ОСОБА_23 хворіє на ОСОБА_72 і вона заразила його на цю хворобу, тому має відшкодувати йому гроші. Якщо вона цього не зробить, про хворобу ОСОБА_23 дізнаються всі і вона буде нести за це відповідальність. Окрім того, він порадив бути обережною при спілкуванні з донькою ОСОБА_23 ;

-показаннями свідка ОСОБА_84 , який суду пояснив, що коли він знаходився біля ТЦ «Цум», до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_11 та повідомив, що потерпіла ОСОБА_23 хворіє на ОСОБА_72 та заразила і його. Також ОСОБА_11 порадив не спілкуватися із нею і свідком ОСОБА_80 , з якими у них були дружні відносини. ОСОБА_85 бачив, що на магазині «Ельф-декор» було написано « ОСОБА_72 ». Також від ОСОБА_86 йому відомо, що ОСОБА_11 вимагав у ОСОБА_23 гроші;

-показаннями свідка ОСОБА_86 , який пояснив, що з 2010 року він товаришує з ОСОБА_80 та ОСОБА_23 , а у 2012 році - познайомився з ОСОБА_11 . У 2013 році ОСОБА_11 просив ОСОБА_74 позичити йому грошей, але коли останній йому відмовив, ОСОБА_11 почав йому погрожувати тим, що розповсюдить інформацію про хворобу ОСОБА_23 . Також ОСОБА_87 був свідком того, як ОСОБА_11 , перебуваючи біля магазину «Цум», кричав, що ОСОБА_23 хворіє на ОСОБА_72 . Підтвердив, що влітку 2013 року магазин «Ельф-декор», який належав ОСОБА_81 , був обмальований червоною фарбою з написами «Гепатит С». У телефонній розмові обвинувачений ОСОБА_11 визнавав, що це зробив він;

-показаннями свідка ОСОБА_88 , яка суду пояснила, що наприкінці весни та на початку літа 2013 року, обвинувачений ОСОБА_11 поросив у ОСОБА_23 позичити йому грошові кошти, на що остання відмовила. Після цього ОСОБА_11 почав їй погрожувати, що розповсюдить інформацію про її хворобу. Також він приносив до магазину виписки з історії хвороби ОСОБА_23 та статті в газеті. З приводу цих дій ОСОБА_11 . ОСОБА_23 звернулася до міліції. Про те, що ОСОБА_23 хворіє на ОСОБА_72 їй стало відомо саме від ОСОБА_89 ;

-заявою ОСОБА_23 про залучення її як потерпілої у кримінальному провадженні №12013180040003186, оскільки щодо неї здійснено втручання у недоторканість її особистого життя (т. 10 а.с. 214);

-даними результатів дослідження та виписки із медичної карти ОСОБА_23 , відповідно до яких у останньої виявлено вірус Гепатиту С (т. 10 а.с. 216, 217).

Долучені потерпілою під час досудового розслідування роздруківки з мережі «Інтернет» (т.10 а.с. 232-254) колегія суддів визнає недопустимим доказом, оскільки вони зібрані у порядку не передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, їх першоджерело під час досудового слідства не встановлено, як не і встановлено причетності до вказаних відомостей ОСОБА_11 .

Суд критично оцінює позицію захисту з приводу відсутності заяви потерпілої ОСОБА_23 . Так, відомості до ЄРДР за фактом порушення недоторканості приватного життя внесені за заявою ОСОБА_90 . В своїй заяві ОСОБА_76 вказав про розповсюдження ОСОБА_11 стороннім особам, а також знайомим відомостей про те, що дружина ОСОБА_23 хворіє на ОСОБА_72 . Вказані дії ОСОБА_11 спричинють йому та його дружині ОСОБА_23 значні моральні страждання (т. 10 а.с. 201-203). В подальшому ОСОБА_23 звернулась до слідчого із заявою про залучення її потерпілою, подавала клопотання та запити (т. 10а.с. 214, 222, 228-231, т. 11 а.с. 99). В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_23 також вимагала притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11 та просила призначити суворе покарання.

Органами досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_91 за всіма епізодами (крім ст. 182 КК України) кваліфіковані за ч.3 ст. 355, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186 КК України як такі, що вчиненні у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .

Відповідно до ч. 3ст. 28 КК Українизлочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три або більше), які попередньою зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого(інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 4 жовтня 2012 року у справі № 5-16кс12 сформулював правову позицію, відповідно до якої відмінність між організованою групою та іншими нескладними (простими) формами співучасті полягає в кількісних та якісних критеріях цих понять. Якщо у справі буде встановлено, що троє (не менше трьох) за ініціативою одного з них попередньо зорганізувалися у стійке (стале) об`єднання для заняття злочинною діяльністю, були обізнані про зміст і цілі такої діяльності, розподілили ролі та функції кожного в цій діяльності, визначили (визнали) керівника (лідера) групи, виконували його вказівки, мали необхідну матеріальну базу, дотримувались встановлених правил, то таке об`єднання належить визнавати організованою групою.

Ст. 458 КПК України передбачає, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями», суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об`єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази,

кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об`єднання, наявності в нього корупційних зв`язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану

групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об`єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього. При розгляді багатоепізодних справ слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об`єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, що нерідко об`єднання зазнає таких змін після вчинення ряду злочинів у простих формах співучасті.

У пункті 9 цієї ж постанови зазначається, що організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу і з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Разом з тим, зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази не свідчать про те, що ця група є стійким об`єднанням осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, а саме: мали організатора (керівника), прикриття своєї діяльності спільними силами, так і за допомогою сторонніх осіб, здійснювали вербування нових членів, мали загальні правила поведінки, так і не здобуто доказів, які б підтверджували значну ступінь зорганізованості ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 між собою та із особами справа, щодо яких виділена в окреме провадження у зв`язку з їх розшуком.

Так, кожен із обвинувачених заперечив свою участь в організованій злочинній групі. ОСОБА_11 являється приватним підприємцем, предметом діяльності якого є виготовлення ключів, ремонт та аварійне відкриття замків. Про будь-яку незаконну діяльність інших обвинувачених повідомленим не був, а залучався, виключно на умовах договору із ОСОБА_24 , про що надав відповідні докази (т. 2 а.с. 74-78). ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також заперечили свою участь в організованій злочинній групі, наявність плану діяльності, розподілу ролей тощо. Місце перебування організатора злочинної групи за версією органу досудового розслідування ОСОБА_24 не встановлено, у зв`язку з чим останній перебуває у розшуку (т. 1 а.с. 126-132) та не допитаний учасниками процесу.

Таким чином, відсутні докази, які б свідчили, коли, де, ким і яким чином організувалась вказана організована злочинна група, хто і за яких обставин її очолив, нею керував та фінансував, коли до неї увійшли ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші члени, справа щодо яких виділена в окреме провадження. Не встановлені докази стійкості організованої групи, наявності ієрархічного підпорядкування щодо керівництва чи координації злочинної діяльності, наявності жорстокої дисципліни, єдиних правил поведінки і дотримання правил конспірації, доказів підготовки до вчинення злочинів, в тому числі наявності плану вчинення злочинів, розподілу функцій учасників та обізнаності про це членів групи тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту перебування обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у складі організованої злочинної групи, оскільки обставини на підставі яких органи досудового розслідування дійшли такого висновку, свідчать лише про те, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили злочинні дії за епізодом №1 за попередньою змовою групою осіб, що є простою формою співучасті.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_10 обвинувачується також у тому, що він разом із ОСОБА_9 та особами, стосовно яких провадження виділене в окреме провадження 02.08.2013 року, по вул. Садовій в м. Полтава, з метою вилучення автомобіля «Хонда Акорд» НОМЕР_1 у ОСОБА_21 для подальшої передачі ОСОБА_22 , не давав потерпілому потрапити в салон автомобіля та не підпускав його до автомобіля.

Разом з тим, присутність ОСОБА_10 02.08.2013 року на місці вказаних подій не підтвердилась в ході судового розгляду. Так, допитані в ході судового розгляду справи свідки заперечили, що 02.08.2013 року на вул. Садовій в м. Полтава під час конфлікту із ОСОБА_21 був присутній ОСОБА_10 .

Відсутній ОСОБА_10 також на дослідженому в судовому засіданні відеозаписі вказаних подій.

Показання потерпілого ОСОБА_21 та дані протоколу пред`явлення осіб для впізнання від 03.02.2014 року (т. 2 а.с. 216-217), під час якого потерпілий впізнав ОСОБА_10 як одну із осіб, які були присутні 02.08.2013 року на вул. Садовій та блокували його автомобіль колегія суддів розцінює критично, оскільки вони суперечать показанням свідків у справі та даним відеозапису. При цьому, зважаючи на велику кількість людей на місці події приблизно одного віку, тілобудови, подібних рис обличчя, суд допускає можливість допущення ОСОБА_21 добросовісної помилки при впізнанні ОСОБА_10 . При цьому, суд враховує недопустимість протоколу пред`явлення для впізнання ОСОБА_10 , зважаючи на порушення права останнього на захист, про що детально описано вище.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_10 підлягає виправданню за ч. 3 ст. 355 КК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

В обвинувальному акті за епізодом № 2 ( потерпілий ОСОБА_21 ) також зазначено, що :

«06.08.2013 року близько 10.40 год. за адресою: м. Полтава, вул. Енгельса, 27а, ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, з метою вилучення та подальшої передачі автомобіля «Хонда Акорд» НОМЕР_1 , яке не змогли здійснити 02.08.2013 року, всупереч установленому законом порядку та волі потерпілого, шляхом застосування фізичного насильства на території 1 міської лікарні м. Полтави, відкрито захопили ОСОБА_21 , а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 схопили ОСОБА_21 за руки, викрутили їх назад таким чином, що останній був змушений зігнутись вперед та потягли зі сходів ганку лікарні вниз до автомобіля марки «Мерседес S-300». Після чого, підняли його, утримуючи під руки, та намагалися заштовхати його до багажника автомобіля марки «Мерседес S-300» д.н.з. НОМЕР_3 , вчинивши спробу вивезти потерпілого з території 1 міської лікарні м. Полтави, у такий спосіб незаконно примушуючи ОСОБА_21 виконати цивільно-правові зобов`язання в поверненні автомобіля, які склалися між ним та його матір`ю, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які виразились у розриві лівого ключично-акроміального солучення, закритої ЧМТ, струсу головного мозку, забоїв м`яких тканин та саден шкіри голови та лівої верхньої кінцівки, які утворились від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога людини у взутті, за ознакою тривалого розладу здоров`я».

Наведені вище дії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 органами досудового розслідування також кваліфіковані за ч. 3 ст. 355 КК України як умисні дії щодо примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинені повторно.

Вказані обставини, на думку колегії суддів підлягають виключенню з обвинувачення визнаного доведеним, виходячи з наступного.

Так, обвинувачений ОСОБА_9 суду повідомив, що 06.08.2013 року, перебуваючи біля 1 міської клінічної лікарні в м. Полтава, у вказаний день разом із ОСОБА_24 та ОСОБА_32 вони хотіли доставити ОСОБА_21 до слідчого ОСОБА_70 , який проводив досудове розслідування за фактом наїзду ОСОБА_21 на громадян 02.08.2013 року по вул. Садовій в м. Полтава.

Обвинувачений ОСОБА_10 заперечив, що 06.08.2013 року був присутнім біля 1 міської клінічної лікарні під час конфлікту зі ОСОБА_21 , а з`явився на місці події значно пізніше, коли потерпілого вже не було.

Потерпілий ОСОБА_21 також суду пояснив, що 06.08.2013 року належного йому автомобіля «Хонда Аккорд», д.н.з. НОМЕР_1 біля 1 міської клінічної лікарні не було і вимог про передачу вказаного автомобіля в той день йому ніхто не висловлював. Натомість, як зазначив потерпілий, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 сказали йому «поїхали з нами», однак, куди не говорили та намагались помістити його в багажник автомобіля.

Не повідомляв потерпілий також про будь-які вимоги до нього передати автомобіль «Хонда Аккорд» і у заяві про вчинення кримінального правопорушення, а також під час проведення із ним слідчого експерименту 29.01.2014 року (т. 2 а.с. 201-210, т. 7 а.с. 66).

Свідок ОСОБА_92 суду пояснив, що влітку 2013 року він їхав у автомобілі ОСОБА_24 , коли останній сказав, що потрібно завезти ОСОБА_9 у лікарню. Біля 1 міської клінічної лікарні вони зустріли потерпілого ОСОБА_21 , який виходячи із лікарні штовхнув ОСОБА_9 , і потім вони впали на землю. ОСОБА_24 сказав, що зараз відвезуть ОСОБА_21 до слідчого, після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 намагалися посадити його в автомобіль.

Свідок ОСОБА_93 в судовому засіданні повідомив, що влітку 2013 року він підвозив ОСОБА_10 до Першої міської лікарні. ОСОБА_10 вийшов із автомобіля та підійшов до входу у лікарню, де стояло близько восьми чоловіків, між якими відбувалася словесна сварка. Серед чоловіків був присутній також ОСОБА_9 . Причина приїзду ОСОБА_10 до лікарні йому не була відома, однак ОСОБА_10 забрав ОСОБА_9 і вони разом поїхали до Київського райвідділу міліції.

Таким чином, а ні сам потерпілий ОСОБА_21 , а ні обвинувачений ОСОБА_9 в ході судового розгляду не повідомляли про висунення будь-ким 06.08.2013 року біля 1 міської лікарні м. Полтави по вул. Енгельса, 27-а вимог ОСОБА_21 вилучити чи передати належний йому автомобіль «Хонда Аккорд», д.н.з. НОМЕР_1 .

У зв`язку з цим, стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 06.08.2013 року ознак примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, поєднаних з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_21 , а тому вказане обвинувачення підлягає виключенню з обсягу доведеного.

Показання свідків ОСОБА_94 , Танцюри, Глоби жодним чином не підтверджують наведене вище обвинувачення висунуте ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

При цьому, за наявності в діях ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 ознак іншого кримінального правопорушення, сторона обвинувачення не позбавлена можливості провести ретельне досудове розслідування, за результатами якого звернутися до суду з обвинувальним актом чи іншим процесуальним документом.

Органами досудового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_61 обвинувачуються також у тому, що вони, діючи у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , відкрито заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом проникнення у приміщення за наступних обставин:

«03.01.2013 року ОСОБА_95 уклала договір комісії 1/13 з ОСОБА_96 , яка мала право на реалізацію належного ОСОБА_97 товару в м. Полтаві. В обов`язки ОСОБА_96 входило: прийом товару, проведення ревізій, видача коштів інкасаторам, затвердження кадрів, навчання персоналу та інше. ОСОБА_96 з метою реалізації товару орендувала два приміщення в ТРЦ «Конкорд» по вул. Фрунзе в м. Полтаві. Договір комісії був укладений та його термін закінчувався 13.11.2013 року, згідно цього ж договору. Оскільки, зі слів потерпілої ОСОБА_95 , ОСОБА_96 не заплатила їй кошти за проданий товар, вона вирішила розірвати із ОСОБА_96 договір комісії, про що потерпілою була направлена письмова претензія. Оскільки вимоги, зазначені у письмовій претензії виконані не були, то 13.11.2013 представник ОСОБА_98 . ОСОБА_99 передала залишки товару, який не був реалізований, потерпілій ОСОБА_100 . Претензій у потерпілої до залишку не було, але гроші за раніше реалізований товар повернуті не були. 15.11.2013 року ОСОБА_95 уклала договір комісії з іншим приватним підприємцем ОСОБА_101 .

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_24 , у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_9 , ОСОБА_102 та ОСОБА_11 , 06.11.2013 року отримавши довіреність від ОСОБА_96 на ім`я ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_103 , ОСОБА_10 та інших на представництво інтересів ОСОБА_96 в усіх судах України, із застосуванням фізичного та психічного насильства, яке виразилось у подоланні ОСОБА_24 опору з боку продавців магазину, 18.11.2013 року, зайшли до магазинів «Lerros» та «Mann» що знаходяться в ТРЦ «Конкорд» по вул. Фрунзе у м. Полтава. ОСОБА_24 та ОСОБА_9 пошкодили камери відеоспостереження магазинів, відкрито заволоділи відеореєстраторами та металевим сейфом, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 4625 гривень, документи та дублікати ключів від приміщення магазинів та зникли з місця вчинення злочину.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 19.11.2013 року ОСОБА_24 , у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_102 та ОСОБА_11 , шляхом підбору ключа, проникли до магазинів «Lerros» та «Mann», що знаходяться в ТРЦ «Конкорд» по вул. Фрунзе у м. Полтава, де ОСОБА_9 та ОСОБА_104 за вказівкою ОСОБА_24 складали товарно-матеріальні цінності в поліетиленові пакети, після чого виносили їх на вулицю та складали до автомобіля марки «Мерседес S-300» д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_24 , чим відкрито заволоділи товарно-матеріальними цінностями (одягом), що належать ОСОБА_95 та ОСОБА_105 на загальну суму 400 000 гривень, спричинивши останнім матеріальної шкоди на загальну суму 400000 грн.

Дії ОСОБА_9 та ОСОБА_91 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 186 КК України як умисне, повторне, відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , поєднане з проникненням у приміщення та сховище, вчинене в особливо великих розмірах.

Проаналізувавши показання обвинувачених та свідків у справі, дослідивши докази обвинувачення, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_89 в цій частині не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Разом з тим, вказані обставини не доведені стороною обвинувачення в ході судового розгляду.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ОСОБА_96 з однієї сторони, а також ОСОБА_106 та ОСОБА_95 були укладені договори комісії, предметом яких було продаж товарів (т. 7 а.с. 183-187, 222-226)

Свідок ОСОБА_96 суду пояснила, що вона працювала на посаді регіонального менеджера мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Власниками мережі вказаних магазинів являються ОСОБА_41 та його дружина ОСОБА_95 ОСОБА_107 , яка являється донькою ОСОБА_108 . У 2012 році вона уклала договір комісії на реалізацію одягу «Lerros» із ОСОБА_95 та ОСОБА_106 , а також уклала договір суборенди приміщення у ТРЦ «Конкорд», в якому розташований магазин «Lerros». Через деякий ОСОБА_41 відкрив магазин «Mann» в ТРЦ «Конкорд» та вони уклали договір комісії на реалізацію цього товару.

У зв`язку із тим, що вона постійно перебувала у відрядженнях в інших містах України, на прохання ОСОБА_95 та ОСОБА_109 , вона видала довіреність представлення її інтересів з правом підпису на ОСОБА_99 , ОСОБА_110 та ОСОБА_111 і передала ОСОБА_99 печатку ФОП ОСОБА_98 .

В травні 2013 року вона взяла у борг у ОСОБА_112 30000 США доларів для придбання квартири в м. Дніпропетровськ. Відповідно умов договору займу, вона повинна була до 10 числа кожного місяця сплачувати грошові кошти в сумі 500 доларів США. На початку листопада 2013 року в неї захворіла мати і вона не могла перебувати в постійних відрядженнях, через що у неї виник конфлік з ОСОБА_113 та ОСОБА_100 . Вони зажадали негайного повернення грошових коштів, які вона брала в борг, та повідомили, що нарахують їй пеню. В подальшому вони повідомили, що розривають з нею всі договірні стосунки щодо укладених договорів комісії.

Оскільки ОСОБА_41 та ОСОБА_95 погрожували їй тим, що в судовому порядку стягнуть з неї пеню, вона звернулась за юридичною допомогою до ОСОБА_24 , якого знала раніше. ОСОБА_24 , вивчивши надані нею документи, пояснив, що необхідно вивезти весь товар з магазинів «Lerros» і «Mann», окільки ОСОБА_41 , маючи її печатку та надані нею довіреності, може переоформити товар в магазинах на іншого підприємця та виставити їй борг за товар.

16 листопада вона разом із ОСОБА_24 , ОСОБА_9 та ще п`ятьма чоловіками, приїхали у ТЦ «Конкорд», щоб забрати документи та провести інкасацію магазинів. Вона провела інкасацію грошових коштів у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 », про що написала розписку адміністратору ОСОБА_114 . В касі знаходилось близько 18-19 тисяч гривень, які вона передала ОСОБА_24 . Також з магазину «Lerros» вони забрали сейф. Потім вони пішли в магазин «Mann». Адміністратор ОСОБА_37 повідомив, що у сейфі, в якому перебували гроші в магазині, лежать 1100 гривень, які належать йому. Вона віддала ОСОБА_115 кошти що належать йому, а інші вилучила, про що написала розписку адміністратору. Пізніше ОСОБА_24 повідомив, що необхідно вивезти також товар з магазинів. За домовленістю із останнім близько 18.00 години 19 листопада біля ТРЦ «Конкорд» вона зустрілась із ОСОБА_24 , з яким було близько десяти чоловік. Вона відчинила магазин « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та чоловіки, які прийшли з ОСОБА_24 почали збирати речі у поліетиленові мішки та виносити з магазину. Потім таким же чином почали виносити речі з магазину «Mann». Коли чоловіки намагались вийти з торгового центру, охоронці заборонили це робити та зачинили двері. Потім у торгівельний центр приїхав ОСОБА_41 , який спілкувався з приводу вказаних подій із ОСОБА_24 . Потім було опечатано магазини «Lerros» і «Mann». Речі, які встигли винести, з магазинів зберігались у ОСОБА_24 , а потім були повернуті ОСОБА_116 в м. Черкаси.

Свідок ОСОБА_40 суду повідомив, що восени 2013 року до нього зателефонувала ОСОБА_96 , яка працювала фізичною особою-підприємцем, та повідомила, що за договором комісії вона взяла товар на суму 3000000 гривень. При продажу цього товару гроші надходять на рахунок, до якого вона немає доступу. Він їй пояснив, що може виникнути ситуація, коли товар буде продано, а грошові кошти з неї не спишуть. Через деякий час до нього зателефонував ОСОБА_117 і повідомив, що з магазину у ТЦ «Конкорд» виносять товар без відому власників. У зв`язку з цим ОСОБА_118 під`їхав до торгового центру та сказав чоловікам, які виносили товар з магазину нічого не чіпати, і чекати власників. Через деякий час приїхав ОСОБА_41 , який повідомив, що всі спірні питання вирішить із ОСОБА_98 . Приблизно через тиждень до нього подзвонив ОСОБА_41 і повідомив, що йому повернули не весь товар, який виносили з магазину. На це він пояснив, що на підставі договору комісії суму недостачі може бути стягнуто із ОСОБА_98 .

Свідок ОСОБА_66 суду пояснив, що він у складі слідчо-оперативної групи виїжджав у ТЦ «Конкорд» на виклик про те, що в магазині відбувається сварка. Коли прибув на місце події, то у приміщенні магазину була жінка на ім`я ОСОБА_119 , інтереси якої представляв ОСОБА_24 , з яким перебувало близько 8 чоловіків. Поряд з ними стояли близько 7 охоронців торгівельного центру. Жінка пояснювала, що хоче розірвати договір оренди з ТЦ «Конкорд» та зібрала свої речі з магазину у поліетиленові пакети, які стояли біля неї. Охоронці торгівельного центру пояснювали, що приїдуть юристи магазину і власниця вирішить з ними всі питання, а без них вони не можуть випустити її з товаром з магазину. Чи були на місці події обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_120 не пам`ятає.

Потерпілих ОСОБА_95 та ОСОБА_121 , а також свідка ОСОБА_112 не представилось можливим допитати в ході судового розгляду, оскільки на неодноразові виклики в судове засідання, в тому числі в режимі відеоконференції із Соснівським районним судом м. Черкаси, за місцем проживання вказаних осіб, останні до суду не з`явились (т. 3 , а.с. 70, 82, 87, 154, 156, т. 6 а.с. 217-230, 249, т. 10 а.с. 188-197, т. 11 а.с. 61-70, 289-290, т. 12 а.с. 43-44, 48-49, 90-91, 160, 161).

Суб`єктивна сторона грабежу (ст. 186 КК України) полягає в тому, що особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає майно на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов`язковими суб`єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений.

Разом з тим, присутність ОСОБА_11 19 листопада 2013 року в ТРЦ «Конкорд» не підтвердилась а ні показаннями свідків допитаних в суді, а ні даними записів із камер відеоспостереження. Корисливий мотив та мету в діях обвинуваченого ОСОБА_9 стороною обвинувачення також не було доведено. Зокрема, останній пояснив, що виносив речі з магазинів в ТРЦ «Конкорд» на прохання ОСОБА_24 та ОСОБА_96 , оскільки між останньою та власником магазину існував якийсь майновий конфлікт. Однак не встановлено, що в результаті своїх дій ОСОБА_9 привласнив якусь частину товару чи грошей.

Крім того, в заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_95 вказала про заподіяння їй матеріальних збитків на суму 4504 625 гривень (т. 7 а.с. 150-151), ОСОБА_107 зазначила про заподіяння їй майнової шкоди на суму 2120484 гривні (т. 7 а.с. 151-153). Згідно з актами інвентаризації від 21 листопада 2013 року, проведеного в магазинах «Lerros» та «Mann», виявлено недостачу товару на суму 409295 гривень (т. 8 а.с. 107-125) та 37034 гривні відповідно (т. 8 а.с. 173-203). Згідно з довідками ФОП ОСОБА_109 та ФОП ОСОБА_95 від 24 грудня 2013 року сума недостачі, з урахуванням поверненого товару, в магазинах «Lerros» та «Mann», становить відповідно 136470 гривень (т. 9 а.с. 93-96) та 22766 гривень (т. 9 а.с. 92). Разом з тим, в обвинувальному акті інкримінується обвинуваченим заподіяння потерпілим ОСОБА_95 та ОСОБА_105 матеріальної шкоди в особливо великому розмірі на суму 400000 гривень. Однак, вказаний розмір шкоди будь-яким чином в обвинуваченні не обґрунтований, зокрема в обвинувальному акті не вказано, якими конкретно товарно-матеріальними цінностями, якої вартості, заволоділи обвинувачені. Жодних економічних досліджень з приводу встановлення розміру шкоди в якості доказу суду не пред`явлено.

У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку про неконкретність висунутого обвинувачення, що суперечить пункту «а» частини 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, якою встановлено право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

У справі «Маточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy, №23969/94, рішення від 25 липня 2000 р., п. 59) Європейський суд з прав людини встановив порушення ст. 6 ч. 3 п. «а» і п. «в» у поєднанні зі ст. 6 ч. 1 Європейської конвенції з прав людини, підкресливши, що «надання повної, детальної інформації стосовно обвинувачень проти підозрюваного є необхідною умовою для забезпечення справедливості провадження». Аналогічні правові позиції щодо порушення права обвинуваченого бути детально поінформованим щодо суті, характеру та причин обвинувачення, висунутого проти нього, та права мати достатньо часу і можливостей для підготування свого захисту Європейський суд з прав людини висловив і в рішеннях «Пелісьє іСассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France, №25444/94 рішення від 25.03.1999 року), «Міро проти Франції» (Miraux v. France, №73529/01 від 26.09.2006 року).

Показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_122 , ОСОБА_39 , ОСОБА_123 , ОСОБА_31 , які виносили речі з магазинів «Lerros» та «Mann» в ТЦ «Конкорд», працівників охорони ТЦ «Конкорд» ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , а також працівника Державної служби охорони ОСОБА_127 жодним чином не підтверджують висунуте обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_128 у відкритому заволодінні чужим майном.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумнім сумнівом.

Згідно ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_61 підлягають виправданню за ч. 5 ст. 186 КК України у зв`язку з недоведеністю, що їх діях є склад кримінального правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_61 обвинувачуються також у тому, що вони, діючи у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , вчинили самоправство, тобто самовільне захоплення частини офісного приміщення за адресою АДРЕСА_4 , спричинивши значної шкоди інтересам потерпілого за наступних обставин:

10.07.2013 року ОСОБА_20 уклав договір оренди частини приміщення (кіоску) за адресою: АДРЕСА_4 із директором ПП «Агенство нерухомості» «Харків Рієлком» ОСОБА_129 .

В середині липня 2013 року ОСОБА_24 , дізнавшись, що у вказаному приміщенні здійснюють підприємницьку діяльність працівники ПП «Агенство нерухомості» «Харків Рієлком», вимагав звільнити дане приміщення добровільно або працювати і надалі, але платити грошові кошти за оренду приміщення ОСОБА_24 .

22.07.2013 року ОСОБА_24 , отримавши від співвласника даного приміщення ОСОБА_51 лист, адресований ОСОБА_130 з вимогою звільнити дане приміщення у термін протягом трьох діб, направив даний лист на адресу АДРЕСА_4 .

29.07.2013 року, дізнавшись, що приміщення кіоску працівниками ПП «Агенство нерухомості» «Харків Рієлком» добровільно не звільнене, ОСОБА_24 , із ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, із застосуванням фізичного та психологічного насильства, виштовхали з даного приміщення працівника ПП «Агенство нерухомості» «Харків Рієлком» ОСОБА_131 . Після чого винесли все майно, належне ПП «Агенство нерухомості» «Харків Рієлком» на вулицю, ОСОБА_11 змінив замки вхідних дверей у приміщення кіоску за адресою: АДРЕСА_4 .

З метою доведення злочинного плану до завершення, 15.08.2013 року близько 18.00 год., ОСОБА_24 , із ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, всупереч установленому законом порядку та волі співвласника приміщення ОСОБА_20 , встановили нові вхідні двері, ролети на вікнах приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_4 , позбавивши співвласника даного приміщення ОСОБА_20 доступу до приміщення та речей, які йому належать.

Таким чином, ОСОБА_24 самовільно зайняв приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_4 , яке на правах спільної сумісної власності належить ОСОБА_20 , який здійснював адвокатську діяльність у даному приміщенні спільно із адвокатами ОСОБА_132 та ОСОБА_133 .

12.09.2013 року ОСОБА_24 створив юридичну особу ТОВ «Юридична Фірма Конфлікт» (ЄДРПОУ 38875124) за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 13, де засновником та директором визначив себе, з метою надання законності своїх дій, співзасновником зазначив ОСОБА_134 . У вказаному приміщенні ОСОБА_24 працював до 03.02.2014.»

Свідок ОСОБА_40 з приводу вказаного обвинувачення суду пояснив, що з ОСОБА_20 він знайомий з 1983 року та перебуває з ним у дружніх відносинах. З ОСОБА_24 він знайомий з 90-х років. В 1998 році вони спільно із ОСОБА_20 , ОСОБА_135 та ОСОБА_136 придбали у спільну сумісну власність частину приміщень на першому поверсі будинку по АДРЕСА_4 для здійснення адвокатської діяльності. В подальшому ОСОБА_137 свою частку продав, а ОСОБА_50 адвокатською діяльністю не займався. Тому, приміщенням користувався він разом із ОСОБА_20 . У 2008 році ОСОБА_20 зажадав від нього участі у сплаті рахунків за комунальні платежі офісного приміщення. Знаючи, що ОСОБА_20 здає частину приміщення в оренду ОСОБА_18 , від якої він дохід не отримує, ОСОБА_40 запропонував ОСОБА_20 сплачувати рахунки з коштів отриманих від оренди. На цьому ґрунті між ними виникло непорозуміння і вони перестали спілкуватись між собою, а з 2009 року ОСОБА_40 перестав користуватись вказаним приміщенням та займав офіс по АДРЕСА_5 . Навесні 2013 року ОСОБА_40 перестав орендувати офіс по АДРЕСА_5 і він написав кілька листів ОСОБА_20 з проханням надати йому ключі від офісного приміщення по АДРЕСА_4 , на що останній жодним чином не відреагував. Після цього він змінив замки, про що повідомив ОСОБА_20 та попросив ОСОБА_24 зайнятися ремонтом цього приміщення для чого видав йому довіреність. У офісі були встановлені жалюзі-ролети, які зачинялися, та відеокамери. Жодних перешкод у користуванні приміщенням ОСОБА_20 ніхто не чинив, однак він туди не з`являвся. В подальшому разом із ОСОБА_24 вони заснували юридичну фірму «Конфлікт», де останній був директором.

Свідок ОСОБА_50 суду пояснив, що разом із ОСОБА_20 та ОСОБА_42 він є співвласником приміщення по АДРЕСА_4 . Близько двох років тому він надав доручення ОСОБА_138 на управління належним йому майном, окрім права продажу. При зустрічі із ОСОБА_24 , останній йому повідомив, що здійснює у вказаному приміщенні адвокатську діяльність та запитав його дозволу на користування вказаним приміщенням. Він йому повідомив, що проти цього не заперечує. Йому відомо, що поруч із вказаним приміщенням був офіс по продажу вікон і дверей, але на яких умовах здійснювалася вказана діяльність, він не знає. Про те, що ОСОБА_20 не може потрапити до приміщення офісу, йому стало відомо від третіх осіб.

Свідок ОСОБА_139 суду пояснила, що з 2011 року вона працювала стажистом у офісному приміщенні ОСОБА_20 по АДРЕСА_4 . 29.07.2013 року вона перебувала на роботі із ОСОБА_20 та ОСОБА_140 . У цей час вони почули на вулиці якийсь шум і вийшли із приміщення. Біля приміщення офісу перебували незнайомі чоловіки, які почали заносити у офіс стільці, столи та ноутбук. 30.07.2013 року до офісного приміщення потерпілого ОСОБА_20 прийшов ОСОБА_24 , який мав при собі довіреність від ОСОБА_51 та інші документи на вказане офісне приміщення. Також разом з ним було декілька незнайомих чоловіків, які, як він пояснив, були працівниками БТІ. Вони почали оглядати приміщення та проводити заміри. Потім в серпні 2013 року їй зателефонував ОСОБА_20 та повідомив, що він не може потрапити у приміщення офісу та у ньому замінені замки. Після цього в серпні 2013 року вона зателефонувала ОСОБА_24 та за домовленістю із останнім забрала із офісу свої речі. ОСОБА_24 пояснив, що тепер у даному офісному приміщенні буде працювати юридична фірма «Конфлікт», до якої він запрошуватиме на роботу нових працівників.

Свідок ОСОБА_26 , суду повідомив, що в кінці липня 2013 року ОСОБА_24 запросив його працювати охоронцем в офісі по АДРЕСА_4 . Він працював близько двох місяців з 9 до 17 години та отримував заробітну плату від ОСОБА_24 в розмірі 80 гривень на день. Під час його роботи до нього зверталась дівчина, яка запитувала ОСОБА_20 , на що він їй повідомив, що останній тут не працює.

Свідок ОСОБА_141 суду пояснив, що в червні та липні 2013 року він орендував офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Оплатити його оренду він не встиг, так як ОСОБА_24 сказав, щоб він звільнив приміщення протягом трьох днів. Через два тижні після цього ОСОБА_142 йому повідомила, що приїхали якісь чоловіки і винесли з офісного приміщення меблі. Свідок приїхав до свого офісу приблизно через 40 хвилин після цього. Десять незнайомих чоловіків у цей час виносили з офісу меблі, серед них були обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яких він впізнав у судовому засіданні. ОСОБА_24 повідомив, що тепер офісне приміщення належить йому. Жодних речей, що йому належать не зникло.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 та ОСОБА_148 підтвердили в судовому засіданні про те, що влітку 2013 року в офісному приміщенні ОСОБА_20 , яке розташоване по АДРЕСА_4 , були встановлені ролети, домофон, розміщена вивіска «Юридична фірма «Конфлікт». При вході до офісного приміщення знаходився охоронець, який повідомляв, що ОСОБА_20 у даному приміщенні вже не працює. В подальшому від ОСОБА_20 свідки дізнавались, що ОСОБА_24 та його знайомі захопили офісне приміщення, що належить ОСОБА_20 .

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно зі статтею 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Показання наведених вище свідків та досліджені в судовому засіданні докази жодним чином не підтверджують обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_89 , сформульоване в обвинувальному акті, а саме в захопленні частини офісного приміщення. При цьому органом досудового розслідування обвинувачення щодо вказаних осіб сформульовано в загальних рисах, без розкриття суті об`єктивної сторони кожного з обвинувачених, мотиву, мети, способу вчинення кримінального правопорушення, що суперечить пункту «а» частини 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини та вимогам ст. 91 КПК України.

На підставі викладеного вказане обвинувачення підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у зв`язку з недоведеністю, що в їх діях є склад кримінального правопорушення, а ОСОБА_11 підлягає виправданню за вказаним епізодом з цих же підстав.

В ході судового розгляду були допитані також свідки ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , досліджені аудіо- та відеофайли (т.7 а.с. 85, т. 9 а.с. 199, 209, 215, т. 12 а.с. 4, 5, 24), результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.11 а.с. 100-136, 172-233), однак вказані відомості жодним чином не підтверджують пред`явлене обвинувачення органами досудового розслідування.

Враховуючи, що участь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у складі організованої групи не доведена, їх дії за епізодом №1 (потерпілий ОСОБА_18 ) підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 355 на ч. 2 ст. 355 КК України із виключенням посилання на ч. 3 ст. 28 КК України.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_9 за епізодом №1 колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст. 355 КК України як примушування до невиконання цивільно-правових зобов`язань, а саме договору оренди приміщення, з пошкодженням майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч.1 ст. 357 КК України як вимагання офіційного приватного документу, вчинене з корисливих мотивів. Дії обвинуваченого ОСОБА_9 за епізодом №2 колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст. 355 КК України як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_10 за епізодом №1 колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст. 355 КК України як примушування до невиконання цивільно-правових зобов`язань, а саме договору оренди приміщення, з пошкодженням майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч.1 ст. 357 КК України як вимагання офіційного приватного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_11 колегія суддів кваліфікує за ч. 1 ст. 182 КК України як незаконне збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про приватне життя потерпілої, а саме щодо стану її здоров`я, без згоди останньої.

При призначенні обвинуваченим покарання колегія суддів враховує положення ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, та положення ч.1 ст.65 КК України, згідно з яким суд призначає покарання у межах санкції статті, що передбачає покарання за даний злочин, враховуючи не лише ступінь тяжкості злочину, а й особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпеки злочинів вчинених ОСОБА_9 , які є злочинами середньої тяжкості, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який одружений, не працює, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягався (т. 10 а.с. 111-122).

В силу ст.ст. 66, 67 КК України обставини, що пом`якшують чи обтяжуть покарання покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відсутні.

На підставі викладеного, виходячи із загальних засад призначення покарання, колегія суддів приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі та вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , колегія суддів враховує, що ним вчинено злочин, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості. Останній одружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем попереднього ув`язнення - задовільно, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше (т. 10 а.с. 145-147).

Обставини, що відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11 колегія суддів враховує, що ним вчинено злочин невеликої тяжкості. Обвинувачений ОСОБА_11 одружений, працює директором ТОВ «Замочно-охоронний сервіс», має подяки, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2000 та 2009 року народження, тяжко хворіє, раніше судимий (т. 10 а.с. 59, 70, 123).

Обставини, що відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 відсутні.

Згідно з актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи №194 від 15.04.2014 року ОСОБА_11 в даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності чи недоумства, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді емоційно нестабільного розладу особистості (психопатія збудлива). В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння не страждав будь-яким хронічним психічним захворюванням, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності і не виявляв ознак недоумства. Наявний у нього емоційно-нестабільний розлад особистості не позбавляв його можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час під дію ст.ст. 19, 20 КК України не підпадає (т. 10 а.с. 75-80).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 23.10.2003 року, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. У зв`язку з цим, вирок Київського районного суду м. Полтави від 23.10.2013 року щодо ОСОБА_11 підлягає самостійному виконанню.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_18 про стягнення з ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_28 , ОСОБА_156 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 10000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 10380 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Оцінюючи обставини вчинення кримінального правопорушення, глибину фізичних і моральних страждань потерпілого ОСОБА_18 , вимушених змін в житті у зв`язку із необхідністю пошуку нового приміщення для роботи, втрати клієнтів, виходячи із доведеності вини обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підлягає частковому задоволенню на суму 5000 гривень. Факт заподіяння потерпілому матеріальної шкоди завданим кримінальним правопорушення підтверджується наведеними вище доказами та накладною про вартість дверей від 26.03.2013 року (т.5 а.с. 200), а тому позовні вимоги в цій частині до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_21 про стягнення з ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_27 100000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 100000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню. Оцінюючи обставини вчиненого щодо ОСОБА_21 кримінального правопорушення, глибину його фізичних і моральних страждань, виходячи із доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 , цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди до обвинуваченого ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню на суму 5000 гривень. Факт заподіяння ОСОБА_21 матеріальної шкоди не доведено потерпілим, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи долю цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_23 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_91 200000 гривень в рахунок відшкодування завданої їй кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 8000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує характер та обставини вчиненого злочину, глибину фізичних і моральних страждань, вимушених змін в житті потерпілої у зв`язку із вчиненням щодо неї кримінального правопорушення. Виходячи з обсягу пред`явленого та доведеного обвинувачення, засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 5000 гривень, та частково в частині відшкодування витрат на правову допомогу на суму 7000 гривень, в межах доведених витрат (т. 12. а.с. 104, 105). В іншій частині колегія суддів вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди недоведеними.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_20 про стягнення з ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_28 , ОСОБА_156 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 500000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу підлягає залишенню без розгляду, оскільки за результатами судового розгляду в діях ОСОБА_9 , ОСОБА_91 та ОСОБА_10 , щодо яких здійснювався судовий розгляд не встановлено складу кримінального правопорушення.

Враховуючи, що за результатами судового розгляду недоведено наявність в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, цивільні позови заявлені ФОП ОСОБА_95 та ФОП ОСОБА_107 , у відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України підлягають залишенню без розгляду.

В ході досудового розслідування була проведена криміналістична експертиза №3206 від 23.03.2013 року (т. 2 а.с. 134), витрати за проведення якої складають 1968 гривень, і відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь Держави. Судові витрати за проведення інших експертиз у справі слід віднести на рахунок Держави, оскільки їх результати не відносяться до предмету обвинувачення та не ставляться у вину обвинуваченим.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, підлягає зарахуванню у строк відбування покарання строк тримання під вартою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в Полтавській установі виконання покарань як запобіжний захід, обраний на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження.

Долю речових доказів колегія суддів вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у виді домашнього арешту підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Визнати ОСОБА_9 винним за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.355 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_9 періодично з`являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції і повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи.

За ч. 3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186 КК України ОСОБА_9 виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_10 винним за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.355 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці;

-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.

За ч. 3 ст. 355, ч. 3 ст. 28, ст. 356 КК України ОСОБА_10 виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_11 винним за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

За ч. 3 ст. 355, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 357, ч. 3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186 КК України ОСОБА_11 виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.

Задовольнити частково цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_18 , стягнувши із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в солідарному порядку на його користь 10380 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього в сумі 15380 гривень.

Задовольнити частково цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_23 , стягнувши із ОСОБА_11 на її користь 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 7000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а всього в сумі 12000 гривень.

Задовольнити частково цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_21 , стягнувши із ОСОБА_9 на його користь 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільні позови заявлені потерпілим ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_95 та ФОП ОСОБА_107 залишити без розгляду.

Стягути із ОСОБА_9 на користь Держави витрати пов`язані із залученням експерта у справі в сумі 984 гривні.

Стягути із ОСОБА_10 на користь Держави витрати пов`язані із залученням експерта у справі в сумі 984 гривні.

Речові докази:

-одяг, вилучений в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_6 » 24.12.2013 року в м. Черкаси та переданий на зберігання представнику потерпілої ОСОБА_16 повернути потерпілій ОСОБА_157 (т. 9 а.с. 84-91);

-мобільний телефон «Нокіа Х-2» без задньої кришки, з сім-карткою «МТС», джинсове полотно з набором металевих відмичок в кількості 24 штуки повернути власнику ОСОБА_11 (т. 10 а.с. 46-47);

-речові докази, які зберігаються в матеріалах кримінальної справи зберігати в ній.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 скасувати.

На підставіч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_11 - з 06.03.2014 року по 06.08.2015 року, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за чотири дні обмеження волі.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_11 від відбування покарання у зв`язку з тим, що строк попереднього ув`язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому основне покарання.

На підставіч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_10 - з 03.02.2014 року по 18.09.2015 року, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування покарання у зв`язку з тим, що строкпопереднього ув`язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому основне покарання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

СуддяОСОБА_1

СудОктябрський районний суд м.Полтави
Дата ухвалення рішення29.02.2016
Оприлюднено10.03.2023
Номер документу56229044
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —554/7185/14-к

Ухвала від 13.11.2019

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Струков О. М.

Ухвала від 08.11.2019

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Савченко А. Г.

Ухвала від 11.11.2019

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Струков О. М.

Ухвала від 08.11.2019

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Струков О. М.

Ухвала від 08.11.2019

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Савченко А. Г.

Ухвала від 29.07.2019

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Булейко Ольга Леонідівна

Ухвала від 10.05.2019

Кримінальне

Харківський апеляційний суд

Савченко І. Б.

Ухвала від 15.05.2018

Кримінальне

Апеляційний суд Харківської області

Савченко І. Б.

Ухвала від 11.04.2017

Кримінальне

Апеляційний суд Харківської області

Глінін Б. В.

Ухвала від 11.04.2017

Кримінальне

Апеляційний суд Харківської області

Глінін Б. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні